• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Стажування та допуск до роботи

План

Тема 5

План

Тема 4

«Організація охорони праці на підприємстві»

1. Система управління ОП (СУОП)

2. Служба ОП підприємства

3. Комісія з питань ОП підприємства

4. Атестація робочих місць за умовами праці

5. Кольори безпеки та знаки безпеки праці

1. Система управління ОП

СУОП – це сукупність органів управління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність щодо здійснення завдань і функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, запобігання травматизму та профзахворювань, а також додержання прав працівників, гарантованих законодавством про ОП.

Як і будь-яка система управління, СУОП має об'єкт управління і орган, який здійснює управління.

Об'єктом управління являється діяльність функціональних служб і структурних підрозділів.

Органом управління в цілому по підприємству являється його керівник.

До основних функцій управління ОП належать:

- прогнозування і планування робіт, їх фінансування;

- організація і координація робіт;

- облік стану умов і безпеки праці;

- аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці;

- контроль за функціонуванням СУОП;

- стимулювання діяльності з ОП.

Основні завдання управління ОП:

- навчання працівників безпечним методам праці та пропаганда питань ОП;

- забезпечення безпеки технологічних процесів, виробничого устаткування, будівель і споруд;

- забезпечення працівників засобами колективного та індивідуального захисту;

- забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку;

- організація лікувально-профілактичного та санітарно-побутового обслуговування працівників;

- професійний відбір працівників з окремих професій;

- удосконалення нормативної бази підприємства з питань ОП.

Планування роботи з ОП поділяється на перспективне, поточне та оперативне.

Перспективне охоплює найбільш важливі, трудомісткі й довгострокові за терміном виконання заходи з ОП, виконання яких, як правило, вимагає сумісної роботи кількох підрозділів підприємства. Основна форма перспективного планування робіт з ОП є розробка комплексного плану підприємства (на 3-5 років) щодо покращення стану ОП.

Поточне планування здійснюється у межах календарного року шляхом розробки та включення відповідних заходів до розділу «Охорони праці» колективного договору.

Оперативне – здійснюється за підсумками контролю стану ОП в структурних підрозділах і на підприємстві в цілому або перевірок органів державного нагляду.

2. Служба охорони праці підприємства

Згідно ЗУ «Про ОП» служба ОП створюється власником на підприємствах незалежно від форм власності та видів їх діяльності для організації правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасних випадків, профзахворювань і аварій в процесі праці.

Служба ОП підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства. Керівники служби ОП мають право видавати керівникам установ, підприємств, організацій та їх структурних підрозділів обов'язків для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків.

Служба ОП вирішує завдання:

- забезпечення безпеки виробничих процесів, будівель і споруд;

- забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту;

- професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань ОП, пропаганди безпечних методів праці;

- вибору оптимальних режимів праці й відпочинку працівників;

- професійного відбору виконавців для визначення видів робіт.

Служба ОП виконує контрольні функції і стежить за:

- дотриманням на виробництві чинного законодавства;

- виконанням приписів органів державного нагляду;

- своєчасним проведенням навчання та інструктажів;

- забезпеченням працюючих ЗІЗ та спецхарчуванням;

- своєчасним проведенням медоглядів;

- виконанням заходів, наказів і розпоряджень з ОП.

Працівники служби ОП мають право:

- відвідати та перевірити будь-яке робоче місце;

- одержати від посадових осіб пояснення щодо питань ОП;

- перевірити стан безпеки праці;

- вимагати від посадових осіб відсторонення від роботи працівників, що не пройшли медогляд, навчання та інструктаж тощо;

- робити подання керівнику підприємства щодо притягнення до відповідальності працівника, винного в порушенні правил безпеки.

3. Комісія з питань ОП

На підприємствах з кількістю 50 і більше працівників, рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань ОП, яка є постійно діючим консультативно-дорадчим органом трудового колективу та власника підприємства.

Головне завдання комісії – залучення представників роботодавця та трудового колективу до співробітництва в галузі управління ОП на підприємстві, узгодженого вирішення питань у справі створення безпечних умов праці, зокрема:

- захист законних прав і інтересів працівників з питань ОП;

- підготовка власнику підприємства рекомендацій щодо профілактики виробничого травматизму та профзахворювань;

- опрацювання рекомендацій щодо включення до колективного договору питань з ОП та використання коштів на ОП.

