• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ТЕМА: Походження кредитних грошей та їх форми

Кредитні гроші — це боргові зобов 'язання, що набувають функції засобу платежу і засобу обігу.

Виникнення кредитних грошей пов'язано з функцією грошей як засобу платежу. Остання, як відомо, реалізується в тому, що рух грошей відбувається після руху товару. Кредитні відносини, що виникають у цьому випадку між позичальником і кредитором, оформляються певним документом, що спочатку має форму бор­гової розписки. Вона і є початковою формою кредитних грошей.

Поява боргової розписки обумовлена розвитком товарного обміну і необхідністю прискорення реалізації товарів. Вона ви­никає насамперед у відносинах між безпосередніми товаровиро­бниками або продавцями товару і пов'язана з його рухом.

Перші боргові розписки з'явилися у XII столітті в Італії. Спо­чатку вони були засобом переказу грошей, а потім стали викори­стовуватись як засіб платежу. Ці боргові розписки отримали на­зву «вексель» (від німецького слова Wechsel — заміна, розмін), широко використовувались у середовищі купців як платіжний за­сіб, за що їх називали купецькими грошима.

У царській Росії, до складу якої входила Україна, поширення векселя почалося з XVIII століття. Подальші роки існування СРСР характеризу­валися використанням (з 1937 року) векселя тільки в зовнішньо­торговельних розрахунках з капіталістичними країнами. В Україні вексель здобув право громадянства в 1991 р. із прийнят­тям закону «Про цінні папери і фондову біржу».

Наступною формою кредитних грошей стала банкнота. Розвиток товарного обміну спричиняв усе ширше вико­ристання золота як засобу платежу й обігу. При цьому однією з важливих форм його руху стало збереження золота. Цим спочат­ку займалися золотих справ майстри і торговці грошима. Вони брали на збереження золото, видаючи під нього розписки. Ці своєрідні векселі з'являються в середньовіччі й відрізняються від товарних векселів відсутністю вказівки щодо терміну їх можли­вого обміну на повноцінні гроші (золото і срібло). Золото за та­кими записками видавалося після їх пред'явлення.

Поступово до вексельного обігу залучаються банки, які вида­ють замість товарного векселя свій. Останній був векселем на банкіра і одержав назву банкноти. Банкноти включаються в обіг товарів як платіжний засіб і виступають другою формою кредитних грошей.

Банкноти обмінювалися на золото і срібло за пред'явленням і користувалися більшою довірою, ніж товарні ве­кселі. Вони мали більш високу надійість порівняно з товарними векселями, тому що банкнота видавалася замість товарного век­селя і одержувала, по суті, подвійне забезпечення: товаром і зо­лотом банку. Ця якість банкнот і потреби товарного обміну, що розвивався, привели до їх широкого використання як платіжного засобу і як засобу переміщення грошового капіталу з однієї краї­ни в іншу. Випуском кредитних грошей спочатку займаються ко­мерційні банки, а згодом цю функцію перебирають на себе центральні банки.

У зв'язку із функцією грошей як засобу платежу й обігу вини­кає ще одна форма кредитних грошей — чек. Чек — це письмо­вий наказ банку про виплату пред'явнику чека або зазначеній у ньому особі тієї суми, на яку він виписаний. Чеки з'явились тоді, коли банки були вже досить розгалуженою мережею кредитних установ і відігравали значну роль у суспільному виробництві.

Чек спочатку виникає в Англії і в Голландії у XVI—XVII ст. В Англії він з'явився у вигляді спеціальної книжки з наказними бланками, а в Голландії у вигляді квитанцій на пред'явника. У країнах із високорозвиненою ринковою економікою чеки нині дуже поширені і є важливим інструментом у сфері грошового обігу.

Вексель — це боргове зобов 'язання чітко визначеної фор­ми, що дає незаперечне право на одержання зазначеної в ньому суми грошей у термін, який указано у векселі.

За своїм походженням вексель є знаряддям товарного або ко­мерційного кредиту, який надають один одному суб'єкти госпо­дарювання.

У разі відмови від оплати за векселем він приймається до протес­ту, а опротестований вексель є підставою для позову до суду на боржника, або акцептанта.

Обіговість — це властивість векселя бути платіжним і розра­хунковим засобом, а також переходити з рук у руки за допомо­гою спеціального переказного напису. Обіговість векселя є тією його рисою, через яку вексель часто називають торговими гро­шима.

