• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

РОЗРАХУНКАМИ

Де

АААА К ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ,

АААА- номер балансового рахунка (4 знаки)

К - ключовий розряд (1 знак)

ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ- інформація про аналітичний рахунок (до 9 знаків).

Сегмент ЕЕЕЕЕЕЕЕЕномера аналітичного рахунка визначається банком самостійно. До складу цього сегмента можуть уводитися такі параметри:

• код контрагента;

• порядковий номер рахунка;

• номер філії банку;

• код валюти тощо.

Тема 4. ОБЛІК ГОТІВКОВИХ КОШТІВ БАНКІВ

1. Організація касової роботи в комерційних банках України

Касове обслуговування - це сукупність банківських операцій з прийняття готівкових коштів від клієнтів і зарахування їх на відповідні банківські рахунки та видання з клієнтських рахунків через касу банку готівкових коштів згідно з розпорядженням клієнтів на цілі, передбачені чинним законодавством.

Організація касової роботи комерційних банків регламентується Національним банком України за його Інструкцією про касові операції в банківських установах, затвердженою постановою Операції з обслуговування готівково-грошового обороту клієнтів здійснюються через операційні каси банків.

Структуру операційної каси і чисельність касових працівників, а також потребу встановлення банкоматів банк визначає самостійно.

До складу операційних кас долучаються прибуткові та видаткові каси. Прибуткові каси, своєю чергою, можуть поділятися на денні та вечірні. Денні каси приймають готівкові кошти протягом операційного дня банку. Ці кошти того ж дня повинні бути зараховані банком на рахунки клієнтів. Для обслуговування клієнтів, які здійснюють готівкові розрахунки у пізніші вечірні часи, банки відкривають вечірні каси, які приймають готівкові кошти від клієнтів після закінчення операційного дня. Кошти, що надходять до вечірніх кас, повинні бути зараховані на рахунки клієнтів наступного дня. Залишок грошей в операційній касі обмежений граничним розміром, що визначається за погодженням з Національним банком України залежно від обсягу готівкового обороту банку та умов його роботи.

2. Документація, документообіг та облік прибуткових касових операцій

Приймання готівки в касу комерційного банку здійснюється на підставі первинних документів, які мають відповідати встановленим формам. Бланки касових документів виготовляються згідно з їх зразками друкарським способом або з використанням комп'ютерної техніки з відображенням обов'язкових реквізитів. До обов'язкових реквізитів прибуткових касових документів належать: дата здійснення операції, зазначення платника та отримувача, сума касової операції, номер рахунку отримувача та назва банку отримувача, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.

Приймання готівки здійснюється через каси банків за такими прибутковими касовими документами:

а) за заявою на переказ готівки- від юридичних осіб для зарахування на власні поточні рахунки, від фізичних осіб - на поточні, депозитні рахунки, а також від юридичних та фізичних осіб - на рахунки інших юридичних або фізичних осіб, які відкритті в цьому самому банку або в іншому банку, та переказу без відкриття рахунку;

б) за рахунками на сплату платежів- від фізичних осіб на користь юридичних осіб;

в) заприбутковим касовим ордером – від працівників банку за внутрішньобан-ківськими операціями;

г) за документами, установленими відповідною платіжною системою, від фізичних і юридичних осіб- для відправлення переказу та виплати його отримувачеві готівкою в національній валюті.

Клієнт заповнює прибуткові касові документи і передає їх операційному працівнику, для перевірки правильності заповнення всіх реквізитів.

Після перевірки прибуткових касових документів операційний працівник підписує їх та записує внесену суму в прибутковому касовому журналі. Після цього прибуткові касові документи внутрішнім шляхом передаються до каси.

Касир, що одержав прибуткові касові документи, зобов'язаний:

• перевірити наявність і тотожність підписів операційних працівників наявним у нього зразкам;

• звірити відповідність указаних у них сум цифрами і літерами;

• викликати особу, яка вносить гроші, та прийняти їх поаркушним перерахуванням.

Після приймання грошей клієнтові видається квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки. Кви­танція має містити дату здійснення касової операції, підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом системи автоматизації банку (САБ).

Наприкінці операційного дня на підставі прийнятих документів касир складає Довідку касира прибуткової каси про суму прийнятих грошей та кількість документів, що надійшли до каси, і звіряє суму за довідкою з сумою прийнятих ним грошей. Довідка підписується касиром, а вказані в ній касові обороти звіряються ним із записами в касових журналах операційних працівників. Звірення оформляється підписами касира в касовому журналі, а операційного працівника - в довідці касира.

Вся готівка, яка надійшла до закінчення операційного дня, повинна бути оприбуткована в операційній касі та відображена за дебетом рахунка 1001 «Банкноти та монети в касі банку» або 1002 «Банкноти та монети в касі відділень банку» і кредитом відповідних рахунків за балансом установи банку, на які зараховується готівка.

3. Облік і контроль видаткових касових операцій

Видача грошей з кас установ банку проводиться за такими документами:

а) за грошовими чеками- юридичним особам, їхнім відокремленим підрозділам, а також підприємцям;

б) за заявою на видання готівки - фізичним особам із поточних депозитних рахунків та фізичним і юридичним особам переказ без відкриття рахунка;

в) за документом на отримання переказу готівкою, установленим відповідною платіжною системою, - фізичним і юридичним особам;

г) за видатковим касовим ордером - працівникам банку за внутрішньобанківськими операціями.

Для здійснення видаткових касових операцій завідувач каси видає під звіт касирам необхідну суму грошей під розписку в книзі обліку прийнятих і виданих грошей.

Бланки первинних касових документів, на підставі яких здійснюється видання готівки та інших цінностей, мають відповідати встановленим формам. Виправлення у видаткових документах не допускаються.

Грошові чеки заповнюються тільки від руки кульковою ручкою.

У грошових чеках, заявах на видання готівки, на підставі яких видається клієнтам готівка, незалежно від суми мають зазначатися дані паспорта особи - отримувача або документа, що його замінює, найменування документа, серія, номер і дата його видання, найменування установи, що його видала.

Видаткові касові документи на одержання готівки клієнт пред'являє операційному працівникові, який перевіряє наявність необхідної суми коштів на рахунку клієнта, для здійснення операції, правильність заповнення всіх реквізитів, достовірність касового документа, зіставляє номер чека, підпис і печатку з наявними у нього зразками.

Операційний працівник підписує видаткові касові документи і видає особі, яка одержує гроші, для пред'явлення в касу контрольну марку від грошового чека.

В обов'язковому порядку видаткові касові документи передаються контролерові для повторної перевірки і запису вказаної суми у видатковий касовий журнал. Після цього видаткові касові до­кументи внутрішнім шляхом передаються до каси.

