• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ТЕМА: Походження кредитних грошей та їх форми

Кредитні гроші — це боргові зобов 'язання, що набувають функції засобу платежу і засобу обігу.

Виникнення кредитних грошей пов'язано з функцією грошей як засобу платежу. Остання, як відомо, реалізується в тому, що рух грошей відбувається після руху товару. Кредитні відносини, що виникають у цьому випадку між позичальником і кредитором, оформляються певним документом, що спочатку має форму бор­гової розписки. Вона і є початковою формою кредитних грошей.

Поява боргової розписки обумовлена розвитком товарного обміну і необхідністю прискорення реалізації товарів. Вона ви­никає насамперед у відносинах між безпосередніми товаровиро­бниками або продавцями товару і пов'язана з його рухом.

Перші боргові розписки з'явилися у XII столітті в Італії. Спо­чатку вони були засобом переказу грошей, а потім стали викори­стовуватись як засіб платежу. Ці боргові розписки отримали на­зву «вексель» (від німецького слова Wechsel — заміна, розмін), широко використовувались у середовищі купців як платіжний за­сіб, за що їх називали купецькими грошима.

У царській Росії, до складу якої входила Україна, поширення векселя почалося з XVIII століття. Подальші роки існування СРСР характеризу­валися використанням (з 1937 року) векселя тільки в зовнішньо­торговельних розрахунках з капіталістичними країнами. В Україні вексель здобув право громадянства в 1991 р. із прийнят­тям закону «Про цінні папери і фондову біржу».

Наступною формою кредитних грошей стала банкнота. Розвиток товарного обміну спричиняв усе ширше вико­ристання золота як засобу платежу й обігу. При цьому однією з важливих форм його руху стало збереження золота. Цим спочат­ку займалися золотих справ майстри і торговці грошима. Вони брали на збереження золото, видаючи під нього розписки. Ці своєрідні векселі з'являються в середньовіччі й відрізняються від товарних векселів відсутністю вказівки щодо терміну їх можли­вого обміну на повноцінні гроші (золото і срібло). Золото за та­кими записками видавалося після їх пред'явлення.

Поступово до вексельного обігу залучаються банки, які вида­ють замість товарного векселя свій. Останній був векселем на банкіра і одержав назву банкноти. Банкноти включаються в обіг товарів як платіжний засіб і виступають другою формою кредитних грошей.

Банкноти обмінювалися на золото і срібло за пред'явленням і користувалися більшою довірою, ніж товарні ве­кселі. Вони мали більш високу надійість порівняно з товарними векселями, тому що банкнота видавалася замість товарного век­селя і одержувала, по суті, подвійне забезпечення: товаром і зо­лотом банку. Ця якість банкнот і потреби товарного обміну, що розвивався, привели до їх широкого використання як платіжного засобу і як засобу переміщення грошового капіталу з однієї краї­ни в іншу. Випуском кредитних грошей спочатку займаються ко­мерційні банки, а згодом цю функцію перебирають на себе центральні банки.

У зв'язку із функцією грошей як засобу платежу й обігу вини­кає ще одна форма кредитних грошей — чек. Чек — це письмо­вий наказ банку про виплату пред'явнику чека або зазначеній у ньому особі тієї суми, на яку він виписаний. Чеки з'явились тоді, коли банки були вже досить розгалуженою мережею кредитних установ і відігравали значну роль у суспільному виробництві.

Чек спочатку виникає в Англії і в Голландії у XVI—XVII ст. В Англії він з'явився у вигляді спеціальної книжки з наказними бланками, а в Голландії у вигляді квитанцій на пред'явника. У країнах із високорозвиненою ринковою економікою чеки нині дуже поширені і є важливим інструментом у сфері грошового обігу.

Вексель — це боргове зобов 'язання чітко визначеної фор­ми, що дає незаперечне право на одержання зазначеної в ньому суми грошей у термін, який указано у векселі.

За своїм походженням вексель є знаряддям товарного або ко­мерційного кредиту, який надають один одному суб'єкти госпо­дарювання.

У разі відмови від оплати за векселем він приймається до протес­ту, а опротестований вексель є підставою для позову до суду на боржника, або акцептанта.

Обіговість — це властивість векселя бути платіжним і розра­хунковим засобом, а також переходити з рук у руки за допомо­гою спеціального переказного напису. Обіговість векселя є тією його рисою, через яку вексель часто називають торговими гро­шима.