Для суб'єкта господарювання вексель — це не єдина можли­вість скористатися позиковими засобами на умовах їх платності, терміновості і повернення. Таку можливість дають йому і банки, кредитні відносини з якими оформляються кредитною угодою. Вексель спочатку теж являв собою кредитну угоду, хоча й дещо в спрощеній формі. Проте згодом він набув особливих ознак, а су­часний вексель порівняно з кредитною угодою має ряд переваг, а саме:

—Вексель більш мобільний, бо за ним можна одержати гроші до терміну його оплати, продавши або віддавши його в заставу банку.

—На відміну від кредитної угоди, вексель— це абстрактне боргове зобов'язання, що робить його дуже зручним для взаємозаліку заборгованостей.

—Вексель— це вид цінного папера і тому він є важливим об'єктом купівлі-продажу на ринку боргів. Кредитна угода, як ві­домо, не є цінним папером, що обмежує її рух від одного суб'єкта до іншого.

—Під час укладання кредитної угоди банк для забезпечення повернення позики, як правило, вимагає застави. Нотаріальне оформлення, а також страхування застави приводять до певних матеріальних витрат, які під час операції з векселем значно ниж­чі, бо вексель гарантується тим товаром, відносно руху якого його і було виписано.

Вексель— це документ, що має суворо визначену форму і ре­квізити, наявність їх обов'язкова і без них він не має сили. До цих реквізитів належать:

1. Найменування вексель, що обов'язково має бути написано в тексті. Це так звана вексельна мітка. Вона включається в на­каз, наприклад, у формі такого запису «Заплатіть за цим вексе­лем на користь ...» , або у формі іншого аналогічного за зміс­том запису.

Вексель заповнюється державною мовою тієї країни, в якій його складено.

Пропозицію оплатити зазначену в ньому суму. Вона не по­винна нічим обумовлюватись. Саме в цьому положенні реалізу­ється така риса векселя, як його абстрактність. Якщо пропозиція про сплату суми супроводжуватиметься посиланням на які- небудь умови угоди (вказівка на товар, на характер угоди і т. п.), то такий вексель втрачає свою силу.

Вексельна сума зазначається цифрами й прописом, а у разі розбіжності правильною вважається сума, написана прописом, а якщо у векселі вказано декілька різних сум, то правильною вва­жається менша сума.

Вексель — це форма комерційного кредиту і відсоток за ньо­го, як правило, включається в саму вексельну суму. Однак за пе­вних умов, наприклад, коли у векселі зазначено термін платежу за пред'явленням або через якийсь термін після пред'явлення, можлива вказівка на відсотки. Якщо такий запис зроблено, то відсоток сплачується з моменту зазначеної дати, скажімо, 10 від­сотків річних із 20 травня 2009 р., а якщо вона не зазначена, то з моменту укладання векселя. Якщо ж відсотки не зазначені, то вони не можуть бути і нараховані.

Найменування й адреса платника. Вони зазначаються на бланку в лівому нижньому куті.

Термін платежу. Він може бути різним, за термінами пла­тежу розрізняють такі векселі:

—за пред'явленням, коли термін платежу настає в момент пред'явлення векселя до оплати. При цьому важливо мати на ува­зі, що термін пред'явлення векселя до оплати не може бути біль­ше року з дня його виставлення;

— з оплатою у визначений термін. Звичайно, це запис у вигля­ді пропозиції оплатити на початок (1-е число), середину (15-е чи­сло), або на кінець (останній день) місяця, а також на термін че­рез стільки-то місяців;

—із терміном платежу, зазначеним у вигляді запису «неробо­чий день». Це означає, що він може бути пред'явлений до оплати в перший після неробочого робочий день.

За відсутності у векселі вказівки на термін платежу він вважа­ється векселем із платежем з пред'явленням.

Місце платежу. Про нього повинно бути домовлено спеціа­льно, а якщо цього не зроблено, тоді місцем платежу вважається місцезнаходження платника.

Найменування одержувача платежу. Виставлення векселів на пред'явника не допускається.

Дата і місце укладення векселя. Дата має бути зазначена то­чно і правильно, тому що вексель із нереальною датою є недійс­ним. Місце укладення — це найменування одиниці адміністрати­вного поділу країни: місто, село, селище і т. п. Якщо місце укладення векселя не зазначено, то таким вважається місцезна­ходження особи, яка виписала вексель.

Підпис того, хто видає вексель; векселедавця, трасата. По­вне найменування і місцезнаходження векселедавця супроводжу­ється для векселів, виставлених підприємствами, виконаними ру­кописним способом підписами двох осіб, які візують грошові документи (керівник та головний бухгалтер), і скріплюються пе­чаткою. Оскільки з 01.01.2002 р. вексель в Україні може бути ви­писано і фізичною особою, то він підписується власноручно за­значеною фізичною особою, або уповноваженими нею особами і скріплюється печаткою (за її наявності).

