МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Значення прислівника та його граматичні ознакиТворення дієприслівників Базою для творення дієприслівників у сучасній українській мові виступають основи теперішнього часу й інфінітива. Дієприслівники теперішнього часу недоконаного виду утворюються від основи теперішнього часу дієслів усіх структурних класів за допомогою суфікса -чи. Перед цим суфіксом вони мають голосний у (ю), якщо утворені від дієслів першої дієвідміни (каз-а-ти - каж-уть - кажу-чи, біліти - білі-ють - білію-чи, плавають - плаваю-чи, читають - читаю-чи, гудуть - гуду-чи, несуть - несу-чи), або а (я), якщо утворені від дієслів другої дієвідміни (леж-ά-ти - леж-ать - лéжа-чи, терп-і-ти - терп-(л)-ять - терп(л)я-чи, ваблять - вабля-чи, стоять - стоя-чи, лежать - лежа-чи). Дієприслівники минулого часу доконаного виду утворюються від основи інфінітива всіх структурних класів за допомогою суфікса -вши або його варіанта -ши. Дієприслівники минулого часу утворюються додаванням до основи інфінітива суфікса -вши (основа закінчується на голосний) і його позиційного варіанта -ши (основа закінчується на приголосний): малювати - малюва-вши, писати - писа-вши, сивіти - сиві-вши, нести - ніс-ши, бігти - біг-ши. Після суфікса основи або голосного, що належить до кореня, виступає суфікс -вши (аплод-ува-ти - аплод-ува-вши, доор-а-ти - доор-а-вши, гуд-і-ти - гуд-і-вши, грюк-ну-ти - грюк-ну-вши, нести - ніс-ши, принес-ти - прніс-ши, біг-ти - біг-ши). На відміну від дієприкметників дієприслівники в українській мові утворюються також і від зворотних дієслів: сміятися - сміючись, зупинятися - зупиняючись, наповнюватися - наповнюючись. Дієслівний постфікс -сь в дієприслівниках зберігається: навчаючись, засміявшись. Тема: ПРИСЛІВНИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ
1. Значення прислівника та його граматичні ознаки. 2. Розряди прислівників за значенням. 3. Морфологічний склад прислівників. Література: 1) Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.П. Граматика української мови. - К.: Либідь, 1993. 2) Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова. - К.: Вища шк., 1986. 3) Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П. Грищенка. - К., 1997. 4) Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я. Плющ. - К.: Вища шк., 1994. 5) Сучасна українська літературна мова / За ред. О. Пономарева. - К., 1997. 6) Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова. - К.: Літера, 2000.
Прислівники - це незмінна частина мови, що передає ознаку дії чи стану або ступінь чи міру вияву іншої ознаки, а саме: а) ознаку дії (стану), вираженої дієсловом: Тарас аж крикнув спересердя (З. Тулуб); А Грицько, як навмисно, не тільки не слухає, а ще й наперекір робить (Панас Мирний); б) ознаку якості, вираженої прикметником: Тільки над кручею стінки немає: грає-співає там вічно хвилястеє Чорнеє море (Дн. Ч.); в) ознаку іншої ознаки, вираженої прислівником: Їсти самі сухі корінці з бур’янів було теж дуже несмачно(О. Іваненко); г) ознаку предмета, що позначається іменником: На порозі літа оглядаюся назад - обмаль діла, досхочу порад(В. Крищенко). Морфологічні ознаки прислівників: 1) Немає форм словозміни. Ступені порівняння мають лише прислівники на -о, -е, утворені від якісних прикметників: гарно - краще - найкраще, погано - гірше - найгірше. Однак ці форми вищого і найвищого ступеня залишаються незмінними і нічим не відрізняються від інших прислівників (пор. з прикметниками: кращий, кращого, кращому; гірший, гіршого, гіршому). 2) Наявність особливих, властивих тільки прислівникам словотворчих суфіксів -о, -е (тихо, добре), -и, - ому, -ему, які разом з префіксом -по утворюють прислівники: по-хлопчачи, по-українськи, по-варшавському, по-твоєму, по-своєму, по-батьківськи, по-домашньому. 3) Лексична і словотворча співвідносність з іншими частинами мови: з іменниками (літом, додому, спочатку, назустріч), з прикметниками (весело, енергійно, низько), із займенниками (по-вашому, по-нашому), з числівниками (удвоє, по-перше), з дієсловами (мовчки, жартома, досхочу). Прислівники поєднуються з іншими словами в реченні синтаксичним зв'язком прилягання. Найчастіше вони прилягають до особових форм дієслова, до інфінітива, дієприкметника і дієприслівника, рідше - до прикметника, прислівника та іменника. У реченні прислівники виступають у ролі різних обставин, а саме: 1) місця: Ще сніг кругом. Та сонце дужче гріє, пташиний голос чути де-не-де (В. Сосюра); Високо місяць стоїть у небі (Гол.); 2) часу: Навесні пташки повертались до рідного лісу (О. Ів.); Щоночі перед нами відкривається небесна книга Всесвіту - міріади далеких зірок (С. Скляренко); 3) причини: Пилипко боявся, щоб спросоння не наткнутися на що-небудь у хаті і не розбудити матір (П. М.); 4) мети: Данило навмисно не прискорював кроків (Коп.); 5) способу дії: Кожен народ по-своєму поділяв небо на сузір’я (С. Скляренко); 6) міри і ступеня: Плине, ущертьналита світлом, ріка (О. Гончар). Зрідка прислівники виступають у функції неузгоджених означень: Коло порога стояло кілька ослонів для сидіння по-католицькому (Н.-Л.). Субстантивовані прислівники можуть вживатися в ролі підмета і додатка: Свіжі традиції волі, такі свіжі, що часом трудно було відрізнити сьогодні од вчора, підтримували жевріючу під попелом іскру (Коц.). Читайте також:
|
||||||||
|