• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні ознаки поділу іменників на відміни і групи

Основні ознаки поділу іменників на відміни. Відмінювання іменників першої відміни. Відмінювання іменників другої відміни. Особливості поділу на групи іменників з основою на –р. Особливості відмінкових закінчень іменників другої відміни родового відмінка. Особливості відмінкових закінчень іменників третьої відміни. Особливості відмінкових закінчень іменників четвертої відміни. Відмінювання множинних іменників. Незмінювані іменники.

Переважна більшість іменників сучасної української літературної мови є словами змінними. Відмінювані іменники в сучасній українській літературній мові поділяються на чотири відміни, а саме: іменники першої, другої, третьої та четвертої відмін. В основу типів відмінювання іменників у сучасній українській мові покладено групування іменників за родами та особливості основ слів. Іменники жіночого роду на -а (-я) становлять першу відміну, сюди ж належать однотипні за формою іменники чоловічого роду (їх кількість обмежена). До першої відміни належать іменники чоловічого, жіночого і спільного роду з закінченням –а (Микол-а, рук-а, душ-а, Галин-а, плакс-а). Після кінцевого м’якого приголосного основи виступає орфографічний варіант закінчення -я: пісн-я [н-а], наді-я [й-а], статт-я [т:а], Ілл-я [л:а], у називному відмінку однини. До цієї ж парадигми входять аугументативні іменники (подвійного роду) на -е, при умові, що вони вживаються в жіночому роді (гадючище, борище).

Іменникам жіночого роду протистоять іменники чоловічого і середнього роду, що входять до другої відміни. У другій відміні об’єднані іменники чоловічого, середнього та подвійного роду з такими формальними показниками:

а) іменники чоловічого роду:

§ з нульовим закінченням у називному відмінку однини (завод, робітник, стіл, дуб, кінь, гай, день, край, обрій);

§ з закінченням –о (батьк-о, Дніпр-о, дядьк-о, парубійк-о, Петр-о, Іваненк-о);

б) іменники середнього роду з закінченням –о, -е, -а (орфографічно -я): вікн-о, пер-о, полотн-о, дн-о, пол-е, мор-е, віконц-е, житт-я [т:а], корінн-я [н:а], лист-я [т:а], підгір’-я [рй-а], які при відмінюванні не набувають суфіксів –ат, -ят, -ен;

в) іменники подвійного роду (чоловічо-середнього) з суфіксом –ищ (е): вовчище, носище.

Третю відміну складають іменники жіночого роду, що в називному відмінку формально схожі на іменники чоловічого роду. До третьої відміни належать іменники жіночого роду з нульовим закінченням у називному відмінку однини: тінь, кров, сіль, відстань, папороть, любов, верф, кіновар, ніч, далеч, гуаш, нехворощ та іменник мати, який у називному відмінку має закінчення –и, але в решті форм вживається з основою, ускладненою суфіксом –ер, і типовими для третьої відміни закінченнями.

До четвертої відміни належать іменники середнього роду, що виявляють деяку специфіку у порівнянні з іменниками цього ж роду другої відміни. До четвертої відміни належать:

· іменники середнього роду на –а (після приголосних, крім шиплячих, виступає орфографічний варіант закінчення -я), у яких при відмінюванні з’являються суфікси –ат (при закінченні –я виступає орфографічний варіант -ят): курч-а (курч-ат-и, курч-ат-і), хлоп’-я [пй-а] (хлоп’-ят-и, хлоп’-ят-і);

· кількісно обмежена група іменників середнього роду на –я (орфографічне вираження закінчення) з основами, ускладненими в непрямих відмінках суфіксом –ен: ім’-я [мй-а], ім-ен-і, ім-ен-а, ім-ен-ами тощо.

За системою відмінкових форм іменники першої і другої відмін поділяються на три групи: тверду, м’яку і мішану:

а) до твердої групи належать іменники, що мають твердий приголосний у кінці основи (крім шиплячих) та закінчення –а: риб-а, хвилин-а, стріл-а, Микол-а, Оксан-а, сирот-а;

б) до м’якої групи належать іменники з м’яким приголосним основи та закінченням –я: вол-я, зор-я, прац-я, історі-я, мрі-я, Ілл-я, Сон-я;

в) до мішаної групи належать іменники з основою на шиплячий та закінченням –а: меж-а, груш-а, ірж-а, тиш-а, круч-а.

Читайте також:

1. I. Доповнення до параграфу про точкову оцінку параметрів розподілу
2. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
3. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
4. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
5. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
6. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
7. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
8. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами
9. Автоматизація водорозподілу регулюванням за верхнім б'єфом
10. Автоматизація водорозподілу регулюванням за нижнім б'єфом
11. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
12. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.

Переглядів: 2071