Принципи корпоративного управління Конфедерації Європейських Асоціацій Акціонерів.

«Євроакціонери» – це конфедерація асоціацій європейських акціонерів. Вона була заснована у 1990 р. з головним офісом у Брюсселі. Зараз членами «Євроакціонерів» є 16 національних асоціацій акціонерів, які представляють такі країни, як Австрія, Бельгія, Болгарія, Чехія, Німеччина, Фінляндія, Франція, Данія, Греція, Італія, Латвія, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Польща, Португалія, Румунія, Іспанія, Швеція та Сполучене Королівство.

Загальне завдання цієї організації полягає в представленні інтересів окремих акціонерів Європейського Союзу. Основними цілями «Євроакціонерів» є: · Підтримка гармонізації на рівні ЄС таких питань, як захист дрібних акціонерів; · Забезпечення прозорості ринків капіталу і міжнародного голосування через представників; · Збільшення вартості акціонерного капіталу в європейських компаніях; підтримка питань корпоративного управління на європейському рівні.

Директиви «Євроакціонерів» ґрунтуються на тих самих принципах, що й у ОЕСР, але є більш конкретними та детальними. І, якщо вони будуть прийняті компаніями та/або країнами, призведуть до поліпшення прав і впливу акціонерів. Наскільки дозволяють різні національні правові системи, «Євроакціонери» намагалися якомога конкретніше описати свою точку зору на різні проблеми корпоративного управління.

І ПРАВО ГОЛОСУ · Акціонери повинні мати значний вплив на суттєві зміни в компанії; · Принцип «одна акція – один голос» є основою права голосу; · Акціонери повинні мати право голосувати на загальних зборах акціонерів пропорційно випущеному акціонерному капіталу; · Товариства не повинні випускати акції з диспропорційними правами голосу, що мають на меті вплинути на рівновагу влади на річних загальних зборах акціонерів; · Акціонери повинні мати змогу голосувати особисто або за своєї відсутності, через представника.

ІІ ЗАХИСТ ІНТЕРЕСІВ АКЦІОНЕРІВ · Злиття та поглинання інших суб’єктів, контроль в товаристві; · акціонери повинні бути поінформовані про будь-яку можливу пропозицію стосовно акцій товариства, і наслідки прийняття чи відхилення такої пропозиції; · товариства повинні мати змогу вирішувати питання щодо розподілу прибутку і дивідендів, а також можливого вибору між дивідендами в формі грошових кошт і в формі акцій; · всі схеми опціонів або будь-яких стимулів мають бути затверджені акціонерами в окремому документі; · Оскільки програми купівлі-продажу акцій можуть використовуватися для збільшення вартості акціонерного капіталу, то такі програми повинні здійснюватися лише за умови максимізації прибутку на одну акцію; · Програми купівлі-продажу акцій та умови, за яких вони можуть здійснюватися, повинні бути затверджені акціонерами; · Збільшення капіталу, які виключають можливість існуючих акціонерів зберігати їхню відповідну частку в компанії, повинні обмежуватися. Тому повноважень ради випускати акції не повинні перевищувати максимальний період між двома загальними зборами акціонерів; · Необхідно уникати захисних заходів проти поглинання або інших заходів, що обмежують вплив акціонерів;

ІІІ ПРОЗОРІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВАРИСТВА «Євроакціонери» рекомендують товариствам розкривати акціонерам усю важливу інформацію, зокрема стосовно: · Плану фінансової діяльності та корпоративної стратегії; · Діяльності за квартал. · Будь-яку важливу інформацію, що може вплинути на вартість акцій; · Всю інформацію стосовно укладення угод або інших питань, що стосуються товариства. · Забезпеченість прозорості структури власності; · Розкривати інформацію, яка може вплинути на вартість акцій, а також інформацію про акціонерів, які перетинають (в плані зростання або зниження) межу в 5% вартості акціонерного капіталу; · Необхідність дотримання принципу гласності діяльності товариства стосовно його акціонерів, що передбачає надання достовірної інформації на запит будь-якого акціонера; · До повноважень загальних зборів має бути віднесено обрання незалежного аудитора; · У зв’язку із зростанням важливості міжнародних інвестицій і з метою покращення зв’язків між акціонерами товариство повинно вживати усіх заходів для підвищення активності участі акціонерів через застосування сучасних технологій, таких, як Інтернет тощо.

ІV РОЛЬ РАД У різних країнах існують різні структури ради. Загалом існує дві структури. У так званій однорівневій структурі єдиний орган поєднує в собі функції як безпосереднього управління, так і нагляду. У дворівневій структурі ці дві функції виконуються двома окремими органами: наглядовою радою і радою директорів. Щоб ефективно виконувати відповідні обов’язки, в однорівневій раді повинен бути значний ступінь незалежності між виконавчими і невиконавчими членами. Як в однорівневій, так і в дворівневій системах, принаймні певні члени ради, або однієї з двох рад, повинні обиратися загальними зборами акціонерів.

· Право обирати членів принаймні однієї ради і можливість піднімати питання про звільнення члена ради; · Запровадження механізму підзвітності виконавчих членів ради невиконавчим членам або членам наглядової ради; · Членство невиконавчих членів у складі ради, як за однорівневою, так і за дворівневою системами, не має перевищувати 12 років. При цьому рекомендується щоб лише один невиконавчий член ради був з числа колишніх виконавчих членів ради; · Публікація принципів за якими визначається винагорода директорам. Оплата ж праці виконавчих директорів може, до певного моменту, бути гнучкою та не може бути вдвічі більшою за встановлений розмір оплати.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
V Обов’язки Ради	\|	Найбільш поширені кодекси

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.