• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Обладнання для ВТО.

План

Список рекомендованих джерел

1. Ісаєв В.В. Обладнання швейних підприємств\ В.В. Ісаєв М-1989.-с.-89-95

Лекція №9

Тема :Класифікація волого-теплового обладнання. Робочі органи. Операції ВТО. Режими експлуатації. Формостійкість деталей одягу.

Мета: Вивчити обладнання, термінологію, процеси ВТО та застосування в процесі виготовлення виробів.

1.Загальні відомості.

2.Організація робочого місця для ВТО.

3.Термінологія волого-теплових робіт.

4.Вимоги до виконання волого-теплової обробки.

5.Характеристик обладнання.

Питання для самоперевірки

1.Назвіть параметри ВТО для різних типів тканин.

2. Яке обладнання використовують для проведення волого-теплових робіт?

3. Назвіть робочі органи прасок.

4. Яких вимог потрібно дотримуватись при виконанні волого-теплової обробки.

5. Що означають терміни: запрасувати, відтягнути, розпрасувати.

Загальні відомості

Якість виробів і зовнішній вигляд значно залежить від волого-теплової обробки ( ВТО) виробів. ВТО - важлива частина технологічного процесу виготовлення одягу. Переплетення ниток, щільність та волокнистий склад тканини - усе це слід враховувати в роботі. Операції ВТО становлять 15.. .20 % трудомісткості пошиття легкого жіночого одягу.

Призначення ВТО:

· обробка різних видів швів;

· з'єднання деталей клеєм;

· надання об'ємно-просторової форми окремим деталям виробу;

· кінцева обробка виробу.

Розрізняють 3 етапи ВТО:

1. розм'якшення тканини вологою;

2. надання певної форми тиском;

3. закріплення утвореної форми внаслідок видалення вологи.

Організація робочого місця для ВТО

1. Підготувати робочий стіл або дошку. Стіл слід покрити сукном, а зверху – лляним полотном.

2. На підлозі біля прасувального столу, або дошки розмістити діелектричний гумовий килимок.

3. Встановити висоту робочого столу відповідно до зросту працівника. Відстань від лінії талії до столу 16-18 см (рука, що лежить на ручці праски, повинна складати з горизонталлю 30 ).

4. На спеціальних термоізолюючих підставках розмістити електричні праски, які є основним обладнанням для ВТО при виготовленні виробів за індивідуальними замовленнями. Для прасування білизни і легкого плаття застосовують праски вагою 2,5... 4,0 кг.

5. Якщо праска не парова, то для зволоження виробів використовують пульверизатор. Для його зберігання облаштовують поличку біля столу.

6. Для підвішування готових виробів робоче місце обладнується пересувними візками-кронштейнами.

7. Робоче місце повинно бути добре освітлене. Можливе
використання місцевого освітлення.

Для ВТО виробів застосовується прасувальний стіл для роботи з пароелектричною праскою, спеціальний стіл для остаточної ВТО, прес, пароповітряний манекен. На промислових підприємствах для остаточної ВТО застосовують прасувальну лінію, яка складається з 4-6 столів, двох парогенераторів, водопом'якшувача і вакуумної установки.

Термінологія волого-теплових робіт.

Терміни ВТО, що будуть застосовуватись в описі послідовності технологічної обробки вузлів, в таблиці 5.1.

Термінологія волого-теплових робіт

Таблиця 5.1.

Вимоги до виконання волого-теплової обробки.

1. Перед початком волого-теплової обробки дію праски слід перевірити на
невеликому клаптику тканини.

2. Деталі, або швейні вироби перед прасуванням слід зволожувати.

3. Волого-теплову обробку деталей і виробів виконують з виворітного боку
без пропрасовувача, а з лицьового через пропрасовувач.

4. У готовому виробі борти припрасовують з боку підбортів, відвороти - з
боку пілочок, комір - з боку нижнього коміра, низ - з виворітного боку.

5. Під час обробки виробів із світлих тканин користуються чистим
пропрасовувачем, а на стіл поверх сукна кладуть вибілену тканину.
Волого-теплову обробку виробів з товстих тканин виконують на колодках,
які не покриті сукном.

6. Деталі і вироби на пресах обробляють з лицьового боку через
пропрасовувач: подушки пресів повинні мати прокладки.

7. Волого-теплову обробку виробів із оксамиту і плюшу виконують за
допомогою спеціального пристрою - кардної дошки, або прасують на
ворсовому матеріалі (ворсом до ворсу).

8. Шви розпрасовують до повного прилягання зрізів, не допускаючи
перекосів ліній швів і малюнка тканини.

9. Для того, щоб отримати чітку лінію шва, запрасування виконують з
попереднім розпродуванням.

10. Обшиті і вивернуті краї припрасовують з попереднім зволоженням до
повного видалення вологи і щільного прилягання з одночасним
виправленням країв деталей, що обробляються і усуненням нерівностей.

