• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Операції банку з векселем

Кредитні картки

Посилення суспільного характеру виробництва привело до значного поширення кредитних грошей і поступового зменшення ролі золота. Одночасно відбувався процес розвитку самих кредит­них грошей. Найбільш повно він проявився з виникненням креди­тних карток, які не змінюють природи кредитних грошей, але дозволяють на основі досягнень науки і техніки одержати персо­ніфіковану форму кредитних грошей. Кредитні картки виконують деякі функції грошей і в певних межах можуть бути використані як у безготівковому, так і в готівковому грошовому обігу.

Призначення кредитних карток у цілому зводиться до того, що їх власник, як правило, у межах визначеного ліміту, може скори­статися кредитом під час купівлі різних товарів і оплати послуг.

Кредитні картки не стають новою формою кредитних грошей. Це тільки нова технічна форма кредитних грошей. Але вона при­водить до суттєвих змін у можливостях використання кредитних грошей. Ці зміни такі:

Кредитні картки зняли нижню межу використання кредит­них грошей (вексель і чек), яка визначалася тим, що ці гроші об­слуговували переважно великі за розміром угоди. Роздрібний то­варообіг залишався в цілому поза сферою їх дії. Кредитні ж картки вже з самого початку свого існування були націлені на об­слуговування роздрібного товарообігу. З їх допомогою можна, наприклад, розрахуватися за телефонну розмову, купити квиток на електричку, потяг тощо.

Кредитні картки дають змогу не тільки одержати кредит у безготівковій, але одночасно й у готівковій формі.

У процесі свого руху вексель стає важливим об'єктом бан­ківських операцій. До найбільш поширених належать: урахуван­ня (облік) векселя, операції з переобліку векселів, інкасування векселів, доміциляція, банківський акцепт, авалювання і видача позик під заставу векселів. Дані операції зазвичай регламенту­ються центральним банком країни. В Україні це здійснюється відповідно до розробленого і прийнятого у 1993 р. «Порядку здійснення банками операцій із векселями». Це положення неод­норазово доповнювалось і в 1999 р. було замінено іншим, більш досконалим.

Операція з урахування (обліку) векселів дуже поширена. Її суть полягає в передачі векселя банку за допомогою індосамен­ту. Банк ураховує вексель за обліковим відсотком або за дискон­том. Дисконтна ставка, або просто дисконт, і є прибутком банку, що утворюється як різниця між вартістю погашення векселя і ва­ртістю, за якою він був урахований.

Оскільки термін платежу за векселем різний, то це впливає на суму дисконту, що розраховується за формулою:

С = К х Т х П / 100 х 360

де С — сума дисконту;

К — номінальна сума векселя;

Т — термін у днях з дня обліку до дня платежу;

П — дисконтна ставка банку, що встановлюється банком за­лежно від ступеня ризику, надійності зобов'язаних по векселю осіб та ставки рефінансування Національного банку України.

Досить поширеною операцією банку з векселем є ломбардна операція, яку ще часто називають вексельним онколем (від англ. on call — за вимогою). Це кредит, що видається під заставу ве­кселів звичайно в зазвичай у 60 до 90 % від суми векселів.

Після погашення суми кредиту, взятої під заставу векселя і сплати відсотка за кредитом, вексель повертається позичальнику. Якщо позика не повертається, то на її погашення йдуть кошти, одержані у вигляді плати за векселем.

Банки приймають векселі також для інкасування. Ця операція супроводжується передовірчим (інкасовим) індосаментом, що ро­биться у вигляді напису: «На інкасо», «Доручаю одержати», «Ва­люта до одержання» або іншого рівнозначного за змістом напису.

За операцію з інкасування векселя банк одержує комісійні. Вони розраховуються, як правило, від суми платежу. До цієї суми зазвичай додаються поштові витрати (порто) і витрати, пов'язані з інкасуванням іногородніх векселів (дамно).

Операція з інкасування вигідна не тільки банку, але й клієнту, тому що він звільняється від необхідності стежити за термінами пред'явлення векселя до оплати. За певних умов ця операція стає для клієнта також більш швидкою і менш витратною.

Якщо немає особливого розпорядження поручителя банку, то останній зобов'язаний здійснити і операцію протесту у разі від­мови боржника від платежу за векселем.

У процесі роботи з векселем дуже поширеною операцією є доміциляція векселя. Вона полягає в тому, що платник замість себе призначає платником за векселем третю особу. Найчастіше такою особою є банк, який у цьому випадку є доміциліатом.

Ця операція вигідна банку, тому що вона не пов'язана з ризиком, оскільки банк погоджується стати доміциліатом тіль­ки за умови попереднього переказу йому грошей, необхідних для оплати векселя. Відсутність ризику пояснює і той факт, що комі­сійні, які банк бере за цю операцію, як правило, невеликі. Вигід­ність даної операції для банку обумовлена також тим, що гроші, які акумулюються на спеціальному накопичувальному рахунку і призначені для оплати доміцильованих векселів, можуть бути в межах певного часу використані банком як кредитний ресурс.

До числа досить поширених операцій банку з векселем слід зарахувати акцептну операцію й авалювання. Сутність акце­птної операції банку полягає в тому, що банк бере на себе зо­бов 'язання заплатити за векселем тоді, якщо це через якісь при­чини не може зробити боржник. Дана операція для банку досить ризикована і тому вона, з одного боку, супроводжується високим відсотком за цю послугу, а з іншого — акцепт відбувається, як правило, за векселями першокласних позичальників, тобто пози­чальників стосовно яких не виникає проблем оплати боргів. Як­що ж клієнта не можна зарахувати до цього класу, то тоді банк іде на акцептну операцію тільки за наявності високоліквідного забезпечення, або банківської гарантії.

Авалювання векселя зовні нагадує акцептну операцію. Воно супроводжується написом: «Вважати за аваль», «Як аваліст» та іншими рівнозначними їм за змістом словами. Цей напис робить­ся на лицьовому боці векселя, або на додатковому аркуші (алон­жі), і означає прийняття банком повної або часткової відповіда­льності за платіж. Аваль (поручительство) може бути даний як за векселедавця, так і за кожного індосанта.

Авалювання вигідне банку тому, що видача гарантії не супро­воджується одномоментним відволіканням ресурсів банку на ці цілі. Однак дана операція належить до високоризикових, і тому плата за авлювання векселя є досить високою.

Читайте також:

1. Активні операції банків
2. Активні операції комерційних банків
3. Алгебраїчні операції
4. Алгоритм формування статутного фонду банку
5. Аналіз активів банку
6. Аналіз відносних показників прибутковості (рентабельності) роботи банку
7. Аналіз ефективності діяльності працівників банку
8. Аналіз кредитного ризику банку
9. Аналіз пасивів банку
10. Аналіз пасивних операцій банку
11. Аналіз прибутків комерційного банку
12. Аналіз ресурсної бази та активів банку з позиції ліквідності

Переглядів: 657