Для суб'єкта господарювання вексель — це не єдина можли­вість скористатися позиковими засобами на умовах їх платності, терміновості і повернення. Таку можливість дають йому і банки, кредитні відносини з якими оформляються кредитною угодою. Вексель спочатку теж являв собою кредитну угоду, хоча й дещо в спрощеній формі. Проте згодом він набув особливих ознак, а су­часний вексель порівняно з кредитною угодою має ряд переваг, а саме:

—Вексель більш мобільний, бо за ним можна одержати гроші до терміну його оплати, продавши або віддавши його в заставу банку.

—На відміну від кредитної угоди, вексель— це абстрактне боргове зобов'язання, що робить його дуже зручним для взаємозаліку заборгованостей.

—Вексель— це вид цінного папера і тому він є важливим об'єктом купівлі-продажу на ринку боргів. Кредитна угода, як ві­домо, не є цінним папером, що обмежує її рух від одного суб'єкта до іншого.

—Під час укладання кредитної угоди банк для забезпечення повернення позики, як правило, вимагає застави. Нотаріальне оформлення, а також страхування застави приводять до певних матеріальних витрат, які під час операції з векселем значно ниж­чі, бо вексель гарантується тим товаром, відносно руху якого його і було виписано.

Вексель— це документ, що має суворо визначену форму і ре­квізити, наявність їх обов'язкова і без них він не має сили. До цих реквізитів належать:

1. Найменування вексель, що обов'язково має бути написано в тексті. Це так звана вексельна мітка. Вона включається в на­каз, наприклад, у формі такого запису «Заплатіть за цим вексе­лем на користь ...» , або у формі іншого аналогічного за зміс­том запису.

Вексель заповнюється державною мовою тієї країни, в якій його складено.

Пропозицію оплатити зазначену в ньому суму. Вона не по­винна нічим обумовлюватись. Саме в цьому положенні реалізу­ється така риса векселя, як його абстрактність. Якщо пропозиція про сплату суми супроводжуватиметься посиланням на які- небудь умови угоди (вказівка на товар, на характер угоди і т. п.), то такий вексель втрачає свою силу.

Вексельна сума зазначається цифрами й прописом, а у разі розбіжності правильною вважається сума, написана прописом, а якщо у векселі вказано декілька різних сум, то правильною вва­жається менша сума.

Вексель — це форма комерційного кредиту і відсоток за ньо­го, як правило, включається в саму вексельну суму. Однак за пе­вних умов, наприклад, коли у векселі зазначено термін платежу за пред'явленням або через якийсь термін після пред'явлення, можлива вказівка на відсотки. Якщо такий запис зроблено, то відсоток сплачується з моменту зазначеної дати, скажімо, 10 від­сотків річних із 20 травня 2009 р., а якщо вона не зазначена, то з моменту укладання векселя. Якщо ж відсотки не зазначені, то вони не можуть бути і нараховані.

Найменування й адреса платника. Вони зазначаються на бланку в лівому нижньому куті.

Термін платежу. Він може бути різним, за термінами пла­тежу розрізняють такі векселі:

—за пред'явленням, коли термін платежу настає в момент пред'явлення векселя до оплати. При цьому важливо мати на ува­зі, що термін пред'явлення векселя до оплати не може бути біль­ше року з дня його виставлення;

— з оплатою у визначений термін. Звичайно, це запис у вигля­ді пропозиції оплатити на початок (1-е число), середину (15-е чи­сло), або на кінець (останній день) місяця, а також на термін че­рез стільки-то місяців;

—із терміном платежу, зазначеним у вигляді запису «неробо­чий день». Це означає, що він може бути пред'явлений до оплати в перший після неробочого робочий день.

За відсутності у векселі вказівки на термін платежу він вважа­ється векселем із платежем з пред'явленням.

Місце платежу. Про нього повинно бути домовлено спеціа­льно, а якщо цього не зроблено, тоді місцем платежу вважається місцезнаходження платника.

Найменування одержувача платежу. Виставлення векселів на пред'явника не допускається.

Дата і місце укладення векселя. Дата має бути зазначена то­чно і правильно, тому що вексель із нереальною датою є недійс­ним. Місце укладення — це найменування одиниці адміністрати­вного поділу країни: місто, село, селище і т. п. Якщо місце укладення векселя не зазначено, то таким вважається місцезна­ходження особи, яка виписала вексель.

Підпис того, хто видає вексель; векселедавця, трасата. По­вне найменування і місцезнаходження векселедавця супроводжу­ється для векселів, виставлених підприємствами, виконаними ру­кописним способом підписами двох осіб, які візують грошові документи (керівник та головний бухгалтер), і скріплюються пе­чаткою. Оскільки з 01.01.2002 р. вексель в Україні може бути ви­писано і фізичною особою, то він підписується власноручно за­значеною фізичною особою, або уповноваженими нею особами і скріплюється печаткою (за її наявності).