Одержавши видатковий касовий документ, касир зобов'язаний:

• перевірити наявність підписів службових осіб банку, які мають право дозволяти видання грошей і тотожність цих підписів із зразками, що є в нього;

• порівняти суму, проставлену на документі цифрами, з сумою, що зазначена літерами;

• перевірити, чи є розписка в одержанні грошей на документі;

• перевірити наявність даних про пред'явлення паспорта або іншого документа, який засвідчує особу одержувача грошей;

• викликати одержувача грошей за номером видаткового документа і запитати про суму грошей, що одержується;

• звірити номер контрольної марки з номером на чеку;

• підготувати суму грошей, зіставити суму видачі з сумою, яка вказана на видатковому документі, видати їх одержувачеві та підписати касовий документ.

Наприкінці операційного дня касир звіряє суму прийнятих під звіт грошей з сумою видаткових документів і залишком грошей та складає Довідку касира видаткової каси, підписує довідку, а наведені в ній касові обороти звіряє з записами в касовому журналі контролера. Звірка підтверджується підписом касира в касовому журналі і контролера - на довідці касира.

Залишок грошей, сформований в установленому порядку, і видаткові касові документи за день разом із довідкою касира видаткової каси касир здає під розписку в Книзі обліку прийнятих і виданих грошей завідувачеві каси, який, перевіривши довідку, підписує її та підшиває в документи дня.

Готівка, видана з каси установи банку, повинна бути відображена за дебетом відповідних рахунків за балансом установи банку, з яких вона списується, і кредитом рахунка 1001 «Банкноти та монети в касі банку» або 1002 «Банкноти та монети в касі відділень банку».

4. Порядок здійснення операцій вечірніми касами

Приймання грошей від підприємств, організацій та населення після закінчення операційного дня здійснюють вечірні каси.

Прийняті гроші повинні бути зараховані на відповідні рахунки не пізніше наступного робочого дня. Проводити будь-які видаткові операції, за винятком операцій за вкладами та з цінними паперами, працівникам вечірніх кас забороняється.

Приймання грошей вечірніми касами здійснюється касиром під контролем бухгалтера-контролера, з яким укладається Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність за схоронність грошей та інших цінностей і який має право контрольного підпису від імені установи банку за прибутковими касовими документами.

Якщо приймання грошей здійснюється за допомоги бухгалтера-контролера, то особа, яка здає готівку, заповнює прибутковий документ на внесення готівки і передає цей документ бухгалтерові-контролерові, який після перевірки заносить указану суму в прибутко­вий касовий журнал, а прибуткові документи передає до каси.

Прийнявши гроші, касир підписує прибуткові документи, проставляє на них штамп «Вечірня каса» і видає квитанцію за двома підписами (бухгалтера-контролера і касира), завірену печаткою вечірньої каси, яку закріплено за касиром.

Після закінчення приймання грошей касир та бухгалтер-контролер звіряють суму готівки з даними касового журналу і прибут­кових документів та підписують касовий журнал.

Тема5. ПОТОЧНІ РАХУНКИ. ІНСТРУМЕНТИ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ ТА ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ ЗА БЕЗГОТІВКОВИМИ

1. Відкриття і ведення банками рахунків клієнтів у національній валюті

Комерційні банки відкривають та обслуговують у національній валюті рахунки таких типів:

• поточні;

• депозитні (вкладні);

• поточні бюджетні рахунки.

Клієнти мають право вільного вибору банку для відкриття власного рахунка (за умови згоди на це самого банку).

Порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті регулюється Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвер­дженою постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. за № 492.

Для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів опера­цій з ними юридичні особи-резиденти та їхні підрозділи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності відкривають у банках поточні рахунки. Поточні бюджетні рахунки відкрива­ються підприємствам, установам, організаціям, які утримуються за рахунок бюджетів. До поточних рахунків також належать:

а) рахунки зі спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або рішеннями Кабінету Міністрів України;

б) карткові рахунки (картрахунки).

Для відкриття поточних рахунків і поточних бюджетних рахунків підприємства зобов'язані надати банківським установам такі документи:

• заяву на відкриття рахунка встановленого зразка за підписом керівника та головного бухгалтера (якщо в штаті посади головного бухгалтера немає, заяву підписує тільки керівник);

• копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства в органі виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

• копію зареєстрованого статуту (положення), завірену нотаріусом або реєструючим органом;

• картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів, завірену нотаріально або вищою організацією в установленому порядку. У картку також уводиться зразок відбитка печатки підприємства;

• копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом або нотаріально;

• довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України;

• копію довідки про внесення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену нотаріально або органом, що видав довідку;

• копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію підприємства у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань як платника соціальних страхових внесків, засвідчену нотаріально чи органом, який видав страхове свідоцтво.

Документи на відкриття поточних рахунків підприємств особисто подають до банку особи, які мають право першого та другого підписів. Ці особи мають пред'явити уповноваженому працівникові банку:

• паспорт або документ, що його замінює;

• документ, виданий органом державної податкової служби, що свідчить про присвоєння фізичній особі ідентифікаційного номера платника податків;

• документи, що підтверджують їхні повноваження.

Уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію осіб, які відкривають поточний рахунок, і робить у присутності цих осіб копії сторінок паспорта або документа, що його замінює, які містять таку інформацію: прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, дату народження, серію та номер паспорта або документа, що його замінює, дату видання та найменування органу, що видав документ, дані про місце проживання або тимчасового перебування фізичної особи, а також копію документа, виданого органом державної податкової служби, що свідчить про присвоєння фізичній особі ідентифікаційного номера платника податків. Ці копії засвідчуються підписами уповноваженого працівника банку, котрий здійснює ідентифікацію клієнта, як такі, що відповідають оригіналові, і зберігаються у справі з юридичного оформлення рахунка.

Рахунки відкриваються з письмового дозволу керівника установи банку, що проставляється на заяві про відкриття рахунку.

З документів які вимагаються від клієнтів банку в разі відкриття рахунків відповідно до вимог Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних ва­лютах, формується справа з юридичного оформлення рахунка, яка зберігається банком протягом п'яти років після закриття рахунка.

З юридичною особою укладається договір про розрахунково-касове обслуговування, в якому передбачено всі умови розрахунково-касового обслуговування та розмір комісійної винагороди за надання банківських послуг і обслуговування платіжного обороту.

Одночасно з відкриттям рахунку юридичній особі видається чекова книжка для оформлення видаткових операцій з готівкою.

Виконання операцій за поточними рахунками здійснюється на підставі розрахункових документів у паперовій та електронній формах.

Під час реорганізації підприємства (злиття, приєднання, поділу, перетворення), а також у разі проведення перереєстрації суб'єкта

підприємницької діяльності, викликаної зміною його назви, організаційно-правової форми діяльності, форми власності, рахунок закривається.

Поточні рахунки закриваються в установах банку:

а) на підставі заяви власника рахунку;

б) на підставі рішення органу, на якого законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства;

в) на підставі відповідного рішення суду про ліквідацію підприємства;

г) на підставі рішення уповноваженого державного органу про скасування державної реєстрації юридичної особи або державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, визнання вустановленому порядку юридичної особи фіктивною або оголошення фізичної особи померлою чи визнання безвісно відсутньою;

ґ) на інших підставах, передбачених чинним законодавством України чи договором між установою банку та власником рахунку.

