• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Економічні ресурси. Виробничі можливості і проблема вибору

Економічна діяльність і її стадії

Зусилля людей, які ґрунтуються на певному розрахунку і спрямовані на задоволення їх різноманітних потреб, представляють собою економічну діяльність. Економічна діяльність – це складний комплекс різноманітних процесів і явищ, у якому політична економія виділяє чотири стадії: саме виробництво, розподіл, обмін і споживання.

Початковим пунктом економічної діяльності є виробництво. Вирішальна роль виробництва пов’язана не тільки з тим, що воно є основою життя і джерелом прогресивного розвитку людського суспільства. Більш суттєве друге: соціальний тип і характер виробництва, які залежать від форми власності, зумовлюють соціальний тип і характер усіх інших стадій. Так, соціальна нерівність людей у виробництві тягне за собою їх нерівність у розподілі і споживанні.

Розподіл – це встановлення частки кожного (окремої людини чи колективу) в одержанні суспільного продукту. Слід зауважити, що розподіл засобів виробництва і членів суспільства за сферами і галузями виробництва, підприємствами входить у виробництво, є його зворотною стороною.

Обмін– це процес руху вироблених благ від одного суб’єкта до другого, форма суспільних зв’язків виробників і споживачів. Саме обмін дозволяє отримати те, що необхідно для задоволення конкретних потреб суспільства, окремої людини у відповідності з долею, яка визначена розподілом. Обмін має місце і у самому виробництві у вигляді обміну діяльністю і здібностями, але це не самостійна стадія, а зворотна сторона виробництва.

Споживання – це процес використання результатів виробництва для задоволення потреб. Воно буває виробниче і особисте. Саме останнє створює могутній імпульс розвитку і удосконалення виробництва. Воно примушує виробництво прискорюватися чи стримуватися, міняти структуру, спонукає до життя нове виробництво.

Взагалі, зворотний вплив розподілу, обміну та споживання на виробництво може бути як позитивній, так і негативний, тобто вони можуть стимулювати або здержувати його.

Виробництво передбачає наявність економічних ресурсів, до яких належать: матеріальні, трудові, фінансові, інформаційні.

Економічні ресурси – сукупність речових та особистих факторів виробництва, що використовують для виробництва товарів і послуг. Для вивчення економічних ресурсів вживають різні критерії кваліфікації. Крім особистого і речового чинників, можна вирізняти також відтворювані та невідтворювальні чинники. До відтворюваних належать ті, що створюються і відтворюються природою (ґрунт, водні басейни тощо) та суспільством (засоби виробництва, наука, інформація), до невідтворюваних – корисні копалини, що використовуються як сировина. Водночас існують чинники, які спільно відновлюються у процесі взаємодії людини з природою (наприклад, трудові ресурси).

Матеріальні ресурси – природні і вироблені засоби виробництва (фізичний капітал).

Природні ресурси – це форма наявних у природі економічних ресурсів, які є сукупністю природних умов існування людини, найважливішою складовою навколишнього середовища і у процесі виробництва відображають відношення різних суб'єктів підприємницької діяльне (а загалом суспільства) до природи.

Трудові ресурси – люди з фізичними і розумовими здібностями, які використовуються у виробництві. Крім того, до цього виду ресурсів включається підприємницька здібність як особливий вид людського таланту (заповзятливість).

Фінансові ресурси – це грошові ресурси для економічної діяльності.

Економічні ресурси формують матеріально-речовий зміст факторів виробництва. Термін „фактори виробництва” використовують на мікроекономічному рівні, розуміючи під ними введені у виробництво економічні ресурси. Саме від раціонального використання останніх залежить доход власників факторів виробництва, результат праці підприємства.

Економічні ресурси, як правило, обмежені, тобто їх менше, ніж необхідно для задоволення потреб при даному рівні суспільного розвитку. Безумовно, обмеженість ресурсів відносна, бо з розвитком суспільства вона переборюється. Наявні економічні ресурси обумовлюють виробничі можливості. Оскільки ресурси обмежені, суспільство повинно робити вибір. Здійснюючи вибір, суспільство змушене від чогось відмовитись, щоб одержати бажаний результат. Те, від чого суспільство відмовляється, називається вміненими витратами досягнення обраного суспільством результату, або втраченими можливостями. Наприклад:

Зерно, млн. т

А

15 В

С . І

12 Д

9 Е

6 К F

0 G

1 2 3 4 5 6 7

кількість автомобілів, шт.

А, В, С, Д, Е, F, G – крива виробничих можливостей (або трансформації)

Якщо економічні ресурси використовуються на вирощування зерна то їх грошову вартість складають витрати на обробку землі, посівний матеріал, робочу силу. Вміненими витратами будуть автомобілі, які могли би бути створені за рахунок тих же ресурсів. Суспільство може зменшити обсяг вирощування зерна з тим, щоб створювати також автомобілі. Цей цифровий приклад можна проілюструвати за допомогою графіка межі виробничих можливостей.

Графік виробничих можливостей ілюструє те, що національна економіка, яка повністю реалізує потенціал, не може збільшити виробництво одного товару, не відмовившись від іншого. Функціонування економіки на межі своїх виробничих можливостей (А, В, С, Д, Е, F) свідчить про її ефективність.

Якщо обрати комбінації, які відповідають крапці М, це буде невдалий вибір для суспільства, оскільки не дозволяє ефективно використовувати виробничі ресурси. Виробництво на підставі вибору крапки N взагалі неможливе, оскільки вона лежить за межею виробничих можливостей.

Таким чином, основною проблемою ефективного функціонування економічної системи є проблема вибору. Суть цієї проблеми у тому, що, якщо кожний фактор, необхідний для задоволення різноманітних потреб, обмежений, то завжди існує проблема альтернативності його використання і пошуку оптимального сполучення (комбінації) факторів виробництва.

Відображенням цієї проблеми є постановка трьох основних питань економіки: що виробляти у кожний період часу; як, при яких комбінаціях ресурсів, технології повинні бути вироблені ті чи інші товари і послуги; для кого виробляти (хто буде купувати, одержуючи при цьому корисність).

Читайте також:

1. E) теорія раціонального вибору.
2. IV. Проблема антропогенних змін клімату або «парниковий ефект».
3. V. Економічні цикли.
4. V. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ. ОХОРОНА НАДР ТА ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ
5. Адміністративні, економічні й інституційні методи.
6. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
7. Акціонерна власність в економічній системі
8. Альтернативні можливості виробництва масла і тракторів
9. Альтернативні можливості виробництва масла та гармат.
10. Альтернативні можливості виробництва масла та гармат.
11. Альтернативність ресурсів і проблема економічного вибору
12. Аналіз комплексних статей витрат: витрат на утримання та експлуатацію устаткуван­ня, цехові, загальногосподарські, поза виробничі витрати.

Переглядів: 1106