Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Матеріали з організації обліку і внутрішнього контролю

1 Накази з облікової політики.

2 Характеристики (описові та з використанням структурних схем) і оцінювання процедур внутрішнього контролю, включаючи перелік ключового персоналу та осіб, відповідальних за документування в кожній галузі.

3 Службові записки, пов'язані з важливими чи постійними проблемами бухгалтерського обліку.

4 Дослідження клієнта, які стосуються ефективності процедур аудиту.

5 Інформація про комп'ютерні програми з обліку.

б Рекомендаційні листи.

7 Робочий план рахунків, затверджений підприємством

Тема 7 Аудит фінансової звітності

Лекція 1 Основні положення з проведення огляду фінансових звітів

План:

1 Методика оцінки дотримання підприємством принципів формування показників бухгалтерського балансу

2 Методика оцінки дотримання підприємством принципів формування показників Звіту про фінансові результати

3 Методика оцінки дотримання підприємством принципів формування показників Звіту про рух грошових коштів та Звіту про власний капітал

Питання для самостійної роботи:

1 Типові помилки при складанні фінансової звітності

Мета заняття: надання студентам теоретичних знань щодо методики аудиту фінансової звітності

Рекомендована література:

Основна:

1. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітні 1993 р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №23.

2. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики: Видання 2006 року: Пер. З англ.. – К.: ТОВ «ІАМЦ АУ «СТАТУС», 2006. – 1152 с.

3. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку / Уклад. В. Кузнєцов. – Х.: Фактор, 2009. – 416 с.

Додаткова:

4. Бондаренко Н.О., Понікаров В.Д., Попова С.М. Аудит суб’єктів підприємницької діяльності: Навчальний посібник. – Київ: центр навчальної літератури, 2004. – 300с.

5. Кузькін Є.Ю. Організація і методика аудиту: навч. посіб./ Є.Ю. Кузькін, М.М. Коваленко, Н.О. Бондаренко, В.Д. Понікаров; Харківський інститут фінансів УДУФМТ. – Х.: ХІФ УДУФМТ, 2009. – 232 с.

6. Н.Л. Шкіря, Т.Г. Нікульникова, Н.В. Залізняк. Аудит: Навчальний посібник. – Львів: «Магнолія 2006», 2007. – 224 с.

7. Пшенична А.Ж. Аудит: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 320 с.

Питання 1 Методика оцінки дотримання підприємством принципів формування показників бухгалтерського балансу

Міжнародний стандарт завдань з огляду (МСЗО) 2400 «Завдання з огляду фінансових звітів» слід розуміти в контексті «Передмови до міжнародних стандартів контролю якості, аудиту, надання впевненості та супутніх послуг», де вказано застосування та статус МСЗО.

Метою Міжнародного стандарту завдань з огляду (МСЗО) 2400 є встановлення положень і надання рекомендацій стосовно професійної відповідальності аудитора при виконанні завдань з огляду фінансових звітів, а також форми і змісту висновку, який надає аудитор у зв'язку з проведенням такого огляду.

МСЗО 2400 стосується огляду фінансових звітів.

Плануючи огляд фінансових звітів, аудитор повинен отримати або поновити знання про бізнес суб'єкта господарювання, включаючи розгляд організаційної структури суб'єкта господарювання, особливості технології виробництва, систем бухгалтерського обліку, що використовуються, характеристики діяльності й характеру його активів, зобов'язань, доходів та витрат.

Аудитор повинен розуміти різні питання, що стосуються фінансових звітів, наприклад: знати способи виробництва і збуту продукції суб'єкта господарювання, місце розташування виробничих об'єктів, а також зв'язані сторони. Це розуміння потрібне аудиторові для того, щоб він міг здійснити необхідні запити й розробити відповідні процедури, а також оцінити отримані відповіді та іншу інформацію.

Аудитор покладається на власні судження, визначаючи характер, час і обсяг проведення процедур з огляду. При цьому він має керуватися:

- будь-якими знаннями, отриманими в процесі аудиторських перевірок або оглядів фінансових звітів за попередні періоди;

- знаннями про бізнес, у тому числі знанням принципів бухгалтерського обліку і практики тієї галузі, в якій діє суб'єкт господарювання

- знаннями про системи бухгалтерського обліку, що використовуються суб'єктом господарювання.

Аудитор повинен застосовувати те саме визначення суттєвості, що й у випадку висловлення аудиторської думки щодо фінансових звітів.

Завданнями аудиту фінансової звітності є:

- дослідити достовірність та відповідність записів звітності даним Головної книги та регістрів аналітичного обліку;

- прослідкувати за своєчасністю подання бухгалтерської звітності до відповідних державних органів;

- вивчити взаємоузгодженість показників звітності підприємства;

- порівняти дані річної фінансової звітності з даними квартальної і поточної фінансової звітності;

- оцінити можливість постійного функціонування підприємства;

- оцінити вплив подій, що відбулися, на фінансову звітність та їх відображення в звітності.

Під час перевірки фінансової звітності застосовуються прийоми документального контролю Звітність при цьому підлягає перевірці за формою, аналітичній перевірці і перевірці за змістом.

При перевірці балансуаудитору слід оцінити дотримання підприємством принципів формування його показників. Порядок дослідження такий:

- перевірка тотожності показників, що містяться у балансі та регістрах бухгалтерського обліку;

- перевірка відображення всіх активів і пасивів підприємства в повному обсязі;

- вивчення оцінки активів і пасивів протягом року відповідно до прийнятої облікової політики;

- встановлення реального існування відображених в балансі активів і пасивів;

- перевірка належності активів, відображених балансі, підприємству що перевіряється;

- визначення правдивості, точності, об'єктивності відображення стану підприємства на дату складання балансу;

- контроль дотримання підприємством при веденні бухгалтерського обліку та складанні балансу чинного законодавства і нормативних документів;

- перевірка дотримання підприємством обраної облікової політики, а також безперервності його функціонування;

- вивчення облікових записів і даних балансу з точки зору їх належності до звітного періоду, що перевіряється.

Діями аудитора при перевірці балансу є:

- перевірка наданого балансу на арифметичну точність;

- зведення відповідності залишків у Головній книзі із даними балансу (на підставі робочих документів по іншим розділам аудиту);

- перевірка відповідності залишків на початок звітного року залишкам на кінець минулого року;

- у разі зміни залишків внаслідок виправлення помилок минулих періодів - ретельна перевірка характеру помилок, їх впливу на звітність, адекватності внесених змін;

- складання пробного балансу на кінець звітного періоду та порівняння його з наданим на перевірку;

- визначення тимчасових та постійних різниць;

- розрахунок відстрочених податкових активів або зобов'язань;

- порівняння розрахункових відстрочених податкових активів або зобов'язань з даними підприємства;

- складання переліку виправлень залишків за балансовими рахунками;

- оцінка різниць, виявлених аудитором.

