Криві Енгеля

Перші дослідження впливу зміни доходу на структуру споживчих витрат належать німецькому статистику Ернсту Енгелю (1821-1896), який ще в XIX ст. встановив, що із зміною доходів німецьких сімей структура їх споживання суттєво трансформується. Пізніше дослідженням взаємозв’язку між рівнем доходу та споживанням займались Швабе, Торнквіст та ін.

Індивідуальну криву Енгеля, яка відображає залежність між грошовим доходом споживача і кількістю товару, що він купує, за незмінних цін та уподобань, можна побудувати на основі кривої "дохід-споживання" (рис. 4.4).

Для більшості нормальних товарів криві Енгеля мають зростаючий характер із затуханням, що насамперед пояснюється дією закону спадної граничної корисності. Однак для деяких груп товарів криві можуть зростати із прискоренням. Ці залежності широко відомі як закони Енгеля.

Перший закон Енгеля наголошує, що за умов зростання доходів сім’ї та при незмінних цінах на всі блага частка сімейного бюджету, що витрачається на продукти споживання має тенденцію до зменшення.

Другий закон Енгелянаголошує, що споживання освітніх, юридичних, медичних послуг та послуг, пов’язаних із відпочинком, має тенденцію зростати швидше, ніж зростають доходи.

Рисунок 4.4 – Побудова кривої Енгеля на основі кривої "дохід-споживання"

Звичайно економістів цікавлять витрати на агреговані групи товарів – продовольчі, непродовольчі, послуги тощо. Їх дослідження здійснюється за допомогою кривих витрат Енгеля, що характеризують витрати на ту чи іншу групу товарів в залежності від рівня доходу споживача. Ось чому в сучасній інтерпретації Торнквіста криві Енгеля мають наступний вигляд (рис. 4.5):

Рисунок 4.5 – Криві Енгеля в інтерпретації Торнквіста

Як бачимо, перш за все споживач насичується продовольчими товарами, потім – промисловими товарами стандартної якості і далі – високоякісними товарами та послугами, що цілком відповідає законам Енгеля. Для більшості нормальних товарів крива Енгеля має зростаючий характер із затуханням, тобто певний приріст доходу спричиняє менший приріст споживання товару. Характерна для продуктів харчування, побутової техніки. Однак для певної групи товарів крива Енгеляможе зростати з прискоренням, тобто споживання цих товарів зростає швидше, ніж зростає дохід споживача. Характерна для туризму, освіти, предметів розкоші, медичних послуг, відпочинок.

Узагальнюючи, можна дійти висновку: чим вищими є доходи споживачів, тим менше в них доля витрат на предмети першої необхідності і, перш за все, на продовольчі товари. Вважається нормальним такий рівень життя, за якого витрати на раціональне фізичне споживання не перевищують 80 % доходу.

4.3 Лінія"ціна-споживання"

Тепер перейдемо до моделювання поведінки споживача у разі зміни ціни благ, яке представляє собою приховану зміну його реального доходу при незмінній величині номінального. Для цього введемо в модель споживчого вибору припущення про фіксовану величину доходу споживача та змінність ціни одного з благ, що входять до споживчого набору. Будемо вважати, що ціна блага Х поступово знижується, тоді як ціна блага Y залишається незмінною.

Кожне зниження ціни блага Х призведе до повороту бюджетної лінії до нової точки її перетину з віссю абсцис, більш віддаленої від початку координат, що свідчить про зростання споживання блага Х, яке дешевшає (Q₁ < Q₂ < Q₃). Якщо дохід і ціна іншого блага Y залишаються незмінними, то точка перетину з віссю ординат залишатиметься попередньою (Q_y = I/P_y = const). Кожна зміна кута нахилу бюджетної лінії призведе до торкання певної кривої байдужості (U₁, U₂, U₃), а отже до виникнення нових точок рівноваги (Е₁, Е₂, Е₃), оскільки при кожному рівні ціни блага Х споживач обиратиме самий корисний для себе набір благ.

Якщо з’єднати усі точки споживчої рівноваги на карті кривих байдужості, що відповідають різним рівням ціни блага Х, ми отримаємо криву «ціна-споживання», яку прийнято обозначати РEP (Price Expansion Path).

На рис. 6а наведена модель формування кривої «ціна-споживання» (PEP), що відображає споживчий вибір раціонального споживача, який розподіляє фіксований дохід між двома товарами при зміни ціни одного з них. Як бачимо, на ділянці РЕР від Е₁ до Е₂ при зниженні ціни з Р₁ до Р₂ збільшення споживання блага Х відбувається за рахунок зменшення споживання блага У. Кут нахилу кривої РЕР на цій ділянці негативний. При подальшому зниженні ціни споживач в змозі нарощувати не тільки споживання блага Х, але і споживання блага У, про що свідчить позитивний нахил кривої РЕР на ділянці правіше Е₂. В подальшому, коли ціна блага Х стає зовсім низькою, більша частина доходу споживача витрачається на придбання блага У. Це на рис. 4.5 а) показано в наближенні кривої РЕР до пунктирної лінії, що відображає максимальну кількість блага У, яку може купити споживач на свій дохід.

