ТЕМА 10. ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ

Рис. 9.7 Зв'язок прогнозів із цілями та стратегіями організації

3. Визначення змісту заходів щодо забезпечення реалізації можливостей та послаблення загроз кожного з варіантів розвитку прогнозованих подій.

4. Оцінка необхідних витрат і ресурсів для впровадження розроблених заходів і наслідків щодо обмежень у системі «час-гроші».

Метабудь-якого прогнозу – виявити процеси та передбачити розвиток подій у майбутньому. Передбачене майбутнє дає змогу підготуватися як до позитивних, так і до негативних тенденцій, максимізувати прибутки та мінімізувати збитки.

Основні методи прогнозування, що використовуються у стратегічному плануванні:

1. Метод екстраполяції – базується на припущенні про незмінність або відносну стабільність наявних тенденцій розвитку.

2. Експертний метод – базується на знаннях та досвіді спеціалістів різної кваліфікації.

3. Метод моделювання – являє собою досить широкий спектр економіко-математичних, економетричних та інших моделей, що мають спільну рису – спроби побудувати моделі об’єктів реальної дійсності, щоб на їх основі створити підвалини для відпрацювання оптимальних управлінських рішень.

Проте тенденції, виявлені на основі аналізу інформації про події, що відбулися в недалекому минулому, можуть бути ненадійними індикаторами майбутніх змін, а світ бізнесу занадто складний, щоб бути адекватно описаним у межах будь-якої моделі. Лише комбінація методів може дати більш-менш надійне передбачення майбутнього.

У стратегічному управлінні найбільшого поширення набули розробки сценаріїв розвитку подій. Вони займають проміжне положення між експертними методами та методами моделювання. Якість сценаріїв визначається за наступними критеріями:

1. Має бути змістовним, тобто показувати: як внутрішні суперечності процесів та явищ впливають на формування прогресивних чи негативних тенденцій у системі, для якої сценарій складається; як можуть кількісно та якісно змінюватись характеристики цієї системи та результати її діяльності під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів.

2. Повинен бути достовірним – будь-який висновок мусить бути обґрунтованим, побудованим на достовірних припущеннях та інформації, а не відбивати лише бажання особи, яка цей сценарій розробляє.

Для більш обґрунтованого опису очікуваних подій доцільно розробляти систему сценаріїв, що відрізняються між собою переліком припущень і оцінкою взаємодії досліджуваних факторів [29].

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Послідовність розробки стратегічного плану підприємства	\|	Сутність і роль фінансової стратегії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.