Оптимум споживача

Рисунок 3.6 – Бюджетна лінія

Чим далі бюджетна лінія розміщена від початку координат, тим більші бюджетні можливості споживача вона ілюструє. Вона ділить координатну площину на дві частини: праву, де набори є недосяжними, і ліву, де набори є досяжними, але такими, що не вичерпують бюджет.

т. А і В – максимальна кількість товарів Y та X, які споживач міг би придбати повністю витративши свій дохід тільки на товар Х або Y (І/Рх, І/Ру);

т. С – товарний набір коштує дешевше, або це недовикористання доходу;

т. Д – товарний набір коштує дорожче, тому він є недосяжним на теперішній момент.

Нахил бюджетної лінії до осі Х визначається як tg α , тобто як співвідношення цін відповідних благ:

tg α = P_x / P_y

(3.6)

Властивості бюджетної лінії:

1. Зміна величини бюджету при незмінних цінах приводить до паралельного зсуву бюджетної лінії, але не викликає зміни її нахилу (рис. 3.7). Зростання номінального бюджету споживача зсуває її вправо і вгору (А₁В₁), а скорочення – вліво і вниз (А₂В₂).

Рисунок 3.7 – Паралельний зсув бюджетної лінії у випадку зміни величини бюджету споживача або одночасної і пропорційної зміни цін благ у наборі споживача

2. При зміні ціни одного товару та незмінному доходу споживача змінюється кут нахилу бюджетної лінії. Така ситуація спостерігається, коли номінальний бюджет споживача залишається незмінним, а реальний – або зростає, або скорочується (в залежності від зміни ціни). Наприклад, при зменшенні ціни товару Х т. А переміщується в т. А₁ .

Рисунок 3.8 – Зміна кута нахилу бюджетної лінії у випадку зміни ціни одного з благ та незмінній величині бюджету споживача

Рівновага (оптимум) споживача відповідає комбінації товарів, яка максимізує корисність при заданому бюджетному обмежені. Графічно рівновага споживача досягається у точці дотику бюджетної лінії та найвіддаленішої від початку координат кривої байдужості. Як тільки споживач отримує такий набір, у нього зникають стимули замінювати його на інший.

Рисунок 3.9 – Внутрішня рівновага споживача

В т. Е нахил кривої байдужості та бюджетної лінії збігаються, тому

MRS_xy=P_x/P_y

(3.7)

Рівновага споживача, при якій він купує обидва блага, називається внутрішньою (рис. 3.9). Однак може статися, що споживач максимізує корисність, обираючи для придбання лише одне з них, тоді рівновага називається кутовою (рис. 3.10).

В цій ситуації рівновага буде досягатися у точці, яка відповідає максимально можливій кількості вподобаного блага, яку споживач може дозволити в межах свого бюджету.

Рисунок 3.10 – Кутова рівновага споживача

Алгебраїчно точка рівноваги споживача визначається шляхом рішення системи рівнянь, які описують бюджетну лінію та криву байдужості. Тоді виявляється, що гранична норма заміщення може бути визначена наступним чином:

(3.8)

Це означає, що споживач у стані рівноваги розподіляє свій бюджет таким чином, щоб остання грошова одиниця, витрачена на кожне благо, давала таку саму граничну корисність. Виведений еквімаржинальний принцип рівності зважених граничних корисностей є спільним для обох теоретичних підходів: кардиналістського та ординалістського.

Питання для самоконтролю:

1. Вибір споживача з ординалістських позицій.

2. Криві байдужості, їх властивості.

3. Бюджетна лінія.

4. Окремі випадки конфігурації кривих байдужості.

5. Гранична норма заміщення благ.

6. Оптимум споживача як модель раціонального вибору.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Бюджетне обмеження й можливості споживача	\|	Прийняття рішень в ситуаціях з ризиком.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.