Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ДЖЕРЕЛА ЗАБРУДНЕННЯ ПОВІТРЯ

Основними джерелами забруднення його є промислові підприємства, котельні, ТЕЦ, залізничний та автомобільний транспорт.

Найбільш розповсюдженими є продукти згоряння палива. У разі повного згоряння палива в атмосферу потрапляє С02 і пара води, якщо згоряння неповне — тверді частки, сажа, оксиди сірки, вуглецю, азоту тощо.

Зола містить 42—49 % кремнію (IV) оксиду, 23—37 % алюмосилікату, 9,8 — 16 % сполук заліза, кальцію, магнію.

У складі золи найбільше міститься кремнію (IV) оксиду. Його частки можуть глибоко проникати у легені і бути причиною виникнення силікозу.

Власне сажа не має токсичності, але через наявність у ній смолистих речовин (3,4-бензпірен) вона набуває властивості канцерогену, тривалий вплив якого може зумовити збільшення захворюваності населення на рак легень.

Серед забруднень атмосферного повітря продуктами згоряння найбільше значення мають оксиди сірки. Так, у разі згоряння вугілля і нафти з кожної 1 т палива утворюється відповідно 40—30 оксидів сірки у перерахунку на сірки (IV) оксид, що пояснюється високим вмістом сірки у вугіллі. Сірка, що знаходиться у паливі, може бути органічною, сульфатною і сульфідною. У разі згорання сульфатна сірка переходить у золу, а сульфідна і органічна згоряють, утворюючи сірки. (IV) оксид — з 1 г сірки утворюється 2 г сірки оксиду.

Сірки (IV) оксид — безколірний, із специфічним неприємним запахом газ, що уражає переважно органи дихання. Під час вдихання повітря, забрудненого сірки (IV) оксидом уражається і травний канал, порушуються окисно-відновні процеси, пригнічується ферментативна активність, знижується імунобіологічна реактивність організму і спостерігаються порушення вищої нервової діяльності. Гранично допустима середньодобова концентрація сірки (IV) оксиду у атмосферному повітрі складає 0,05 мг/м3, максимально разова — 0,5 мг/м .

Двоокис сірки (сірчистий ангідрид) подразнює слизову оболонку очей і дихальних шляхів. Дуже великі концентрації сірчистого газу зумовлюють розвиток важкого бронхіту, викликають спазми бронхів. Тривала дія малих концентрацій цього газу призводить до виникнення хронічного гастриту, гепатопатії, бронхіту, ларингіту та емфіземи легень. Під впливом двоокису сірки відбувається загострення захворювань дихальних шляхів, рефлекторна зміна деяких функцій кори великого мозку, виникає тенденція до гіповітамінозу, гіпоглікемії, а також відставання фізичного розвитку дітей та інші зміни у дитячому організму.

Сірчистий ангідрид — отрута зелених насаджень, але особливо чутливі до нього хвойні та фруктові дерева. Цей газ викликає корозію металевих покриттів (дахів, пам'ятників тощо).

Під час згоряння палива в атмосферу викидається багато вуглецю оксиду, або чадного газу. Це продукт неповного згоряння: з 1 т палива утворюється 20 кг чадного газу. Цей газ є дуже токсичним. Він не має кольору і запаху, не подразнює слизову оболонку, що значно посилює небезпеку отруєння ним. Чадний газ має спорідненість з гемоглобіном крові, яка у 200—300 разів перевищує спорідненість гемоглобіну з киснем. Вуглецю оксид зв'язує останній і утворює карбоксигемоглобін, унаслідок чого у тканинах розвивається кисневе голодування. З крові вуглецю оксид дифундує у тканини і порушує в них активність дихальних ферментів і як наслідок — дихання тканин. Особливо чутливі до цього голодування клітини нервової системи.

Велика концентрація чадного газу у повітрі викликає у людини головний біль, підвищену роздратованість, сильне серцебиття, розлад сну. У важких випадках—непритомність, судоми.

