Мотиви учіння та їх класифікації

Суть та структурні компоненти процесу учіння

Тема: «Психологія учіння».

Лекція № 10

Мета:ознайомити студентів із психологічними особливостями ефективного учіння як центрального феномену освітньої діяльності.

План:

1. Процес учіння як теоретична та прикладна проблема педагогічної психології.

2. Традиційні та інноваційні технології учіння у працях зарубіжних та вітчизняних психологів.

3. Етапи учбової діяльності.

4. Мотиви учіння та полімотивація. Вплив пізнавального інтересу та рефлексії на розвиток уміння учитися самостійно.

5. Роль наставника у формуванні стилю та прийомів самостійної пізнавальної діяльності.

6. Показники сформованості ефективної учбової діяльності. Психологічні характеристики научіння.

[7, 12, 17, 19]

На учіння — це стійка доцільна зміна діяльності людини на основі попередньої діяльності, а не завдяки вродженим фізіологічним реакціям організму. На учіння є кінцевою метою учіння у багатьох підручниках та посібниках як синонім терміну учіння використовується термін учбова діяльність. Учіння це самостійна пізнавальна діяльність школяра по засвоєнню суспільно-історичного досвіду людства у вигляді певних знань, умінь та навичок. Учіння в свою чергу є складовим компонентом навчання. Навчання — управляється вчителем — процес учіння спрямований на засвоєння учнями вмінь та навичок. Структурні компоненти учіння: спонукальний — включає потреби і сформовані на їх основі мотиви учіння які спонукають учня до здійснення учбової діяльності.(приклад пізнав. інтерес); програмно-цільовий — включає мету та програму; дійово-операційний — включає учбові дії та операції. послідовне виконання дитиною певних учбових операцій утворює відповідну учбову дію. Види учбових дій: предметні або практичні; рецептивні (дії сприймання); мнемічні дії (пам'ять); мовленнєві дії; розумові дії; мисленнєві дії і т. д. Контрольно-регулюючі — це дії контролю та оцінювання здобутків учня з боку вчителі які починають з підліткового віку доповнюються діями самоконтролю та самооцінки.

Будь-яка діяльність і учіння спонукальними певними стимулами ролі яких можуть виступами інтереси, потреби, ідеали, ціннісні інтереси особистості вони утворюють, мотиваційну сферу та мотивацію учіння. Функції: спонукальна; організуючу; смислоутворюючу — надає учіння певний особистісний смисл для школяра. Види мотивів: 1) за характером: пізнавальні — це мотиви які безпосередні пов'язані з метою, процесом і змістом учіння, з прагненням людини отримували нові знання; (учбово-пізнавальні — спрямовані на оволодіння раціональними прийомами учбової діяльності, оволодіння способами пізнаннями, мотиви самоосвіти — спрямовані на поглиблення власного освітнього рівня); соціальні — пов'язані з певними взаєминами між людьми в процесі учіння (широкі соціальні мотиви — пов'язані зі ставленням до учіння як до засобу бути корисним суспільством, вузькі соціальні мотиви — пов'язані з прагненням зайняти перше місце у системі міжособистісних стосунків групи, або підтвердити свій статус і престиж; мотиви співробітництва — пов'язані з прагненнями встановлення стосунків з іншими партнерами учіння); утилітарні — спрямовані на досягнення людиною власної користі за допомогою учіння. 2) за змістовними характеристиками: за наявністю або відсутністю (смислоутворюючі, несмислоутворюючі); за ступенем дійовості (дійові, недійові); за особливостями утвореннями (внутрішньо які є результатом є результатом роботи самого учня, зовнішні — формуються під впливом дорослих) за місцем в ієрархічній системі (домінуючі, другорядні); за ступенем усвідомленості (чітко усвідомлені, слабо усвідомлені, неусвідомлені); 3) за динамічними характеристиками: за силою (слабкі, сильні); за тривалістю (стійкі, не стійкі); за емоційними особливостями (мотиви які викликали позитивні емоції, які викликали негативні емоції, нейтральні). Шляхи формування мотивації учіння: показ новизни та практичної значущості матеріалу; використання елементів проблеми навчання; організація навчальної дискусій; організація навчальних дискусій; комп'ютеризація навчання та ТЗН; врахування вікових та індивідуальних особливостей; збільшення питомої ваги творчим завдань, самостійної та лабораторної роботи; використання різних форм позакласної та позашкільної роботи.

Процес учіння як теоретична та прикладна проблема педагогічної психології. Вітчизняні теорії учіння. Зарубіжні концепції учіння. Традиційні та інноваційні технології учіння. Етапи учбової діяльності. Психологічні умови формування вміння вчитися самостійно. Психологічні фактори, що зумовлюють успіх чи невдачу в учінні. Мотиви учіння. Полімотивація. Вплив пізнавального інтересу та рефлексії на розвиток уміння учитися самостійно. Роль наставника у формуванні стилю та прийомів самостійної пізнавальної діяльності. Показники сформованості ефективної учбової діяльності. Психологічні характеристики научіння.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема: «Психологія сімейного виховання».	\|	Тема: «Психологія навчання і психологічні умови її оптимізації».

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.