Теорії походження державності у східних слов’ян.

Історіографія питання.

Поняття «злочин» і його різновиди, система покарань.

Характеристика права. Право власності. Зобов’язальне право.

Пам’ятники права Київської Русі: звичаї, угоди Русі з Візантією, церковне право, князівське законодавство, «Руська Правда».

Суспільний устрій.

Характеристика державного ладу Київської Русі. Виші органи влади та управління Київської Русі.

Утворення староруської ранньофеодальної держави – Київська Русь. Адміністративно-фінансова реформа княгині Ольги. Реформи Володимира Великого.

Теорії походження державності у східних слов’ян.

Термін Київська Русь у сучасній історіографії використовується для позначення єдиної держави, що проіснувала з VII — першої половини XIII століть. У зв'язку з тим, що центром східнослов'янської держави впродовж багатьох століть був Київ, у історичній літературі Русь отримала назву «Київська Русь». Сам термін Київська Русь — книжного походження і веде свій початок не з джерел, а зі сторінок історичних праць першої половини XIX століття. Це поняття виникло в науці як елемент періодизації історії країни. З часом історики ввели до наукового обігу ще два терміни «Давня Русь» і «Давньоруська держава».

Добі Київської Русі присвячена величезна кількість наукової літератури. Вже в працях російських та українських істориків кінця XVIII - першої половини XIX ст. В.М. Татищева, М.М.Карамзіна, П.М.Погодіна, В. Г. Белінського, М.О.Максимовича та інших була розгорнута широка панорама розвитку першої східнослов'янської держави.

Широка картина політичного розвитку Київської держави IX-XIII ст. знайшла своє відображення в працях істориків кінця XIX – початку XX ст. – В. Й. Ключевського, С.М.Соловйова, М.Костомарова.

Велику увагу приділяв Київській Русі в своїй творчості М.С. Грушевський, зокрема багатомній "Історія України-Руси".

В радянський та сучасній періоди добі Київської Русі присвячені праці Б.Д. Грекова, С.В. Юшкова, М.М.Тихомирова, Б.О.Рибакова, Д. Лихачова, П.П. Толочка, М.Ф. Котляра. М. Максимейка, В.И.Довженка, М. Владимирського-Буданова, І. Лисяка-Рудницького, М. Ясинського, О. Малиновського, Р. Лащенка, М. Чубатого, Л. Білецького, О. Пріцака, М.Ю. Брачевського.

Дослідженням становлення та розвитку державності і права Київської Русі на базі кафедри історії держави і права Національного університету «Одеська юридична академія» займалися і займаються такі вчені, як Музиченко П. П., Долматова Н. І., Єфремова Н. В. та ін.

Проблема походження Київської Русі вже давно цікавить дослідників. Вчені не можуть дійти одностайної думки щодо цього питання, тому й виник ряд концепцій, присвячених йому.

Теорії походження державності східних слов’ян можна розділити на дві групи:

1) Загальні:

- Патріархальна теорія (Аристотель, Р. Філмер, Н.К. Михайловський, М.Н. Покровський). Відповідно до цієї теорії держава походить від патріархальної сім'ї, внаслідок її розростання: сім'я — сукупність сімей (селище) — сукупність селищ (держава).

- Теологічна теорія (Фома Аквінський) ґрунтується на ідеї божественного створення держави з метою реалізації загального блага.

- Договірна (природно-правова) теорія (Г. Ґроцій, Б.Спіноза, Т.Гоббс, Дж.Локк, Ж.-Ж.Руссо, Я.Козельский, М.Радищев, І.Кант). Дана теорія ґрунтується на ідеї походження держави в результаті угоди (договору) як акта розумної волі людей. Об'єднання людей в єдиний державний союз розглядається як природна вимога збереження людського роду і забезпечення справедливості, свободи і порядку.

- Органічна теорія (Г.Спенсер) ототожнює процес виникнення і функціонування держави з біологічним організмом.

- Теорія насильства (Є. Дюринг, Л. Гумплович, К. Каутський) пояснює виникнення держави як результат війн, насильницького підкорення одними людьми інших.

- Матеріалістична (класова) теорія (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін) ґрунтується на тезі про економічні причини (наявність приватної власності) виникнення держави, які породили розкол суспільства на класи з протилежними інтересами, з якими ви ознайомлювалися на теорії держави і права);

2) Прикладні, тобто найбільш імовірні стосовно зародження витоків державності у східних слов’ян. Взагалі існує близько 15 теорій. Деякі з низ ми розглянемо у межах лекційного матеріалу, а деякі ви користуючись спеціальною літературою розгляне самостійно і детально проаналізуєте з викладачем на практичному занятті.

Радянська історіографія утверджувала так звану теорію давньоруської єдиної «колиски» або «триєдину» теорію. Згідно з цією концепцією, Київська Русь як "колиска трьох братніх народів" була етнічно однорідною державою міфічного "давньоруського народу", який мав єдині культуру, звичаї, побут, економіку тощо. А, отже, Київська Русь рівною мірою була державою росіян, українців та білорусів. У радянський період ця теорія «спільної колиски» трьох «братніх» народів стала догмою. І це не дивно. Адже вона давала можливість російським ідеологам включати історію Київської Русі до історії Російської держави, стверджуючи, до того ж, що один із братів-народів уже в «спільній колисці» був старшим. Ця теорія створювала враження «проекції у минуле однорідного радянського народу, запланованого на майбутнє» (О. Субтельний). Першим, хто спростовував ідею так званої «єдиної колиски» зародження трьох споріднених слов'янських народів: українців, росіян і білорусів був М. Грушевський. У сучасній вітчизняній історіографії (Михайло Брайчевський, Леонід Залізняк та ін.) переважає думка, що Києво-Руська держава була насамперед державою українського народу. Основною територією її формування була Середня Наддніпрянщина. А білоруські й великоросійські землі були втягнуті у процес самостійного державотворення пізніше, на етапі політичного роздроблення Русі. Оформлення білоруського регіону (Полоцьке князівство) припало на першу половину XI ст., великоросійського (Владимиро-Суздальське князівство) - на середину XII ст.