Середньодобова гранично допустима концентрація вуглецю оксиду у атмосферному повітрі складає 1 мг/м3, максимальна разова — 6 мг/м3.

У разі згоряння палива у двигунах внутрішнього згоряння (автомобілі) у атмосферне повітря можливий викид великої кількості вуглецю (II) оксиду.

Вуглецю оксид легший від повітря — значна частина його відноситься вітром у поверхневі шари повітря, тому приземний шар атмосфери забруднюється порівняно мало. Але інколи поблизу великих промислових підприємств можна виявити вуглецю оксид у концентрації 100—300 мг/м3.

Транспорт. Забруднення атмосфери повітря вихлопними газами автотранспорту стає все небезпечнішим. Вихлопні гази автомашин у своєму складі містять оксиди вуглецю, азоту, вуглеводні, сполуки свинцю, сажу та хімічні речовини, кількість яких складає 200 назв.

. Питома вага забруднення повітря великих міст за рахунок автотранспорту складає 45—50 % (у деяких містах — значно більше). Кожний вантажний і легковий автомобіль викидає у атмосферу 3,65 кг СО за добу. У відпрацьованих газах автотранспорту міститься близько 280 компонентів. До них відносяться взагалі продукти неповного згоряння палива (СІ, вуглеводні, альдегіди, сажа), а також оксиди азоту та неорганічні сполуки тих чи інших речовин, наявних у паливі (сполуки свинцю тощо).

Особливу групу серед токсичних речовин, що містяться у відпрацьованих газах, складають поліциклічні вуглеводи — канцерогени, в тому числі найактивніший з них бенз(а)пірен. Для нього добрим адсорбентом є сажа.

Під час антициклонічної погоди і так званої температурної інверсії може створюватися смог, тобто газопиловий туман. Оскільки для його виникнення необхідне сонячне світло, то його звуть фотохімічним туманом, тому що в цей час виникають складні фотохімічні перетворення у суміші вуглеводнів та оксидів азоту автомобільних викидів.

У фотохімічному тумані утворюються нові речовини, що за своєю токсичністю значно перевищують початкові атмосферні забруднення і вважаються найнебезпечнішими для здоров'я, оскільки містять дуже отруйні компоненти—фотооксиданти. У багатьох країнах ступінь накопичення забруднюючих речовин вимірюється за допомогою безперервно діючих автоматичних обладнань і якщо забрудненість перевищує встановлений рівень, то починають звучати сирени. У такому разі водії повинні зупиняти автомобілі, вимикати двигуни і чекати, поки не буде подано сигнал продовжувати поїздку, тобто коли автоматичне обладнання визначить, що забруднення зменшилося.

З метою захисту атмосферного повітря від забруднення викидами автотранспорту велике значення мають містобудівні заходи. Вони включають засоби забудови і озеленення автомагістралей, розташування житлової забудови за принципом зонування: поруч з магістраллю будують невисокі будинки, потім висотні, а у глибині забудови — дитячі і лікувально-профілактичні заклади.

Оцінку автомобілів за токсичністю вихлопів проводять пересувні лабораторії діагностичної служби ДАІ. За декілька хвилин роботи двигуна видають об'єктивний діагноз. Чутливі прилади помітять навіть незначні відхилення від норми. Існують 2 види стандартів на норми і методи визначення шкідливих речовин у відпрацьованих газах автомобілів і двигунів. До першого з них відносять ДСТ 12.2.2.03—77 «Охорона природи. Атмосфера. Вміст СО у відпрацьованих газах автомобілів з бензиновими двигунами. Норми і методи визначення», а також ДСТ 17.2.2.01—84 «Охорона природи. Атмосфера. Дизелі автомобільні. Димність відпрацьованих газів. Норми і методи вимірювань».

