Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Діяльність органів виконавчої влади регіону

В системі державного управління особливе місце займає регіональний рівень – "район-область", а серед суб’єктів – обласна та районна рада і відповідні державні адміністрації.

Аналіз показує, що одним із факторів, який призводить до проблем на регіональному рівні є відставання законотворчого процесу і, відповідно, практичних дій по реформуванню регіонального управління від суспільних процесів, недостатність цілеспрямованих кроків щодо розробки реалістичних науково обґрунтованих програм.

На етапі створення економічних передумов для поступального розвитку регіону потрібне застосування сукупності універсальних, систематизованих методів з метою досягнення визначених державою цілей в реальних ринкових умовах, врахування специфіки регіонів щодо вдосконалення управління кожним з них .

В цьому контексті роль регіонального управління полягає в:

- конкретизації цілей державної політики адекватно до потреб і особливостей регіону;

- визначенні регіональних пріоритетів;

- створенні й підтриманні на належному рівні ресурсного потенціалу і матеріально-технічної бази регіону;

- забезпеченні ефективного функціонування гуманітарних систем;

- підвищенні рівня кваліфікації кадрів та їх раціональне використання з метою підвищення якості управлінських послуг;

- створенні можливостей для реалізації процесу саморозвитку шляхом самофінансування та самозабезпечення.

Крім того, подальша лібералізація суспільних відносин, вдосконалення організаційних та правових засад реформ, нові вимоги до рівня управлінських послуг, необхідність забезпечення задекларованих соціальних гарантій вимагає поєднання регулюючої і контролюючої ролі регіональної влади з подальшою демократизацією її діяльності.

Реалізація регіональної політики потребує вдосконалення форм і методів діяльності, спрямування їх на органічне поєднання економічної і фінансової складових з активною соціальною політикою. Це означає:

- забезпечення виконання прийнятих державних програм, розробку та здійснення регіональних програм, які дадуть можливість відійти від традиційного методу "спроб і помилок", об'єднати макро – і мікро економічні процеси, зусилля різних гілок та рівнів влади (області, району, міста, селища, села), структур різних форм власності (державної, приватної, колективної);

- здійснення регулюючої та контролюючої ролі за структурними зрушеннями в народногосподарському комплексі регіону;

- проведення постійної соціально-економічної експертизи, розробку середньо та довготермінових прогнозів;

- всебічну підтримку структур всіх форм власності, які здійснюють соціально-економічну політику;

- створення для населення умов та забезпечення рівних можливостей, отримання соціальних гарантій та ефективної адресної допомоги;

- впровадження на нових засадах відносин комунальної власності та розвиток житлово-комунальної сфери;

- поступове реформування соціальної інфраструктури;

- проведення активної політики на підтримку молоді, сім'ї, материнства та дитинства.

Щоб влада діяла ефективно, активно впливала на хід реформування гуманітарної сфери, необхідне чітке розмежування компетенцій як різних гілок влади, так і її рівнів, визначення чіткої підпорядкованості та принципів взаємодії.

Необхідно усунути проблему паралелізму та дублювання, оскільки одні і ті ж функції по відношенню до об'єктів управління виконують як самоврядні, так і державні структури влади. На даному етапі уникати цього можливо шляхом пошуку компромісів, делегування повноважень одних органів влади іншим, укладенням угод на співпрацю з конкретних питань.

Недосконалість системи державної влади полягає також в тому, що виконавча вертикаль обривається на рівні РДА, а місцевим радам та їх виконкомам делеговані повноваження Президента; крім того, регіональний рівень – ОДА і РДА з низки питань підзвітний радам, а ради на самоврядному рівні створюють виконкоми, які підзвітні тільки відповідним радам.

Функції вищих рівнів влади, які полягають в розробці і здійсненні стратегічних завдань реформування, визначені більш чітко і розмежовані між Верховною Радою, Адміністрацією Президента та Кабінетом Міністрів, однак теж мають місце проблеми.

На регіональному рівні, де стратегія втілюється в життя, матеріалізується, деталізується до завдань місцевого значення, недосконалість системи державної влади негативно впливає на реалізацію рішень як вищих органів, так і власних.

Основною ланкою виконавчої вертикалі, на яку покладається виконання законів, указів, постанов, завдань соціально-економічного розвитку регіонів, є ОДА і РДА, через ці державні структури здійснюється вплив на нижчі рівні влади, а також на об'єкти управління всіх форм власності та гуманітарну сферу.

Форми і методи впливу можуть бути адміністративними чи економічними або здійснюватися на основі делегованих повноважень (іншого законами не передбачено), а взаємодія між органами влади по горизонталі для спільного вирішення питань має договірний принцип.

Вибір адміністративних чи економічних методів управління залежить від форми власності об'єктів, а відносини делегування повноважень визначаються державними органами влади та самоврядними структурами. Практика перехідного періоду показує, що місцеві органи самоврядування делегують державним адміністраціям питання управління гуманітарними галузями, природоохоронну та екологічну діяльність, будівництво об'єктів інфраструктури. У той же час залишають за собою регулювання земельних відносин, управління народногосподарськими об'єктами та бізнесовими структурами, формування штатів та кадрове забезпечення.

