• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Українське національне відродження ХІХ ст.

Три поділи Речі Посполитої та об’єднання українських земель у складі Росії

У ІІ половині ХVІІІ ст. (1772, 1793 та 1795 рр.) відбулися три поділи Польщі між Росією, Австрією і Прусією. В результаті цих поділів українські землі, що входили до складу Польщі, відійшли Росії (Правобережна Україна та Західна Волинь) та до Австрії (Північна Буковина та Галичина). Під контролем Австрії перебувало і Угорщина разом з українським Закарпаттям. З 1867 р. Австрійська імперія отримала назву Австро-Угорщини.

В результаті перемоги Росії в русько-турецьких війнах у 1783 р. Кримське ханство було ліквідоване, і всі його території увійшли до складу Російської імперії. Південні українські землі отримали назву Новоросії. Почалася їх активна колонізація.

Об’єднання в межах однієї держави (Росії) більшості (майже 90%) українських земель, етнічне возз’єднання лівобережних та правобережних українців, поновлення позицій православної церкви сприяли консолідації української нації.

Таким чином, наприкінці ХVІІІ ст. українські землі опинилися в складі двох великих імперій – Російської та Австрійської. Розпочався новий період історії України.

Тема 5. Україна у складі Росії та Австро-Угорщини

(кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.)

Україна в цей період знаходилася у складі двох імперій: 9/10 території України – у складі Російської імперії (Наддніпрянська Україна), 1/10 території України (Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття) – у складі Австрійської імперії (Австро-Угорщини).

План

1. Українське національне відродження ХІХ ст.

а) причини піднесення національних процесів в Україні;

б) національно-визвольний рух в Наддніпрянській Україні;

в) національний рух в Західній Україні

2. Соціально-економічна модернізація України

3. Україна на початку ХХ ст.

Ключові терміни: буржуазно-демократична революція, «Галицько-Руська матиця», Головна Руська Рада, громади, декабристи, Кирило-Мефодіївське братство, конституційна монархія, масонські ложі, парламент, Перша світова війна, політична партія, реформи, «Руська трійця», самодержавство.

Головна риса української історії ХІХ ст. – національне відродження України, а саме:

- формування національної свідомості українців

- зростання інтересу до української мови, історії, культури;

- активізація зв’язків між західними і східними українцями;

- розгортання українського національно-визвольного руху.

а) Причини піднесення національних процесів в Україні.

1. Росія та Австро-Угорщина здійснювали політику національного гноблення, прагнули перешкодити формуванню української нації, розвитку української культури.

У Росії національне гноблення яскраво проявилося у циркулярі 1863 р. МВС Валуєва, який заборонив друкування і викладання українською мовою, заявивши, що «ніякої окремої малоросійської мови не було, немає і бути не може». У 1876 р. підписано Емський указ Олександра ІІ, який заборонив ввезення літератури українською мовою, українські п’єси та пісні, використання української мови в початкових школах, державних закладах. Назва «Україна» була заборонена.

В Австро-Угорщині права українців також обмежувалися: обмежувалося викладання українською мовою в школах, нею не викладали у жодному вузі. Однак національне гноблення здійснювалося тут не в таких грубих формах. Австро-Угорщина, на відміну від Росії, була конституційною монархією. Тут існували певні політичні свободи, центральний парламент і крайові сейми, вибори до яких здійснювалися за участю всього населення. Українська мова і культура формально не заборонялися. У ХІХ ст. саме Західна Україна стала центром національного відродження.

2. Ще одним чинником національного відродження була давня традиція визвольної боротьби в Україні. Національно-визвольний рух ХІХ ст. став продовженням цієї традиції, набувши інших форм та змісту.

3. Формування національної інтелігенції. Одночасно в Україні відбувалися суттєві зміни у суспільно-політичній свідомості, пов’язані зі зростанням соціальної ролі міської буржуазії та української інтелігенції. Центрами підготовки інтелігенції стали міста, де діяли університети: Львів, Харків, Київ, Одеса. У цьому середовищі поширюються ідеї народності, нації та її прав, використані в гаслах Французької революції. У Західній Україні значну роль у національному відродженні відігравало уніатське духовенство.

4. Зовнішній вплив здійснили події європейського життя:

- Ідеї Великої французької революції кінця ХVІІІ ст., які радикалізували українське суспільство;

- Вітчизняна війна 1812 р. та зарубіжні походи 1813 р., учасники яких побачили переваги європейських форм суспільного і державного устрою.

Ці процеси дали поштовх українському національно-культурному відродженню, яке стало чинником суспільно-політичних рухів в Україні, спрямованих на її соціальне та національне визволення.

б) Національно-визвольний рух ХІХ ст. в Наддніпрянській Україні

Читайте також:

1. I. Епоха Відродження
2. Архітектура і мистецтво. Українське бароко.
3. Боротьба Директорії за відродження УНР. Занепад Української державності.
4. В епоху Відродження
5. Відродження національної системи виховання і педагогіки в період становлення незалежності України
6. Відродження православ'я
7. ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
8. Гуманізм епохи Відродження і проблема унікальної індивідуальності. Людина як творець самої себе
9. Ґенеза та періодизація національно-культурного відродження в Україні.
10. Дворянський період національно-культурного відродження та його особливості
11. Дворянський період національно-культурного відродження та його особливості.
12. Директорія. Відродження УНР

Переглядів: 959