Міжособистісні ділові комунікації в системі людської взаємодії – поняття, специфіка, види, форми, структура.

Лекція т. 4. Особливості комунікації в міжособистісній взаємодії

Висновок.

За своєю природою і сутністю, реклама є синтезованим явищем. Тобто, у суспільстві існують такі самодостатні сфери як економіка, політика, культура; а з іншого боку – ринок, бізнес; державні інститути – три гілки влади; а також громадський сектор. Реклама як фактор ринкової інфраструктури перебуває на межі цих сфер, обслуговуючи водночас кожну з них.

Крім того, сама реклама (рекламний продукт) поєднує в собі дифузійно компоненти багатьох фундаментально-теоретичних і прикладних наук: філософії (ідея), філології (слово), фотомистецтва/кінематографу/телевізії - зображальність, динамічна візульна-аудіальність; радіо (звук); психології (механізми сприйняття і впливу); соціології (дослідження); маркетингу (ситуаційна аналітика), дизайну (оформлення) і т. д. Саме цим і обумовлюється її синтезована природа та сутність.

Література

1. Почепцов Г.П. Теория коммуникаций. – М.: Изд-во Ваклер, 2001.

2. Ромат Е.В. Реклама: Учебник для студентов специальности «Маркетинг». – 3-е узд., перераб и доп. – К., Харьков: НВФ «студент центр», 2000. – 480 с.

3. Сэндидж Ч., Фрайбургер В., Ротцолл К. Реклама: теория и практика. – М., 1999.

4. Таранов П.С. Приемы влияния на людей. – Симферополь: Таврия, 1995. – 496 с.

5. Шейнов В.П. Скрытое управление человеком (Психология манипулирования). – М.: ООО «Изд-во АСТ», 2001. 848 с.

ПЛАН

1. Міжособистісні ділові комунікації в системі людської взаємодії – поняття, специфіка, види, форми, структура.

2. Закономірності міжособистісних комунікацій в процесі взаємодії.

3. Керовані та некеровані комунікативні процеси, які впливають на стан організації.

4. Умови встановлення конструктивного комунікативного контакту.

У контексті розгляду питання про роль взаємодії в спільній діяльності важливо підкреслити той факт, що взаємодія як процес складається з комунікативних і фізичного (спільне переміщення в просторі, спільні дії) контактів. Ідеться про те, що в організації колективної діяльності наявні такі основні аспекти, які характеризують взаємодію як процес: діючі індивіди, спільні дії, інформаційні зв'язки, взаємовплив, взаємостосунки, взаєморозуміння (див. рис. ).

Отож взаємодія в колективній діяльності проявляється передусім у формі її організації, тобто спільних дій, спрямованих на загальний предмет праці. Саме вони — спільні дії — викликають необхідність використання основних структурних складових діяльності (цілей, мотивів та ін.). Водночас у процесі взаємодії відбуваються взаємні впливи учасників спільної діяльності, котрі породжуються відносинами виробництва і які, на думку А. Журавльова, викликають необхідність виокремлення й використання в аналізі спільної діяльності нових компонентів. Дослідник вважає, що такими складовими компонентами спільної діяльності є взаємодії між учасниками цієї діяльності, однак не будь-які, а детерміновані спрямованістю на спільний предмет, тобто предметно спрямовані взаємодії. При цьому під взаємодією тут розуміється така система дій учасників колективної діяльності, за якої вчинки однієї людини чи групи осіб зумовлюють певні дії інших людей, а вчинки останніх, своєю чергою, викликають певні дії першої групи індивідів. Постає запитання: «Який характер застосування взаємодії в структурі спільної діяльності?» Автор виокремлює два аспекти: предметно спрямовані (інша назва — цільові) взаємодії, з одного боку, органічно вводяться в психологічну структуру спільної діяльності, а з іншого — вони змінюють структури індивідуальних діяльностей її учасників, підкоряючи їх загальним цілям і завданням. Тобто взаємодія перетворює, перебудовує виконувану діяльність, яка перестає бути індивідуальною, а стає формою спільної діяльності.

Питання співвідношення взаємодії і спільної діяльності — це не що інше, як продовження дискусії з приводу співвідношення комунікації і діяльності, у ході якої виокремилися дві протилежні позиції. Відповідно до першої позиції, спілкування є частиною діяльності, а до другої — воно принципово різниться від діяльності, адже пов'язує суб'єкт не з об'єктом, а з іншим суб'єктом (Б. Ломов). Г. Андреєва запропонувала компромісний варіант, коли спілкування розглядається і як аспект спільної діяльності, і як самостійний феномен. Б. Паригін вважає, що спілкування й діяльність взаємоперехрещуються, але вони не є тотожними явищами, тобто спілкування не тотожне діяльності й не є її частиною, а співвідноситься з діяльністю як два взаємоперехресних кола. Інакше кажучи, з одного боку, спілкування може виступати як умова або складова будь-якої взаємодії.

Ми вважаємо, що взаємодія менеджера з підлеглими включає такі основні аспекти:

- нормативне забезпечення такої взаємодії;

- моніторинг актуальних і майбутніх проблем колективу;

- визначення місця, можливостей та функцій кожного окремого учасника взаємодії;

- конкретизацію та узгодженість стратегічних, оперативних і тактичних взаємних дій адміністрації та різних громадських структур;

- розробку та впровадження організаційних форм взаємодії;

- належне інформаційне забезпечення взаємодії;

- соціально-психологічну готовність адміністрації і всіх представників громадськості до співпраці та взаємодопомоги;

- готовність учасників до уникнення та усунення збурень і протиріч, які можуть виникати у процесі взаємодії.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Організація рекламної діяльності підприємства.	\|	Природа організаційних перемін та управління ними

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.