У день закриття рахунка банк зобов'язаний видати клієнтові довідку про закриття рахунка.

Справа з юридичного оформлення рахунка залишається в установі банку.

2. Принципи організації безготівкових розрахунків

Безготівкові розрахунки - це розрахунки, що здійснюються перерахуванням певної суми коштів з рахунка платника на рахунок одержувача без участі готівки.

Принципи організації сучасної системи безготівкових розрахунків у господарському обороті України викладено в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвер­дженій постановою Правління НБУ

Організація безготівкових розрахунків підпорядковується відповідним принципам:

• кошти суб'єктів господарської діяльності (крім залишку готівки в їхніх касах у межах ліміту) повинні зберігатися на поточних рахунках у банках України;

• суб'єкти господарської діяльності самостійно обирають банк для обслуговування за власним бажанням і за згодою цього банку;

• кошти з поточних рахунків контрагентів (клієнтів) списують ся за дорученням їх власників або за розпорядженням стягувачів у разі здійснення примусового списання (стягнення) коштів;

• розрахункові документи приймаються банком до виконання лише в межах наявних коштів на поточних рахунках контрагентів (клієнтів) або якщо договором між банком і платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності або недостатності коштів на цих рахунках;

• якщо коштів на кореспондентському рахунку банку недостатньо для виконання доручень клієнта, банк приймає всі подані розрахункові документи і обліковує їх на позабалансовому рахунку № 9804 «Розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини банку»;

• банки здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі чинних законодавчих і нормативних актів, відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків;

• клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) та зазначають їх під час укладання господарських договорів.

Суб'єкти господарської діяльності у здійсненні розрахункових операцій можуть використовувати платіжні інструментиу формі:

- меморіального ордера;

- платіжного доручення;

- платіжної вимоги-доручення;

- платіжної вимоги;

- розрахункового чека;

- акредитива.

3. Облік операцій при різних формах безготівкових розрахунків

Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списан­ня зі свого рахунка визначеної ним суми коштів і перерахування її на рахунок одержувача.

Платіжне доручення приймається банком платника до виконання протягом десяти календарних днів від дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.

Під час оплати платіжних доручень в обліку здійснюються такі бухгалтерські записи:

якщо платник і одержувач є клієнтами одного банку:

• Д-т Поточний рахунок платника

• К-т Поточний рахунок одержувача;

якщо платник і одержувач є клієнтами різних банків:

• Д-т Поточний рахунок платника

• К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України».

Банк одержувача на основі електронного повідомлення з банку платника зараховує кошти на рахунок одержувача таким бухгалтерським проведенням:

• Д-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»

• К-т Поточний рахунок одержувача.

Платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, який складається з двох частин:

• верхньої- вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

• нижньої- доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача.

Платіжні вимоги-доручення можуть застосовуватися всіма учасниками безготівкових розрахунків.

Під час оплати платіжних вимог-доручень в обліку здійснюються такі записи:

за умови, що платник і одержувач є клієнтами одного банку:

• Д-т Поточний рахунок платника

• К-т Поточний рахунок одержувача коштів;

за умови обслуговування платника і одержувача коштів в різних банках:

• Д-т Поточний рахунок платника

• К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України».

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів від дати оформлення її одержувачем.

Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, зазначена платником, перевищує суму на рахунку платника.

Причини незгоди платника оплатити вимогу-доручення з'ясовуються безпосередньо між платником та одержувачем коштів.

Платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимо­гу стягувача здійснити без погодження з платником переказ визна­ченої суми коштів з рахунка платника на рахунок одержувача.

Розпорядження про примусове списання (стягнення) коштів стягувач оформляє на бланку платіжної вимоги не менше ніж у трьох примірниках.

Примусове списання (стягнення) коштів із рахунків платників дозволяється лише у випадках, установлених законами України. Його ініціюють:

• державні виконавці, які отримали відповідне право лише на підставі визначених законом виконавчих документів;

• банки на підставі своїх наказів про примусову сплату боргового зобов'язання з рахунків клієнтів-боржників, якщо це передбачено кредитними договорами.

Платіжну вимогу стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог.

Банк стягувача приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів від дати їх складання, а банк платника - протягом ЗО календарних днів від дати їх складання.

Списання коштів з рахунка платника супроводжується відповідним записом:

• Д-т Поточний рахунок платника

• К-т Поточний рахунок одержувача коштів або 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України».

Якщо стягувач і платник обслуговуються в різних банках, то надсилання банкові платника платіжної вимоги може здійснюватися банком стягувача або самим стягувачем.

Якщо платіжну вимогу до банку платника надсилає банк стягувача, то в цьому випадку до банку платника надсилається не менше ніж два примірники платіжної вимоги на примусове списання (стягнення) коштів. Стягувачеві повертається один примірник платіж­ної вимоги та реєстру платіжних вимог. Перший примірник реєстру платіжних вимог при цьому залишається в банку стягувача.

Якщо платіжну вимогу на примусове списання (стягнення) коштів до банку платника надсилає сам стягувач, то всі примірники платіжної вимоги та не менше ніж один примірник реєстру повертаються банком стягувача цьому стягувачеві. Перший примірник реєстру платіжних вимог із написом про одержання платіжної вимоги, засвідчений підписом стягувача, залишається в банку, що обслуговує його.

У бухгалтерському обліку виконуються такі записи:

банкомплатника:

• Д-т Поточний рахунок платника

• К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»;

банком одержувача:

• Д-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»

• К-т Поточний рахунок одержувача коштів.

Розрахунковий чек - це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банківській установі (банкові-емітенту), що обслуговує його рахунок, оплатити чеко-держателеві суму коштів, вказану в чеку.

Розрахункові чеки виготовляються на спеціальному папері з дотриманням усіх обов'язкових вимог за зразками, затвердженими НБУ, та брошуруються у чекові книжки по 10,20,25 аркушів.

Облік розрахунків чеками здійснюється на окремому аналітичному рахунку «Розрахунки чеками» балансових рахунків 2526,2550, 2552,2554,2602,2622.

