• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ділові ігри.

Методи індивідуальної роботи.

2.1. Очікування натхнення.Метод базується на «присипних станах», що виникають у період засинання, коли з переходом до природного сну та відключенням свідомості людина підсвідомо програмується на розв'язання задачі. У процесі вирішення важких задач, коли не вдається сконцентрувати зусилля, доцільно чергу­вати напружену інтелектуальну роботу з розслабленням, відклю­ченням свідомості від задачі. Однак перед сном варто знову зга­дати про задачу та думати про неї, поки не заснеш. Ранком чи навіть уночі, часом неусвідомлено, прокинувшись, можна рапто­во розв'язати складну задачу.

2.2. Метод Меттчета.Згідно з методом рекомендується вико­ристовувати такі «режими мислення», створення, контролю та застосування способу мислення для розв'язання проблеми:

ü стра­тегічні схеми (діяти у відповідності зі стратегією, створювати її);

ü «образи» (уявляти проблему у вигляді схем, малюнків);

ü у «рівно­біжних площинах» (спостерігати за своїми думками під час їх «перетину»);

ü під різними кутами зору;

ü в «основних елементах» (варіанти рішень, суджень, понять, тактик, відносин, перешкод).

Одним із відомих та ефективних евристичних методів при­йняття господарських рішень є ділові ігри.

Ділові ігри— імітаційне мо­делювання реальних ситуацій, для виконання якого кожний учас­ник дістає певну роль. За допомогою ЕОМ імітуються всі ті па­раметри, що:

а) можуть бути формалізовані у вигляді моделі, в якій значення вихідних параметрів не залежать від суб'єктивних факторів,

б) залежать від багатьох факторів, і тому їхній загаль­ний вплив спричинює якийсь певний розподіл ймовірностей.

Учас­ники гри поводять себе таким чином, ніби вони справді викону­ють доручену їм роль, причому реальна ситуація замінюється пе­вною моделлю.

Імітаційна ділова гра має дві головні складові: формалізова­ну частину, тобто комплекс математичних моделей, які забезпе­чують розрахунок основних кількісних параметрів, і неформаль­ні умови, тобто інструкції та правила поведінки учасників гри. Останні регламентують і стимулюють діяльність учасників гри, визначають оцінки рішень, що приймаються, встановлюють умови розв'язання конфліктів як між групами експертів, що бе­руть участь у грі, так і всередині самих груп між окремими грав­цями.

Загальна організація проведення ді­лових ігор потребує виконання таких етапів:

1. Керівник пропонує аудиторії організувати кілька груп (на­приклад, чотири-п'ять) за бажанням працівників чи за власною пропозицією.

2. Кожна група обирає свого керівника, що організує роботу всієї групи, пов'язану з вирішенням поставленої в грі задачі, до­повідає про результати спільної творчої роботи.

3. Група викладає письмово в звіті хід розв'язання задачі та її результати.

4. Усі учасники групи виступають в однаковій ролі менедже­ра, який на основі здобутих результатів повинен прийняти відпо­відне рішення, що випливає з цілей даної гри.

5. Кожна група одержує вихідну інформацію із задачі, кожен варіант якої містить визначені числові значення вихідних даних.

6. Якщо темою (метою) гри є відповіді на ті чи інші запитан­ня, що виникають у колективі чи стають перед менеджером, то кожній групі працівників задається аналогічне запитання (чи кілька запитань), на яке кожною групою (у результаті дискусії між її членами) можуть бути дані різні відповіді.

7. Неодмінна умова ділової гри — обмеження часу її прове­дення. Ділова гра може проводитися за два-три рази протягом 4—6 годин.

8. Після закінчення терміну проведення ділової гри кожен ке­рівник групи доповідає керівнику організації про виконання за­вдання та передає йому письмовий звіт.

9. У результаті обговорення дається оцінка звіту щодо змісту (новизна й оригінальність, повнота відповіді, точність) та часу (оперативності) розв'язання поставлених у грі задач.

Завдяки діловим іграм (аналіз ситуацій, рольові, імітаційні) розв'язуються задачі в умовах невизначеності, ризику, конфлікт­них ситуацій. Методика їх використання на практиці добре роз­роблена та не спричинює особливих труднощів.

Організаційно-діяльнісні ігри (ОДІ)— спеціальний засіб і метод розв'язання унікальних задач, обґрунтування прийняття найскладніших ГР, що виступає як досить універсальна й ефек­тивна форма організації, розвитку та дослідження колективної розумової діяльності, методологічного мислення. На відміну від ділових ігор ОДІ — принципово новий клас ігор, застосування яких можливе лише за спеціальної підготовки.

Види ОДІ:

ü організаційно-комунікативні;

ü організаційно-розу­мові;

ü проблемно-ділові;

ü проблемно орієнтовані;

ü ділові;

ü апроба­ційно-пошукові;

ü інноваційні ігри [6].

Особливості ОДІ:

ü моде­лювання діяльності різних фахівців із розв'язання комплексних проблем управління соціально-економічними системами на осно­ві реальної інформації про їх стан;

ü використання колективної ді­яльності в розробці рішень;

ü умовність ролей в ОДІ, наявність спільної мети всього колективу;

ü необхідність залучення для про­ведення ОДІ спеціально підготовлених осіб (ігротехніків), що знаються на методах організації роботи гравців;

ü передбачення багатоваріантності рішень, відсутність систем оцінки діяльності учасників гри;

ü забезпечення керування емоційною напруженістю учасників гри спеціальними засобами.

У грі виділяються два етапи, що можуть повторюватися у процесі розв'язання окремих аспектів проблеми та формування загальної концепції:

1. Робота в групах щодо обговорення прийня­тих рішень (дискусії);

2. Аналіз ходу гри й здобутих керівництвом і гравцями результатів (рефлексії).

Аналіз ходу гри проводиться її керівниками без участі гравців із використанням інформації, оформленої у вигляді рішень і зібраної ігротехніками, що пра­цюють у групах. У результаті аналізу розробляється стратегія про­ведення гри в такому циклі роботи груп: обговорення рішень — рефлексія. Отже, зберігається лише структура гри (її «каркас»), а зміст етапів можна коректувати. Важливим етапом є узагаль­нення результатів і висновків (рішень). ОДІ досить тривалі: від декількох днів до 2—3 тижнів. Ігровий колектив становить 50— 70 осіб і більше. На думку основного автора ОДІ Г. Щедровицько-го, за належної організації колективного мислення можна розв'я­зувати складні комплексні проблеми.

Читайте також:

1. ДІЛОВІ НАВИЧКИ
2. Ділові наради
3. Ділові наради і ділові переговори в системі ПР
4. Ділові наради і ділові переговори в системі ПР
5. ДІЛОВІ ПЕРЕГОВОРИ В СИСТЕМІ ПР. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ В ГАЛУЗІ
6. Ділові переговори. Тактики ведення переговорів
7. Елементи спортивних ігор. Рухливі ігри.
8. Міжособистісні ділові комунікації в системі людської взаємодії – поняття, специфіка, види, форми, структура.
9. Пароніми, що активно використовуються в діловій мові
10. Психологічні та ділові мотиви надання і переваги ліквідності
11. РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ У ЦИТАТАХ

Переглядів: 1406