• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

САНІТАРНО-ГІПЄНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЗАБРУДНЕНЬ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ і ПОВІТРЯ ЗАКРИТИХ ПРИМІЩЕНЬ

До складу атмосферного повітря завжди входить певна кількість пилу і мікроорганізмів. У 1 м3 повітря може знаходитися від 0,01 мг/м до декількох десятків міліграм і навіть грам пилу. Джерелом цього пилу є грунтові частки, що піднімаються вітром або транспортом, який рухається. Крім того, у атмосфері завжди знаходяться частки космічного пилу. Відомо, що на 1 км поверхні Землі за рік випадає близько 70 г космічного пилу. Виверження вул­канів збільшує кількість пилу у повітрі. Потужнішим джерелом за­бруднення повітря пилом є дим від спалювання вугілля, торфу та інших видів палива, а також викиди промислових підприємств.

Пил відносять до аеродисперсних систем — частки пилу (дис­персна фаза) розподілені у повітрі (дисперсне середовище). В аеро­дисперсних системах частки пилу набувають здатності знаходити­ся у завислому стані.

Ступінь дисперсії пилових часток має велике гігієнічне значен­ня, тому що вона визначає тривалість перебування часток пилу у повітрі і їх вплив на організм. Чим менші розміри пилових часток, тим довше вони знаходяться у завислому стані у повітрі, тим далі віддаляються від джерела викидання. Крім того, дуже дрібні част­ки пилу проникають у дихальні органи (але значною мірою і види­хуються). Великодисперсні частки пилу осідають з повітря, частко­во затримуються у поверхневих дихальних шляхах. Найбільш загрозливі — середньодисперсні частки, які проникають до альвео­лярної поверхні легень, затримуються там і можуть зумовлювати ураження бронхів і легень. Крім органів дихання пил може уража­ти і слизову оболонку очей, що зумовлює запалення кон'юнктиви, очний травматизм. Вміст пилу у повітрі коливається залежно від часу доби (зв'я­зок з особливостями діяльності людини), швидкості руху повітря, його температури і вологості, а також від благоустрою і гігієнічно­го стану населених місць. Пил, що знаходиться у повітрі, забруд­нює одяг, шкіру, житло.

Так, частки пилу подразнюють і уражають шкіру і особливо слизові оболонки, сприяють проникненню патогенних мікроор­ганізмів і зниженню опірності організму до інфекції. Тривалий вплив дуже дрібного пилу може призвести до закупорки пор і зни­ження потовиділення, інколи до 70 %. Виникає запалення кон'юнк­тиви та рогівки. Від 10 до ЗО % пилу, що пройшов через носову по­рожнину, відкладається у легенях. Пил, що проникає у легені, розчинюється секретом слизової оболонки дихальних шляхів або потрапляє у лімфатичні вузли. Деякі частки пилу можуть поступо­во накопичуватися у альвеолах, порушуючи їх функції. У людей, які постійно мешкають в умовах пилової атмосфери, спостерігаю­ться фіброзні зміни в легенях. Шкідливість, заподіяна пилом, зале­жить від його кількості, тривалості впливу і хімічного складу. До отруйних речовин відносяться, наприклад, їдкий натр, їдке калі, негашене вапно, що, потрапляючи на слизову оболонку, переходять у луги. Пил, що містить миш'як, ртуть, свинець, зумовлює отруєння. Свинцевий пил може накопичуватися в організмі, змінювати склад крові і кістковий мозок, зумовлювати м'язову слабкість і параліч променевого нерва, свинцеві кольки та енцефалопатію (запалення головного мозку), ураження печінки і нирок. Ртутьпроникає у мо­зок, руйнує нервову систему, послабляє розумові здібності, приско­рює старіння.

Пилові частки, що знаходяться у повітрі, можуть викликати алергічні захворювання. Виникнення алергенів штучного походження зумовлене забрудненням повітря виробничими продуктами органічного походження. До них відносяться волосся, пір'я, квітко­вий пилок, борошно, тютюн, бактерії і дріжджі.