При здійсненні розрахунків чеками в національній валюті суб'єктами господарської діяльності виконуються такі бухгалтерські записи:

• чекодавець сплачує послуги за одержану чекову книжку
Д-т - Поточний рахунок чекодавця

К-т - 6119 «Інші комісійні доходи за операціями з клієнтами»;

• банк депонує кошти на аналітичному рахунку «Розрахунки чеками» Д-т - Поточний рахунок чекодавця

К-т - 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності» (аналітичний рахунок «Розрахунки чеками»);

• банк видає чекову книжку
Д-т - 9910 Контррахунок

К-т - 9821 «Бланки суворої звітності»;

• банк зараховує суму, зазначену в чеку, чекодержателеві за умови, що чекодавець і чекодержатель обслуговуються однією установою банку

Д-т - 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності» (аналітичний рахунок «Розрахунки чеками») К-т - Поточний рахунок чекодержателя;

• банк чекодержателя приймає реєстр із чеками на інкасо за умови, що чекодавець і чекодержатель обслуговуються різними установами банку

Д-т - 9830 «Документи і цінності, прийняті на інкасо» К-т - 9910 Контррахунок;

• банк чекодержателя інкасує чек до банку чекодавця Д-т - 9910 Контррахунок

К-т - 9830 «Документи і цінності, прийняті на інкасо»

та

Д-т - 9831 «Документи і цінності, відіслані на інкасо»

К-т - 9910 Контррахунок;

• банк-емітент перераховує кошти за розрахунковим чеком чекодержателеві

Д-т - 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності» (аналітичний рахунок «Розрахунки чеками») К-т - Кореспондентський рахунок;

• банк чекодержателя одержує повідомлення про надходження коштів за розрахунковим чеком

Д-т - 9910 Контррахунок

К-т - 9831 «Документи і цінності, відіслані на інкасо»

та

Д-т - Кореспондентський рахунок

К-т - Поточний рахунок чекодержателя.

Тема 6. ОБЛІК ДЕПОЗИТНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКІВ ЗІ СТРОКОВИМИ КОШТАМИ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ФІЗИЧНИХ ОСІБ

1. Сутність депозитних операцій комерційних банків та організація їх обліку

Депозитними є пасивні операції банків із залучення коштів юридичних і фізичних осіб у національній та іноземній валютах у формі вкладів (депозитів) через їх зарахування на відповідні ра­хунки на певних умовах.

Вклад (депозит) - це гроші, передані до банку їх власником для зберігання на певний термін і на визначених умовах.

Класифікація вкладів (депозитів) здійснюється за різними ознаками, основними серед яких є:

• вид і статус вкладника;

• термін вкладу.

За першою ознакою розрізняються вклади юридичних і фізичних осіб, резидентів і нерезидентів.

За строками використання коштів депозити поділяються на:

• депозити до запитання;

• депозити на визначений строк (строкові).

Депозити до запитання - це грошові кошти, що розміщені на поточних та бюджетних рахунках, на кореспондентських рахунках комерційних банків і використовуються їх власниками для здійснення розрахунків, платежів та на інші потреби. Умови сплатипроцентів за залишками коштів на цих рахунках визначаються у двосторонніх угодах щодо їх відкриття.

Строкові вклади (депозити) - це гроші, які розміщуються їх власниками у банку для зберігання та зараховуються на відповідні депозитні рахунки на визначений термін із виплатою обумовле­них процентів.

Об'єктом депозитних операційє кошти, передані комерційному банкові на умовах повернення з виплатою процентів (або на безпроцентній основі), що визначені двосторонньою угодою.

Строкові кошти суб'єктів господарської діяльності обліковуються за рахунками 2-го класу розділу 26 «Кошти клієнтів банку» Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.Рахунки цього розділу групуються за двома основними ознаками:

• за характером клієнтів банку (суб'єкти господарської діяльності чи фізичні особи);

• за терміном депозитів (кошти до запитання і строкові кошти) Згідно з названими ознаками розділ 26 містить 6 груп рахунків.

2. Облік строкових коштів суб'єктів господарської діяльності

Строкові кошти суб'єктів господарської діяльності обліковуються за рахунками 261-ї групи. Ця група містить такі балансові рахунки, що слугують для обліку номіналу депозиту.

За характером усі рахунки 261-ї групи є пасивними.

Установи банків відкривають вкладні (депозитні) рахунки підприємствам та їхнім відокремленим підрозділам відповідно до вимог Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. за № 492.

Якщо підприємство не має в банку поточного рахунка, то банк відкриває депозитний рахунок такому клієнтові на підставі депозитного договору за умови подання ним таких документів:

• копії свідоцтва про державну реєстрацію в органі виконавчої влади, іншому органі уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідченої нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

• копії належним чином зареєстрованого статуту, засвідченої нотаріально чи органом, який здійснив реєстрацію;

• копії документа, що підтверджує взяття підприємства або його відокремленого підрозділу на облік відповідним органом державної податкової служби, засвідченої тим органом, який видав документ, нотаріально або уповноваженим працівником банку;

• копії документа про повідомлення органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України щодо намірів платника страхових внесків відкрити відповідні рахунки (подається, якщо підприємство або його відокремлений підрозділ використовують найману працю);

• копії довідки про внесення підприємства або його відокремленого підрозділу до Єдиного державного реєстру підприємств та

організацій України, засвідченої нотаріально, органом, який видав довідку, або уповноваженим працівником банку;

• картки зі зразками підписів і відбитком печатки, засвідченої нотаріально або вищою організацією (вимагається, якщо в депозитному договорі передбачено перерахування коштів після закінчення строку їх зберігання з використанням платіжного доручення).

Документи на відкриття депозитних рахунків підприємств особисто подають до банку особи, які мають право першого та другого підписів. Ці особи мають пред'явити уповноваженому працівникові банку:

• паспорт або документ, що його замінює;

• документ, виданий органом державної податкової служби, що свідчить про присвоєння фізичній особі ідентифікаційного номера платника податків;

• документи, що підтверджують їхні повноваження. Якщо депозитний рахунок відкривається підприємству або відокремленому підрозділові, який уже має в цьому банку поточний рахунок (тобто коли банком уже здійснено ідентифікацію клієнта і сформовано справу з юридичного оформлення рахунка), то весь названий вище перелік документів не вимагається. У такому разі депозитний рахунок відкривається на підставі депозитного договору за умови надання підприємством або відокремленим підрозділом, який використовує найману працю, копії документа про повідомлення органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України щодо намірів підприємства або відокремленого підрозділу - платника страхових внесків відкрити рахунок.

Кошти на вкладні (депозитні) рахунки підприємств та їх відокремлених підрозділів перераховуються платіжним дорученням з поточного рахунку і після закінчення терміну їх зберігання повер­таються на поточний рахунок.

При відкритті депозитного рахунка виконується така бухгалтерська проводка:

• Д-т - Поточний рахунок або Кореспондентський рахунок;

• К-т - Депозитний рахунок.

Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з вкладного (депозитного) рахунка підприємства забороняється. Нарахування процентів починається з дня надходження суми депозиту на депозитний рахунок. Облік нарахованих процентів за коштами суб'єктів господарської діяльності здійснюється на рахунку 2618 «Нараховані витрати за строковими коштами суб'єктів господарської діяльності».

Нараховані проценти за депозитами суб'єктів господарської діяльності відповідно до умов депозитного договору можуть перераховуватися на поточний рахунок даної юридичної особи або зараховуватися на поповнення депозиту

Термін дії депозитного договору може бути пролонгований без укладання нового договору, а для додаткового внеску на діючий депозитний рахунок використовується додаток до договору.