Питання 2 Методика оцінки дотримання підприємством принципів формування показників Звіту про фінансові результати

При проведенні аудиторської перевірки Звіту про фінансові результати встановлюється достовірність Звіту про фінансові результати окремо шляхом порівняння показників, що містяться у формі, із залишками та оборотами по рахунках Головної книги і регістрів обліку. У випадку, якщо показники ф. № 2 не можуть бути перевірені за даними Головної книги, аудитором використовуються регістри аналітичного обліку. При цьому визначається наявність документів використаних при підготовці звіту та дотримання встановлених правил ведення бухгалтерського обліку і підготовки Звіту про фінансові результати, які регулюються чинним законодавством.

Діями аудитора при перевірці Звіту про фінансові результати є:

- перевірка наданого звіту на арифметичну точність;

- складання пробного звіту про фінансові результати (на підставі робочих документів по інших розділах аудиту);

- порівняння пробного звіту про фінансові результати з наданим на перевірку та аналіз відхилень;

- перевірка розрахунку прибутковості акцій;

- перевірка відповідності даних звіту про фінансові результати в частині даних за відповідний період минулого року;

- у разі зміни показників внаслідок виправлення помилок минулих періодів - ретельна перевірка характеру помилок, їх впливу на звітність, адекватності внесених змін;

- узгодження певних показників Звіту про фінансові результати з даними балансу.

Питання 3 Методика оцінки дотримання підприємством принципів формування показників Звіту про рух грошових коштів та Звіту про власний капітал

При перевірці Звіту про рух грошових коштів слід, перш за все, провести аналіз змін за статтями Балансу (різниці між сальдо на початок і сальдо на кінець звітного періоду), що були пов'язані з інвестиційною і фінансовою діяльністю та усунути їх вплив на відповідні статті (на дебіторську або кредиторську заборгованість, зміну запасів, необоротних активів і т.д.). Решта змін за балансовими статтями буде брати участь у коригуванні прибутку і відображатись в розділі Звіту «Рух грошових коштів у результаті операційної діяльності».

Діями аудитора при перевірці Звіту про рух грошових коштів є:

- перевірка наданого звіту на арифметичну точність;

- перевірка правильності класифікації статей звіту;

- узгодження показників Звіту про рух грошових коштів з показниками інших форм фінансового звіту.

Діями аудитора при перевірці Звіту про власний капітал є:

- перевірка наданого звіту на арифметичну точність;

- перевірка достовірності статей Звіту про власний капітал (на підставі робочих документів по інших розділах аудиту);

- узгодження показників звіту про власний капітал з показниками інших форм фінансового звіту.

Наприкінці перевірки фінансової звітності діями аудитора є:

- зведення даних про відхилення у наданих формах фінансової звітності;

- аналіз відхилень з позиції прийнятого рівня суттєвості;

- з'ясування змісту протоколів зборів після дати балансу на предмет вивчення подій після дати балансу;

- формування висновку про достовірність наданої звітності.

Питання для самоконтролю:

1. Що є завданнями аудиту фінансової звітності?

2. Які прийоми контролю застосовуються під час перевірки фінансової звітності?

3. Що слід оцінити аудитору при перевірці балансу?

4. Який порядок дослідження дотримання підприємством принципів формування його показників?

5. Які дії аудитора при перевірці балансу?

6. Що перевіряється і яким чином при проведенні аудиту Звіту про фінансові результати?

7. У якому випадку при проведенні аудиту Звіту про фінансові результати аудитором використовуються регістри аналітичного обліку?

8. Які дії аудитора при перевірці Звіту про фінансові результати?

9. Які дії аудитора при перевірці Звіту про рух грошових коштів?

10. Які дії аудитора при перевірці Звіту про власний капітал?

11. Які дії аудитора наприкінці перевірки фінансової звітності?

Тема 7 Аудит фінансової звітності

Лекція 2 Методика аудиту статутних документів та облікової політики

План:

1 Мета та методика аудиту установчих документів підприємства

2 Мета та методика аудиту облікової політики підприємства

Питання для самостійної роботи:

1 Типові помилки при складанні статутних документів та наказу про облікову політику

2 Мета та напрями аудиту стратегії функціонування підприємства

Мета заняття: надання студентам теоретичних знань щодо методики аудиту статутних документів та облікової політики

Рекомендована література:

Основна:

3. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку / Уклад. В. Кузнєцов. – Х.: Фактор, 2009. – 416 с.

Додаткова:

6. Н.Л. Шкіря, Т.Г. Нікульникова, Н.В. Залізняк. Аудит: Навчальний посібник. – Львів: «Магнолія 2006», 2007. – 224 с.

7. Пшенична А.Ж. Аудит: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 320 с.

Питання 1 Мета та методика аудиту установчих документів підприємства

Метою аудиту установчих документів є ретельна перевірка юридичних підстав на право функціонування економічного суб'єкта у відповідності з чинним законодавством та підтвердження права власності юридичних і фізичних осіб.

При проведенні аудиту установчих документів і облікової політики підприємства аудитор повинен виконати такі завдання:

1. Визначити основні відомості про суб'єкт господарювання.

2. Визначити структуру управління економічним суб'єктом і повноваження керівників усіх рівнів при прийнятті відповідних управлінських рішень.

3. Підтвердити своєчасність, повноту та адекватність методів оцінки внесення часток, що вносяться засновниками до статутного капіталу.

4. Підтвердити інформацію про:

- розподіл часток статутного капіталу між власниками;

- права, привілеї або обмеження щодо цих часток;

- зміни у складі часток власників у статутному капіталі.

5. Дати оцінку системі внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку установчих документів і власного капіталу в натуральній і нематеріальній формах.

6. Встановити наявність системи внутрішніх документів, якими оформлюється обрана облікова політика ( наказ, розпорядження тощо).