Теорія природно-історичного (автохтонного розвитку) обґрунтована на початку XX ст. Прибічниками цієї теорії були і видатні українські історики В. Антонович, М. Грушевський та інші. Прихильниками цієї теорії стверджують, що у східних слов'ян існували політичні та соціально-економічні передумови для створення своєї держави: високий рівень розвитку виробничих відносин, існувала майнова диференціація, відбувалося захоплення старійшинами общинних земель, багато чисельні військові походи, результатом яких була велика кількість здобичі. Основними джерелами є літопис «Повість минулих літ», який розповідає про правління князя-слов'янина Кия (кін. V — поч. VІ ст.) та хроніка «Бертинські аннали».

Широкого розповсюдження набула норманська теорія, розроблена у другій половині ХVIII ст. німецькими вченими, які були запрошені Катериною ІІ працювати у Російській академії наук Г.Байєром, Г.Міллером та А.Шлецером, які без будь-якого критичного аналізу літописної легенди Нестора «Повісті минулих літ» сформулювали концепцію, згідно з якою Давньоруська держава виникла в результаті заснування її варягами і стверджували про варязьке походження династії руських князів, при цьому стверджуючи про відсталість східно-слов'янських племен, що свідчить нібито про їхню нездатність до власного державотворення. Окрім цього, в якості аргументів висувалося давньонорманське походження деяких руських назв, імен тощо. А сама назва «Русь» походить, на думку прихильників цієї теорії, від фінської назви шведів – «руотсі». У XIX ст. їх підтримали М. Карамзін, С. Соловйов, М. Погодін. Норманізм у ті часи відповідав перш за все інтересам Голштинської феодальної династії, яка, починаючи з другої половини XVIII ст.. правила в Росії під ім’ям Романових. Але на сьогоднішній час доведено, що частина «Повісті минулих літ», у якій йдеться саме про утворення східно-словянської держави за часів київського князя Мстислава Володимировича (сина Володимира Мономаха), була підправлена. Так у «Повісті минулих літ» з’явилися досить суперечливі сюжети про «закликання» на Русь князів-варягів – Рюрика, Сінеуса, Трувора у 862 р.

Проти норманізму першим, ще в середині XVIII ст., виступив російський учений М. Ломоносов, який вказав на наукову неспроможність норманської теорії та її ворожий для народів Росії політичний зміст. Боротьбу з норманізмом продовжили В. Белінський, М. Чернишевський, М. Добролюбов. Переконливо доводять, що утворення Давньоруської держави було закономірним результатом соціально-економічного і політичного розвитку східних слов’ян і праці таких відомих істориків і археологів, як О. Шахматов, М. Костомаров, М.О. Максимович, Б. Греков, Д. Лихачов, С. Юшков, П. Толочко, Б. Рибаков та ін. Історик українського права М. Владимирський-Буданов зазначав, що варязькі військові ватажки, котрі згодом стали руськими князями, застали на Русі сформований суспільно-політичний устрій і право, яке базувалося на прадавніх звичаях слов'ян. Варяги лише прискорили цей процес. Вплив варягів на Русь не міг мати вирішального значення ще й тому, що скандинавські народи перебували тоді на такому самому рівні розвитку, що й русичі, й не могли принести сюди те, чого самі не мали.Антинорманська теорія наполягає на тому, що назва “Русь” походить від назви річок у Центральній Україні – Рось, Роставиця.

Похідною від норманської є торговельна теорія походження державності у русів, засновником якої вважають російського вченого В. Ключевського. Дослідник посилається на відомий факт тривалого існування пожвавленого торговельного шляху «з варяг у греки». Його проклали скандинавські купці й воїни, котрі їх супроводжували. Закріпившись у Новгороді, торговці зрозуміли переваги об'єднання територій уздовж торговельного шляху під однією владою. Прихильники цієї концепції стверджували, що розташування Києва на середині торгівельного шляху «з варг у греки», стимулювало утворення держави з центром у Києві.

У західній історіографії також зустрічаються спроби пояснити виникнення Давньоруської держави з позиції теорії пантюркізму, згідно з якою династія київських князів була тюрського походження, а Давньоруська держава відповідно, утворена Хазарським каганатом. Прихильник цієї концепції, професор Гарвардського університету (США), українець за походження О. Пріцак у праці "Походження Русі" (1992) доводить, що поляни були не слов'янами, а хозарами. Одна з їхніх родових гілок стала родоначальницею роду Кия, який заснував столицю русичів і власну династію. Однак цю політичну доктрину фахівці теж відкинули як таку, що не має нічого спільного з історичною дійсність. «Заслугою» хозар було лише те, що вони змушували східних слов'ян консолідувати зусилля для боротьби за своє існування й таким чином прискорювали процес їхнього об’єднання в єдину державу.

Таким чином, виникнення Давньоруської держави стало результатом соціально-економічного і політичного розвитку східних слов'ян і було обумовлене такими факторами:

а) територіальна, етнічна, релігійна і культурна спільність східних слов'ян;

б) тісні економічні зв'язки всередині східнослов'янського масиву;

в) спільне прагнення наших пращурів до об'єднання зусиль у боротьбі з ворогами, передусім із кочівниками з Дикого степу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Принципи психологічної освіти.	\|	Утворення староруської ранньофеодальної держави – Київська Русь. Адміністративно-фінансова реформа княгині Ольги. Реформи Володимира Великого.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.