Перелічені атрибути характерні так званому переказному век­селю. Але існує ще й простий вексель. На відміну від переказного векселя, простий не має вказівки на боржника (трасата), бо платником є сам векселедавець, який водночас є і боржником.

Вексель, у якому немає якогось із названих реквізитів, не має законної сили.

За англійським законом про переказні векселі число реквізитів дещо менше. До них належать:

· 1. Безумовний наказ про сплату певної суми.

· 2. Термін платежу.

· 3. Найменування платника.

· 4. Найменування одержувача, або вказівка на те, що вексель опла­чується за пред'явленням.

· 5. Підпис векселедавця

.

Вексель за цим правом вважається дійсним, якщо в ньому не­має вексельної мітки, тобто слова «вексель», уписаного в текст на­казу, вказівки на дату і місце укладення векселя і на місце платежу.

Наявність вексельних атрибутів та підписів заявних сторін пе­ретворює будь-який аркуш паперу на вексель. При цьому в краї­нах, які створюють своє вексельне законодавство за англійським вексельним законом 1882 р., не потрібна навіть позначка «век­сель». На відміну від західних країн, в Україні такий аркуш папе­ру не може бути наділений вексельною правоздатністю. Таку правоздатність має тільки вексель, який виконано на вексельно­му бланку. Порядок виготовлення і використання вексельних бланків регламентовано в однойменній постанові Кабінету Міні­стрів України та НБУ, ухваленій 10.09.1992 р.

У процесі руху векселя, яким оформляються зовнішньоторго­вельні угоди, у більшості країн (окрім США, Великобританії та Швеції") встановлено гербовий збір за векселем. Він береться від суми векселя, але, як правило, складає невелику суму. З оплатою цього податку на вексель наклеюється марка.

Вексель, розрізняють простий і переказний векселі.

Простий вексель виписується позичальником. Він може бути переданий іншій особі, але частіше за все його передача або об­межена, або заборонена законом.

Розподілом векселя на простий і переказний не вичерпується його класифікація.

Щодо способу забезпеченості і особливостей руху виокремлюють такі види векселів:

—Товарний вексель. За ним стоїть товар, наданий у кредит. Це найбільш надійні і поширені векселі.

—Фінансовий вексель. Він являє собою позичку, надану за рахунок вільних коштів одним підприємством іншому. До цього виду векселів належать і ті з них, якими оформляється простро­чена кредиторська заборгованість.

—Банківський вексель — видається банком на гроші, покла­дені підприємством на депонент. Оскільки до моменту погашен­ня він вільно обертається на ринку, то, власне, він виконує роль депозитного сертифіката.

—Забезпечувальний вексель. Цей вексель не призначається для обороту і виписується банком як один із варіантів посилення забезпеченості позички у разі сумнівів щодо надійності позича­льника. Варіант посилення забезпеченості полягає в тому, що банк, за умови порушення угоди про повернення позики, може вдатись до процедури протесту, а це дуже неприємний і негатив­ний процес для боржника.

—Ректа вексель — це іменний вексель, що не може індосуватись.

—Приятельський вексель — незабезпечений товаром вексель, що випускається найчастіше з метою одержання кредиту під об­лік цього векселя в банку.

Банкнота — це вексель на банкіра. Спочатку банкнота ви­пускалася у вигляді особливих векселів, які часто мали вигляд розписки торговців грошима за здане на збереження золото. Банкнота як вексель на банкіра користувалась у комерсантів більшою довірою, ніж вексель, тому що банки були більш плато­спроможні, ніж окремий векселедавець. Поширенню банкнот сприяло й те, що банкноти забезпечувалися золотом та іншими активами банку і вільно обмінювалися на золото за першою ви­могою пред'явника.

Виникнувши як вексель на банкіра і виступаючи такою ж фо­рмою кредитних грошей, як і комерційний вексель, банкнота, од­нак, відрізняється від векселя. Різниця між ними така:

— На відміну від векселя, поява якого на світ була пов'язана з конкретною угодою, банкнота, як правило, такого зв'язку не мала. Вона виникла у зв'язку з заставою векселів і тому відбива­ла своєю появою певну сукупність товарних угод.

—Якщо вексель був терміновим борговим зобов'язанням, то банкнота— безстроковим борговим зобов'язанням і тому набу­вала властивостей загальної обмінюваності.

—Як правило, банкноти випускалися купюрами різної варто­сті, а це робило їх більш зручними для обігу порівняно з комер­ційними векселями.

Ці особливості сприяли поширенню банкнот і використанню їх як засобу обігу і платежу. Одночасно вони були засобом пере­казу грошового капіталу з однієї країни в іншу. Отже, банкнота вже на початку свого існування виконувала функції грошей, але від паперових грошей банкнота відрізнялась деякими особливос­тями.