3. Облік коштів до запитання та строкових коштів фізичних осіб

Кошти до запитання і строкові кошти фізичних осіб обліковуються за рахунками 262-ї і 263-ї груп. При цьому рахунки 262-ї групи «Кошти до запитання фізичних осіб» класифікуються за спрямуванням цих коштів.

Поточні рахунки відкриваються на підставі заяви фізичної особи документа, що засвідчує особу; договору на відкриття та обслуговування рахунка між угтяноипто банку та громадянином; картки зі зразком підпису, який надається в присутності працівника банку, що відкриває рахунок, та засвідчується цим працівником і головним бухгалтером.

У договорі між установою банку та фізичною особою зазначаються номер і дата документа, що засвідчує фізичну особу, орган, який видав цей документ, адреса постійного місця проживання фізичної особи, а також її ідентифікаційний номер - платника податку, що вноситься в договір на підставі відповідного документа, ви­даного податковим органом.

Виконання операцій за поточними рахунками здійснюється на підставі розрахункових документів у безготівковій та готівковій формах. У документах зазначається підстава для перерахування коштів.

Кошти на рахунках 263-ї групи класифікуються за термінами зберігання депозитів фізичних осіб. Ця група містить рахунки:

2630 «Короткострокові депозити фізичних осіб»;

2635 «Довгострокові депозити фізичних осіб».

У разі відкриття вкладного рахунка фізичними особами в договорі про відкриття вкладного рахунка на підставі відповідного до­кумента податкового органу вказується ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податку. Власникові рахунка видається вкладний документ.

Для відкриття рахунка фізичній особі уповноважений праців-ник банку здійснює ідентифікацію особи, яка відкриває вкладний рахунок, і робить у присутності цієї особи копії сторінок паспорта, а також ко­пію документа, виданого органом державної податкової служби, що свідчить про присвоєння фізичній особі ідентифікаційного но­мера платника податків.

Після пред'явлення необхідних для відкриття рахунка докумен-тів відповідальний працівник банку відкриває особовий депозит-нийрахунок платника і особовий рахунок нарахованих, але не сплачених відсотків за вкладом. Кошти на вкладні рахунки фізичних осіб можуть бути внесені готівкою, перераховані з власного вкладного рахунка в іншому банку, чи з поточного рахунка в національній чи іноземній валюті.

Для внесення коштів готівкою відповідальний працівник банку оформляє заяву на переказ готівки, у якій вказуються:

• прізвище, ім'я та по батькові вкладника;

• паспортні дані;

• призначення платежу;

• номер рахунка вкладника;

• сума вкладу.

Заява реєструється у приходному касовому журналі. На основі приходного касового документа депозит враховується на всю суму його номіналу на депозитному рахунку до часу погашення. Залеж­но від методу виплати процентів за депозитами - за період або на період (авансом) змінюється сума, що надходить від депонента.

У будь-якому разі номінальна сума депозиту і сума, що враховуєть­ся на депозитному рахунку, збігаються.

За умовами виплати процентів за період проценти сплачуються періодично або в кінці строку, що визначений депозитним договором. Згідно з умовами договору для сплати процентів за період на дату залучення коштів здійснюється таке бухгалтерське проведення:

• Д-т - Поточний рахунок (Кореспондентський рахунок; Каса; Депозитний рахунок)

• К-т - Депозитний рахунок.

Проценти авансом сплачуються одночасно із внесенням коштів на депозит. Тож номінал депозиту буде більшим, ніж сума, отримана від депонента, на суму сплачених авансом процентів. Для сплати процентів авансом на дату залучення депозиту здійснюється таке проведення:

• Д-т - Поточний рахунок (Кореспондентський рахунок, Каса, Депозитний рахунок) - на суму номіналу депозиту за мінусом сплачених авансом процентів

• Д-т - Витрати майбутніх періодів - на суму сплачених авансом процентів

• К-т - Депозитний рахунок - на суму номіналу депозиту.

4. Облік нарахування та сплати процентів за депозитами юридичних і фізичних осіб

Залучення коштів на депозит здійснюється за процентною ставкою, що визначається депозитним договором.

Для розрахунку нарахованих процентів комерційні банки можуть використовувати номінальну або фактичну процентну ставку.

Номінальна процентна ставка - це ставка, за якої величина сум нарахованих процентів визначається множенням процентної ставки на номінал депозиту без капіталізації раніше отриманих процентів.

Фактична процентна ставка - це ставка, розрахована застосуванням номінальної ставки до номіналу депозиту, збільшеного на суму сплачених раніше процентів.

Незалежно від методу накопичення процентів загальна сума нарахованих процентів на дату закінчення строку дії депозитного договору не змінюється.

Облік процентів за депозитами здійснюється за принципами нараху­вання і відповідності доходів і витрат. Для обліку нарахованих процен­тів використовуються відповідні рахунки «Нарахованих витрат», на яких накопичуються нараховані проценти до настання строку їх сплати.

Нарахування процентів за депозитами відображається проведенням:

• Д-т - Процентні витрати

• К-т - Нараховані витрати.

Якщо дати нарахування і сплати процентів збігаються» то банк згідно з умовами договору та з урахуванням внутрішньої облікової політики може безпосередньо відносити відповідну суму процентів на рахунки витрат у кореспонденції з поточним рахунком вкладни­ка. При цьому здійснюється таке бухгалтерське проведення:

• Д-т - Процентні витрати

• К-т - Поточний рахунок клієнта.

Сплачені авансом проценти не рідше одного разу на місяць протягом строку депозиту амортизуються з віднесенням відповідної суми на процентні витрати. При цьому здійснюється таке бухгалтерське проводення:

• Д-т - Процентні витрати

• К-т - Витрати майбутніх періодів.

Якщо після закінчення дії депозитного договору депонент не отримує процентів, то згідно з умовами договору несплачені нара­ховані проценти приєднуються до депозиту або перераховуються на поточний рахунок депонента.

Проценти за депозитом можуть сплачуватися:

• з погашенням депозиту;

• періодично;

• авансом.

Якщо проценти сплачуються на дату погашення депозиту, то банк здійснює такі проведення:

• Д-т - Нараховані витрати - на суму нарахованих процентів

• Д-т - Депозитний рахунок - на суму номіналу депозиту

• К-т - Поточний рахунок (Кореспондентський рахунок, Каса, Депозитний рахунок) - на суму номіналу депозиту та нарахованих процентів.

У разі сплати процентів періодично після дати нарахування банк здійснює таке проведення:

• Д-т - Нараховані витрати - на суму нарахованих процентів

• К-т - Поточний рахунок (Кореспондентський рахунок, Каса, Депозитний рахунок) - на суму нарахованих процентів.

Якщо банк у разі внесення коштів на депозит сплачує проценти авансом, то сума раніше сплачених процентів амортизується щомісячно.

