• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Від науково-технічного дослідження до його впровадження в масове виробництво складний та ризикований шлях, реалізацією якого займається венчурний бізнес.

Реалізація науково-технічного проекту

Учасники ринку технологій

На даний момент різні за розмірами компанії мають доступ до капіталу та інформації. Перевагами крупних компаній є економія на масштабах, здатність проводити інтенсивні НДДКР, диверсифікувати виробництва, максимізувати прибуток на вкладений капітал, керувати міжнародними проектами.Однак вони недостатньо гнучкі та динамічні для того, щоб своєчасно розробляти нові ідеї в сфері новітніх технологій. Взагалі, механізм крупної корпорації, орієнтується на масове виробництво, - далеко не краща форма для швидкого освоєння технічних нововведень, а об¢єктивний процес концентрації виробництва та капіталу – одна з перешкод на шляху науково-технічного прогресу.

В цьому плані роль індивідуальних вчених, винахідників та мілких інноваційних компаній в технологічному розвитку залишається незамінною, особливо на стадії зародження ідеї, її концептуалізації. Мала фірма, є найбільш мобільною формою організації бізнесу, виконує роль генератору нових ідей. Однак для розробки промислової технології або впровадження нового продукту в сучасне промислове виробництво потрібні лабораторії, конструкторські бюро, технологічні підрозділи. В зв¢язку з цим поглиблюється розділення праці між індивідуальними винахідниками – генераторами ідей, інноваційними компаніями – які доводять ці ідеї до стадії практичного застосування, та крупні корпорації, що забезпечують використання нової технології в масовому виробництві.

Таким чином, ринок технологій передбачає наявність наступних учасників:

– інноваційні фірми та індивідуальні винахідники, що намагаються продати свої науково-технічні результати;

– крупні промислові компанії, що намагаються придбати найбільш перспективні розробки та застосовувати їх у власному виробництві;

– посередницькі фірми, що створюють базу даних для потенційних продавців та покупців.

Значення посередницьких фірм полягає у:

– обслуговуванні науково-технічного обміну;

– сприяють підвищенню швидкості розповсюдження нововведень в економіці;

– сприяють збільшенню віддачі від капіталовкладень в НДДКР.

Основні ризики венчурних інвестицій пов¢язані з:

– високою ступінню технічної невизначеності в створенні продукту;

– технологічно досконалий продукт може не відповідати ринковому попиту;

– управлінська команда може не мати кваліфікації або досвіду.

Сутність венчурного бізнесу як високо ризикованої та потенційно високоприбуткової діяльності визначається наступними особливостями його функціонування:

– об¢єктом капіталовкладень є ризиковані проекти;

– здійснюється портфельне управління капіталом;

– значна частина вкладень вноситься в статутний капітал інноваційних фірм;

– венчурний капіталіст приймає активну участь в управлінні проектом або забезпечує собі надійний контроль;

– реалізується гнучкий механізм узгодження інтересів інвесторів та менеджерів в залежності від етапу розвитку проекту;

– з самого початку визначається спосіб виходу з бізнесу венчурного капіталіста в фазі зрілості проекту.

Етапи венчурного бізнесу:

– старт (мала кількість інвесторів, великий ризик, значний потенціальний прибуток);

– вивід продукції на ринок (зростання кількості інвесторів, зниження ризиків, очевидний потенціальний прибуток, поява стратегічного інвестору, що намагається захопити контроль над підприємством, зниження рентабельності вкладень);

– завоювання ринку(створення спільних компаній, викуп компанії стратегічним інвестором, реорганізація підприємства в ВАТ).

Основним джерелом венчурного капіталу є:

– приватні інвестори;

– малі інвестиційні компанії;

– крупні корпорації;

– трастові фонди;

– спеціальні державні фонди і програми.

Передача технологій

Для досягнення стратегічних конкурентних переваг в умовах глобального прискорення науково-технічного прогресу, скорочення строку життєвого циклу товарів, а також постійного збільшення витрат на проведення власних досліджень, потрібно використовувати результати НДДКР інших компаній.

Міжнародна передача технологій – це сукупність економічних відносин між фірмами різних країн в області використання зарубіжних науково-технічних досягнень. Технологія може бути власно технологія (набір конструктивних рішень, методів та процесів) і матеріалізована технологія (втілена в машинах, обладнанні).

Форми передачі (трансферту) технологій:

– передача, продаж або надання по ліцензії всіх форм промислової власності;

– надання know-how та технологічного досвіду;

– торгівля високотехнологічною продукцією;

– надання технічного знання, необхідного для придбання, монтажу та використання машин і обладнання, полу фабрикатів і матеріалів, отриманих за рахунок закупівлі, оренди, лізингу;

– промислове та технічне співробітництво по технологічному утриманню машин, обладнання, полу фабрикатів, матеріалів;

– надання консультативних послуг та інжиніринг;

– передача технології в рамках науково-технічної виробничої кооперації;

– передача технології в рамках інвестиційної співпраці.

Структура процесу передачі технології

Процес передачі технології пов¢язаний з теорією життєвого циклу товару. Життєвий цикл технології має п¢ять етапів:

– дослідження та розробка;

– утилізація;

– технологічний ріст;

– технологічна зрілість;

– технологічний спадок.

Процес передачі технології складається з наступних етапів:

О

Читайте також:

1. X Впровадження Зростання Зрілість Спад Час
2. Аграрне виробництво і його особливості
3. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
4. Адміністративні справи, пов'язані із реалізацією вибор­чих прав (ст.ст. 172, 173, 174, 175, 176).
5. Акти за формою Н – 5, Н – 1 та НПВ. Нещасні випадки пов’язані з виробництвом і не пов’язані з виробництвом.
6. Актуальність дослідження
7. Алгоритм дослідження кон’юктури
8. Аналіз документів як метод соціологічного дослідження.
9. Аналіз загальної суми витрат на виробництво продукції.
10. Аналіз інформації та постановка задачі дослідження
11. Аналіз потреб споживачів та аналіз конкурентів у процесі маркетингового дослідження
12. Аналітичний метод дослідження

Переглядів: 930