4. Атестація робочих місць за умовами праці

Атестація робочих місць за умовами праці (далі по тексту - атестація) має проводитися на підприємствах, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працівників, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Фактично під це визначення попадають всі діючі підприємства та організації, бо мало знайдеться місць, де б не було жодного шкідливого фактора.

Головна мета атестації - регулювання відносин між роботодавцем та працівниками щодо реалізації їхніх прав на охорону здоров'я і безпечні умови праці, пільги й компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Результати атестації є основою для вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», інших пільг та компенсацій (таких як - щорічна додаткова відпустка, доплата працівникам за умови праці, скорочена тривалість робочого тижня, видача молока та інших рівноцінних продуктів тощо), а також розроблення і реалізації організаційних, технічних, економічних та соціальних заходів (включаючи і колективний договір) щодо покращання умов трудової діяльності.

Періодичність атестації встановлюється підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу на 5 років.

Атестація робочих місць полягає у:

• виявленні на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів та причин, що їх створюють;
• проведенні санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища, важкості та напруженості праці на робочому місці;
• комплексній оцінці факторів виробничого середовища щодо відповідності їх характеристик стандартам, санітарним нормам і вимогам нормативно-правових документів;
• обґрунтуванні віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими умовами праці;
• підтвердженні і встановленні права працівника на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день та інші пільги і компенсації залежно від умов праці;
• перевірці правильності застосування Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення;
• вирішенні спірних питань, які можуть виникнути між роботодавцем та працівниками щодо умов праці і оздоровлення.

Організаційне, методичне керівництво і контроль за проведенням всіх етапів атестації на підприємстві здійснює призначена наказом керівника постійно діюча атестаційна комісія. В цю комісію, як правило, можуть входити фахівці служби охорони праці, відділу кадрів, праці і заробітної плати, головні спеціалісти підприємства, медичні працівники органів охорони здоров'я підприємства тощо. На великих підприємствах із цеховою структурою інколи створюються кілька цехових атестаційних комісій.

Приблизний порядок дій комісії з атестації щодо організації атестації включає:

• визначення і залучення до проведення атестації та санітарно-гігієнічних досліджень потрібної організації;
• виготовлення планів розташування обладнання по кожному підрозділу з урахуванням його експлікації, визначення меж робочих місць (робочих зон) та присвоєння їм відповідного порядкового номера;
• складення переліку робочих місць, що підлягають атестації;
• визначення обсягу досліджень шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища та організація цих досліджень;
• аналіз, порівняння застосовуваного технологічного процесу, обладнання, сировини і матеріалів із передбаченими в проектах;
• виявлення утворення шкідливих і небезпечних факторів на робочих місцях;
• встановлення на основі Класифікатора професій ДК 003:2005 та Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників відповідність найменування професій і посад, зайнятих на цих робочих місцях, характеру фактично виконуваних робіт. У разі відхилень назва професії (посади) приводиться у відповідність до ДК 003:2005 за фактично виконуваною роботою;
• складання Карти умов праці (далі - Карта) на кожне визначене робоче місце або групу аналогічних місць;
• складання за результатами атестації загального переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з несприятливими умовами праці;
• перегляд діючих і внесення пропозицій керівництву підприємства на встановлення пільг і компенсацій залежно від умов праці;
• розробка заходів з покращання умов праці і оздоровлення працівників.

Результати досліджень оформляються протоколами (форма яких затверджена наказом №91 Міністерства охорони здоров'я України від 21.04.1999 р.). У протоколах визначається гігієнічна оцінка умов праці шляхом співставлення фактично встановлених показників із нормативними, а також визначається рівень шкідливості та небезпечності кожного фактора виробничого середовища і процесу за критеріями, що визначені Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затвердженою МОЗ України від 27.12.2001 р. №528.

На підставі даних протоколів досліджень заповнюється один із основних документів атестації - Карта умов праці. Карта умов праці є узагальнюючим документом результатів атестації, в якій зазначається сумарна кількість шкідливих або небезпечних факторів з кожного рівня відхилення від нормативу; надається гігієнічна оцінка умов праці, що визначає, до якого класу і якого рівня відносяться умови та характер праці на даному робочому місці; оцінюються технічний та організаційний рівні робочого місця; фіксується висновок комісії про віднесення робочого місця до конкретного виду умов праці: з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці; з шкідливими та важкими умовами праці; з шкідливими умовами праці тощо.

