Періодизація світового туризму

ТЕМА 5. ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. ФОРМУВАННЯ ТУРИСТИЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Рис. 4.3. Процес досягнення сталості розвитку туризму

Філософією, що лежить в основі діяльності з забезпечення стійкого розвитку й управління туризмом є те, щоб прийдешні покоління могли користуватися його перевагами. ЮНВТО розробляє практичні інструменти, що дозволяють туристським менеджерам, як у державному, так й у приватному секторі застосовувати принципи стійкості в конкретних ситуаціях.

До числа найбільш важливих проектів відносяться наступні:

Визнаючи глобальне значення екотуризму, Організація Об'єднаних Націй проголосила 2002 р. Міжнародним роком екотуризму. Всесвітній саміт по екотуризму у Квебеку (Канада, травень 2002 р.), організований разом із Програмою по навколишньому середовищу ООН, зібрав близько 1200 учасників, і його результатом стала Квебекська декларація по екотуризму, що містить 49 спеціальних рекомендацій зі стійкого розвитку й управління екотуризмом.

Всесвітня туристська організація брала активну участь у підготовці Всесвітнього саміту по стійкому розвитку, що пройшов у м. Йоганнесбурзі (Південна Африка) 26 серпня - 4 вересня 2002 р.

ВТО випустила кілька публікацій по плануванню розвитку туризму на національному, регіональному й місцевому рівнях й організувала національні семінари по туристському плануванню для представників місцевих адміністрацій у країнах, що розвиваються.

5.1. Періодизація світового туризму

5.2. Туристична справа в Росії та Україні

5.3. Розвиток туризму на сучасному етапі

5.4. Міжнародні організації та їх роль в розвитку туризму

Неможливо визначити, з якого часу люди почали подорожувати. Швидше за все, початок історії подорожей слід вести з часів, коли почав відбуватися процес виділення людини з тваринного світу. В усякому разі, немає сумніву в тому, що початок подорожей покладений тоді, коли закладалися основи людської цивілізації.

Що примушувало наших далеких пращурів переміщатися по безкрайніх просторах Землі? Спонукальні мотиви подорожей були такі:

1. Первісна людина вимушена була переходити з однієї місцевості в іншу у пошуках їжі (охота, рибальство і тому подібне). Не дивлячись на те, що такі переходи роблять і тварини (наприклад, стада антилоп долають до тисячі кілометрів за сезон), все-таки подібні переміщення в просторі характерні для людини, оскільки носять осмислений і цілеспрямований характер.

2. З виникненням скотарства первісна людина почала здійснювати тривалі переходи у пошуках пасовищ, прокладаючи стежки і запам'ятовуючи їх. Нерідко пастухи відзначали свій шлях спеціальними знаками на місцевості.

3. З розвитком примітивного землеробства значно розширився інтерес людини до територіального розміщення рослинного світу. Людина переміщалася у пошуках більш кращих і родючіших земель і навіть прагнула змінити ландшафт земель, непридатних для посівів.

4. Розвиток ремесла і торгівлі поставили перед необхідністю створювати схеми маршрутів. Орієнтирами служили найбільш помітні риси рельєфу (гора, скеля, високе дерево і тому подібне). Революційним етапом переміщення людей стало виготовлення і використання плавзасобів для подолання відстані по воді. Спочатку використовувався перебіг води, а потім і сила вітру. Орієнтирами на морі служили сонце і зірки.

5. З розвитком міжгрупового спілкування створюються звичні шляхи між селищами. Розвивається міжплем’яне спілкування.

Умовно всю історію світового розвитку туризму зараз ділять на 4 етапи:

I етап Початковий (передісторія), 6000 р. до н.е. – 1841 р.

II етапФормування галузі туризму, 1841 – 1913 рр. (елітарний туризм)

III етапФормування індустрії туризму, 1919 – 1939 рр. (соціальний туризм)

IV етап Монополізація туристичної індустрії, 1944 р. – по теперішній час (масовий туризм).

Найбільш тривалий за часом етап передісторії туризму. Позначення його початку є достатньо умовним. Одні вважають, що ця дата відповідає 6000 рокам до н.е., інші – тому часу, коли в історичних джерелах згадуються перші подорожі та готелі. Основними мотивами подорожей і в стародавні часи були торгівля, освіта, паломництво, лікування.

Другий етап розвитку туризму почавсяз 1841 рік, який примітний організацією першої в світі туристичної компанії «Томас Кук і син».

На початку ХХ століття виникли перші готельні компанії. З'явилася нова концепція в будівництві готелів, що передбачає надання клієнтам максимальних зручностей. Створюється Міжнародний союз власників готелів, об'єднуючий 1700 готелів світу, розташованих в Європі, Америці і Азії. Готелі починають використовуватися не тільки для мандрівників, в них влаштовуються збори, прийоми, конференції, зустрічі, казино, розваги.

