• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Гіпервітаміноз D — це стан, що виникає в разі передозу­вання холекальциферолу або за умови підвищеної чутливості організму до його препаратів.

ГІПЕРВІТАМІНОЗ D

Причинами гіпервітамінозу Dє:

1) неправильне, шаблонне призначення дітям профілактич­них і лікувальних доз холекальциферолу без урахування клі­нічних умов, пори року, віку, характеру вигодовування й ста­ну дитини;

2) передозування холекальциферолу в 3—10 разів;

3) неправильне зберігання спиртового розчину холекаль­циферолу, випаровування рідкої частини і збільшення кон­центрації препарату в 2—5 разів;

4) одночасне призначення холекальциферолу й УФО;

5) підвищена чутливість до холекальциферолу у дітей з хронічними захворюваннями нирок.

Розвиткові гіпервітамінозу D сприяють раннє змішане і штучне вигодовування, уведення препаратів кальцію, патоло­гія вагітності та пологів (гестоз, особливо нефропатія, асфік­сія, внутрішньочерепна пологова травма, гемолітична хвороба новонароджених, захворювання нирок у матері тощо), про­лонгована кон'югаційна жовтяниця, гіпотиреоз, лімфатичний діатез, природжені й набуті хво­роби нирок.

Підвищена абсорбція кальцію в кишках призводить до гіперкальціємії з подальшим метастатичним кальцинозом тка­нин. Відкладання вапна може бути в стінках кровоносних су­дин серця, легень, нирок, головного мозку, шлунка, кишок, очей та інших органів. Постійною ознакою гіпервітамінозу D є гіперкальціурія, яка може стати причиною вторинного пієло­нефриту. Порушується обмін фосфору, накопичується лимон­на кислота в крові, розвивається метаболічний ацидоз. Переоксидація ліпідів і порушення оксидаційного фосфорилювання зумовлюють ушкодження клітинних мембран, призводять до дегенеративних змін у тканинах. Спостерігають дисфунк­цію ендокринної системи, ушкоджується паренхіма печінки.

Клінікагіпервітамінозу D різноманітна. Зустрічаються малосимптомні форми і важкі прояви інтоксикації. У початко­вий період бувають неспокій, дратівливість, лякливість дітей або, найчастіше, млявість, адинамія, порушення сну, підвище­на спрага за відмови дитини від молока, зниження апетиту аж до анорексії, зригування, повторне блювання. Надалі під­вищується температура тіла (від субфебрильної до високої), наростають явища токсикозу з ексикозом, гіпотрофія. Спосте­рігають раннє закриття швів і тім'ячок, задишку, підвищення АТ, глухість тонів серця, систолічний шум, тахікардію, збіль­шення печінки і селезінки, рідкі випорожнення або закреп. Можуть бути менінгеальні й енцефалітичні симптоми. Пору­шується функція нирок (поліурія, ніктурія, згодом — олігурія, анурія, уремія). У крові — гіперкальціємія, диспротеїнемія, гіперхолестеринемія, підвищення рівня сечовини. Уміст фосфо­ру в крові може бути підвищеним, нормальним або зниже­ним, у сечі — підвищеним. Проба Сулковича різко позитивна (гіперкальціурія). Рентгенологічно визначається відкладення кальцію в ділянках росту кісток.

Перебіггіпервітамінозу D може бути гострим, підгострим і хронічним. Він визначається дозою холекальциферолу, трива­лістю його приймання та індивідуальними особливостями ор­ганізму дитини.

Розрізняють початковий період, що нагадує за клінікою рахіт, періоди розпалу, видужування і залишкових явищ (краніостеноз, міокардіосклероз, міокардіодистрофія, кальциноз клапанів серця, хронічний пієлонефрит, артеріальна гіпертен­зія, мігрень, епілепсія, порушення психіки).