Для якісного проведення аудиту установчих документів в обов'язковому порядку досліджуються такі документи:

- Статут суб'єкта господарювання;

- установчий договір;

- патент для суб'єктів малого підприємництва;

- протоколи зборів засновників;

- свідоцтво про державну реєстрацію;

- свідоцтво про реєстрацію в Міністерстві економіки для економічних суб'єктів за участю іноземного капіталу;

- документи, пов'язані з приватизацією та акціонуванням підприємств;

- документи, що підтверджують права власності засновників на майно, яке вноситься в оплату придбаних ними акцій при державній реєстрації товариства за участю державних чи муніципальних підприємств;

- свідоцтва про реєстрацію в органах статистики, Державної податкової адміністрації, Пенсійному фонді, у Фонді зайнятості, Фонді соціального страхування, Фонді обов'язкового медичного страхування, в екологічних фондах;

- договори на банківське обслуговування;

- зареєстровані зміни до установчих документів;

- проспект емісії;

- реєстр акціонерів для акціонерних товариств;

- протоколи річних зборів засновників, акціонерів;

- рішення Ради директорів або правління;

- накази і розпорядження виконавчої дирекції;

- ліцензії і дозволи на певні види діяльності;

- листування із засновниками та акціонерами;

- журнали реєстрації видачі довіреностей і повноважень при реєстрації, перереєстрації, ліквідації, реорганізації дій іншим особам (окрім керівника) суб'єкта господарювання;

- внутрішні положення;

- документи, які підтверджують внесення часток засновників до статутного капіталу в грошовій, натуральній, нематеріальній формах чи у вигляді цінних паперів (виписки банку, прибуткові касові ордери, акти оприбуткування майна, переданого в натуральній формі, як внесок до статутного капіталу);

- методики оцінки часток, що вносяться до статутного капіталу в натуральній і нематеріальній формах;

- звітність за початковий період діяльності суб'єкта господарювання після державної реєстрації;

- річна звітність;

- звітність на дату ліквідації чи реорганізації економічного суб'єкта.

При дослідженні установчих документів необхідно:

- визначити вид власності;

- з'ясувати, якими видами діяльності дозволено займатися;

- вивчити зміни та доповнення до установчих документів;

- вивчити протоколи зборів учасників, акціонерів, накази керівників та встановити недозволені операції із капіталом;

- визначити порядок розподілу прибутку за статутом та рішеннями зборів акціонерів.

Під час проведення аудиту установчих документів слід встановити:

- чи є в наявності протоколи зборів акціонерів;

- чи були випадки внесення часток до статутного капіталу майном та нематеріальними активами;

- чи є в наявності Методика оцінки часток, що вносяться до статутного капіталу в натуральній та нематеріальній формах;

- якщо формування статутного капіталу є обов’язковим, чи обумовлені строки сплати (часткової сплати) внесків;

- чи зазначене в установчих документах визначення часток засновників підприємства, тобто фактичне визначення власника/ власників юридичної особи;

- чи був сплачений мінімальний розмір статутного фонду на момент звернення по дозвіл на діяльність торговця цінними паперами;

- чи існує на підприємстві механізм виключення за рішенням зборів учасників того учасника, який систематично не виконує своїх обов’язків (ст.64 Закону України “Про господарські товариства»;

- чи проводилися установчі збори про затвердження статуту товариства (наявність протоколу);

- чи забезпечені права власності товариства відповідними документами на випущені акції;

- чи відбулася реєстрація та публікація інформації про випуск акцій;

- чи надавався звіт про наслідки передоплати до ДКЦПФР;

- чи перевірявся аудиторською фірмою фінансовий стан засновників – юридичних осіб щодо їх спроможності сплатити за акції ВАТ;

- чи дотримувалися на даному підприємстві обмеження на види внесків засновників та ін.

Питання 2 Мета та методика аудиту облікової політики

Метою аудиту облікової політики є перевірка способів й організаційно-технічних аспектів ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

При дослідженні облікової політики аудитор повинен з’ясувати наступні питання:

1) чи дотримується порядок оформлення Наказу про облікову політику, чи наявні на підприємстві необхідні внутрішні документи, положення, інструкції, які затверджуються одночасно з Наказом про облікову політику;

2) термін фактичного введення в дію Наказу про облікову політику ( з 1 січня року, наступного за роком видання даного документу, а для новоствореного підприємства – не пізніше 90 днів з дня державної реєстрації);

3) повне розкриття встановлених способів ведення бухгалтерського обліку, які здійснюють суттєвий вплив на оцінку та прийняття рішень користувачів бухгалтерської звітності (наприклад, оцінка і спосіб нарахування амортизації на основні засоби, нематеріальні активи, критерії віднесення об’єктів до основних засобів і нематеріальних активів, спосіб погашення вартості малоцінних необоротних матеріальних активів, порядок оцінки сировини, МШП, незавершеного виробництва, товарів, готової продукції тощо);

4) дотримання методики ведення обліку (методів оцінки запасів, методів нарахування амортизації тощо), обраної та затвердженої в Наказі;

5) чи затверджені керівником підприємства: робочий план рахунків, форми первинних документів, порядок проведення інвентаризації, правила документообігу і технологія обробки облікової інформації, порядок контролю за господарськими операціями;

6) визначити, за допомогою якої форми ведеться облік, чи передбачена вона в Наказі про облікову політику, акцентувати увагу на особливостях, пов’язаних з цим (меморіально-ордерна, журнально-ордерна, журнальна, автоматизована; для малих підприємств – спрощена форма обліку);

7) чи оформлені всі господарські операції первинними документами і чи містяться в них обов’язкові реквізити;

8) чи проводиться на підприємстві інвентаризація майна і зобов’язань і як часто, чи затверджується керівником підприємства порядок і терміни її проведення (за виключенням обов’язкової інвентаризації).

До облікової політики підприємства висуваються певні вимоги, дотримання яких повинен перевірити аудитор:

1) повнота обліку, тобто в обліку повинні бути відображені всі факти господарського життя, щo мали місце;

2) обережність при обліку доходів, тобто більша готовність до обліку витрат і пасивів, ніж можливих доходів і активів;

3) пріоритет змісту відображення фактів господарського життя перед формою, тобто відображення їх, виходячи не лише з правової форми, а й з економічного змісту і умов господарювання;

4) узгодженість даних аналітичного і синтетичного обліку;

5) раціональність у веденні бухгалтерського обліку відповідно до умов господарської діяльності і розміру підприємства.

Облікова політика, крім питань щодо способів ведення обліку, регламентує й організаційно-технічні аспекти (вибір форми обліку, організація роботи бухгалтерської служби тощо).

В організаційному аспекті підприємству надаються наступні права:

1) обирати форму організації бухгалтерського обліку (мати свій бухгалтерський відділ; найняти для виконання бухгалтерської роботи спеціаліста за договором чи доручити дану роботу спеціалістам відповідних фірм);

2) визначати види бухгалтерії (централізовану, децентралізовану чи змішану), встановити структуру бухгалтерської служби і порядок підлеглості відділів;

3) визначити можливість і необхідність відокремлення окремих підрозділів на самостійний баланс, виявляти необхідність і можливість організації відділу внутрішнього контролю.

Оформлення результатів вивчення установчих документів та облікової політики аудитор здійснює у відповідних робочих документах.

Питання для самоконтролю:

1. Що є метою аудиту установчих документів підприємства?