Все це формує туризм як галузь, тобто бізнес, головна мета якого – обслужити туриста і зрозуміло отримати за це гроші.

Становлення туризму як галузі і розвиток туристичного бізнесу на європейському континенті було припинено початком Першої світової війни. Завершення ж цього етапу було відмічене найбільш масштабною трагедією в історії організованого туризму – загибеллю океанського суперлайнера «Титаник».

Третій етап: Формування індустрії туризму.В умовах наростання психологічного навантаження, інтенсифікації життя людей в індустріальних країнах туризм діє як ефективний засіб рекреації. З предмету розкоші він стає потребою населення високорозвинених індустріальних країн. Формується індустрія відпочинку зі своїми інститутами, продуктом (послугами), виробничим циклом, методами організації і управління виробництвом.

Період формування індустрії туризму припадає на час між двома світовими війнами.

У практику туризму упроваджуються групові подорожі, походи. Ведеться могутнє готельне будівництво. Так, в 20-і роки в США будується найбільший в світі готель «Конрад Хілтон».

Освоюються місцеві природні і рукотворні ресурси туризму, нарощується його матеріальна база. Компанія Hilton стала першим підприємством свого індустріального сектора. Готелі Hilton першими в світі сталі відкривати у себе спеціалізовані відділи з продажу сувенірів і подарунків.

Розвиток виробничих, транспортних, торгових, сервісних підприємств і засобів розміщення, призначених для задоволення попиту на туристичні товари і послуги, привів до того, що на початок другої світової війни туристична галузь переросла в індустрію туризму.

У 1938 році в Парижі був створений Міжнародний союз організацій туристичної пропаганди. Але війна перервала процес розвитку туризму, в усякому разі на Європейському континенті.

Четвертий етап: Монополізація туристичної індустрії. Монополізм– це виняткове право на володіння будь-чим або на виробництво, придбання і реалізацію чого-небудь.

Післявоєнне відновлення туристичної індустрії тривало майже 5 років. У 1948 році була прийнята Декларація прав людини, одним з основних положень якої є забезпечення права людини на відпочинок.

В цей час росте кількість нових туристичних організацій, проводиться безліч міжнародних конференцій, присвячених питанням розвитку туризму.

З початку 50- х років почалася активізація сфери туризму, чому сприяли наступні чинники.

1) стабільна політична обстановка і тривалий мирний період, хоча він і спирався на політику ядерної заборони;

2) економічне зростання і, як наслідок, зростання купівельної здатності значних верств населення;

3) зростання рівня освіти і загальної культури на великих територіях всіх континентів;

4) урбанізація і викликане нею прагнення людей до перебування «на природі»;

5) науково-технічний прогрес, що викликав розвиток засобів комунікації, транспорту, обміну інформацією і т.п.;

6) на пострадянському просторі особливу роль зіграв перехід на ринкову модель економіки, активний маркетинг, що викликав до життя, і менеджмент на ринку туристичних послуг, доти невідомі в нашому суспільстві.

За цей час туризму набуває масового характеру.

У післявоєнний період найбільші туристичні фірми роблять ставку на отримання доходів від розвитку масових форм туризму, заснованого на впровадженні досягнень технічного прогресу на транспорті, в засобах зв'язку, розміщенні, організації харчування та інших видах обслуговування. Туризм остаточно набуває рис своєрідного і прибуткового бізнесу, що охоплює весь світ.

У 1973 році на базі колишніх міжнародних туристичних організацій створюється Всесвітня туристична організація (ВТО), а в 2003 році ВТО стає спеціалізованою установою ООН.

В цей час з'явилася безліч великих туристичних компаній, які почали прагнути до монополізації свого бізнесу на основі високого рівня концентрації виробництва і капіталу. Прикладом такого прагнення до монополізації може служити діяльність власників усесвітньої мережі готелів Hilton, компаній «Томас Кук і син», «Амерікен Експрес» та ін.

В кінці ХХ століття туристична галузь стала однією з найбільших у сфері світової економіки. Насправді, туризму зараз припадає на частку близько 12% світового валового продукту, більше 30% обсягів послуг світової торгівлі і 11% світових споживчих витрат, 7% загального обсягу інвестицій і 5% всіх податкових надходжень. Зараз у сфері надання туристичних послуг зайнятий кожен десятий працівник (більше 260 млн. чоловік). До цих послуг причетні також і такі ключові галузі, як транспорт, зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання, торгівля і тому подібне. Обслуговуванню одного іноземного туриста супроводить створення в країні 9 робочих місць!

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сталий розвиток туризму	\|	Туристична справа в Росії та Україні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.025 сек.