МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Хімічний склад атмосферного повітря. Його гігієнічне значення.План 1.Хімічний склад атмосферного повітря. Його гігієнічне значення. 2.Санітарно-гігіенічне значення забруднень атмосферного повітря і повітря закритих поміщень. 3. Джерела забруднення. 4.Особливості забруднення повітря. 5.Санітарна охорона атмосферного повітря.
Основними складовими частинами атмосфери є азот (78,1%), вуглекислий газ (0,03%), кисень (20,95%) та інертні гази. Великі кількості азоту надходять у повітря під час вулканічних вивержень. Також азот виділяють деякі типи гірських порід; виділяється під час згорання палива, яке містить його; у атмосфері під впливом сонячного світла також утворюється (хоч і незначна кількість) сполук азоту, які потім з дощем і снігом потрапляють на Землю. А під час біологічних процесів, що відбуваються у рослинах та водоростях, останні беруть його з атмосфери. Головний для життєдіяльності людини компонент повітря—це кисень. Основне джерело атмосферного кисню — це рослини, які у процесі обміну речовин виділяють його з вуглекислого газу. Джерелом кисню є також фотохімічне розкладання водяної пари у верхніх шарах атмосфери під впливом ультрафіолетового випромінювання Сонця. Кількість кисню у атмосферному повітрі залишається майже постійною завдяки тому, що він витрачається на дихання людини і тварин, процеси горіння і окислення. У разі низької концентрації кисню у повітрі (на підводних човнах, у сховищах, герметизованих кабінах літаків, у рудниках, шахтах, занедбаних колодязях тощо), коли кисень витісняється іншими газами і рівень його значно знижується (4—5 %), спостерігається виражена киснева недостатність, яка зумовлює зниження працездатності і супроводжується кашлем, відчуттям жару у грудях, головним болем, прискореним серцебиттям, гіпертензією тощо. Людина і тварини вдихають кисень і видихають вуглекислий газ. Джерелами поповнення атмосфери вуглекислим газом є вулкани та органічні речовини у стані гниття (рослини, листя, трупи тварин, відходи промислово- го виробництва, забрудники атмосферного повітря). Вуглекислий газ легко розчиняється у воді, а крім того, його відбирають з повітря велика кількість рослин. Відомо, що вуглекислий газ у атмосфері діє як скло в оранжереї: він пропускає сонячну радіацію і не пропускає назад інфрачервоне (теплове) випромінювання, внаслідок чого виникає так званий тепличний ефект. Відомо, що господарська діяльність людини призводить до підвищення С02 у земній атмосфері, яка внаслідок цього втрачає здатність віддавати надлишок тепла у космічний простір. Ця небезпечна тенденція може стати причиною глобальних кліматичних катаклізм. Вуглекислий газ не має запаху, він у 1,5 разу важчий, ніж повітря (1г С02 займає об'єм 506 мл). Гранично допустима концентрація його у повітрі закритих приміщень звичайно не перевищує 1 %. С02 — збудник дихального центру. Прискорення і поглиблення дихання спостерігається за умови концентрації його у повітрі 2—3 %. У більших кількостях вуглекислий газ має наркотичну дію і може зумовити смерть. Ознаки отруєння вуглекислотою (подразнення слизової оболонки дихальних шляхів, кашель, відчуття жару у грудях, головний біль, прискорене серцебиття, підвищений артеріальний тиск, зниження працездатності) з'являються, якщо концентрація її у повітрі становить 4—5 %. Якщо ж є 8—12 %, то може настати знепритомніння і смерть. Отруєння може настати у замкнутих або герметично закритих приміщеннях (шахти, підводні човни), а також у місцях, де можливий інтенсивний розпад органічних речовин (каналізаційні труби, бродильні чани на пивоварних заводах, глибокі колодязі, силосні ями). Гігієнічне значення вуглекислого газу полягає у тому, що за його наявною кількістю судять про чистоту повітря у житлових і громадських приміщеннях. У разі великої кількості людей у приміщеннях, що погано вентилюються, концентрація вуглекислого газу може перевищувати 0,1 %. Повітря тоді набуває неприємного запаху і може зумовити порушення функціонального стану організму. Паралельно накопиченню С02 у повітрі збільшується і вміст інших продуктів життєдіяльності людини, підвищується його температура і вологість. За такої умови у людей можуть виникати неприємне самопочуття і явища болю, що є наслідком порушення терморегуляції за рахунок підвищення температури і вологості повітря, а не результатом токсичного впливу С02. Одним із важливих компонентів атмосфери є озон (03). Його утворення і розпад пов'язані з поглинанням ультрафіолетового проміння сонця, які згубні для живих організмів. Основна маса 03 розташовується на висотах 20—25 км, товщина шару складає близько 3 мм. Шар озону захищає поверхню Землі і усе живе на ній від жорстокого ультрафіолетового випромінювання Сонця.. Найпомітніший вплив на озоновий шар можуть зробити деякі речовини, що потрапляють у тропосферу і поводяться у цьому шарі хімічно інертно. Це насамперед хлорфторметани (фреони), що виділяються під час роботи холодильних установок і використовуються як розчинювачі у промисловості, а також як пропеленти в аерозольних упаковках. Крім того, руйнуванню озону можуть сприяти закиси азоту, що виділяються у разі використання мінеральних добрив, а також безпосередні викиди різноманітних речовин у стратосферу під час польотів надвисотних літаків. Рівень озону знижують хімічні компоненти, що утворюються під впливом сонячної активності. Зменшення вмісту озону в атмосфері у глобальних масштабах посилює небезпеку захворювань на рак шкіри і є причиною загибелі флори і фауни. Це може призвести також до потепління на усій планеті. Гігієнічне значення інших газів (інертних) у повітрі незначне. Вони не беруть участі у реакціях і не мають негативного впливу на людину. Значення їх, як і азоту, полягає лише у розбавленні кисню у повітрі. Таким чином, атмосфера Землі є сумішшю газів, в основному азоту і кисню. Велике значення для підтримки рослинного і тваринного життя мають озон, вуглекислий газ і водяна пара. Основна частина повітря знаходиться поблизу від поверхні Землі. По мірі віддалення від неї маса повітря у одиниці об'єму зменшується, тобто щільність повітря зменшується паралельно збільшенню висоти. Наприклад, на рівні моря за температури 0 °С 1 м3 повітря важить близько 1,3 кг. Той же об'єм повітря, але на висоті 7 км (теж за температури 0 °С) буде важити усього 0,6 кг.
Читайте також:
|
||||||||
|