Перелічені атрибути характерні так званому переказному век­селю. Але існує ще й простий вексель. На відміну від переказного векселя, простий не має вказівки на боржника (трасата), бо платником є сам векселедавець, який водночас є і боржником.

Вексель, у якому немає якогось із названих реквізитів, не має законної сили.

За англійським законом про переказні векселі число реквізитів дещо менше. До них належать:

· 1. Безумовний наказ про сплату певної суми.

· 2. Термін платежу.

· 3. Найменування платника.

· 4. Найменування одержувача, або вказівка на те, що вексель опла­чується за пред'явленням.

· 5. Підпис векселедавця

.

Вексель за цим правом вважається дійсним, якщо в ньому не­має вексельної мітки, тобто слова «вексель», уписаного в текст на­казу, вказівки на дату і місце укладення векселя і на місце платежу.

Наявність вексельних атрибутів та підписів заявних сторін пе­ретворює будь-який аркуш паперу на вексель. При цьому в краї­нах, які створюють своє вексельне законодавство за англійським вексельним законом 1882 р., не потрібна навіть позначка «век­сель». На відміну від західних країн, в Україні такий аркуш папе­ру не може бути наділений вексельною правоздатністю. Таку правоздатність має тільки вексель, який виконано на вексельно­му бланку. Порядок виготовлення і використання вексельних бланків регламентовано в однойменній постанові Кабінету Міні­стрів України та НБУ, ухваленій 10.09.1992 р.

У процесі руху векселя, яким оформляються зовнішньоторго­вельні угоди, у більшості країн (окрім США, Великобританії та Швеції") встановлено гербовий збір за векселем. Він береться від суми векселя, але, як правило, складає невелику суму. З оплатою цього податку на вексель наклеюється марка.

Вексель, розрізняють простий і переказний векселі.

Щодо способу забезпеченості і особливостей руху виокремлюють такі види векселів:

—Товарний вексель. За ним стоїть товар, наданий у кредит. Це найбільш надійні і поширені векселі.

—Фінансовий вексель. Він являє собою позичку, надану за рахунок вільних коштів одним підприємством іншому. До цього виду векселів належать і ті з них, якими оформляється простро­чена кредиторська заборгованість.

—Банківський вексель — видається банком на гроші, покла­дені підприємством на депонент. Оскільки до моменту погашен­ня він вільно обертається на ринку, то, власне, він виконує роль депозитного сертифіката.

—Забезпечувальний вексель. Цей вексель не призначається для обороту і виписується банком як один із варіантів посилення забезпеченості позички у разі сумнівів щодо надійності позича­льника. Варіант посилення забезпеченості полягає в тому, що банк, за умови порушення угоди про повернення позики, може вдатись до процедури протесту, а це дуже неприємний і негатив­ний процес для боржника.

—Ректа вексель — це іменний вексель, що не може індосуватись.

—Приятельський вексель — незабезпечений товаром вексель, що випускається найчастіше з метою одержання кредиту під об­лік цього векселя в банку.

Банкнота — це вексель на банкіра. Спочатку банкнота ви­пускалася у вигляді особливих векселів, які часто мали вигляд розписки торговців грошима за здане на збереження золото. Банкнота як вексель на банкіра користувалась у комерсантів більшою довірою, ніж вексель, тому що банки були більш плато­спроможні, ніж окремий векселедавець. Поширенню банкнот сприяло й те, що банкноти забезпечувалися золотом та іншими активами банку і вільно обмінювалися на золото за першою ви­могою пред'явника.

Виникнувши як вексель на банкіра і виступаючи такою ж фо­рмою кредитних грошей, як і комерційний вексель, банкнота, од­нак, відрізняється від векселя. Різниця між ними така:

— На відміну від векселя, поява якого на світ була пов'язана з конкретною угодою, банкнота, як правило, такого зв'язку не мала. Вона виникла у зв'язку з заставою векселів і тому відбива­ла своєю появою певну сукупність товарних угод.

—Якщо вексель був терміновим борговим зобов'язанням, то банкнота— безстроковим борговим зобов'язанням і тому набу­вала властивостей загальної обмінюваності.

—Як правило, банкноти випускалися купюрами різної варто­сті, а це робило їх більш зручними для обігу порівняно з комер­ційними векселями.

Ці особливості сприяли поширенню банкнот і використанню їх як засобу обігу і платежу. Одночасно вони були засобом пере­казу грошового капіталу з однієї країни в іншу. Отже, банкнота вже на початку свого існування виконувала функції грошей, але від паперових грошей банкнота відрізнялась деякими особливос­тями.