Таким чином, передають найскладніші і неврегульовані питання.

Зокрема, до них відносяться:

- організація та контроль забезпечення об'єктів соціально-культурного призначення та населення паливом, електроенергією, газом та іншими енергоносіями;

- забезпечення надання державної допомоги сім'ям з дітьми;

- реєстрація статутів (положень) закладів освіти, охорони здоров'я, культури;

- організація охорони, реставрації та використання пам'яток архітектури та містобудування, природних ландшафтів;

- планування розвитку мережі загальноосвітніх навчально-виховних та дитячих дошкільних і позашкільних закладів, виходячи з нормативів забезпеченості у сфері освіти, організація надання методичної допомоги загальноосвітнім навчально-виховним закладам;

- координація діяльності закладів освіти, охорони здоров'я та культури, які належать до комунальної власності відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

- вирішення у встановленому порядку питань соціального захисту населення, опіки і піклування на території відповідних населених пунктів, призначення опікунів і піклувальників, здійснення контролю за виконанням ними своїх обов'язків;

- розробка та затвердження перспективних та поточних територіальних програм зайнятості та заходи щодо соціальної захищеності різних груп населення від безробіття, організація їх виконання;

- організація початкової військової підготовки та військово-патріотичного виховання населення, проведення навчальних зборів.

Тому актуальним щодо управлінських відносин стало створення рад і об'єднань по соціальному партнерству, інформаційних центрів з моніторингу соціально-трудових процесів та забезпечення учасників управлінського процесу необхідними довідковими та статистичними матеріалами, укладання угод та договорів стосовно розв'язання конфліктних ситуацій.

Найважливіша роль обласних державних адміністрацій (ОДА) і районних державних адміністрацій (РДА) полягає в поєднанні зусиль центрального стратегічного рівня управління з державним управлінням процесами, які вирішуються на місцевому рівні, забезпеченні узгодженості, взаємозв'язку і взаємодії між різними складовими системи влади.

Взаємозв'язок ОДА і РДА створює регіональний рівень державного управління з вищим ступенем керованості, ніж ОДА, РДА з самоврядними структурами, де відносини зводяться до створення комплексу договірних умов з метою досягнення конкретної мети.

Варто зазначити, що зміни в законодавстві, розподіл державної власності між державою, областями та районами, зміна бюджетної політики в бік збільшення відрахувань в районні бюджети підтверджує об'єктивну необхідність орієнтації держави на регіональний рівень управління економічними процесами.

Сьогодні законодавство дозволяє на районному рівні діяти ініціативно і вирішувати державні і місцеві проблеми, зокрема, в економіці – виробляти пріоритети, позбуватися монополізму, створювати ефективного власника, здійснювати регулюючі заходи; в гуманітарній сфері – визначати структуру закладів, кількісні і якісні параметри діяльності, напрямки і темпи реформування, критерії оцінки роботи і т.д.

В результаті зміни відносин власності та виробничих відносин змінилася роль і місце в структурі влади регіональних органів державного управління у напрямі посилення їх самостійності та відповідальності за комплексний розвиток територій і, особливо, здійснення гуманітарної політики та соціального захисту населення. В зв’язку з цим змінюються функції, принципи і методи управління регіоном.

Нині законодавчо визначені функції державної влади на обласному та районному рівнях. Державні адміністрації покликані захищати права і законні інтереси громадян і держави, забезпечувати комплексний соціально-економічний розвиток регіону та реалізацію державної політики у відповідних сферах управління.

У процесі виконання повноважень в областях та районах задіяна необхідна кількість відділів та державних службовців. Роль цієї ланки управління зростає пропорційно змісту і кількості проблем, які необхідно вирішувати.

Районній державній адміністрації необхідно визначити принципи взаємодії з різними групами об'єктів управління (ОУ) на вході – тими, хто виробляє продукцію, здійснює послуги, забезпечує бюджет, і – тими, хто бюджет споживає, тобто з гуманітарною та соціальною сферами.

У перехідний період головні принципи регіонального управління наступні:

- забезпечення оптимального функціонування матеріальної (виробничої) та гуманітарної сфери району, виходячи з потреби і інтересів виробництва та різних категорій населення;

- застосування системного підходу, за розгляду району як цілісної системи у взаємозв'язку і взаємозалежності економічних і соціальних процесів;

- прогнозування наслідків управлінських рішень;

- забезпечення етапності та послідовності досягнення поставленої мети;

- застосування методу порівняння показників з попередніми роками, сусідніми регіонами, аналогічними галузями, підприємствами і т.д.;

- впровадження методів оптимізації, стандартизації, розподілу та інтеграції управлінської праці.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Суб’єкти та об’єкти адміністративно-територіального менеджменту	\|	Структурно-факторний аналіз розвитку регіону

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.