На підставі комплексної оцінки умов праці в Карті умов праці зазначаються рекомендації щодо поліпшення умов праці, їх економічне обґрунтування, а також пропозиції щодо встановлення пільг і компенсацій за роботу в шкідливих і небезпечних умовах. Карта умов праці підписується всіма членами атестаційної комісії і з її змістом ознайомлюють працівників, зайнятих на робочому місці.

За результатами атестації складається перелік:

• робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, передбачені законодавством;
• робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких пропонується встановити пільги і компенсації за рахунок коштів підприємства згідно з ст. 26 Закону України «Про підприємства», і ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
• робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх поліпшення.

Перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, зокрема, на пільгове пенсійне забезпечення, передбачене законодавством, підписує голова комісії за погодженням з профспілковим комітетом. Він затверджується наказом по підприємству. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії і посади яких внесено до переліку. Матеріали атестації робочих місць є документами суворої звітності і зберігаються на підприємстві протягом 50 років.

5. Кольори безпеки та знаки безпеки праці

Колір є одним з важливих факторів, котрі формують сприятливе виробниче оточення. Застосування відповідних кольорів при опорядженні приміщень, фарбування обладнання та оформлення інтер’єрів передбачають створення сприятливого "кольорового клімату" — раціонально підібраного поєднання кольорів.

Властивості кольору використовуються для зниження виробничого травматизму в системі сигнально-запобіжних кольорів.

· Червоний колір використовується як застережний, забороняючий. Цим кольором фарбують протипожежне обладнання, важелі та кнопки негайної зупинки машин та механізмів, внутрішні поверхні або частини котрих є травмонебезпечними (небезпечні зони).

· Жовтий колір означає "увага", "обережно". Його використовують для фарбування обладнання, що рухається, — візків, і, тельферів, підйомників, навантажувачів, електрокарів тощо. Для концентрації уваги фарбування виконують чорними і жовтими і прямими та похилими смугами.

· Зелений колір означає відсутність небезпеки. У цей колір фарбують шафи із засобами першої допомоги, місця знаходження санітарних нош тощо.

· Синій колір с інформативним і використовується для нанесення приписуючих надписів.

Щоб виділити основний колір, для контрасту застосовують білий та чорний кольори. Для попереджувального фарбування трубопроводів застосовують такі кольори: червоний — пара, жовтогарячий — кислота, жовтий — газ, зелений — вода, синій - повітря. Додатково на труби наносять смуги у вигляді кілець червоного кольору — для позначення вибухонебезпечних і вогненебезпечних речовин: жовтого — отруйних газів та рідин; зеленого — безпечних і нейтральних речовин.

Також використовуються знаки безпеки, які поділяються на такі групи:

· Заборонні знаки ( забороняється користуватися відкритим вогнем, забороняється користуватися електронагрівачем);

· Попереджувальні знаки (Обережно! Біологічна небезпека, Обережно! Легкозаймисті речовини);

· Вказівні знаки (вогнегасник, пункт першої медичної допомоги, телефон (вузол зв’язку);

· Інформаційні знаки (при пожежі дзвонити 01, стороннім вхід заборонено);

Література:

1.Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. – Львів: Афіша, 2002. – 320 с.

2.Кузнецов Ю.М. Охрана труда на АТП. – М.: Транспорт, 1990.- 288 с.

3.Кучерявий В.П. Охорона праці. – Львів: Оріяна-Нова, 2007. – 368 с.

«Навчання з питань охорони праці»

1. Навчання та перевірка знань з питань ОП

2. Вивчення питань охорони праці в закладах освіти

3. Інструктажі з питань ОП

Однією з важливих форм організації роботи по забезпеченню безпечних умов праці є ознайомлення робітників та службовців з правилами по охорони праці. Навчання, інструктування та перевірки знань з питань охорони праці спрямоване на реалізацію в Україні системи безперервного навчання з питань охорони праці, яке проводиться з працівниками в процесі трудової діяльності, а також з учнями, вихованцями та студентами закладів освіти і здійснюється відповідно до Законів України "Про охорону праці", та "Про освіту", "Державної програми навчання та підвищення кваліфікації працівників, населення України з питань охорони праці на 2001-2005 роки” та “Типового положення про навчання з питань охорони праці», вимог державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці, наказів керівників підприємств про навчання з питань охорони праці.

