Процедура набуття членства в ЄС

Правове регулювання набуття членства в ЄС

В національному праві ЄС не наділений правосуб’єктністю.

Ст. 49 Договору про ЄС.

Набуття членства в ЄС здійснюється через приєднання до договорів, на яких заснований ЄС.

Згідно зі ст. 49 держава, яка подає заявку про вступ до ЄС повинна відповідати двом критеріям:

1. Бути європейською.

2. Поважати принципи, викладені в ч. 1 ст. 6 Договору про ЄС.

Але цим вимоги до держав-кандидатів не обмежуються. Йдеться, насамперед, про так звані «Копенгагенські критерії», які були ухвалені Європейською Радою в червні 1993 року:

1. Політичний критерій (дублювання ч. 1 ст. 6) – стабільність державних інституцій, що гарантують демократію, верховенство права, права людини і захист меншин;

2. Економічний критерій – наявність функціонуючої (діючої) ринкової економіки, а також здатність протистояти конкурентному тиску і ринковим силам у межах ЄС;

3. Організаційний критерій – спроможність взяти зобов’язання щодо членства в ЄС, включаючи відданість цілям політичного, економічного та валютного союзів (акі).

На практиці не було жодного випадку, щоб на момент вступу держава-кандидат повністю відповідала всім критеріям.

Абсолютно обов’язковими є лише вимоги політичного критерію.

Є також негласні критерії, що висувають до держав-кандидатів:

1. Ратифікація Європейської конвенції з прав людини.

2. Членство в НАТО.

Держави-кандидати не мають права висувати будь-які вимоги до ЄС як умови свого вступу. Діє принцип «Союз не коригується під кандидатів на вступ».

Набуття членства в ЄС передбачає ухвалення низки правових актів як внутрішньосоюзного, так і міжнародно-правового характеру.

Розпочинається процес з подачі заявки державою, що бажає вступити в Союз. Заявка розглядається на предмет можливості розпочати з державою-заявницею розпочати переговори про вступ. Зрештою Комісія ухвалює попередній висновок, в якому ґрунтовно оцінюється стан готовності держави-заявниці до вступу і дається відповідна рекомендація державі-заявниці – розпочати переговори про вступ.

Проте висновок Комісії не є обов’язковим для держав-членів ЄС.

Після оприлюднення висновку Комісії, Європейська Рада ухвалює рішення про відкриття переговорів з державою-заявницею, яка з цього моменту отримує статус держави-кандидати.

Право на ведення переговорів належить Президентству Союзу (держава, яка головує в даний момент в ЄС), однак на практиці це право делегується Європейській Комісії. Сторони узгоджують умови договору про вступ (це, переважно, перехідні положення та перехідні умови). Завершуються такі переговори підписанням уповноваженими представниками держав-членів і держави-кандидата проекту договору про вступ. Після цього Рада Союзу повинна одноголосно ухвалити рішення щодо заявки про вступ. При цьому мають бути враховані позиції Комісії ЄС та Європарламенту. При цьому позиція (висновок) Комісії ЄС не є обов’язковою для Ради, а от згода Парламенту, яка надається абсолютною більшістю голосів, є обов’язковою. Цю процедуру завершує підписання представниками держав-членів і держави-кандидата договору про вступ.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Правосуб’єктність ЄС	\|	Принцип пропорційності і принцип субсидіарності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.