11. Остаточну волого-теплову обробку виконують на пароповітряному
манекені, а при його відсутності - праскою, чи на пресі з попереднім
зволоженням тканини. При цьому виправляють краї, шви і отримують
необхідну форму виробу, усувають нерівності, заломи, полиск,

12. Після остаточної волого-теплової обробки готові вироби повинні бути
просушені і охолоджені в підвішеному стані до повного закріплення
наданої виробу форми. При цьому вироби з вовняних тканин необхідно
просушувати 20-25 хв, з шовкових і бавовняних - 10-15 хв.

13. Волого-теплова обробка виробів повинна виконуватись при встановлених для даних тканин режимах обробки .

Праски. Робочим органом праски є підошва яку шліфують та полірують для того щоб вона краще пересувалась по матеріалах, що прасуються. Праски відрізняються вагою та розміром підошви. Для звичайних прасувальних робіт використовують праски з розміром підошви 240x125 мм, а для попереднього роз прасування швів праски з вузькою підошвою – розміром 245x64 мм.

В швейні промисловості використовують такі види прасок:

1. електричні;

2. електрокарові;

3. парові.

В електричних прасках нагрівання підошви здійснюється електронагрівальними елементами – спіральними, трубчастими або пластин чистими та напівпровідниковими електронагрівальними елементами. Найбільш широке поширення знаходять останні два види нагрівання.

В електропарових прасках нагрівання підошви, також, здійснюється електричним шляхом, а зволоження – парою, а в парових прасках - і нагрівання підошви і зволоження напівфабрикату здійснюється парою.

Всі праски мають регулятори температури.

Режими ВТО:

Побутові праски дещо відрізняються від прасок що використовуються у промисловості. Так в побуті використовуються тільки сучасні з електричним або електрокаровим нагрівом підошви. На сьогодні праски випускаються великою кількістю фірм та заводів на Україні та закордоном. Найбільш відомим зарубіжними фірмами є такі фірми як “Паннонія” (Угорщина), “Суссман” і “Гофман” (Німеччина), та багато інших. Вага яких коливається від 1,0 кг до 5 кг [21].

Преси забезпечують хорошу якість обробки, високого рівня автоматизації режимів ВТО та допоміжних прийомів.

В пресах застосовують таки тики приводів:

· пневматичних;

· гідравлічний;

· електромеханічний

У пресах з електромеханічним приводом механізми відкривання та закривання подушок працюють від електродвигуна через систему спеціальних ричагів; у пресах пневматичним приводом – за допомогою стиснутого повітря; у пресах з гідравлічним приводом – за допомогою тиску мастила в циліндрі.

В пресах передбачається встановлення різних типів систем управління:

автоматизоване програмне управління;

часткове програмне управління.

Перше - передбачає виконання всього циклу обробки на пресі в автоматичному режимі (пропарювання, пресування, відсос ). Друге – тільки автоматизація окремих циклів пресування (наприклад – час пресування).

В залежності від зусилля пресування , преси поділяють на:

важкі (зусилля пресування 4000-5000 кг);

середні (зусилля пресування 2000-2500 кг);

легкі (зусилля пресування до 1000 кг);

настільні (зусилля пресування до 6000 кг).

Універсальне пресове обладнання –це обладнання для виконання різноманітних операцій ВТО, як правило, при цьому застосовують пласкі або злегка опуклі різних розмірів [21].

Спеціальне пресове обладнаннямає подушки певної форми і його використовують для виконання ВТО конкретних операцій , наприклад для формування пілочок чоловічого піджака. Одним з дуже поширених та простих конструкцією видів обладнання для ВТО є прасувальні столи, на якщо можливо зволожувати насиченою парою напівфабрикат під час ВТО. Ці столи забезпечуються самими різноманітними подушками та прасками [21].

Пароповітряні манекени застосовуютьдля кінцевого ВТО, вони можуть мати жорсткий каркас з оболонкою з тканини або не мати його. Останнім часом застосовують пароповітряні установки без каркасів тунельного типу.

Столи прасувальні; преси та пароповітряні манекени використовують при виготовленні швейних виробів в промислових умовах

Список рекомендованих джерел:

Нечіпор В.С. Технологія виготовлення одягу-Л.-2006р – с.58-62

Лекція №10

Тема: Машини – напівавтомати, автомати. Характеристика машини напівавтоматичної дії 525кл для виготовлення петель, 827кл.-гудзиковий напівавтомат.

Мета:Вчити загальну характеристику машин напівавтоматів, будову,використання.

Читайте також:

1. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
2. Абонентське обладнання для відеоконференц-зв'язку
3. Алгоритм розрахунку та підбору технологічного обладнання
4. Аналіз використання обладнання.
5. Аналіз службового призначення деталей та конструктивних елементів обладнання харчових виробництві, визначення технічних вимог і норм точності при їх виготовленні
6. Апаратура, обладнання та матеріали
7. Апаратура, обладнання та матеріали
8. Безпечність технологічного обладнання
9. Вибір вентиляційного обладнання
10. Вибір електрообладнання на напругу до 1кВ.
11. Види очисного обладнання та споруд
12. Види та причини зношення електрообладнання

Переглядів: 14074