У разі капіталізації процентів сума нарахованих процентів пері­одично приєднується до депозиту, що відображається в обліку та­ким проведенням:

• Д-т - Нараховані витрати - на суму нарахованих процентів

• К-т - Депозитний рахунок - на суму нарахованих процентів.

Тема 7.ОБЛІК КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ

1. Сутність і принципи відображення кредитних операцій в обліковій системі банку

Кредитна операція - це активна банківська операція, пов'язана з наданням позики або наданням зобов'язання (гарантії, поручительства, авалю), яке, в разі його виконання, приведе до фактично­го передання коштів на кредитній основі.

Кредит визнається активом від моменту надання зобов'язання з кредитування (укладання кредитної угоди), незалежно від того, чи супроводжується це зобов'язання фактичним рухом коштів. Зобов'язання з кредитування, що не супроводжується відповідни­ми грошовими потоками, обліковується банком як позабалансо­вий актив. Таке зобов'язання визнається за позабалансом від дати укладання угоди (дати операції) до дати фактичного перерахування коштів на користь позичальника (дати розрахунку). Якщо часового розриву між цими датами не існує, то запис за позабалансом не здійснюється і така позика обліковується як балансовий актив.

Видання кредиту здійснюється на підставі укладеної кредитної угоди, яка визначає умови кредитування.

Фінансовий облік конкретного кредиту ведеться відповідно до умов, визначених кредитною угодою.

Основними принципами, на яких базується облік кредитних операцій комерційного банку, є:

• принцип превалювання сутності над формою;

• принцип нарахування та відповідності доходів і витрат;

• принцип обачності.

2. Характеристика рахунків, що служать для обліку банківських кредитів

Заборгованість за кредитами, що надаються комерційними банками, обліковується за рахунками першого, другого та дев'ятого класів Плану рахунків.

За рахунками першого класу обліковуються міжбанківські кредити надані та депозити розміщені.

За рахунками другого класу обліковуються кредити, надані клієнтам у розрізі таких контрагентів:

• суб'єктів господарської діяльності;

• органів загального державного управління;

• фізичних осіб.

За рахунками дев'ятого класу обліковуються гарантії, акцепти, авалі та зобов'язання з кредитування, надані банкам і клієнтам.

• кредити, надані іншим банкам, і сумнівну заборгованість за ними (рахунки 1520-1525,1527,1582);

• рахунки суб'єктів господарської діяльності за факторинговими операціями та прострочену заборгованість за факторинговими операціями (рахунки 2030,2037);

• кошти, надані суб'єктам господарської діяльності за операціями репо (рахунок 2010);

• кредити, надані у формі врахування векселів, та сумнівну заборгованість за ними (рахунки 2020 мінус 2026,2027,2092);

• кредити суб'єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями, за експортно-імпортними операціями, в поточну діяльність, в інвестиційну діяльність (рахунки 2040, 2045, 2047, 2050,2055,2057,2061,2062,2065,2067,2070,2071, 2073-2075, 2077);

• сумнівну заборгованість за кредитами, наданими суб'єктам господарської діяльності (рахунки 2093-2097,2099);

• кредити, надані центральним і місцевим органам державного управління, та сумнівну заборгованість за цими кредитами (рахунки 2100,2105,2107,2110,2115,2117, 2190, 2191, 2198, 2199);

• кредити в інвестиційну діяльність і на поточні потреби, надані фізичним особам (рахунки 2201, 2202, 2205, 2207, 2210, 2211, 2213, 2214,2217);

• сумнівну заборгованість за кредитами, наданими фізичним особам (рахунки 2290,2291,2299);

• гарантії, акцепти та авалі, надані банкам (рахунки 9000,9002, 9003);

• сумнівну заборгованість за виплаченими гарантіями, виданими іншим банкам (рахунок 1589);

• гарантії та авалі, надані клієнтам (рахунки 9020,9023);

• сумнівні гарантії, надані банкам і клієнтам (рахунки 9090,9091);

• зобов'язання з кредитування, які надані банкам та клієнтам (рахунки 9100,9129).

Група рахунків, що служать для обліку заборгованості за наданими кредитами, має таку побудову:

АААА – рахунок (чи декілька рахунків), за якими обліковується номінал кредиту;

ААА 7 – рахунок, за яким обліковується прострочена заборгованість за кредитами певної групи;

ААА 8 – рахунок, за яким обліковуються нараховані доходи за кредитами певної групи;

ААА 9 – рахунок, за яким обліковуються прострочені нараховані доходи за кредитами певної групи.

Для обліку сумнівної заборгованості за наданими кредитами у Плані рахунків бухгалтерського обліку виділено окремі групи ра­хунків. За рахунками окремих груп обліковуються також резерви під заборгованість за наданими кредитами.

3. Облік операцій з надання і погашення кредиту.

Підставою для надання кредиту є кредитний договір між позичальником та установою банку. За умови його укладання кредитний відділ передає операційному працівникові такі документи:

розпорядження кредитного відділу про надання кредиту;

примірник кредитного договору;

договір застави (гарантійний лист тощо);

картку із взірцями підписів керівника і головного бухгалтера та відбитком печатки позичальника (якщо поточний рахунок позичальника відкритий в іншій установі банку).

На підставі розпорядження кредитного відділу здійснюється реєстрація позичкового рахунку в книзі реєстрації відкритих рахунків.

У випадках, коли дата укладення кредитного договору не збігається з датою фактичного перерахування коштів на користь позичальника, кредит обліковується позабалансово за датою укладання угоди. Типовим прикладом такого договору є договір про відкриття кредитної лінії. При цьому виконуються такі бухгалтерські проведення:

за датою укладення кредитного договору:

• Дт 9129 «Інші зобов'язання з кредитування, надані клієнтам»

• Кт 9900 «Контррахунок для рахунку 9129»;

за датою фактичного перерахування коштів на користь позичальника:

• Дт 9900 «Контррахунок для рахунку 9129»;

• КТ 9129 «Інші зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам»; одночасно:

• Дт Позичковий рахунок;

• Кт Поточний рахунок позичальника, або Кореспондентський рахунок банку, або Поточний рахунок контрагента позичальника.

У разі надання кредиту позабалансово обліковується сам кредитний договір, а також (за рішенням банку) інші документи з кредитної справи клієнта. Облік здійснюється в умовній оцінці. При цьому виконується такий бухгалтерський запис:

• Д^т 9819 «Інші цінності і документи»

• К^т 9910 «Контррахунок для рахунка 9819».

У випадку погашення позичальником заборгованості за кредитом на підставі його платіжного доручення виконується такий бухгалтерський запис:

• Поточного рахунку позичальника або Кореспондентського рахунку банку

• К Позичкового рахунку.