2. Що є метою аудиту облікової політики підприємства?

3. Які завдання повинен виконати аудитор при перевірці установчих документів та облікової політики?

4. Що необхідно встановити під час проведення аудиту установчих документів?

5. Які питання повинен з’ясувати аудитор при дослідженні облікової політики?

6. Дотримання яких вимог до облікової політики повинен перевірити аудитор?

7. Які права надаються підприємству щодо організаційного аспекту ведення бухгалтерського обліку?

8. Як впливає статутна діяльність на стратегію функціонування підприємства?

9. Який вплив має конкурентоспроможність продукції на стратегію функціонування підприємства?

10. Яке значення має організація маркетингу для стратегії функціонування підприємства?

11. Що означає оновлення продукції для стратегії функціонування підприємства?

12. Який вплив мають взаємовідношення із постачальниками та покупцями на стратегію функціонування підприємства?

13. Чим визначається сучасний стан і перспективи розвитку економіки підприємства?

14. Які характеристики визначають можливість стабільного функціонування підприємства у зовнішньому середовищі?

Тема 7 Аудит фінансової звітності

Лекція 3 -1 етодика аудиту грошових коштів

План:

1 Методика аудиту касових операцій

2 Аудит операцій з розрахунків у банках

Питання для самостійної роботи:

1 Типові помилки при здійсненні операцій із грошовими коштами.

Мета заняття: надання студентам теоретичних знань щодо методики аудиту грошових коштів

Рекомендована література:

Основна:

3. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку / Уклад. В. Кузнєцов. – Х.: Фактор, 2009. – 416 с.

Додаткова:

6. Н.Л. Шкіря, Т.Г. Нікульникова, Н.В. Залізняк. Аудит: Навчальний посібник. – Львів: «Магнолія 2006», 2007. – 224 с.

7. Пшенична А.Ж. Аудит: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 320 с.

Питання 1 Методика аудиту касових операцій

Метоюаудиту грошових коштів є встановлення достовірності даних щодо наявності та руху грошових коштів, повноти і своєчасності відображення інформації в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку грошових коштів, цінних паперів і бланків суворої звітності відповідно до прийнятої облікової політики, достовірності відображення залишків у звітності господарюючого суб’єкта.

Основними завданнями аудиту касових операцій є:

- перевірка стану збереження коштів, цінних паперів і бланків суворої звітності в касі, своєчасного і повного їх оприбуткування;

- вивчення законності і господарської доцільності касових операцій і дотримання встановлених правил їх здійснення;

- додержання встановленого ліміту залишків готівки в касі й термінів їх зберігання;

- встановлення реальності сум коштів у дорозі;

- перевірка правильності документального оформлення касових операцій і відображення цих операцій в обліку і звітності;

- оцінка стану синтетичного та аналітичного обліку готівкових коштів, якості відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку, облікових регістрах та звітності тощо.

Аудит касових операцій здійснюється у такій послідовності:

1) інвентаризація каси,

2) перевірка дотримання Порядку ведення касових операцій,

3) здійснення суцільної документальної перевірки щодо оприбуткування й видачі грошей із каси;

4) зустрічної перевірки операцій на рахунку 30 «Каса», рахунків, які з ним кореспондують: 28 «Товари», 31 «Рахунки в банках», 33 «Інші кошти», 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 66 «Розрахунки з оплати праці», 68 «Розрахунки за іншими операціями» тощо;

5) документальна перевірка коштів у дорозі.

Джерелами інформації для аудиту касових операцій є:

- Первинні документи з обліку касових операцій.

- Облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку готівкових коштів.

- Акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю.

- Головна книга.

- Звітність.

Інвентаризаціякасової готівки проводиться комісією в складі аудитора, головного бухгалтера і касира. Під час інвентаризації встановлюється фактична наявність грошових коштів, поштових марок, розрахункових чекових книжок та інших грошових документів, цінних паперів.

До початку вивчення касових документів слід визначити, чи укладений договір про матеріальну відповідальність між керівником підприємства та працівниками, які відповідають за ведення касових операцій.

Потім касир зобов’язаний скласти звіт касира, який передається аудитору разом з письмовою розпискою про відсутність у касі грошей і грошових документів, які належать особисто касиру або стороннім організаціям.

Перевірка наявності грошових коштів та інших грошових активів в касі проводиться шляхом їх перерахунку касиром в присутності аудитора і головного бухгалтера або іншого члена комісії. Результати перерахунку перевіряє аудитор. Готівка в опечатаних банком пачках розпечатується і також перераховується.

За наявності великої кількості купюр складається опис, в якому зазначається номінал купюр, їх кількість і сума. Опис підписується всіма членами інвентаризаційної комісії.

Під час перевірки фактичної наявності грошових документів встановлюється сума, автентичність кожного документу і правильність його оформлення. Перевірка здійснюється за окремими видами документів із зазначенням в інвентаризаційному описі назви, номера, серії, купюри і загальної суми.

Залишок пред’явленої готівки та цінних паперів комісія порівнює із залишками по касовій книзі на момент інвентаризації. Результати заносяться до інвентаризаційного опису.

При контролі касової дисципліни аудитору слід перевірити:

- наявність наказу про призначення касира;

- наявність укладеного з касиром договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність;

- наявність встановленого підприємством ліміту залишку готівки в касі;

- дотримання встановлених граничних норм використання готівки;

- забезпечення збереженості грошових коштів в касі, а також при доставці їх з банку і здачі в банк;

- визначення термінів здачі звітів касирів та їх дотримання;

- чи проводяться інвентаризації касової готівки, чи створена на підприємстві комісія по проведенню таких інвентаризацій каси і чи виконує вона свої обов’язки.

При документальній перевірці касових операцій з’ясовується:

- наявність всіх касових звітів та прибуткових і видаткових документів, відображених у касових звітах;

- дотримання касової дисципліни;

- наявність встановленого ліміту залишку каси;

- повнота та своєчасність оприбуткування готівки;

- забезпечення щоденного дотримання встановлених підприємством лімітів залишків готівки у касі, строків та порядку здачі грошової виручки, своєчасність повернення в банк не виплачених у встановлений термін сум заробітної плати, допомоги, стипендій, винагород та інших сум;

- дотримання граничної суми платежів у розрахунках з юридичними і фізичними особами;

- правильність застосування курсу валюти при відображені операцій у національній валюті та визначення курсових різниць на дату операції і на кінець звітного періоду;

- правильність ведення касової книги, своєчасність і повнота обліку в ній надходжень та видачі готівки, правильність оформлення касиром касових ордерів.

При перевірці також слід встановити коло посадових осіб, які мають право підписувати касові документи.

