Перспектива швидкісного пасажирського руху в Україні.

Через жорстку конкуренцію з боку інших видів транспорту (особливо авіаційного/радикальним і ефективним заходом в підвищенні швидкостей перевезень пасажирів у внутрішньому та міжнародному сполученнях є створення мережі швидкісних залізничних магістралей(МШЗМ)) із зєднанням з європейськими залізницями і країн СНД. Європейські та міжнародні стандарти визначають, що швидкісний рух – це такий рух, який забезпечує поїздки між двома пунктами зі швидкостями в інтервалах 141-160 і 161-200 км/год.

За період ринкових перетворень залізничним транспортом України вжито заходи з оздоровлення верхньої будови колії і земляного полотна, проведено роботи з оновлення рухомого складу. На залізницях України з врахуванням цієї обставини встановлена максимальна швидкість руху для пасажирських поїздів – 120 км/год, для вантажних – 80-90 км/год. Маршрутна швидкість руху пасажирських поїздів на основних напрямках складає 55-65 км/год.

Впровадження в нашій державі швидкість руху викликає необхідність вирішення нових досить складних проблем:

- підвищення технічного рівня інфраструктури залізниць;

- виробництво швидкісного рухомого складу та різної залізничної техніки;

- створення нових автоматизованих систем і інформаційних технологій;

- розвиток машинобудування, металургії, будівельної індустрії та інших галузей економіки.

Швидкісний пасажирський рух на залізницях України повинен з’єднати м. Київ з більшістю обласних центрів, Кримом та великими індустріальними регіонами держави при скороченні тривалості поїздки пасажирів з 8-10 год до 3-5 год., збільшення населеності пасажирських вагонів у 1,5 рази (з 36 до 54 місць) і зменшення потреб пасажирського рухомого складу. Завдяки цьому підвищаться конкурентноздатність залізничного транспорту.

Ефективним заходом стало створення на підставі досвіду Японії високошвидкісної мережі залізниць (ВШМЗ). Вперше в Європі було збудовано у 1981 році швидкісну лінію Париж-Ліон.

Найбільш розвинутими ВШМЗ в Японії, Франції, Німеччині, Італії і Іспанії. Незважаючи на суттєві відмінності в розвитку ВШМЗ ці держави можна поділити на три групи за характерними однаковими ознаками розвитку систем [27]:

- в Японії і Іспанії система ВШМЗ повністю ізольована від іншої мережі залізниць;

- у Франції будуються нові ВШМЗ у складі загальної мережі залізниць;

- в Німеччині і Італії здійснюється комплексна реконструкція залізничних напрямків, яка передбачає будівництво високошвидкісних дільниць в поєднанні з модернізацією і спрямленням існуючих ліній для організації високошвидкісного руху.

Будівництво нових ВШМЗ (досвід Японії і Іспанії) вимагає значних капітальних вкладень.

З метою вирішення проблеми підвищення швидкості руху на наших залізницях проведена робота щодо визначення потенційно придатних напрямків впровадження швидкісного руху, а саме:

- проаналізовано обсяги відправлення пасажирів;

- проаналізовано їх кореспонденції між обласними центрами;

- визначено основні пасажиро утворюючі пункти, між якими передбачається організувати швидкісний рух пасажирських поїздів.

З метою визначення напрямків реконструкції залізничних ліній проведено наступне:

- виконано аналіз фактичних пасажиропотоків;

- проаналізовано тенденції змін обсягів перевезень і дана їм експертна оцінка;

- спрогнозовано перспективу пасажиро потоків.

Напрямки перспективного розвитку швидкісного руху встановлювалися з використанням основних категорій:

- обсяги пасажирських перевезень;

- відстань між пунктами організації високошвидкісного руху.

Крім того, враховуючи високу економічну ефективність, розглядався варіант організації руху денних поїздів. Економічність такого варіанта забезпечується економією рухомого складу та витрат на утримання поїзних бригад. Згідно з Концепцією [27] передбачається швидкісний рух (зі швидкістю до 200 км/год) впровадити до 2015 року на полігоні, довжиною 2593 км (Київ Пасажирський – Полтава-Київська: 336 км; Полтава-Київська – Харків: 155 км; Полтава – Дніпропетровськ: 195 км; Полтава – Донецьк: 409 км; Дніпропетровськ – Синельникове – Сімферополь: 482 км; Київ - Одеса: 655 км; Жмеринка – Львів: 361 км) (рис. 8.4.).

Для впровадження швидкісного руху необхідно [28]:

- здійснити на головних коліях заміну стрілочних переводів для реалізації швидкості 200 км/год (в сучасних умовах забезпечується швидкість не більше 90 км/год);

- залізничні переїзди замінити на шляхопроводи;

- підсилити контактну мережу і пристрої автоматики, телемеханіки і зв’язку;

- протягом реформування залізниць здійснити розділення вантажного і пасажирського руху з метою скорочення експлуатаційних витрат.

На рівні Укрзалізниці тепер дії по впровадження швидкісного руху призупинені через необхідність виконання наступного [28]:

- купівля вантажних вагонів;

- купівля електропоїздів;

- закінчення в 2008 році будівництва Дарницького моста через р. Дніпро;

- значну тривалість закупки нових електровозів (не менше двох років).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Графік і розклад руху пасажирських поїздів.	\|	Показники дальнього та місцевого пасажирського руху.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.