Лікуваннягіпервітамінозу Dзалежить від важкості стану Виключають продукти, що містять кальциферол і кальцій (сир молоко). Каші краще готувати на овочевому відварі. За умови важких і середньої важкості форм проводять інтенсивну дезінтоксикаційну й регідратаційну терапію. Уводять розчини глюкози, натрію хлориду, альбуміну, поліглюкін, виключають розчин Рінгера. Призначають тіамін, піридоксин, рибофлавін, ціанокобаламін, аскорбінову кислоту, токоферолу ацетат (ан­тиоксидант). Ретинол у вигляді олійного розчину (в 1 мл —-100 000 МО) дають по 1—2 краплі 2 рази на день протягом 2—3 тиж. Він є антагоністом ергокальциферолу. Застосову­ють 5%, 10%, 30% розчини токоферолу ацетату по 5—10 мг/кг на добу. Якщо є блювання протягом 2 тиж, щодня внутрішньом'язово вводять 0,15—0,20 мл 0,5% розчину церукалу. При­значають кокарбоксилазу, верапаміл (усередину по 0,5 мг/кг 2—3 рази на добу), 3% розчин амонію хлориду по одній чай­ній ложці 3 рази на день (переводить солі кальцію в розчинні й виводить їх), фітин (зв'язує кальцій у просвіті кишок). У ра­зі важкої форми гіпервітамінозу Dобов'язкове застосування преднізолону (початкова доза — 2 мг/кг на добу) внутрішньо­венно, потім усередину в меншій дозі протягом 10—14 днів. Призначають серцеві глікозиди, гіпотензивні засоби, антигістамінні препарати, фенобарбітал, фуросемід. Для зв'язуван­ня кальцію в кишках призначають усередину холестирамін (по 0,5 г 3 рази на день), альмагель, ксидифон (10—15 мг/кг 2 рази на день). Щоб збільшити виведення кальцію, викорис­товують трилон Б (динатрієва сіль етилендіамінтетраацетатної кислоти) по 50 мг/кг на добу за 2—3 приймання. Якщо гіперкальціємія значна, трилон Б уводять внутрішньовенно краплинно. Виведенню кальцію сприяє і тирокальцитонін (75— 150 ОД внутрішньом'язово щодня).

У разі вторинного пієлонефриту застосовують напівсинте­тичні пеніциліни, нітрофурани, невіграмон, нітроксолін тощо. За наявності анорексії показані ферментні препарати (пан­креатин, абомін, панзинорм, фестал, натуральний шлунковий сік тощо), апілак, кобамамід, карнітину хлорид.

У разі легкої форми захворювання проводять дезінтоксикайну, вітаміно- і дієтотерапію. Вівсяна каша сприяє зв'язуванню кальцію в просвіті кишок.

Прогноз щодо повного видужання треба робити обережно, оскільки після ліквідації інтоксикації можуть залишатися хронічний пієлонефрит, нефросклероз, кардіосклероз, дефекти розвитку зубів, відставання в психічному розвитку тощо. Діти, які перенесли гіпервітаміноз D, повинні перебувати на диспансерному обліку протягом 3 років. На 1-му році педі­атр оглядає їх щокварталу, 2-го і 3-го року — 1 раз на 6 міс. За показаннями дитину консультують уролог, окуліст, ревмокардіолог, невропатолог. Проводять дослідження сечі (загаль­ний аналіз і за Нечипоренком), крові, вимірювання АТ, за­пис ЕКГ.

Профілактикагіпервітамінозу Dпередбачає старанний до­бір дітей, яким призначають препарати вітаміну D, контроль за станом дитини і виділенням кальцію із сечею (проба Сулковича) під час їхнього приймання, точне правильне дозуван­ня під час профілактики та лікування рахіту із застосуванням олійних розчинів вітаміну D, правильне зберігання препара­тів кальциферолу в медичних закладах і в домашніх умовах. Слід ураховувати характер вигодовування дитини. Признача­ючи адаптовану суміш, що містить холекальциферол, профі­лактичну дозу зменшують наполовину.

Читайте також:

1. АДАПТАЦІЯ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ ОРГАНІЗМУ ДО ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ
2. Адаптація організму до змін чинників зовнішнього середовища
3. Адаптація організму до зовнішніх факторів середовища.
4. Адаптація функціональних систем організму спортсменів
5. Аналіз чутливості інвестиційного проекту
6. Аналіз чутливості прибутку
7. Аналіз чутливості рівня беззбитковості до зміни основних факторів
8. Аналогія як умовивід
9. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка
10. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка та її вплив на його психологічні особливості й поведінку.
11. Біохімічна характеристика тренованого організму
12. Блок 4. Умови та охорона праці.

Переглядів: 957