Перевіряючи касову книгу, аудитори з’ясовують, чи своєчасно касир проводить в ній записи за операціями, що мали місце на момент проведення аудиту або, чи пронумерована та прошнурована касова книга, чи скріплена вона печаткою з підписом керівника і головного бухгалтера.

Аудитору слід звернути увагу на умови зберігання грошових коштів.

Питання 2 Аудит операцій з розрахунків у банках

Основними завданнями аудиту операцій з розрахунків у банках є:

- перевірка законності відкриття підприємством рахунків у банку, своєчасності одержання і обробки виписок банку по всіх відкритих рахунках

- перевірка стану грошових коштів на рахунках на день проведення аудиту за даними виписок банку і за балансом підприємства;

- перевірка правильності документального оформлення операцій з коштами і відображення цих операцій в обліку і звітності;

- оцінка стану синтетичного та аналітичного обліку розрахунків на підприємстві, яке перевіряється, якості відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку, облікових регістрах та звітності;

- перевірка дотримання підприємством податкового законодавства по операціях, пов’язаних із рухом грошових коштів.

Аудит операцій з розрахунків у банках здійснюється суцільним способом і проводиться у такій послідовності:

1) перевірка дотримання порядку відкриття рахунків у банках;

2) визначення законності і обґрунтованості розрахункових операцій і правильність віднесення затрат на відповідні рахунки;

3) звірка виписок за весь період, що підлягає аудиту, та прикладених до них документів підприємств-клієнтів з даними первинних документів;

4) перевірка відповідності виписок банку й журналів-ордерів та допоміжних відомостей;

5) здійснення перевірки тотожності між даними журналів-ордерів, Головної книги й балансу з рахунка 31 «Рахунки в банках».

Джерелами інформації для аудиту операцій з розрахунків у банках є:

- Первинні документи з обліку розрахунків.

- Облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку розрахунків.

- Головна книга.

- Звітність.

Вивчення банківських операцій розпочинається із з’ясування аудитором питання, які рахунки відкриті підприємством в обслуговуючих установах банку.

При перевірці наявності виписок з кожного банківського рахунку і ланцюжка перехідних залишків у них, аудитор повинен впевнитись, що в бухгалтерії є в наявності всі виписки банку і за всіма рахунками.

Щоб впевнитись в наявності всіх виписок, необхідно звернути увагу не тільки на нумерацію сторінок, але й на дати. Виписки банку за кожним рахунком слід окремо підібрати за всі робочі дні, в які проводилися операції. Неробочі дні можна визначити за календарем, а дні, в які операції не проводились – за послідовністю залишку.

Вхідні і вихідні залишки слід звіряти не лише за виписками, але й за датами здійснення попередніх операцій. Це дає змогу виявити знищені банківські виписки за конкретний день. По кожній сумі, зазначеній в банківській виписці, повинні бути додані відповідні документи.

При вивченні операцій за рахунками в установі банку перевіряється наявність та достовірність виписок банку за кожним рахунком, наявність штампів і підписів працівників установ банків, відповідність зазначених у них даних даним бухгалтерського обліку – Головній книзі. При цьому виписки добираються за хронологічною послідовністю для того, щоб перевірити, чи правильно перенесені залишки з попередньої до наступної.

Аудитор також перевіряє наявність усіх додатків та виписок, що засвідчують здійснення тієї чи іншої операції, платіжних доручень, платіжних вимог, заяв на акредитив. Якщо не вистачає додатків або якщо у виписках є помарки та виправлення, аудитор за погодженням з клієнтом бере з банку копії таких документів.

Аудитор повинен також звірити номери корінців грошових чеків з банківськими виписками, і звірити одержання і повноту оприбуткування

коштів за касовою книгою. Якщо у банківській виписці відсутній номер корінця чека, а сам чек знаходиться у чековій книзі, бо нібито зіпсований, то необхідно провести зустрічну перевірку цього чека в установі банку.

Важливо також пересвідчитисяі у відповідностісум оборотів по дебету та кредиту. За умови, якщо бухгалтерські контировки за банківськими операціями складено правильно, розбіжностей між залишками коштів і сумами оборотів за даними бухгалтерського обліку бути не може. Кожну з виявлених розбіжностей аудитор уважно розглядає.

Виписка банку по дебету і кредиту може бути виправлена в бухгалтерії або фіктивна. Операції, які викликають сумнів, за погодженням з клієнтом вивчають за допомогою зустрічної перевірки з банківською установою, якщо на такі дії є дозвіл клієнта.

Документальну перевірку записів за рахунками в банку слід проводити в трьох напрямах:

1) перевірити, чи повністю виправдані ці операції документами, доданими до виписок банку;

2) перевірити, чи правильно складені за ними бухгалтерські проводки. Для цього необхідно провести суцільну перевірку банківських документів за період, що вивчається, переглядаючи їх в порядку записів у журнал та відомість з одночасною відміткою записів на виписках банку. Необхідно переконатися у правильності оформлення документів і відповідності доданих до них підстав, у наявності на копіях платіжних доручень штампів банку тощо;

3) провести систематизовану перевірку документів, згрупованих за однорідністю операцій.

Тема 7 Аудит фінансової звітності

Лекція 3 - 2 Аудит розрахункових операцій

План:

1.Аудит розрахунків з покупцями та замовниками

2.Аудит розрахунків з постачальниками та підрядниками

3.Аудит розрахунків з оплати праці

Питання для самостійної роботи:

1.Порушення П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», які виявляються аудиторами при дослідженні документів, операцій і записів.

Мета заняття: надання студентам теоретичних знань щодо методики аудиту розрахункових операцій.

Рекомендована література:

Основна:

3. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку / Уклад. В. Кузнєцов. – Х.: Фактор, 2009. – 416 с.

Додаткова:

6. Н.Л. Шкіря, Т.Г. Нікульникова, Н.В. Залізняк. Аудит: Навчальний посібник. – Львів: «Магнолія 2006», 2007. – 224 с.

7. Пшенична А.Ж. Аудит: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 320 с.

Питання 1 Аудит розрахунків з покупцями та замовниками

Метою аудиту розрахунків з покупцями та замовниками є перевірка наявності договорів та їх реєстрації у відповідних журналах, вивчення законності операцій з дебіторською заборгованістю та реальності її відображення, перевірка правильності документального оформлення розрахунків з покупцями та замовниками, повноти та своєчасності відображення інформації в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку розрахунків відповідно до прийнятої облікової політики, достовірності відображення залишків у звітності господарюючого суб’єкта.