Другий вид нормативних документів — галузеві стандарти на нову продукцію, що передбачають перевірку відпрацьованих газов автомобілів з іскровим запаленням масою від 400 до 3500 кг, двигунів вантажних автомобілів і автобусів під час приймальних іспитів на підприємствах-виготовлювачах.

У 1982 р. набрав чинності галузевий стандарт ДСТ 37.001.234—81 «Охорона природи. Атмосфера. Дизельні автомобілі. Викиди шкідливих речовин з відпрацьованими газами. Норми і методи визначення». Він установлює гранично допустимі норми викиду СО, вуглеводів і оксидів азоту, а також визначає методику проведення вимірювань указаних компонентів.

Основними напрямками захисту довкілля від вихлопних газів є: а) удосконалення двигунів внутрішнього згоряння — треба зробити їх простіши-ми за конструкцією, легкими, економічними і «чистішими»; б) перевод автомобілів на дизельне паливо — у цьому паливі немає свинцевих присадок і викид СО та вуглеводнів знижується на 50—90 %, дизель економічніший за карбюраторний двигун на 20—30 %, а для виробництва дизельного палива потрібно у 2,5 разу менше енергії порівняно з виробництвом бензину; в) використання газу в автомобілях — перевод автомобілів на природний газ. Природний газ — найкраще паливо для машин: він дешевий, краще, ніж бензин, змішується з повітрям, він повніше згоряє у двигуні, а тому і шкідливих речовин у відпрацьованих газах менше.

Промислові підприємства. Численні галузі промисловості є джерелами забруднень атмосферного повітря, в багатьох регіонах і містах — основними. Так, підприємства чорної і кольорової металургії забруднюють повітря пилом, вуглецю (II) оксидом, азоту (II, IV) оксидом. Окис і двоокис азоту здатні різко подразнювати легені і дихальні шляхи, вони зумовлюють виникнення запальних процесів у них. Під впливом оксидів азоту утворюється метгемоглобін, знижується кров'яний тиск. Ці забрудники викликають запаморочення, втрату притомності, блювання, задишку, а азоту (IV) оксид — кашель, нежить, підвищене слиновиділення.

Підприємства мідної і свинцево-цинкової промисловості викидають у повітря свинець, цинк, миш'як, ртуть. Підприємства алюмінієвої промисловості є джерелом забруднення повітря сполуками фтору і газами. Підприємства хімічної промисловості забруднюють повітря парою і газами різних хімічних речовин, серед яких є дуже токсичні. Так, сполуки фтору різко подразнюють шкіру і слизові оболонки. У разі їх тривалої дії можливе виникнення носових кровотеч, нежиті, кашлю, пневмосклеротичних змін у легенях. Вважається, що вони стимулюють розвиток атеросклерозу.

Вільний хлор і його сполуки впливають на нюх, світлову чутливість очей, порушують ритм дихання.

Сірководень впливає на нюх людини, зумовлює головний біль, слабкість, нудоту. Навіть малі концентрації сірководню можуть стати причиною функціональних порушень центральної нервової системи, серцево-судинної системи і статевої сфери у жінок.

Сірководень впливає на нервову систему, зумовлює явища гострої інтоксикації.

Штучні радіоактивні речовини з'явилися в атмосфері у зв'язку з випробовуваннями ядерної зброї і розвитком ядерної промисловості. Джерелами штучної радіоактивності в атмосфері є реактори, атомні електростанції або підприємства з дезактивації радіоактивних викидів, установки для збагачення урану тощо. Радіоактивні речовини знаходяться в атмосфері у пилоподібному стані або у поєднанні із частками аерозолю. Радіоактивні речовини адсорбуються пилом, людина вдихає його разом з повітрям або заковтує разом з рослинною їжею (радіоактивні речовини, що містяться у грунті або випадають на грунт разом з радіоактивними опадами, проникають у клітини рослин), з водою.

