Види, форми, прийоми розумової діяльності

Формування навичок і прийомів мислення

План

ОСНОВНІ ЗАКОНИ РИТОРИКИ

ТЕМА № 4. ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК І ПРИЙОМІВ МИСЛЕННЯ. ВИДИ, ФОРМИ, ПРИЙОМИ РОЗУМОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

1. Формування навичок і прийомів мислення

2. Види, форми, прийоми розумової діяльності

3. Основні закони риторики

Мислення людини нерозривно пов'язане з мовою, яка є знаряддям формування і способом існування думки. Узагальнюючи у слові свої знання, людина виходить за межі того, що дано їй безпосередньо у відчуттях і сприйманнях, значно розширює свої пізнавальні можливості, удосконалює мислення. Мислення є підвалиною свідомої діяльності особистості, формування її розумових та інших властивостей.

Розвиток у студентів навичок мислення високого рівня можливий лише тоді, коли сам студент перебуває у центрі навчального процесу. Розумова діяльність органічно пов'язана з практикою , яка є її джерелом. У свою чергу практична діяльність неможлива без мислення, вона стимулює його постійний розвиток, сприяючи впровадженню досягнень людської думки в різних сферах життя суспільства, зокрема професійної діяльності.

Викладач і студент - повинні бути рівноправними суб'єктами навчально-виховного процесу. Вони спільно визначають мету та результати навчання. Під час такого спільного пошуку відбувається процес набуття нових знань, здійснюється обмін думками, способами діяльності, після чого відбувається рефлексія та оцінювання здобутих результатів.

Складовою формування професійної компетентності майбутнього спеціаліста галузі культури є мовна компетентність.

Метою навчання української мови за професійним спрямуванням вбачаю у всебічному мовному розвитку особистості, що втілюється в різноаспектній мовленнєвій діяльності та активній мовній поведінці. Працівник галузі культури повинен знати мовні норми, володіти навичками побудови публічного висловлювання , дотримуватись правил мовленнєвого етикету. Адже він – взірець для наслідування.

В інтегрованому мовному навчальному середовищі проектні технології допомагають формувати у майбутніх спеціалістів галузі культури навички мислення високого рівня, що є необхідною складовою професійної компетенції фахівця.

Мислення – процес опосередкованого та узагальненого пізнання людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках і відносинах.

Зароджуючись у чуттєвому пізнанні та спираючись на нього, мислення виходить за його межі. Мислячи, людина пізнає те, чого вона не може безпосередньо сприйняти і уявити; доходить до розуміння суті явищ світу, формує поняття про них і практично оволодіває ними.

Мислення виникає в процесі взаємодії людини із зовнішнім світом, воно є функцією її мозку, вищою формою вияву аналітико-синтетичної діяльності.

Мислення, якщо воно правильне, відображає об'єктивну дійсність глибше, повніше й точніше, ніж чуттєве її пізнання.

Критерій його істинності – суспільна практика.

Мислення людини відбувається з допомогою понять, кожне з яких відображене одним або декількома словами. Процес мислення являє собою перехід суб'єкта від наявних до нових знань.

Складові операції розумової діяльності людини

Пізнання нового відбувається через розумові дії (операції): аналіз; синтез; абстрагування; узагальнення; класифікацію.

+ Аналіз — це мислений поділ предмета, явища на складові частини, ознаки, властивості та виділення цих компонентів.

+ Синтез — мислене поєднання в єдине ціле окремих частин, ознак, властивостей предметів, явищ або понять.

+ Узагальнення — виділення на підставі порівняння головного, загального, особливого або часткового, що є характерним для певного явища, предмета, об'єкта.

+ Абстракція — виділення суттєвих особливостей групи предметів, явищ, або понять.

+ Конкретизація — перехід від загального до часткового, зв'язок теорії з практикою, перехід до конкретної дійсності, до чуттєвого досвіду.

Без асоціацій мислення не буває. Розрізняють три типи асоціацій:

• за суміжністю;

• за подібністю;

• за контрастом.

Асоціаціями називаються елементарні зв'язки уявлень і понять між собою, завдяки яким одне з'явлене уявлення або поняття викликає інші.

Судження - найпростіший акт мислення, що відображає зв'язки предметів і явищ або певних ознак.

Судження відповідає на запитання, яке виникло в процесі діяльності. Судження - основа розуміння.

Умовиводи - це утворення з декількох суджень нового судження.

Умовивід, який знімає невизначеність і дає відповідь на запитання, усвідомлюється як розуміння.

Розуміння – це пізнання зв'язків між предметами і явищами, що переживається як задоволення пізнавальної потреби.

Індуктивними умовиводами (або індукцією) називається процес переходу одиничних, часткових суджень до загального судження.

Дедуктивними умовиводами (або дедукцією) називається процес переходу від судження, що висловлює якесь загальне положення, до судження, що висловлює вужчі положення або частковий випадок.

У складній структурі людської психіки є така якість, як уява, або фантазія.

Уява - це психічний процес створення образів предметів, ситуацій, обставин через приведення наявних у людини знань у нову комбінацію.

Розрізняють два види уяви - відтворювальну і творчу.

Відтворення залежить від:

• вихідної інформації;

• суми та якості знань людини;

• наявності психологічної установки.

Особливості розумової діяльності людини Для забезпечення надійності та безпеки в складних ситуаціях слід виділити такі риси мислення, як винахідливість, кмітливість, швидкість прийняття рішення, критичність, розсудливість.

Психомоторні здібності характеризуються діями, спрямованими на досягнення елементарної мети одним або декількома рухами.
Психомоторні здібності впливають на безпеку діяльності людини, особливо пов'язаної з виробництвом в умовах автоматизації та механізації. При цьому велике значення мають такі ознаки рухів та реакцій: швидкість реакцій, швидкість руху, точність рухів, координованість, темп рухів, ритми рухів (періодичність), надійність.

Розумова діяльність пов'язана з психічними процесами, під час яких людина планує свої дії, оперуючи образами та мовними символами.
Людина в діяльності виступає як особистість, що має певні мотиви і намічені цілі. Мотивами можуть виступати потреби, почуття тощо. Для здійснення діяльності необхідно мати об'єкт діяльності, внутрішні спонуки, а також співвідношення спонук і цілей людини, які вона хоче досягнути в результаті своєї діяльності. Наприклад, людину до діяльності спонукає або особисте збагачення (задоволення особистих потреб), або неможливість фізичного існування без діяльності.

На відміну від фізичної, розумова діяльність супроводжується меншими витратами енергетичних запасів, але це не значить, що вона є легкою. Основним робочим органом під час такого виду діяльності виступає мозок.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Специфіка мовлення фахівця економічної сфери	\|	Основні закони риторики

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.