Працівники підприємств при прийнятті на роботу і періодично в процесі роботи, а вихованці, учні і студенти під час навчально-виховного процесу повинні проходити навчання і перевірку знань. Відповідальність за організацію і здійснення навчання та перевірки знань працівників з питань охорони праці покладається на керівника підприємства, в структурних підрозділах (цеху, дільниці, лабораторії, майстерні тощо) - на керівників цих підрозділів, а контроль - на службу охорони праці.

Відповідальність за дотримання навчальних планів і програм навчання з питань охорони праці, використання в повному обсязі відведеного для цього навчального часу, якість навчання в закладах освіти працівників, студентів, учнів та вихованців несуть керівники відповідних закладів освіти. Допуск до роботи без навчання, інструктування і перевірки знань з питань охорони праці забороняється. Перевірка знань працівників з питань охорони праці проводиться за тими нормативними актами про охорону праці, додержання яких входить до їх службових обов’язків.

1. Навчання та перевірка знань з питань охорони праці

Організацію навчання та перевірки знань з питань охорони праці працівників на підприємстві здійснюють працівники служби кадрів або інші спеціалісти, яким керівником підприємства доручена організація цієї роботи.

Підготовка працівників для виконання робіт з підвищеною небезпекою здійснюється тільки в закладах освіти, які одержали ліцензію Міносвіти та дозвіл Держнаглядохоронпраці на провадження такого навчання. При підготовці працівників для робіт з підвищеною небезпекою дисципліна загального курсу "Охорона праці" вивчається в обсязі не менше 30 годин, а специфічні питання охорони праці, пов’язані з виконанням робіт з підвищеною небезпекою, вивчаються в курсах спеціальних дисциплін і органічно поєднуються з вивченням технології виробництва.

Для решти робіт підготовка, перепідготовка працівників за професіями можуть здійснюватися як в закладах освіти, так і на підприємстві. При цьому дисципліна загального курсу "Охорона праці" вивчається в обсязі не менше 20 годин. Навчальні плани та програми підготовки та перепідготовки працівників повинні передбачати теоретичне і практичне (виробниче) навчання з курсу "Охорона праці".

На підприємствах для перевірки знань працівників з питань охорони праці наказом (розпорядженням) керівника створюються постійно діючі комісії. Головами комісій призначаються заступники керівників підприємств, в службові обов’язки яких входить організація роботи з охорони праці, а в разі потреби створення комісій в окремих структурних підрозділах їх очолюють керівники відповідних підрозділів чи їх заступники. До складу комісій входять спеціалісти служби охорони праці, юридичної, виробничих і технічних служб, представники органів державного нагляду за охороною праці та профспілок. Перед перевіркою знань працівників з питань охорони праці на підприємстві організовуються заняття: лекції, семінари та консультації. Для навчання рекомендується застосування комп’ютерних тренажерів, інших технічних засобів, у разі їх наявності.

Перелік питань для перевірки знань з охорони праці з урахуванням специфіки виробництва складають члени комісії з перевірки, узгоджує служба охорони праці і затверджує керівник підприємства.

Посадові особи і спеціалісти повинні проходити навчання та перевірку знань з питань охорони праці до початку виконання своїх обов’язків, а також періодично, один раз на три роки, проходять навчання і перевірку знань.

Читайте також:

1. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
2. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
3. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
4. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
5. Internet. - це мережа з комутацією пакетів, і її можна порівняти з організацією роботи звичайної пошти.
6. IV. Вимоги безпеки під час роботи на навчально-дослідній ділянці
7. VII. Прибирання робочих місць учнями (по завершенню роботи) і приміщення майстерні черговими.
8. Аконність залишення засуджених у слідчому ізоляторі для роботи з господарського обслуговування.
9. Актуальність проблеми професійної етики соціальної роботи
10. Алгоритм роботи прозорого моста
11. Аналіз відносних показників прибутковості (рентабельності) роботи банку
12. Аналіз предметної сфери соціальної роботи

Переглядів: 2485