Державна сімейна політика України.

Державна сімейна політика є важливим інструментом впливу на забезпечення умов для всебічного розвитку сім’ї та її членів, найповнішої реалізації сім’єю своїх функцій і поліпшення життєвого рівня, укріплення і розвитку соціального інституту сім’ї в цілому.

Необхідними на сучасному етапі є гарантування та реалізація конституційних положень щодо побудови соціальної державності в Україні, невід’ємною складовою якої є увага до інституту сім’ї, зважена, продумана сімейна політика, охорона дитинства, материнства і батьківства. Разом з тим, ця сфера на сьогодні характеризується низкою складних явищ.

Як зазначається в Концепції державної сімейної політики України, сьогодні відповідальність за утримання і виховання дітей покладена на батьків значно більшою мірою, ніж на державу. Зростає роль сім’ї у життєзабезпеченні та вихованні дітей, їх оздоровленні і лікуванні, отриманні освіти і спеціальності. Така переорієнтація відбивається і на функціонуванні та розвитку сім’ї, впливає на її репродуктивність. Рівень життя більшості сімей в Україні значно знизився, оскільки він залежить не лише від розміру доходів, а також від соціально- демографічного складу - кількості дітей, працюючих і утриманців, віку членів сім’ї, їх освітнього та професійного рівня тощо. Найбільш уразливими є сім’ї з дітьми, особливо багатодітні; неповні сім’ї, в яких дітей виховує одна мати або один батько; сім’ї з дітьми-інвалідами; сім’ї людей похилого віку; сім’ї, в яких немає годувальника. Досить великою є також частка працездатних членів сім’ї, які не мають регулярного доходу, що ускладнює економічне становище сім’ї.

Переважна більшість сімей в Україні мешкає у житлі, площа і комфоність якого не задовольняє елементарних потреб. Житлова проблема є однією з найважливіших перешкод у народженні бажаної кількості дітей.

Більшість сімей недостатньо реалізує свої виховні функції. Сімейні тяготи, обмеженість батьків у часі для спілкування з дітьми призводять до розриву внутрісімейних зв’язків, обмелють можливість батьків і дітей разом проводити дозвілля і відпочинок. Внаслідок зннження престнжу сім’ї, нестабільності сімейннх стосунків, відсутності необхідної культури сімейного життя, пияцтва батьків зростає кількість сімей, що розпадаються, та дітей, які потрапляють до спеціальних дитячих закладів, жебракують, бродяжать.

У законодавчих актах України визначаються шляхи розв’язання цієї найважливішої загальносуспільної проблеми України - стабільного існування та розвитку сім’ї, поліпшення її життєвого рівня, створення соціально-економічних, політпчних, організаційних, правових умов і гарантій для життєвого визначення, інтелектуального, духовного, фізпчного розвитку особистості, починаючи з дптячого віку. Вона грунтується на визнанні пріоритету сім’ї в житті демократичного суспільна, її ролі у балістичному вихованні підростаючого покоління. Державна сімейна політика має стати складовою всієї соціальної політики України.

Основи формування та пріоритети державної сімейної політики визначені в першу чергу в Констиції України, у визнаному нашою державою міжнародному законодавстві, і таких нормативних актах, як Сімейний Кодекс України, прийнятий 10 січня 2002 року; Закон України від 26 квітня 2001 р. «Про охорону дитинства»; Постанова Верховної Ради України від 17 вересня 1999 «Про Концепцію державної сімейної політики»; Закон України від 21.11.1992 «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»; Закон України від 5 березня 2009 року «Про Загальнодержавну програму «Національний план щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року»; Закон України 13 січня 2005 р. «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» тощо.

Мета державної сімейної політики полягає в забезпеченні сприятливих умов для всебічного розвитку сім’ї та її членів, найповнішої реалізації сім’єю своїх функцій і поліпшення її життєвого рівня, підвищення ролі сім’ї як основи суспільства.

Основними напрямами державної сімейної політики є:

- формування у свідомості людей розуміння важливості ролі сім’ї у житті суспільства, вихованні нового покоління, забезпеченні суспільної стабільності та прогресу;

- сприяння відродженню традиційно міцної, працьовитої, економічно спроможної сім’ї на основі нових соціально-економічних відносин, національних традицій та впровадження кращого світового досвіду; пропагування і забезпечення наступності поколінь;

- створення умов для повної реалізації економічних, соціальних і демографічних функцій сім’ї; вжиття заходів для захисту інтересів сім’ї і дітей, їх соціальної підтримки в період соціально-економічної трансформації суспільства;

- формування у населення культури планування сім’ї, народження бажаної кількості дітей з урахуванням сучасного розвитку медицини, налагодження ефективної системи підготовки молоді до сімейного життя, пропагування авторитету шлюбу;

- всебічна соціально-економічна підтримка молодих сімей;

- сприяння поширенню сімейного виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, профілактика дитячої бездоглядності, жебракування, запобігання правопорушенням;

- створення у державі єдиної соціальної інфраструктури з метою обслуговування сім’ї та виконання завдань, пов’язаних з її життєзабезпеченням.

Згідно з Концепцією державної сімейної політики, основними принципами державної сімейної політики є:

- суверенітет і автономія сім’ї у прийнятті рішень щодо свого розвитку. Цей принцип забезпечується зведенням до мінімуму втручання у суто сімейні справи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, політичних партій, громадських організацій, релігійних конфесій, крім випадків, передбачених законодавством;

- диференційований підхід до надання державою гарантій соціального захисту сім’ї, який гарантує сталий рівень життя сім’ї шляхом створення для працездатних її членів належних умов і робочих місць для економічного забезпечення благополуччя своєї сім’ї та соціально гарантований рівень життя непрацездатним її членам (або працездатним, які за певних обставин потребують державної підтримки), пенсіонерам та інвалідам, рівні права сімей і всіх її членів на підтримку держави;

- паритетна рівновага та партнерство між жінками і чоловіками в усіх сферах життя - надання жінкам і чоловікам рівних можливостей для повної реалізації у трудовій та суспільній діяльності, виявлення здібностей і талантів, виховання дітей і вільний та справедливий розподіл сімейних обов’язків;

- соціальне партнерство сім’ї та держави, що здійснюється на основі розподілу відповідальності за сім’ю між батьками, дітьми, іншими членами сім’ї та державою, сприяння захисту сім’ї від злиднів і обмежень, пов’язаних з вимушеною міграцією, надзвичайними ситуаціями техногенного та природного характеру, військовими конфліктами;

- пріоритетність інтересів кожної дитини незалежно від того, в якій сім’ї вона виховується, забезпечення виживання і захисту дитини, її повноцінного, фізичного, психічного, інтелектуального та соціального розвитку;

- наступність поколінь, що забезпечується передачею нащадкам сімейних, національних і культурних здобутків, традицій, звичаїв.

Таким чином, пріоритети державної сімейної політики, закріплені в законодавчих актах, програмах, концепціях, спрямовані на розбудову соціальної державності в Україні, захист прав і свобод людини і громадянина. В той же час наявні серйозні невирішені соціальні проблеми, які потребують вирішення. Багато що залежатиме на цьому шляху від злагодженості спільних дій органів державної влади та органів місцевого самоврядування на державному і регіональному рівнях, ставлення до проблеми забезпечення сприятливих умов для всебічного розвитку сім’ї як основи суспільства з боку держави та її громадян.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Джерела сімейного права.	\|	Типи сім'ї

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.