Джерелами інформації для аудиту розрахунків з покупцями та замовниками є:

- первинні документи з обліку розрахунків з покупцями та замовниками (накладні, рахунки-фактури, рахунки, акти прийнятих робіт (послуг), податкові накладні, товарно-транспортні накладні, товарні накладні, платіжні документи на перерахування сум митних платежів та інших податків на рахунки митних установ, розрахунки бухгалтерії про наявність курсових різниць тощо);

- облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку розрахунків з покупцями та замовниками;

- акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю.

- Головна книга.

- звітність.

Доосновних напрямів контролю розрахунків з покупцями та замовниками належить перевірка:

1) реальності і правильності відображення в обліку заборгованості по рахунку 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»;

2) повноти і своєчасності розрахунків з покупцями за відвантажену, прийняту ними продукцію, виконані роботи (послуги);

3) правильності визначення обсягів платежу покупцям в рахунку-фактурі (вартість продукції, робіт, ПДВ, відповідність цін угоді);

4) обґрунтованості бухгалтерських записів по операціях за місяць у відомості № 16, де ведеться аналітичний облік розрахунків, у журналах-ордерах № 11 та № 2, податковому обліку продажу.

Для контролю реальності заборгованості окремих покупців застосовуються методи зустрічної перевірки, аналізу даних інвентаризації розрахунків з покупцями. Критеріями вибору інформації для такого контролю є заборгованість понад місяць, особливо з перевищенням 3-6 місяців, наявність суперечної заборгованості, збільшення обсягів заборгованості покупців-боржників.

За актом інвентаризації розрахунків з покупцями та замовниками треба дослідити заборгованість, відображену в балансах на окремі дати та за окремими боржниками, у тому числі підтверджену ними і спірну (непідтверджену), а також виявлену як прострочену.

Питання 2 Аудит розрахунків з постачальниками та підрядниками

Метою аудиту розрахунків з постачальниками та підрядниками є перевірка наявності договорів та їх реєстрації у відповідних журналах, вивчення законності операцій з кредиторською заборгованістю та реальності її відображення, перевірка правильності документального оформлення розрахунків з постачальниками та підрядниками, повноти та своєчасності відображення інформації в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку розрахунків відповідно до прийнятої облікової політики, достовірності відображення залишків у звітності господарюючого суб’єкта.

Джерелами інформації для аудиту розрахунків з постачальниками та підрядниками є:

- первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками (акти про приймання, претензії, накладні, виписки банку, довідки бухгалтерії, договори купівлі-продажу, рахунки-фактури, рахунки, акти приймання робіт (послуг), податкові накладні, товарно-транспортні накладні, вантажні митні декларації, залізничні накладні тощо) ;

- облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками;

- Головна книга.

- звітність.

Основні напрями і послідовність перевірки розрахунків з постачальниками та підрядниками:

1. Контроль наявності і правильності оформлення документів. які визначають права, обов'язки сторін з постачання матеріальних ресурсів, виконання різних видів послуг.

2. Контроль реальності і правильності відображення заборгованості в балансі, Книзі головних рахунків (рахунки 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 37«Розрахунки по авансах виданих»).

3. Контроль правомірності виникнення боргу, реальності причин і строків виникнення заборгованості (несплаченої в строк, з простроченим терміном позовної давності, спірної, суперечної, безнадійної до погашення).

4. Оцінка стану контролю з боку бухгалтерії за розрахунками з постачальниками.

5. Контроль доцільності придбання матеріальних цінностей, реальності розрахунків.

6. Контроль правильності визначення сум до сплати в рахунках-фактурах за матеріальні цінності.

7. Контроль рахунків-фактур за надані послуги (транспортні послуги, споживання води та електроенергії, комунальні послуги, послуги зв'язку і т. п.):

8. Контроль обґрунтованості бухгалтерських записів у поточному бухгалтерському обліку за журналом-ордером № 6.

Питання 3 Аудит розрахунків з оплати праці

Метою аудиту розрахунків з оплати праці є встановлення реальності наявних зобов’язань з оплати праці, законності проведених розрахунків з оплати праці; повноти та своєчасності відображення даних в первинних документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку розрахунків з оплати праці і його відповідності прийнятій на підприємстві обліковій політиці, достовірності відображення стану зобов’язань у звітності господарюючого суб’єкта.

Джерелами інформації для аудиту розрахунків з оплати праці є:

- первинні документи з обліку розрахунків з оплати праці (розрахунково-платіжні відомості, виписки банку, ВКО, маршрутні листи, накази по підприємству про прийняття на роботу (про звільнення), листки з обліку кадрів, особові листки працівників, табелі обліку використання робочого часу, наряди на відрядні роботи, рапорти про виробіток, відомості обліку депонованої заробітної плати);

- облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку розрахунків з оплати праці;

- Головна книга.

- звітність.

Послідовність і напрями контролю розрахунків з оплати праці:

1) перевірка стану заборгованості і відповідності даних про залишки на рахунку 661 «Розрахунки з оплати праці» в Книзі головних рахунків, балансі з підсумковими даними в розрахунково-платіжних відомостях по графі «Сума до видачі», групувальній відомості до журналу-ордеру № 10 у частині узагальнення даних по рахунку 661. При наявності заборгованості за минулі періоди повинна мати місце розшифровка заборгованості по місяцях року;

2) перевірка достовірності первинних документів, які є підставою для нарахування заробітної плати (табель про відпрацьований час, наряди про виконану роботу, трудові угоди і т. п.);

3) перевірка правомірності застосування тарифних ставок, умов трудових контрактів при почасовій оплаті праці;

4) перевірка обґрунтованості застосування норм і розцінок, достовірності обсягів виконаних робіт при відрядній оплаті праці;

5) перевірка нарахувань доплат за роботу в нічний час, понадурочні роботи, щорічні основні та додаткові відпустки;

6) перевірка розрахунку утримань з нарахованої заробітної плати (прибуткового податку із заробітної плати, обов'язкових зборів у Пенсійний фонд, фонд зайнятості, стягнень за виконавчими листами органів суду і т. п.);

7) контроль розрахункових, розрахунково-платіжних і платіжних відомостей з точки зору правильності узагальнення підсумкової облікової інформації, оформлення документації, достовірності цих документів;

8) контроль обґрунтованості бухгалтерських записів по операціях з нарахування оплати праці та прирівняних видів оплати, утриманнях із заробітної плати та фактичних обсягах виплат працюючим (аванси за другу половину місяця, заборгованості за минулі періоди, премії, допомоги при тимчасовій непрацездатності тощо);

9) перевірка розрахунків з депонентами по заробітній платі.

Питання для самоконтролю:

1. Що дає аудитору аналіз матеріалів інвентаризації розрахунків з покупцями і замовниками?

