Функціонування ПФГ

На сьогодні економіка багатьох країн демонструє різноманітні форми організаційно-господарської взаємодії між корпоративними об´єднаннями і побудови на їх основі промислово-фінансових груп. Серед великого розмаїття форм ПФГ є як традиційні концерни на чолі з потужною промисловою корпорацією, так і універсальні міжгалузеві фінансово-промислові об´єднання, що сформувались навколо банків. Розглянемо найбільш типові моделі ПФГ.

Американські фінансово-промислові конгломерати. У США вони є найвищою формою організації ПФГ. Важлива особливість таких структур - це наявність міцної системи кредитно-фінансових закладів, яка включає не тільки банки, а й трастові компанії, пенсійні та інвестиційні фонди, ощадні асоціації. Так, комерційні банки «Морган Гаранті траст компані», «Лемен бразерс», «Банк оф Америка» взяли участь у 80% угод, пов´язаних з поглинанням дрібних фірм.

На сьогодні у США поширені два основні типи ПФГ, що розрізняються між собою центром, навколо якого об´єднується вся група. У першому випадку консолідуючим ядром ПФГ є банківський холдинг, а в другому - виробничо-технологічний комплекс.

Найбільш відомими ПФГ США, основу яких становлять потужні фінансові інститути, є групи «Чейза», «Моргана», «Мелона», «Лемена-Годдмена», «Сакса» та ін. Серед великих промислових корпорацій слід назвати «Дженерал моторс», «Дженерал електрік», «Форд моторс» та ін. Показово, що у групу «Дженерал моторс» входить більше 200 заводів у США, 12 - у Канаді і 32 підприємства в інших країнах світу; що виробляють близько 20% світового випуску автомобілів.

Японські ПФГ (сюдани) функціонують у формі комплексу незалежних промислових і банківських монополій, пов´язаних між собою системою господарських зв´язків. Сюдани — це самодостатні, універсальні багатогалузеві економічні комплекси, що включають в організаційну структуру фінансові установи (банки, страхові та трастові компанії), торговельні фірми, а також виробничі підприємства різних галузей народного господарства.

Економіку Японії практично повністю контролюють шість великих ФПГ: «Міцубісі», «Міцуі», «Суміто», «Фуйо», «Санва», «Дайті Канге». Вони об´єднують 157 промислових і 24 фінансові компанії. Крім того, ці ПФГ побічно, через акції, контролюють близько 6 тис. фірм, що не входять до їх складу. Так, «Санва» контролює 1034 фірми за межами своєї ПФГ.

Промислові об´єднання ПФГ побудовані, як правило, за принципом вертикальної інтеграції («кейрецу»). Під егідою головної фірми — безліч підпорядкованих їй дочірніх (разом вони створюють свого роду верхній ярус вертикальної інтеграції). Всього таких ярусів налічується до чотирьох, оскільки більшість дочірніх по відношенню до головної фірми мають під своїм контролем інші. Варіанти відсоткового співвідношення акціонерного капіталу можуть бути різними - від 10 до 50%. Так, головна фірма кейрецу - «Тойота», що входить до складу ПФГ «Міцуі», об´єднує під своїм контролем 15 компаній, які займаються виробництвом компонентів, автомобілів, фундаментальними дослідженнями, експортом та імпортом сировинних продуктів.

Південнокорейські ПФГ (чеболі) зосереджують увагу на виготовленні наукомісткої продукції. У складі цих об´єднань формуються науково-дослідні та проектно-технологічні інститути, тому ПФГ Південної Кореї є фінансовими науково-промисловими групами. Нині на світовому ринку корейські ПФГ витісняють транснаціональні компанії американського, японського і західноєвропейського походження.

Південнокорейські ПФГ характеризуються також високим рівнем диверсифікації. У кожній з них представлені провідні галузі промисловості. Наприклад, ПФГ «Самсунг» працює більше ніж у двадцяти галузях промисловості (проектування і будівництво об´єктів у різних сферах; виробництво добрив, синтетичних волокон, каучуку та інших хімічних товарів; приладобудування та електроніка; машинобудування; нафтопереробка; авіабудування та ін.).

ПФГ у Німеччині формуються, як правило, на основі потужних банків, яким належить провідна роль у процесі інтеграції промислового і банківського капіталу. Прикладами є фінансова група Німецького банку (Deutshe Bank AG) з концернами «Сіменс», «Ганіель», «Байєр», «Хеш», «Хенкель», «Хортен»; фінансова група Дрезденського банку з концернами «Фольксвагенверк», «Круглі», «Шикеданц», «Грундіг», «Откер». Одночасно з промисловістю ПФГ створюються у торгівлі, сільському господарстві, сфері послуг.

Процеси транснаціоналізації є характерними і для банківської системи. Транснаціональні банки (ТНБ) виконують усі основні функції, необхідні для забезпечення діяльності фінансово-промислових груп. Це потужні банківські установи, що досягли такого рівня міжнародної концентрації і централізації капіталу, який завдяки зрощенню з промисловими монополіями передбачає їх реальну участь в економічному розподілі світового ринку позичкових капіталів і валютно-кредитних ресурсів. ТНБ здійснюють міжнародні операції через складну мережу тісно інтегрованих іноземних відділень, філій і агентств, які знаходяться в основних фінансових центрах світу, а також на національних ринках провідних країн.