Із довгодіючих штучних радіоактивних елементів найнебезпечніші в біологічному відношенні стронцій-90, цезій-137, які дуже тривало, десятками років, позбуваються своєї радіоактивності і накопичуються в організмі, несприятливо впливаючи на тканини і кров.

Негативні реакції у відповідь на дію підвищених доз штучної радіоактивності виникають або безпосередньо у людини, яка потрапила під цей вплив, або в наступних поколіннях. У першому випадку спостерігаються так звані соматичні зміни, якщо доза опромінення 50—100 бер (Р). Смерть настає, якщо доза становить 700 Р. Гранично допустимою дозою у разі опромінення усього тіла вважається 0,3 Р у тиждень, а за умови тривалого опромінення для великих контингентів людей — 0,03 Р у тиждень. Але існує і віддаленіший генетичний ефект, який може виникнути у разі накопичення навіть найменших доз випромінювання і проявлятися у поступовій зміні характеру спадковості.

Постійний вплив радіоактивних речовин у малих дозах зумовлює і негайні порушення з боку нервової системи, статевих залоз, травного каналу, органів дихання, гіпофіза, крові, серцево-судинної системи тощо. А все це скорочує тривалість життя людини. Є дані, що у разі постійного опромінення іонізуючим випромінюванням виникає канцерогенний ефект, тобто утворюються злоякісні пухлини. Отже, наявність штучних радіоактивних речовин у атмосфері, опромінювання понад гранично допустимими дозами здійснює соматичний, канцерогенний і генетичний вплив на організм людини.

Аерозолі. Слово «аерозоль» складається з двох коренів «аеро» — повітря, «золь» — розчин найдрібніших часток, тобто це система з газу і завислих часток — вільного пилу, крапель твердого тіла або рідини.

У природі є корисні і шкідливі аерозолі. До перших відносяться хмари, пилок із квітів, цілющі фітонциди, насичене солями морське повітря. До шкідливих належать вихлопні гази автомобілів, дим тощо.

Утворюються аерозолі під впливом індустріальних забруднень, вулканічних вивержень і космічного пилу. Кожний кубічний сантиметр повітря, яке ми вдихаємо у великому місті, містить від 10 до 1000 тис. дрібних часток, у сільській місцевості — близько 5 тис, над океаном — менше. Оскільки аерозольні частки малі, кожну з них окремо ми не бачимо, але за умови великої концентрації вони стають добре видимі.

З давнього часу для лікування туберкульозу застосовували повітря соснових лісів, тому що у хвойних заростях під впливом сонячного проміння утворюються особливі цілющі природні сполуки з різних органічних речовин, що виділяються рослинами внаслідок фотохімічних реакцій.

Важливою причиною зміни клімату Землі є стратосферний аерозольний шар. Він знаходиться на висоті 20—25 км і складається в основному з крапель сірчаної кислоти розміром 0,3 мм. Зустрічаються у цьому шарі і частки солей, металів та багато інших речовин.

Частки, що знаходяться у цьому шарі, відбивають сонячне світло назад у космос, що призводить до зниження температури на Землі. Кожна частка в атмосфері існує 1—2 роки, у той час як у тропосфері не більше ніж 10 діб, звідки вони швидко вимиваються дощами і випадають на Землю.

Польоти надзвукових літаків і космічних кораблів багаторазового використання можуть стати причиною суттєвої зміни стратосферного аерозольного шару та клімату Землі. Основним джерелом аерозольного шару є вулканічні виверження. Основний кліматичний ефект залежить не від попелу, частки якого швидко опадають на Землю через їх порівняно великі розміри, а від крапель сірчаної кислоти, що утворюються під час фотохімічних реакцій у стратосфері. Стратосферний аерозольний шар, утворений з вулканічних вивержень, називають фоновим.