2. Як аудитор перевіряє правильність відображення за статтями балансу залишків заборгованості за відвантажені цінності

3. Як перевіряється повнота та своєчасність розрахунків покупців за прийняту покупцем продукцію?

4. З чого починається аудит розрахунків з постачальниками та підрядниками?

5. З якими сумами звіряються дані інвентаризації кредиторської заборгованості?

6. Які залишки кредиторської заборгованості підлягають звірянню?

7. Що потрібно зробити аудитору для перевірки достовірності первинних документів, за якими здійснені розрахункові операції з постачальниками та підрядниками?

8. Які рахунки доцільно відбирати при проведенні зустрічної звірки розрахункових операцій з постачальниками та підрядниками?

9. Що необхідно зробити для того, щоб встановити повноту оприбуткування матеріальних цінностей?

10. Як визначити правильність застосування постачальниками цін, тарифів за послуги?

11. Що встановлюється під час перевірки розрахунків з підрядниками?

12. Які документи регламентують порядок нарахування та виплати заробітної плати?

13. Як перевіряється дотримання на підприємстві, що перевіряється, тарифних сіток, ставок, посадових окладів?

14. З чого починається перевірка розрахунків з робітниками і службовцями із заробітної плати?

15. Що може бути причинами розходжень даних аналітичного обліку щодо оплати праці показникам синтетичного обліку з рахунку 66 у Головній книзі й балансі на однакову дату?

16. Як перевіряється правильність нарахування заробітної плати?

17. Що слід встановити під час перевірки виплати премій?

Тема 7 Аудит фінансової звітності

Лекція 4 Методика аудиту основних засобів і нематеріальних активів

План:

1 Мета і завдання аудиту операцій з необоротними активами

2 Способи вивчення операцій з основними засобами та нематеріальними активами

Питання для самостійної роботи:

1 Типові помилки при веденні обліку руху основних засобів та нематеріальних активів

Мета заняття: надання студентам теоретичних знань щодо методики аудиту основних засобів і нематеріальних активів

Рекомендована література:

Основна:

3. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку / Уклад. В. Кузнєцов. – Х.: Фактор, 2009. – 416 с.

Додаткова:

6. Н.Л. Шкіря, Т.Г. Нікульникова, Н.В. Залізняк. Аудит: Навчальний посібник. – Львів: «Магнолія 2006», 2007. – 224 с.

7. Пшенична А.Ж. Аудит: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 320 с.

Питання 1 Мета і завдання аудиту операцій з необоротними активами

Метою аудиту операцій з основними засобами та нематеріальними активами є встановлення: достовірності первинних даних відносно руху основних засобів та нематеріальних активів, повноти і своєчасності відображення первинних даних в зведених документах та облікових регістрах; правильності ведення їх обліку та його відповідності прийнятій обліковій політиці; достовірності відображення стану основних засобів й нематеріальних активів у звітності господарюючого суб’єкта; відповідності методики обліку та оподаткування операцій з основними засобами та нематеріальними активами чинному законодавству.

Завданнями аудиту операцій з основними засобами та нематеріальними активами є:

- встановлення правильності документального оформлення надходження, переміщення, використання та списання основних засобів та нематеріальних активів;

- перевірка ефективного їх використання та збереження;

- встановлення правильності визначення строку корисної експлуатації (використання) основних засобів та нематеріальних активів;

- перевірка правильності нарахування зносу основних засобів і нематеріальних активів;

- підтвердження достовірності відображення в бухгалтерському обліку первісної та ліквідаційної вартості основних засобів, а також результатів їх переоцінки;

- перевірка доцільності проведення ремонту основних засобів та правильності відображення в бухгалтерському обліку понесених витрат;

- визначення законності проведення операцій, пов’язаних зі списанням основних засобів та нематеріальних активів внаслідок непридатності їх до використання та ліквідації;

- підтвердження законності і правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з основними засобами та нематеріальними активами.

Питання 2 Способи вивчення операцій з основними засобами та нематеріальними активами

При вивченні операцій з основними засобами та нематеріальними активами використовується фактичний та документальний контроль.

Основна мета інвентаризаціїосновних засобів та нематеріальних активів полягає у виявленні їх фактичної наявності, перевірці правил утримання та експлуатації, відповідності обліковій та справедливій вартості.

До початку проведення інвентаризації основних засобів необхідно перевірити: наявність і стан інвентарних карток, описів та інших регістрів аналітичного обліку, а також технічних паспортів, іншої технічної документації; наявність документів на основні засоби, що були здані або отримані підприємством на правах оренди (лізингу), на зберігання або у тимчасове користування. При відсутності документів необхідно забезпечити їх отримання та оформлення.

Таким чином, комісією перевіряються дані про наявність основних засобів, вивчаються записи про рух і технічний стан окремих об’єктів в інвентаризаційних картках або інших документах, а також перевіряється наявність документів, що характеризують окремі об’єкти основних засобів (технічні паспорти, плани по кожному поверху будівель тощо), наявність документів на земельні ділянки, водоймища та інші об’єкти природних ресурсів, що підтверджують право власності підприємства на них.

При інвентаризації будинків, споруд та іншої нерухомості комісія перевіряє наявність документів, які підтверджують знаходження таких об’єктів у власності підприємства.

Перевірка наявності основних засобів проводиться в наступних розрізах: власні основні засоби, основні засоби на відповідальному зберіганні, основні засоби в ремонті, передані або прийняті в оренду (лізинг).

Орендовані основні засоби підлягають інвентаризації орендодавцем із складанням окремого опису, в якому дається посилання на документи, що підтверджують прийняття цих об’єктів на відповідальне зберігання або в оренду, та відомості про строк оренди. Орендовані основні засоби відображаються в інвентарних описах окремо за кожним орендодавцем. Один примірник опису до складання річного звіту надсилається орендодавцю.

Основні засоби, які в момент інвентаризації знаходяться за межами підприємства ( морські та річні судна в далеких рейсах; залізничний рухомий склад; автомашини; відправлені на капітальний ремон машини та обладнання тощо) інвентаризуються до моменту їх тимчасового вибуття.

Основні засоби, що перебувають в лізингу, ремонті тощо, вносяться до інвентаризаційного опису на підставі актів, накладних, квитанцій та інших документів, які засвідчують приймання вказаного майна переробними, ремонтними, обслуговуючими та іншими підприємствами.

При інвентаризації витрат на незакінчені ремонти основних засобів комісія вивчає первинні документи, на підставі яких здійснюється їх ремонт, перевіряє відповідність фактично витрачених на ремонт деталей, вузлів або витрат на їх відновлення плановим документам, які складаються перед проведенням ремонту об’єктів основних засобів; дає оцінку ефективності проведених витрат на такі ремонти та контролює їх відповідність існуючим нормативам; визначає ступень готовності об’єкта, який ремонтується, підраховує економію або перевитрачання коштів, а в окремих випадках перевіряє доцільність проведення таких ремонтів.