Найбільші банки утворюють світові фінансові центри, через які здійснюється рух міжнародних фінансових потоків. На сьогодні склалися три основних регіони, де сконцентровані міжнародні банки: КТА, Західна Європа і Південно-Східна Азія. Так, у 1999 р. активи «Індастріал банк оф Джепен/Даі-Ічі Канейо банк» (Японія) становили 1241 млрд. дол., німецького «Дойче банк/Банкерс траст» - 732,5, а банку «Сіті груп» (США) - 668,6 млрд. дол.

Найпоширенішими формами організаційних формувань об´єднання капіталу в Україні можуть бути фінансово-виборчі групи, тобто об´єднання юридично самостійних компаній, сформовані за допомогою фінансових методів (насамперед участі у акціонерному капіталі). Створення об´єднання підприємств є одним з найважливіших напрямів реструктуризації підприємств усіх форм власності. Таке об´єднання повинно в межах чинного законодавства забезпечувати захист вітчизняних товаровиробників та прибутковість їх діяльності.

Основними різновидами фінансово-виробничих груп є концерни, корпорації, фінансові групи (в яких холдингові функції виконують банки), фінансові угрупування (не так чітко оформлені в організаційному відношенні об´єднання), холдингові об´єднання, групи промислово-фінансові (в Україні) та фінансово-промислові (у Росії). Часто компанія, маючи формальний статус корпорації, холдингу, консорціуму або концерну, діє за принципом промислово-фінансової диверсифікації і, по суті, виконуєфункції промислово-фінансової групи (ПФГ).

Основні особливості діяльності ПФГ в Україні:

• головним підприємством ПФГ є те, що виготовляє кінцеву продукцію, здійснює її збут, платить податки Україні та офіційно представляє інтереси ПФГ в Україні та за її межами;

• учасником ПФГ може бути підприємство, банк, наукова чи проектна установа або іноземна юридична особа, що виробляє проміжну продукцію або надає банківські послуги учасникам та головному підприємству ПФГ, та передбачає отримання прибутку;

• на банки-учасники ПФГ не поширюється обмеження щодо вкладення комерційних банків у статутні фонди інших підприємств та організацій у частині інвестування коштів у розробку, розвиток та модернізацію виробництва; придбані банками корпоративні права власності та інші майнові права зберігаються за ними після реорганізації та ліквідації;

• річний обсяг реалізації кінцевої продукції ПФГ має бути не меншим за еквівалент 100 млн. дол. США починаючи з другого року після створення ПФГ. Цей строк може бути продовжений у разі виробництва новостворених видів кінцевої продукції та продукції з тривалим циклом виробництва.

Наведені особливості стимулюють створення ПФГ у чорній металургії, вугільній, енергетичній та хімічній галузях.

Згідно з чинним законодавством України ПФГ мають специфічні ознаки порівняно з іншими видами фінансово-виробничих об´єднань (табл. 12.3).

Функціонування ПФГ в Україні виявляє комплекс проблем корпоративного управління, а саме:

• вибір типу промислово-фінансового об´єднання;

• вирішення конфлікту інтересів учасників;

• вибір схеми управління реальними власниками;

• позбавлення синдрому «маленької людини».

Особливим мотивом інтеграції підприємств у єдину корпоративну структуру і є намагання скористатися потенційними плодами інтеграції без жорстокої централізації контролю над ресурсами. Проте більшість директорів підприємств намагаються уникнути концентрації акцій у руках великих зовнішніх інвесторів (у тому числі банків) під час розміщення акцій. Під впливом економічних умов ставлення до великих зовнішніх акціонерів еволюціонує в напрямку пошуку партнерів для взаємовигідного співробітництва.

Внутрішньогрупові відносини є «найвужчим місцем» ПФГ, що може призвести до негативних явищ, зокрема:

• неповної реалізації інтеграційного ефекту;

• збільшення «дистанції» між груповими проектами та їх практичною реалізацією;

• появи проблеми головного підприємства ПФГ, щодо реальних важелів впливу на підприємства-члени групи;

• відсутності стратегії спільної діяльності;

• дефіциту надійної та оперативної інформації про роботу підприємств.

Виявляється нова роль центральних компаній ПФГ як консультативних служб або «клубів директорів» з їх подальшою трансформацією у штаби стратегічного планування та координування фінансових потоків. Орієнтиром є перетворення компанії на основне товариство стосовно інших учасників групи, одним з основних напрямків дій якої має стати акумулювання капіталу для подальшого інвестування.

Можливі такі способи формування ПФГ в добровільному порядку або консолідацію пакету акцій:

1) заснування учасниками групи акціонерного товариства відкритого типу;

2)передання цими учасниками (підприємствами та фінансово-кредитними установами) пакетів акцій, які перебувають в їх власності, у довірче управління одному з учасників групи;

3) придбання одним з учасників групи пакетів акцій інших підприємств, а також інших установ та організацій, які стають учасниками групи.

Промислово-фінансові групи, концерни, холдинги, конгломерати та консорціуми, а також інші структури асоціативного типу, які базуються на внутрішніх договірних відносинах, є своєрідним каркасом економіки провідних індустріальних країн і світового господарства в цілому. Створення ПФГ в Україні сприятиме виявленню економічних пріоритетів, зміцненню господарських зв´язків, підвищенню міцності промисловості та розвитку фінансової сфери, підвищенню конкурентоспроможності українських підприємств і виходу їх на світовий ринок, розвитку підприємств стратегічної орієнтації шляхом їх інвестування та реструктуризації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття ПФГ та принципи їх організації	\|	Правове регулювання діяльності ПФГ в Україні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.