Нині виявлено нове джерело стратосферного сірчанокислого аерозолю — газ карбонілсульфід, що з'являється у результаті видобування і використання палива. Цей газ стійкий і легко проникає у стратосферу, де перетворюється у крапельки сірчаної кислоти. Отже, водночас із збільшенням видобування і використання палива стратосфера все більше буде забруднюватися сірчанокислим аерозолем і його вплив на клімат Землі буде посилюватися.

ОСОБЛИВОСТІ ВИНИКНЕННЯ І ПОШИРЕННЯ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ

Концентрація забрудників атмосферного повітря залежить від багатьох причин: від величини викиду. відстані від місця викиду, висоти його викиду, самоочищення повітря. Видалення аерозолей з атмосфери відбувається шляхом вимивання їх опадами, осідання під впливом електричного поля у атмосфері, а також шляхом гравітаційного осідання. Якщо відсутні атмосферні опади, випадання аерозолей відбувається в результаті зіткнення нижнього шару повітря із земною поверхнею і предметами, які знаходяться на ній. Так, повітряні потоки, що переносять забруднення, очищаються, якщо на їхньому шляху зустрінеться ліс.

Рівень забруднення повітря пов'язаний також і з фізичними чинниками, зокрема залежить від напрямку і швидкості вітру. Між швидкістю вітру і концентрацією забруднення атмосфери існує обернена залежність: чим менша швидкість повітря, тим триваліше зберігається початкова концентрація забруднення.

Ступінь забруднення повітря залежить і від його температури або температурних стратифікацій (температурних розшарувань). Відомо, що у разі підйому вгору через кожні 100 м температура повітря знижується на 1 °С. За допомогою конвекції тепле повітря піднімається, а холодне опускається. Інколи під час підйому на висоту температура повітря не змінюється (ізотермія), концентрація забруднюючих речовин у такому разі рівномірно зменшується з віддвленням від джерела забруднення. А якщо у разі підйому на висоту температура повітря не знижується, а підвищується, то такий стан називають інверсією. У разі інверсїі повітря біля поверхні Землі стає холоднішим, ніж на

деякій висоті, і забруднення може накопичуватися у приземному шарі атмосфери.

Між концентрацією забруднюючих речовин у повітрі і температурою атмосферного повітря існує обернена залежність. Так, зі зниженням температури вміст таких речовин, як сажа, сірки (IV) оксид, пил, збільшується. Концентрація речовин, що забруднюють атмосферне повітря, залежить також від атмосферного тиску: з підвищенням тиску вміст речовин у повітрі збільшується

Велике значення має і вологість повітря. Водяна пара конденсується на поверхні різних речовин, що забруднюють повітря і утворюють тумани. У такому разі значно збільшується концентрація токсичних речовин у нижніх шарах атмосфери

Поширення забруднення в атмосфері залежить також і від агрегатного стану забруднюючих речовини (тверді частки, аерозоль пара, газ), від тривалості перебування їх у атмосфері (сірки (IV) оксид — від кількох годин до кількох діб вуглецю (II) оксид— від 1 до 3 міс тощо), від особливостей джерела забруднення.

6. Санітарна охорона атмосферного повітря

Санітарна охорона атмосферного повітря передбачає впровадження комплексу заходів.

1) Законодавчі - СН - санітарні норми 245-74, ДСТ «Охорона природи. Атмосфера »

2) Планувальні - чітке функціональне зонування території населеного пункту.

3) Технологічні - удосконалення технології виробництва або її заміна, впровадження техпроцесів із замкнутим циклом роботи, коли викиди або повністю переробляються або використовуються в подальших стадіях, переклад підприємств на газове паливо, конструювання високих труб (100 м)

4) санітарно-технічних - золо і пиловловлювачі за допомогою різних установок типу циклонів, пиловідстійних камер.

5) нагляд і контроль за забрудненням атмосферного повітря.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
САНІТАРНО-ГІПЄНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЗАБРУДНЕНЬ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ і ПОВІТРЯ ЗАКРИТИХ ПРИМІЩЕНЬ	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.