У разі продовження дії кредитного договору, яке є свідченням продовження відносин із надійним і платоспроможним позичальником, такий кредит і надалі обліковується за рахунком строкової (короткострокової або довгострокової) заборгованості. Бухгалтерські проведення при цьому не виконуються. Якщо продовження терміну дії договору пов'язане з погіршенням фінансового стану позичальника і банк не має впевненості, що кредит буде погашено в строк, то така заборгованість має обліковуватися за рахунками сумнівної заборгованості. У цьому випадку за датою продовження дії договору виконується бухгалтерське проведення:

• Д ^т Сумнівна заборгованість за кредитом

• К^т Позичковий рахунок.

Якщо позичальник не погасив заборгованості за позикою у визначений термін і не звернувся із заявою про продовження дії кредитного договору, то банк обліковує таку заборгованість як прострочену:

• Д^т Прострочена заборгованість за кредитом

• К^т Позичковий рахунок.

За датою погашення позики банк списує з позабалансового рахунка сам

кредитний договір та інші документи з кредитної справи клієнта (якщо останні обліковувалися за позабалансовими рахунками). Виконується бухгалтерський запис:

• Д^т 9910 « Контррахунок для рахунка 9819»

• К^т 9819 «Інші цінності і документи».

З відповідного позабалансового рахунка списується також отримана застава або отримана гарантія за цим кредитом:

• Д^т Рахунок групи 950 «Отримана застава»

• К^т Контррахунок для рахунка групи 950

або

• Д^т Рахунок групи 901 «Гарантії, отримані від банків» (гру-

пи 903 «Гарантії, що отримані від клієнтів»)

• К^т Контррахунок для рахунка групи 901 (903).

У випадках непогашення заборгованості за кредитом із продовженим терміном дії договору виконується бухгалтерське проведення:

• Д^т Прострочена заборгованість за кредитом

• К^т Позичковий рахунок або Сумнівна заборгованість за кредитом.

У Положенні про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженому постановою Правління НБУ від 06.07.2000 р. № 279, наведено критерії класифікації кредитного портфеля банку. Якщо заборгованість за наданим кредитом класифікується банком як «сумнівна» чи «безнадійна», то ця класифікація відповідним чином відображається в обліковій системі банку. Виконується бухгалтерський запис:

• Д^т Сумнівна заборгованість за кредитом

• К^т Прострочена заборгованість за кредитом або

• ДГ Сумнівна заборгованість за кредитом

• К^т Позичковий рахунок.

4. Облік доходів банку за кредитними операціями

Усі доходи комерційних банків за кредитними операціями поділяються на три групи: комісійні, процентні та доходи у вигляді повернення списаних активів.

Комісійні доходи за кредитними операціями банки отримують у момент надання кредиту (зобов'язання з кредитування, гарантії, поручительства, авалю) як доходи від кредитного обслуговування клієнта. Розмір таких доходів визначається за згодою банку і позичальника і є фіксованою величиною, яка зазначається в кредитному договорі.

Вказані доходи обліковуються за відповідними рахунками 6-го класу:

6101 П Комісійні доходи від кредитного обслуговування банків

6111 П Комісійні доходи від кредитного обслуговування клієнтів.,

Комісійні доходи від кредитного обслуговування можуть обліковуватися за касовим методом (як комісії за одноразові послуги) або згідно з принципом нарахування, залежно від того, який підхід визначено обліковою політикою банку.

У першому випадку за отримання таких доходів на підставі платіжного доручення позичальника виконується проведення:

• Д^т Поточного рахунка позичальника або Кореспондентського рахунка банку

• К^т 6101 «Комісійні доходи від кредитного обслуговування».

Згідно з принципом нарахування на дату оформлення документа, який підтверджує надання банком послуги кредитного характеру, виконується проведення:

• Д^т 3578 «Інші нараховані доходи»

• К^т 6101 «Комісійні доходи від кредитного обслуговування» на дату здійснення платежу:

• Д^т Поточний рахунок позичальника або Кореспондентський рахунок банку

• К^т 3578 «Інші нараховані доходи».

Процентні доходи за кредитами - це грошова винагорода за на­дання позики, за зобов'язання її надати, а також за прийняття кре­дитного ризику контрагента, яка розраховується пропорційно ча­су та сумі коштів, що є об'єктом кредитної операції.

Облік процентних доходів за кредитами здійснюється за такими рахунками:

Облік процентних доходів здійснюється за принципом нараху­вання та відповідності доходів і витрат. Отже, доходи визнаються в бухгалтерському обліку в тому звітному періоді, коли вони виникли (були зароблені банком), незалежно від фактичного над­ходження коштів.

Загалом комерційні банки нараховують процентні доходи за кредитами регулярно не рідше одного разу на місяць або щоденно (за рішенням банку). Нараховані доходи обліковуються за відповідними рахунками тих груп рахунків, у яких обліковується номінал кредиту.

За датою нарахування доходів у бухгалтерському обліку виконується таке проведення:

• Д^т Нараховані доходи

• К^т Процентні доходи;

на дату здійснення платежу:

• Д^т Поточний рахунок позичальника або Кореспондентський рахунок банку

• К^т Нараховані доходи.

У випадку неотримання платежу протягом семи календарних днів після обумовленого в угоді терміну виконується проведення:

• Д^т Прострочені нараховані доходи

• К^т Нараховані доходи.

Якщо заборгованість за нарахованими доходами визнається сумнівною до отримання в обліку виконується такий бухгалтер­ський запис:

• Д^т Сумнівна заборгованість за нарахованими доходами

• К^т Прострочені нараховані доходи

або Нараховані доходи (у разі визнання їх сумнівними без відображення за рахунками «Прострочені нараховані доходи»)

Нарахування доходів, що визнані сумнівними щодо отримання, відображається таким проведенням:

• Д^т Сумнівна заборгованість за нарахованими доходами

• К^т Процентні доходи.

У разі погашення (часткового або повного) позичальником сумнівної заборгованості за нарахованими процентними доходами виконується таке проведення:

• Д^т Поточний рахунок позичальника або Кореспондентський рахунок банку

• К^т Сумнівна заборгованість за нарахованими доходами. Згідно з принципом нарахування процентні доходи сплачені

авансом, обліковуються за рахунком 3600 «Доходи майбутніх періодів» (рахунок пасивний). З отриманням коштів авансом виконується бухгалтерський запис:

• Д^т7 Поточний рахунок позичальника або Кореспондентський рахунок банку

• К^т 3600 «Доходи майбутніх періодів».

Наприкінці кожного звітного періоду на суму сплачених авансом доходів, віднесених до цього періоду, виконується бухгалтерське проведення:

• Д^т 3600 «Доходи майбутніх періодів»

• К^т Процентні доходи.

Сплата позичальником заборгованості за процентними доходами минулих періодів відображається в обліковій системі банку за касовим методом за рахунком 6717 «Повернення раніше списаних безнадійних процентних доходів минулих років».

5. Особливості обліку окремих видів банківських позик

Згідно з принципом превалювання сутності над формою до кре­дитних операцій банку належать:

• кредитування за овердрафтом;

• операції репо;

• операції з урахування векселів;

• факторингові операції;

• операції з фінансового лізингу.

