Основні значення відмінкових форм

Система відмінкових форм у сучасній українській мові

Іменник у реченні завжди виступає у формі будь-якого з відмінків і вимагає від узгоджуваного з ним прикметника, займенника і дієприкметника тієї самої відмінкової форми. У сучасній українській мові сім відмінків:

Називний – хто? що?

Родовий – кого? чого?

Давальний – кому? чому?

Знахідний – кого? що?

Орудний – ким? чим?

Місцевий – на кому? на чому?

Кличний – хто? що?

Відмінкові форми іменників і прийменники доповнюють одні одних. Називний, давальний та кличний відмінки вживаються без прийменників; родовий, знахідний, орудний – без прийменників і з прийменниками; місцевий – тільки з прийменниками.

Найзагальніше протиставлення можна спостерігати в поділі іменників на дві групи: прямі відмінки, що виражають незалежність слова (називний і кличний) і непрямі відмінки, що виражають залежність іменника від решти слів (інші відмінки).

Називний відмінокстановить вихідну форму іменника і виконує власне номінативну функцію – функцію називання. Називний відмінок становить назву предмета. Іменник у називному відмінку в реченні може бути підметом, іменною частиною складеного присудка або прикладкою: Щиголь – хлопець гарний (Н. тв.).

Родовий відмінок означає належність особі чи предметові (батько Миколи, властивість цéмéнту); об’єкт дії (не дістав паперу); частину від цілого або його неповноту (налити води, привезти піску, цéнтнер пшениці); обставинні значення – дат (1999 року), просторові відношення (наблизились до річки), часові (протягомтижня) тощо.

Давальний відмінок означає особу або предмет, для яких або у зв’язку з якими відбувається дія (привіт другові), належність (пам’ятник Іванові Франку) та ін.

Знахідний відмінок вживається переважно при перехідних дієсловах і означає предмет, на який безпосередньо переходить дія: любити книгу, ловити рибу, варити кашу.

Орудний відміноквживається переважно при дієсловах та іменниках. При дієсловах він означає предмет, що використовується як знаряддя дії (рубати сокирою, орати плугом, копати лопатою), засіб пересування (їхати електричкою, пливти човном); значення обставинної характеристики місця (їхати полем), чάсу (сидіти годинами), простору (летіти над селами), значення порівняння і перевтілення (триматися козаком, летіти стрілою, жити вдовою).

Місцевий відмінок вживається тільки з прийменниками: лежати на траві, блукати в лісі, прийти о сьомій годині. Місцевий відмінок може означати місце дії (ходити по березі). час дії (І дуб о тій ясній годині, як чорний меч на верховині, торкнувся білої зорі (Малишко), знаряддя дії (друкувати на машинці).

Кличний відмінок виражає звертання до особи чи істоти: мамо, брате, Миколо, Маріє, Галю, Сергійку, кицю, конику, лисичко, вовче, Галино Дмитрівно, Олексію Івановичу. У художній літературі, публіцистиці та в фольклорі це можуть бути іменники з предметним і абстрактним значенням: „Прощай, мій товаришу, мій вірний старий друже! – тихо промовляє він до ясена, мов до живої людини” (С.Колесник); „Поезіє, сонце моє оранжеве! Щомиті якийсь хлопчисько Відкриє тебе для себе, Щоб стати навіки соняшником” (І.Ф.Драч).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття про категорію відмінків.	\|	Основні ознаки поділу іменників на відміни і групи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.