Рисунок 4.5 – Формування а) кривої «ціна - споживання» та б) кривої індивідуального попиту

Як бачимо, на ділянці РЕР від Е₁ до Е₂ при зниженні ціни з Р₁ до Р₂ збільшення споживання блага Х відбувається за рахунок зменшення споживання блага У. Кут нахилу кривої РЕР на цій ділянці негативний. При подальшому зниженні ціни споживач в змозі нарощувати не тільки споживання блага Х, але і споживання блага У, про що свідчить позитивний нахил кривої РЕР на ділянці правіше Е₂. В подальшому, коли ціна блага Х стає зовсім низькою, більша частина доходу споживача витрачається на придбання блага У. Це на рис. 4.5 а) показано в наближенні кривої РЕР до пунктирної лінії, що відображає максимальну кількість блага У, яку може купити споживач на свій дохід.

Від кривої «ціна - споживання» можна перейти до моделювання індивідуального попиту споживача. Для цього із точок споживчої рівноваги (Е₁, Е₂, Е₃) опустимо перпендикуляри на вісь Q_x графіка, що розташований на рис. 6б), а на вісі P_x відобразимо відповідні значення цін блага Х. Оскільки тангенс кута нахилу бюджетних ліній на рис. 4.5 а) відповідає змінам цін товару Х, ми спостерігаємо, що зменшення кута нахилу бюджетних ліній (зниження цін блага Х) супроводжується збільшенням обсягів закупок цього блага. Як відомо, ця залежність між ціною блага та розміром його бажаних покупок для споживача відображається кривою індивідуального попиту, яка має низхідний характер.

Звідси ми можемо зробити висновок, що обидві криві на рис. 4.6 виступають як два різних способи описання того, як придбана кількість блага змінюється при зміні ціни на нього (за умови, що інші фактори не діють). Крива «ціна – споживання» показує функціональну залежність між обсягом споживання кожного блага та його ціною; вона сполучає всі точки рівноваги споживача, пов’язані зі зміною ціни одного з благ. Крива індивідуального попиту, по-перше,демонструє дію закону попиту (тобто обернену залежність між ціною блага та обсягом попиту на нього); по-друге, відображає зміну рівня корисності споживача (чим нижчою є ціна, тим вищий рівень добробуту вона забезпечує споживачеві), оскільки зі зниженням ціни одного з благ споживач переміщується на все вищі криві байдужості. По-третє, у кожній точці кривої попиту споживач максимізує корисність, оскільки кожна її точка є точкою оптимуму споживача на певному рівні корисності. По-четверте, у міру зниження ціни блага гранична норма заміщення благ зменшується. Це зменшення MRS відповідає інтуїтивному відчуттю споживача, що відносна цінність блага зменшується в міру нарощування його споживання, тобто тут справджується закон спадної граничної корисності.

Приклад:

Споживач має дохід 200 грош. од. і витрачає його на придбання блага Х по ціні 10 грош. од. і блага Y по ціні 20 грош. од. Вибір споживача, що максимізує корисність, включає 12 одиниць Х і 4 одиниці Y. Збільшення ціни товару Х до 20 грош. од. викликає зміщення точки рівноваги (4Х; 6Y), зниження до 5 грош. од. – відповідно (20Х; 5Y).

а) Зобразіть графічно, як змінюватиметься положення бюджетної лінії у разі зниження та підвищення ціни.

б) Побудуйте лінію «ціна–споживання»;

в) Використовуючи лінію «ціна–споживання», побудуйте криву попиту споживача на товар Х.

Рисунок 4.6 – Крива «ціна–споживання» та побудова лінії попиту

Розв’язання :

а) Згідно з умовою задачі, ціна товару Y не змінюється і становить 20 грош. од. Витрачаючи весь свій дохід лише на благо Y, споживач зможе купити B/P_Y = 200/20 = 10 од. блага Y. Відмітимо точку Х = 0; Y = 10. (рис.4.9, а). Спочатку ціна на товар Х становила 10 грош. од. Витрачаючи свій дохід лише на товар Х, споживач зміг би купити B / P_X = = 200 / 10 = 20 од. блага Х (точка х = 20, у = 0 на рис. 4.9, а). За цими даними будуємо бюджетну лінію В₂. Якщо ціна товару Х підвищиться до 20 грош. од., то бюджетна лінія повернеться за годинниковою стрілкою (лінія В₁). Якщо ж ціна товару Х знизиться до 5 грош. од., то бюджетна лінія займе положення В₃.

б) Позначимо точки максимальної корисності споживача А, В і С. З’єднавши їх, отримаємо лінію «ціна–споживання».

в) У точці А споживач вибирає 4 одиниці товару Х і 6 одиниць товару Y. Цьому вибору відповідає точка D, яка показує, що при ціні товару Х в 20 грош. од. споживачеві потрібно 4 одиниці цього товару (рис. 4.9, б). Точка Е відповідає точці F : P_X = = 10 од., Q_x = 12 од. Аналогічно точка L відповідає C : P_X = = 5 од., Q_x = 20 од. З’єднавши точки D, E, L, отримуємо криву попиту споживача на товар Х (рис. 4.9, б).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Прийняття рішень в ситуаціях з ризиком.	\|	Ефект заміни та ефект доходу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.193 сек.