В обліковій системі банку всі названі операції відображаються як кредитні.

Кредити овердрафт обліковуються за поточними та картковими рахунками юридичних і фізичних осіб у разі виникнення дебетового сальдо за вказаними рахунками. Дебетове сальдо виникає в разі проведення операцій за поточними (картковими) рахунками клієнтів, за якими в договорі на розра­хунково-касове обслуговування передбачено виникнення овердрафту. Проведення за дебетом указаних рахунків виконуються автоматично у випадку оплати розрахункових документів клієнтів. При цьому сума, що проводиться за дебетом такого рахунка, дорівнює різниці між сумою, вказаною в розрахунковому доку­менті, і сумою залишку на поточному рахунку клієнта. Але вона не повинна перевищувати ліміту овердрафту, якщо останній передбачена в договорі на розрахунково-касове обслуговування.

Погашення овердрафту здійснюється з надходженням коштів на поточний (картковий) рахунок клієнта. При цьому виконується бухгалтерське проведення:

• Д^т Поточний рахунок контрагента позичальника або Кореспондентський рахунок

• К^т Поточний рахунок позичальника.

Бухгалтерські проведення за операціями репо будуть аналогічні тим обліковим записам, які виконуються з наданням традиційних банківських кредитів. При цьому як забезпечення за такою позикою виступають цінні папери. Погашення вказаних кредитів здійснюється у формі зворотної купівлі цінних паперів.

При здійсненні факторингових операцій за балансом банку обліковується дебіторська заборгованість позичальника, яка є об'єктом факторингової угоди. Облік таких кредитів здійснюється за відповідними рахунками розділів 20-23.

Порядок обліку операцій з фінансового лізингу визначений Інструкцією з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів комерційних банків України, що затверджена постановою Правління НБУ від 11.12.2000 р. № 475.

Фінансовий лізинг обліковується за балансом лізингодавця як надана позика. При цьому вартість об'єкта фінансового лізингу (основних засобів або нематеріальних активів) списується з його балансу.

Отримані лізингоодержувачем у фінансовий лізинг основні засоби чи нематеріальні активи обліковуються ним на окремих аналітичних рахунках балансових рахунків 4400 «Основні засоби» та 4300 «Нематеріальні активи». З іншого боку лізингоодержувач показує виникнення кредиторської заборгованості за фінансовим лізингом.

Тема 8. ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ

1. Сутність і класифікація валютних операцій комерційних банків

Банківська операція визнається як валютна за умови застосу­вання в процесі розрахунків за цією операцією валюти, відмінної від національної.

Залежно від суб'єкта, що ініціював операцію, валютні операції банків можуть здійснюватися:

• за рахунок клієнтів;

• з ініціативи банку.

До першої групи належать операції, пов'язані зі здійсненням розрахунків, кредитні й депозитні операції в іноземній валюті.

Операції другої групи пов'язані з придбанням цінних паперів, матеріальних цінностей за іноземну валюту, а також із придбанням іноземної валюти за кошти банку.

За термінами здійснення розрахунків розрізняють операції в іноземній валюті, розрахунки за якими здійснюються негайно, у дуже короткий термін (до двох робочих днів) і в термін, що пере­вищує два робочі дні. Негайно розрахунки здійснюються при відкритті депозитних рахунків в іноземній валюті, здійсненні готівко­вих обмінних операцій, надання валютних кредитів, кошти за яки­ми перераховуються на користь позичальника.

Операції в іноземній валюті, розрахунки за якими проводяться в короткий термін, що не перевищує двох робочих днів, називають операціями спот.

Операції в іноземній валюті, розрахунки за якими здійснюють­ся після двох робочих днів від дати укладення відповідного кон­тракту до дати, зазначеної в контракті, називають форвардними операціями.

Методика обліку валютних операцій базується на мультива-лютності діючого Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.

Мультивалютність Плану рахунків полягає в тому, що операції в різних валютах (як в іноземних, так і в національній) облікову­ються за одними й тими ж балансовими рахунками.

Мультивалютність притаманна не всім класам Плану рахунків. Мультивалютними є рахунки лише першого - четвертого та дев'ятого класів. Облік за рахунками п'ятого, шостого і сьомого класів Плану рахунків бухгалтерського обліку банків ведеться тільки в національній валюті.

Облік операцій за валютними рахунками ведеться у двох оцін­ках: у валюті за номіналом і в гривнях за офіційним курсом НБУ

Офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави.

Балансова вартість іноземної валюти - це вартість іноземної валюти у грошовій одиниці України, за якою вона відображена в балансі (гривневий еквівалент за офіційним валютним курсом).

При здійсненні операцій з іноземною валютою розрізняють три часові категорії: дату операції, дату валютування і дату розрахунку.

Дата операції-дата укладення дого­вору про обмінну операцію, згідно з яким банк бере на себе такі зобов'язання:

купити актив - і на цю дату у нього виникає право отримати від контрагента куплений актив і зобов'язання його оп­латити;

продати актив - і на цю дату в нього виникав зобов'язання передати контр­агентові проданий актив і право одержа­ти передбачену договором оплату.

Дата валютування -обумовлена договором дата, згідно з якою банк отримує право власності на куплену іноземну валю­ту і виконує своє зо­бов'язання щодо передан-ня контрагентові проданої валюти.

Дата розрахун­ку - дата фактич­ного проведення розрахунку, в ре­зультаті якого банк одержує або спла­чує кошти.

2. Поняття й види валютної позиції банку. Характеристика рахунків, що служать для обліку валютної позиції

Валютна позиція банку - співвідношення між його активами та зобов'язаннями, з урахуванням позабалансових вимог і зо­бов'язань, у певній валюті.

Отож, валютна позиція банку визначається з кожної валюти зокрема. Вирізняють такі види валютної позиції (рис. 20).

За наявності відкритої валютної позиції банк перебуває в зоні ризику. Така ситуація може привести як до отримання додаткових доходів, так і до понесення додаткових вит

Читайте також:

1. Облік дебіторської заборгованості за іншими розрахунками
2. Облік дебіторської заборгованості за розрахунками з підзвітними особами
3. Облік дебіторської заборгованості за розрахунками з покупцями та замовниками
4. Облік операцій за розрахунками з акціонерами
5. Облік операцій за розрахунками з акціонерами банку
6. Облік операцій комерційного банку за безготівковими розрахунками
7. Правильність визначення валових доходів (витрат) від операцій з розрахунками в іноземній валюті
8. Та розрахунками в регістрах обліку й звітності
9. ТЕМА 2.1. ОБЛІК ЗОБОВЯЗАНЬ ЗА РОЗРАХУНКАМИ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ
10. ТЕМА 2.2. ОБЛІК КОРОТКОСТРОКОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ЗА РОЗРАХУНКАМИ З БАНКАМИ ТА ІНШИМИ ПОЗИКАМИ

Переглядів: 1070