Суб’єкти та об’єкти адміністративно-територіального менеджменту

Торіальному рівні

1. Суб’єкти та об’єкти адміністративно-територіального менеджменту

2. Діяльність органів місцевої виконавчої влади

Система управління як складова соціально-економічної системи адміністративних територій має свою структуру і реалізує завдання, цілі на основі визначених функцій, принципів, методів й інструментів управління за допомогою ресурсів забезпечення управлінського процесу (кадрових, фінансових, матеріально-технічних)

На вході в підсистему адміністративно-територіального управління зосереджені проблеми, що вимагають прийняття управлінських рішень, відповідно на виході продуктом є самі управлінські рішення.

Залежно від рівня розвитку соціально-економічної системи формулюється головна мета управління соціально-економічною системою, що деталізується в основні цілі, у цілі першого рівня і т.д. до формулювання конкретних завдань, вирішення яких досягається шляхом реалізації окремих заходів соціального й економічного характеру.

Регулювання регіонального розвитку здійснюється на основі спільної діяльності органів законодавчої, виконавчої влади державного і обласного рівнів, а також органів місцевого самоврядування.

Важливим завданням є організація управління на основі формування організаційних структур та вдосконалювання їх взаємодії.

Основу ресурсного забезпечення адміністративно-територіального управління складає ресурсний потенціал, що представляє сукупність, матеріальних (в тому числі природних ресурсів), фінансових, трудових та інформаційних ресурсів.

Фінансові ресурси складають фінансову основу для реалізації основних функцій регіонального управління і представляють грошові кошти, що акумулюються в місцевих бюджетах. Трудові ресурси в процесі регіонального управління забезпечують усі функції управління людським фактором, який розробляє і реалізовує управлінські рішення, направлені на досягнення певних цілей і вирішення завдань регіонального розвитку. Інформаційні ресурси – це ресурси, що забезпечують процес регіонального управління необхідною

Структура управління представляється в вигляді системи оптимального розподілу функціональних обов'язків, прав і відповідальності, порядку і форм взаємодії між її складовими органами, що входять в управління і працюючими в них людьми.

Вона конкретизується для відповідних цілей, оскільки управління є упорядкована сукупність відносин, що забезпечують функціонування і розвиток певної системи на основі розподілу і кооперації управлінської діяльності відповідними функціями, спрямованими на вирішення поставлених завдань або досягнення наміченої мети.

Основним елементом процесу управління є відносини, які здійснюються по горизонталі і вертикалі. Перші носять характер погодження. Другі - це відносини підпорядкування. Їх використання залежить від мети

Системно-функціональний характер управління витікає з наступних положень.

1. Управління має різні функції (біологічні, технічні, соціальні), в залежності від природи систем щодо яких здійснюється й забезпечує їх життєдіяльність, функціонування, розвиток через реалізацію комплексу заходів, завдань тощо.

2. Управління забезпечує діяльність систем як єдиного цілого на основі взаємодії складових при виконанні загальних завдань та забезпеченні спільних інтересів.

3.Основними елементами управління є суб'єкт (керуючий елемент) і об'єкт (керований елемент) відносини між якими формуються на засадах законодавства або самоорганізації.

4. Оскільки, існує безліч взаємодіючих цілісних систем різного ієрархічного рівня, то управління припускає не тільки внутрішню, а й зовнішню взаємодію.

5. Управління по своїй суті зводиться до керуючого впливу суб'єкта на об'єкт, змістом якого є упорядкування системи, забезпечення її функціонування в повній відповідності з закономірностями її існування і розвитку. Це - цілеспрямований вплив, що впорядковує реалізоване в зв'язках між суб'єктом і об'єктом і здійснюване безпосередньо суб'єктом керування

6. Управління реальне тоді, коли в наявності відоме підпорядкування об'єкта суб'єкту управління, керованого елемента системи її керуючому елементу.

В якості суб'єктів і об'єктів управління виступають держава, складові громадянського суспільства, територіальні утворення, суспільні об'єднання, виробничі і невиробничі об'єкти тощо.

Суспільство являє собою цілісний організм зі складною структурою, з різного роду індивідуальними проявами, з функціями загального характеру, багатоманітними зв'язками і суспільними процесами, що потребує здійснення управління. У самому широкому змісті воно може розумітися як механізм організації суспільних відносин. Ці функції практично виконують усі державні органи, а також суспільні об'єднання. Як об'єкт управління тут виступає все суспільство в цілому, усі варіанти суспільних зв'язків, що розвиваються в ньому.

Державне управління, під яким розуміється специфічний вид державної діяльності, що відрізняє її від інших проявів (наприклад, законодавча, судова, прокурорська діяльність), а також від управлінської діяльності суспільних об'єднань і інших недержавних формувань (трудові колективи, комерційні структури і т.п.) має свою специфіку.

Суспільне управління, як особливий вид управління, являє собою вплив одних людей на інших з метою упорядкування суспільно важливих процесів, забезпечення стійкого розвитку суспільних систем.

Воно проявляється через спільну діяльність людей, організує їх для такої діяльності у відповідні колективи та організаційно оформлює; має на меті упорядкування спільної діяльності шляхом забезпечення погоджених індивідуальних дій учасників такої діяльності через вплив на їх поведінку (волю); виступає в ролі регулятора управлінських взаємовідносин, що виникають між суб’єктом та об’єктом у процесі реалізації функцій соціального управління; є владним, оскільки базується на підпорядковуванні волі учасників управлінських відносин; має особливий апарат реалізації через організаційно оформлені групи людей.

Громадське управління - це управління, яке здійснюється органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, іншими недержавними організаціями.

Державне управління - це специфічний вид державної діяльності, тобто виконавча діяльність, функціонування якої пов’язане з формуванням особливої правової галузі - адміністративного права.

Термін «державне управління» широко використовується у вітчизняній і закордонній науковій літературі, а також у законодавстві багатьох країн. В Україні вживається термін - виконавча влада, яка здійснюється на основі поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Державного управління складається з рішення, його реалізації (виконання) і контролю за реалізацією. Державне управління - це самостійний вид державної діяльності, що має підзаконний, організовуючий, виконавчо - розпорядчий характер органів (посадових осіб) щодо практичної реалізації функцій та завдань держави в процесі регулювання економічною, соціально - культурною та адміністративно - політичною сферами.

При безпосередньому підпорядкуванні об’єкт перебуває у віданні суб’єкта управління. Пряме підпорядкування передбачає безпосередні відносини між керівником і підлеглим, вищим і нижчим органами. Таке підпорядкування тісно пов’язане з безпосереднім і випливає з нього.

Оперативне підпорядкування означає юридичну залежність одного суб’єкта від іншого тільки з конкретних питань і не підпорядкованість йому в інших формах.

У сфері державного управління зберігаються і відносини подвійного підпорядкування. Сутність його полягає в тому, що стосовно цього органу (як правило, нижчого) два органи (вищі) мають вирішальні повноваження з якихось питань.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Перспективи удосконалення бюджетів	\|	Діяльність органів виконавчої влади регіону

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.