По-перше, на відміну від казначейських білетів (паперових грошей, які випускались Міністерством фінансів), банкноти ви­пускались будь-яким комерційним банком.

По-друге, банкноти забезпечувалися золотом та активами ба­нку і вільно обмінювались на золото, а казначейські білети тако­го забезпечення й обміну не мали.

По-третє, на відміну від паперових грошей, що випускались державою і мали примусовий характер обігу, банкнота такого ха­рактеру обігу не мала.

Чек – це письмовий наказ банку про сплату зазначеної в ньому суми пред’явнику чека або особі, на яку він виписаний.

Як і вексель, чек має кредитну природу і з'являється у зв'язку з функцією грошей, як засобу платежу. Але він відрізняється від векселя тим, що є безстроковим зобов'язанням і оплачується ба­нком за пред'явленням.

Чек — це документ строго визначеної форми і має обов'язкові реквізити. Як правило, чек виписується банком на спеціальному папері у вигляді чекової книжки.

Обов'язковими атрибутами чека є:

· Найменування «чек» (чекова мітка) у тексті чекового наказу.

· Позначення платника.

· Указівка, кому необхідно заплатити (зазначеній особі, або просто пред'явнику), із позначенням суми платежу.

· Дата й місце укладання чека.

· Місце платежу (адреса банку).

· Підпис чекодавця.

Чеки діляться на два основних види:

· а) іменні;

· б) на пред'яв­ника.

Чек на пред'явника не містить указівки на особу, котрій необ­хідно виплатити зазначену в ньому суму. Цю суму одержує той, хто такий чек пред'явить у банк.

Іменний чек відрізняється від чека на пред'явника тим, що в ньому зазначена особа, якій по чеку мають бути виплачені гроші. Цей вид чека може бути як без права передачі, так і з правом його передачі іншим особам. У цьому випадку чек носить назву ор­дерного. Передача здійснюється за допомогою переказного напи­су — індосаменту, що пишеться на зворот ньому боці чека або на алонжі у вигляді тексту приблизно такого змісту: «Платіть на­казу ... заводу Дніпроиіина Дніпропетровськ».

Техноекспорт. Підпис, дата.

Як і за векселем, індосамент(передача) по чеку може бути:

—Іменний, коли переказний напис містить указания особи, якій має бути оплачено чек. Якщо поруч з указаниям особи, якій оплачується чек, міститься приписка «або його наказу», то такий чек і є чеком з правом передачі й називається ордерним.

—Бланковий, коли останній власник чека вказує, що чек оплачується будь-якому його власнику, або коли він просто ста­вить свій підпис.

—Передовірчий (інкасовий), коли індосамент містить слова: «Па інкасо», «Валюта до отримання», «В депозит» і т. ін. за змістом. Цим індосаментом право на одержання суми по чеку не передається, а передається тільки право на інкасацію чека. Іншими словами, банк зараховує відповідну суму на рахунок власника чека.

Чек є лише формою кредитних грошей, але не власне гроши­ма в повному розумінні цього слова. Стосовно нього існує мож­ливість його не оплати. Тому банк може прийняти на себе поряд із чекодавцем зобов'язання щодо його оплати. Такий чек назива­ється засвідченим, або підтвердженим.

За чеком може бути також видана гарантія його оплати (на всю суму або на її частину) будь-якою особою, крім платника. Найчастіше гарантом виступає банк, а ця операція називається авалюванням. Аваль за чеком здійснюється у вигляді написів: «Аваль», «Вважати за аваль», «Гарантований». Аваліст указує особу, стосовно до якої дається гарантія, але це поручительство може бути і без такої вказівки, тоді вважається, що чек авальований за платника.

Чек як наказ банку про виплату зазначеної в ньому суми не має терміну оплати, але має термін для здійснення даної операції.

Згідно з «Єдиним законом про чек» установлено такі терміни:

· 8 днів, починаючи з дати його виставлення, якщо він випи­саний і оплачується в одній країні;

· 20 днів, якщо він виписаний в одній країні, а оплачується в іншій, але обидві країни в одній частині світу;

· 70 днів. Якщо країни в різних частинах світу.

Читайте також:

1. IV. ТИМЧАСОВА ВАРТІСТЬ ГРОШЕЙ
2. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
3. Автоматизовані форми та системи обліку.
4. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
5. Акредитив та його форми
6. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС
7. Аналіз ефективності кредитних операцій
8. Аналіз міжринкової взаємодії товарів і грошей
9. Аудит банківських та кредитних операцій
10. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн
11. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
12. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.

Переглядів: 936