По-перше, на відміну від казначейських білетів (паперових грошей, які випускались Міністерством фінансів), банкноти ви­пускались будь-яким комерційним банком.

По-друге, банкноти забезпечувалися золотом та активами ба­нку і вільно обмінювались на золото, а казначейські білети тако­го забезпечення й обміну не мали.

По-третє, на відміну від паперових грошей, що випускались державою і мали примусовий характер обігу, банкнота такого ха­рактеру обігу не мала.

Чек – це письмовий наказ банку про сплату зазначеної в ньому суми пред’явнику чека або особі, на яку він виписаний.

Як і вексель, чек має кредитну природу і з'являється у зв'язку з функцією грошей, як засобу платежу. Але він відрізняється від векселя тим, що є безстроковим зобов'язанням і оплачується ба­нком за пред'явленням.

Чек — це документ строго визначеної форми і має обов'язкові реквізити. Як правило, чек виписується банком на спеціальному папері у вигляді чекової книжки.

Обов'язковими атрибутами чека є:

· Найменування «чек» (чекова мітка) у тексті чекового наказу.

· Позначення платника.

· Указівка, кому необхідно заплатити (зазначеній особі, або просто пред'явнику), із позначенням суми платежу.

· Дата й місце укладання чека.

· Місце платежу (адреса банку).

· Підпис чекодавця.

Чеки діляться на два основних види:

· а) іменні;

· б) на пред'яв­ника.

Чек на пред'явника не містить указівки на особу, котрій необ­хідно виплатити зазначену в ньому суму. Цю суму одержує той, хто такий чек пред'явить у банк.

Іменний чек відрізняється від чека на пред'явника тим, що в ньому зазначена особа, якій по чеку мають бути виплачені гроші. Цей вид чека може бути як без права передачі, так і з правом його передачі іншим особам. У цьому випадку чек носить назву ор­дерного. Передача здійснюється за допомогою переказного напи­су — індосаменту, що пишеться на зворот ньому боці чека або на алонжі у вигляді тексту приблизно такого змісту: «Платіть на­казу ... заводу Дніпроиіина Дніпропетровськ».

Техноекспорт. Підпис, дата.

Як і за векселем, індосамент(передача) по чеку може бути:

—Іменний, коли переказний напис містить указания особи, якій має бути оплачено чек. Якщо поруч з указаниям особи, якій оплачується чек, міститься приписка «або його наказу», то такий чек і є чеком з правом передачі й називається ордерним.

—Бланковий, коли останній власник чека вказує, що чек оплачується будь-якому його власнику, або коли він просто ста­вить свій підпис.

—Передовірчий (інкасовий), коли індосамент містить слова: «Па інкасо», «Валюта до отримання», «В депозит» і т. ін. за змістом. Цим індосаментом право на одержання суми по чеку не передається, а передається тільки право на інкасацію чека. Іншими словами, банк зараховує відповідну суму на рахунок власника чека.

Чек є лише формою кредитних грошей, але не власне гроши­ма в повному розумінні цього слова. Стосовно нього існує мож­ливість його не оплати. Тому банк може прийняти на себе поряд із чекодавцем зобов'язання щодо його оплати. Такий чек назива­ється засвідченим, або підтвердженим.

За чеком може бути також видана гарантія його оплати (на всю суму або на її частину) будь-якою особою, крім платника. Найчастіше гарантом виступає банк, а ця операція називається авалюванням. Аваль за чеком здійснюється у вигляді написів: «Аваль», «Вважати за аваль», «Гарантований». Аваліст указує особу, стосовно до якої дається гарантія, але це поручительство може бути і без такої вказівки, тоді вважається, що чек авальований за платника.

Чек як наказ банку про виплату зазначеної в ньому суми не має терміну оплати, але має термін для здійснення даної операції.

Згідно з «Єдиним законом про чек» установлено такі терміни:

· 8 днів, починаючи з дати його виставлення, якщо він випи­саний і оплачується в одній країні;

· 20 днів, якщо він виписаний в одній країні, а оплачується в іншій, але обидві країни в одній частині світу;

· 70 днів. Якщо країни в різних частинах світу.

Читайте також:

1. IV. ТИМЧАСОВА ВАРТІСТЬ ГРОШЕЙ
2. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
3. Автоматизовані форми та системи обліку.
4. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
5. Акредитив та його форми
6. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС
7. Аналіз ефективності кредитних операцій
8. Аналіз міжринкової взаємодії товарів і грошей
9. Аудит банківських та кредитних операцій
10. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн
11. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
12. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.

Переглядів: 981