При проведенні інвентаризації незавершених капітальних ремонтів основних засобів складається окремий акт (опис) в одному примірнику (форма інв-10) на підставі перевірки стану робіт в натурі, який підписується і передається до бухгалтерії.

На незавершений ремонт складається акт інвентаризації із зазначенням назви об’єкту, що ремонтується, виду, відсотку виконання, а також кошторисної та фактичної вартості виконаних робіт.

Після детального вивчення облікової інформації члени комісії проводять огляд об’єктів в натурі з метою перевірки їх фактичної наявності у визначених розпорядчими документами керівника місцях експлуатації та встановлення ступеню їх придатності для подальшого використання за прямим призначенням. До опису заносять їх повну назву, призначення, інвентаризаційний і заводський номери, рік випуску (побудови), дату введення в експлуатацію, балансову вартість.

Непридатні до експлуатації і відновленняосновні засоби до опису фактичних залишків не включаються. На ці об’єкти інвентаризаційна комісія складає окремі описи із зазначенням дати введення в експлуатацію і причин, з яких вони стали непридатними для подальшого використання. Списання таких об’єктів здійснюється відповідно до діючого порядку ліквідації основних засобів.

При оприбуткуваннікорисних матеріалів (запчастин, металобрухту) після ліквідації основних засобів складають окремий акт, де зазначається, ким і яку кількість матеріалів було отримано, для яких потреб були використані такі матеріали.

Об’єкти, які за своїми економічними характеристиками не належатьдо основних засобів, необхідно перевестидо складу інших активів (малоцінних необоротних активів, виробничих запасів, малоцінних та швидкозношуваних предметів). Якщо такі об’єкти не відповідають визначенню активів взагалі, то їх необхідно списати на витрати діяльності.

При виявленні об’єктів, не прийнятих на облік, а також об’єктів, по яких врегістрах бухгалтерського облікувідсутні або наведені неправильні дані, що їх характеризують, комісіяповиннавключити до опису достовірні дані і технічні показники за цими об’єктами.

При виявленні підчас інвентаризації споруджених об’єктів, не відображених в обліку, встановлюється на який рахунок було віднесено витрати на їх спорудження, коли і ким видано відповідне розпорядження. Ці відомості відображаються у протоколі засідання інвентаризаційної комісії. У разі неможливостівстановлення первисної вартості за фактичними витратами, об’єкти, не відображені в обліку, оцінюються за справедливою вартістю на дату їх виявлення.Знос визначають експертним шляхом залежно від технічного стану відповідного об’єкта.

В інвентаризаційному описі містяться відомості про всі наявні об’єкти основних засобів: найменування та інвентарний номер об’єкту, його призначення, основні технічні та експлуатаційні характеристики.

Дані інвентаризаційних описівпорівнюються з інвентарними картками обліку об’єктів основних засобів (форма № ОЗ-6), а також технічною і первинною документацією, даними облікових регістрів на предмет тотожності даних аналітичного та синтетичного обліку.

Проведення інвентаризації нематеріальних активівпочинається з визначення правильності віднесення сум, що обліковуються на рахунку 12 «Нематеріальні активи», саме до складу нематеріальних активів. Після цього проводиться перевірка обґрунтованості їх оприбуткування , тобто наявності документів, на підставі яких оформлено придбані матеріальні права.

По всіх нематеріальних активах інвентаризаційна комісія перевіряє наявність розпорядчого документу підприємства про затвердження корисного терміну їх використання. Також інвентаризаційною комісією повинна бути встановлена наявність на підприємстві документів з детальним описом кожного нематеріального активу та порядку його використання.

Програмні продукти перевіряються за їх наявністю на відповідних носіях та експлуатаційною пробою.

В інвентаризаційному описі комісія обов’язково повинна зазначити:

- інвентарний номер об’єкта нематеріального активу;

- його назву та стислу характеристику;

- місцезнаходження (експлуатації), тобто назву структурної одиниці підприємства, де використовується даний інвентарний об’єкт;

- первісну вартість і суму нарахованого зносу;

- строк корисного використання.

Після вивчення фактичної наявності основних засобів й нематеріальних активів аудитор розпочинає документальну перевірку у таких напрямах:

- перевірка правильності віднесення активів підприємства до основних засобів та нематеріальних активів;

- перевірка достовірності визначення строку корисної експлуатації основних засобів та нематеріальних активів;

- перевірка правильності встановлення ліквідаційної вартості основних засобів та нематеріальних активів;

- перевірка правильності оприбуткування основних засобів та нематеріальних активів шляхом порівняння даних обліку з даними первинних документів;

- перевірка правильності проведення та відображення в обліку результатів переоцінки основних засобів;

- перевірка правильності нарахування амортизації основних засобів та нематеріальних активів;

- перевірка правильності відображення в обліку витрат на ремонт основних засобів;

- перевірка відповідності даних аналітичного та синтетичного обліку основних засобів та нематеріальних активів;

- перевірка правильності ведення обліку орендованих об’єктів;

- перевірка правильності обліку лізингових операцій;

- перевірка правильності оформлення вибуття об’єктів шляхом порівняння даних з первинними документами.

Питання для самоконтролю:

1 Що є метою аудиту операцій з необоротними активами ?

2 Що є завданнями аудиту операцій з необоротними активами?

3 Що є предметом аудиту операцій з необоротними активами?

4 Джерелами інформації для аудиту операцій з необоротними активами є…?

5 Які документи супроводжують господарські операції з основними засобами, іншими необоротними матеріальнами активами та нематеріальними активами?

6 Які документи супроводжують господарські операції за рахунком 13?

7 Які документи супроводжують господарські операції за рахунком 14, 15?

8 Які документи підтверджують наявність довгострокової дебіторської заборгованості?

9 У яких реєстрах обліку відображаються необоротні активи?

Тема 7 Аудит фінансової звітності

Лекція 5 Методика аудиту запасів

План:

1 Мета та завдання аудиту операцій із запасами

2 Способи вивчення операцій із запасами

Питання для самостійної роботи:

1 Типові помилки при веденні обліку запасів

Мета заняття: надання студентам теоретичних знань щодо способів вивчення операцій із запасами

Рекомендована література:

Основна:

3. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку / Уклад. В. Кузнєцов. – Х.: Фактор, 2009. – 416 с.

Додаткова:<

Читайте також:

Переглядів: 1266

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>

Порядок зберігання і використання робочих документів аудитора | Інвентаризація МШП здійснюється шляхом огляду кожного предмету і реєстрації його в описі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.078 сек.