Пил може впливати на здоров'я людини опосередковано, оскільки, знаходячись у завислому стані і являючись ядрами кон­денсації для вологи, пил сприяє утворенню туманів. Пил і тумани, поглинаючи значну частину сонячної радіації, погіршують світло­вий клімат населених місць. Пил, який осідає на зовнішній по­верхні вікон, погіршує природне освітлення житла.

Гранично допустима середньодобова концентрація нетоксичного пилу у повітрі не повинна перевищувати 0,15 мг/м3, а максима­льно разова — 0,5 мг/м3.

Мікроорганізми потрапляють в атмосферне повітря з ґрунто­вим пилом і їх кількість залежить від запиленості повітря.

Найстійкішими до впливу чинників навколишнього середови­ща є анаеробні збудники правця, газової гангрени, ботулізму, а та­кож яйця гельмінтів. Взимку, коли грунт покрито снігом, кількість мікроорганізмів у повітрі зменшується.

Серед мікроорганізмів, що знаходяться у повітрі, особливо не­безпечними є патогенні — збудники грипу, кору, скарлатини, тубер­кульозу тощо. Частина цих мікроорганізмів гине від висушування і дії ультрафіолетового випромінювання. Тому особливо небезпечним є бактеріальне забруднення повітря житлових та інших закритих приміщень (лікарні, дитячі заклади, аудиторії тощо).

Для попередження бактеріального забруднення повітря житло­вих приміщень потрібний правильний і достатній повітрообмін, во­логе прибирання, а також дезінфекція повітря за допомогою хімічних препаратів, опромінювання бактерицидними лампами (БУВ-15, БУВ-30). Ці лампи треба встановлювати так, щоб за­побігти прямому впливу на очі людей.

З метою профілактики аерогенних інфекцій здійснюють систе­матичний мікробіологічний контроль повітря приміщень, виявля­ють джерела бактеріального забруднення. Об'єктами такого конт­ролю повинні бути лікарні, дитячі заклади, школи, аптеки, а також місця скупчення людей — кінотеатри, будинки відпочинку, кон­цертні зали, палаци спорту.

Повітря житлових приміщень вважається чистим, якщо у ! м3 його знаходиться не більше ніж 1500 мікроорганізмів, забрудне­ним — якщо їх кількість доходить до 2500. Для операційних і пере­в'язувальних загальна кількість мікроорганізмів повітря до робо­ти не повинна перевищувати відповідно 500 і 750, після роботи — 1000 і 1500 мікроорганізмів. Щодо патогенної кокової флори, то у 250 м3 повітря не повинно бути жодного її представника. В інших лікарняних приміщеннях повітря вважається чистим, якщо у ньо­му є не більше ніж 3500 мікроорганізмів на 1 м3 — влітку і не більше ніж 5000 — взимку. У разі виявлення патогенних мікроор­ганізмів повітря вважається забрудненим і епідеміологічно небез­печним.

Забруднення повітря газоподібними речовинами може відбува­тися у процесі розпаду органічних речовин, які містять азот (аміак), і в результаті гниття речовин, які містять білок (сірководень).

Читайте також:

1. DIMCLRE (РЗМЦВЛ) - колір виносних ліній (номер кольору). Може приймати значенняBYBLOCK (ПОБЛОКУ) і BYLAYER (ПОСЛОЮ).
2. I визначення впливу окремих факторів
3. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
4. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
5. Iсторичне значення революції.
6. Ne і ne – поточне значення потужності і частоти обертання колінчастого вала.
7. Ocнoвнi визначення здоров'я
8. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
9. Автокореляція залишків – це залежність між послідовними значеннями стохастичної складової моделі.
10. Автоматизація процесу призначення IP-адрес
11. Акустичний контроль приміщень через засоби телефонного зв'язку
12. Алгебраїчний спосіб визначення точки беззбитковості

Переглядів: 1912