• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 3. Маркетингові дослідження та планування збуту продукції

Методи планування. Методичний апарат планування діяльності підприємства є надзвичайно багатим. Він урізноманітнений запозиченнями та спільністю з інструментарієм інших споріднених науково-практичних галузей знань. Проведення планових розрахунків супроводжується одночасним застосуванням багатьох різноманітних методів, які, поєднуючись, утворюють комплекси з певним призначенням і сферою використання. Такі комплекси зазвичай називають моделями планування. Вирізняють три основні різновиди таких моделей: описові, аналітичні та імітаційні.

Список рекомендованої літератури: 1, 2, 5, 8, 9, 10

План

Тема 2. Система планів підприємства

2.1.Формування системи планування на підприємстві.

2.2. Методи планування.

2.3. Переваги стратегічного підходу до управління

2.4. Складові системи стратегічного управління

2.5. Основні підсистеми планування.

2.6. Склад планів.

2.7. Організація розроблення планів на підприємстві.

Основні поняття теми:система планів, система планування, моделі планування, синектичне поєднання методів, генеральне цільове планування, стратегічне планування, тактичне планування, неперіодичне планування, рангова послідовність розроблення планів, центральний відділ планування, проблемно-орієнтована проектна груп.

2.1. Формування системи планування на підприємстві. Планування - це процес перетворення цілей підприємства в прогнози та плани, процес визначення пріоритетів, засобів та методів їх досягнення. Планування — це складний методично-організаційний процес, за якого відбуваються безперервний пошук, оброблення й систематизація інформації та її перетворення в знання про зовнішнє середовище та власні можливості підприємства в контексті його нинішнього функціонування та майбутнього розвитку.

2.3. Переваги стратегічного підходу до управління.Різні підходи до побудови системи стратегічного управління потребують чіткого уявлення про переваги цього явища в діяльності окремих підприємств. Американський фахівець I. Ансофф розглядає такі варіанти побудови стратегічного управління: «управління за допомогою вибору стратегічних позицій», «управління ранжируванням стратегічних задач», «управління на основі врахування «слабких сигналів», «управління в умовах стратегічних несподіванок». Реалізація концепції стратегічного управління організацією можлива лише тоді, коли організація є стратегічно орієнтованою. Стратегічно орієнтована організація — це організація, в якій персонал має стратегічне мислення, застосовується система стратегічного планування, що дає змогу розробляти та використовувати інтегровану систему стратегічних планів, і поточна діяльність підпорядкована досягненню поставлених стратегічних цілей. До переваг стратегічно орієнтованих організацій відносять:

1) зменшення до мінімуму негативних наслідків змін, що відбуваються, а також факторів «невизначеності майбутнього»;

2) можливість враховувати об’єктивні (зовнішні та внутрішні) фактори, що формують зміни, зосередитись на вивченні цих факторів, сформувати відповідні інформаційні банки;

3) можливість отримати необхідну базу для прийняття стратегічних i тактичних рішень;

4) полегшити роботу із забезпечення довго- та короткострокової ефективності та прибутковості;

5) можливість зробити організацію більш керованою, оскільки за наявності системи стратегічних планів є змога порівнювати досягнуті результати з поставленими цілями, конкретизованими у вигляді планових завдань;

6) можливість встановлення системи стимулювання для розвитку гнучкості та пристосованості організації та окремих її підсистем до змін;

7) забезпечення динамічності змін через прискорення практичних дій щодо реалізації стратегічних планів на основі відповідної системи регулювання, контролю та аналізу;

8) створення виробничого потенціалу та системи зовнішніх зв’язків, що можуть адаптуватися до змін і дають можливість досягти майбутніх цілей.

Реалізація усіх цих переваг дає змогу побудувати обґрунтовану послідовність дій щодо реалізації концепції і формування системи стратегічного управління.

Перевагами стратегічного мислення та усвідомленого стратегічного управління (протилежність вільної імпровізації, інтуїції або бездіяльності) є:

1) забезпечення спрямованості всієї організації на ключовий аспект стратегії: «що ми намагаємося робити та чого прагнемо?»;

2) необхідність менеджерів чіткіше реагувати на зміни, нові мож-

ливості та загрозливі тенденції;

3) можливість для менеджерів оцінювати альтернативні варіанти

капітальних вкладень і розширення персоналу, тобто розумно

перенести ресурси в стратегічно обґрунтовані та високоефективні проекти;

4) можливість об’єднати рішення керівників усіх рівнів управ-

ління, пов’язаних зі стратегією;

5) створення середовища, що сприяє активному керівництву та

протидіє тенденціям, які можуть привести лише до пасивного

реагування на зміну ситуації.

2.4. Складові системи стратегічного управління. Місія — головна, загальна ціль організації, яка визначає причину її існування. Місія організації деталізує статус фірми та забезпечує напрям й орієнтири для визначення цілей та стратегій на різних організаційних рівнях. Формулювання місії повинно охоплювати:

• цілі та завдання фірми з точки зору її основних послуг та виробів, ринків та технологій (якою підприємницькою діяльністюзаймається фірма);
• робочі принципи фірми у відношенні до зовнішнього середовища фірми, цінності організації;
• культура організації, робочий клімат усередині фірми, якого типу людей приваблює цей клімат, правила та взірці поведінки.

Формування цілей організації показано на рис. 1.

Рис. 1. Схема формування цілей організації

Стратегія — це довгостроковий якісно визначений напрям розвитку організації, спрямований на закріплення її позицій, задоволення потреб споживачів та досягнення поставлених цілей. Стратегію вирізняють довгостроковість та впровадження інновацій. Основне завдання, яке вирішує стратегія діяльності фірми — забезпечення впровадження інновацій та змін в організації шляхом розподілу ресурсів, адаптації до зовнішнього середовища, внутрішньої координації та передбачення майбутніх змін у діяльності.

Стратегічний контроль — це процес забезпечення досягнення організацією своєї мети. Процес контролю складається з установлення стандартів, виміру фактично досягнутих успіхів і проведення корекції в тому разі, якщо досягнуті результати істотно відрізняються від установлених стандартів. Керівники починають втілювати функцію контролю відтоді, як визначили мету, завдання та створили організацію. Контроль є невід’ємним елементом сутності будь-якої організації.

Це спонукаєПітера Друкера заявити таке: «Контроль та визначення напряму — це синоніми». Функція контролю— це характеристика керівництва, яка дає можливість виявити проблеми та скоригувати відповідно діяльність організації до того, як ці проблеми стануть кризою. Один із важливих аспектів контролю полягає в тому, щоб визначити, який саме напрям діяльності організації найефективніше сприяє досягненню її загальної мети. Контроль повинен бути всеохоплюючим. Кожний керівник незалежно від своєї посади здійснюватиме контроль, навіть якщо цього йому ніхто персонально не доручає. Контроль є основним елементом керівництва. Ні планування, ні створення організаційних структур, ні мотивацію не можна розглядати повністю окремо від контролю. Саме завдяки контролю здійснюється вчасне коригування цілей організації та засобів їх досягнення.

2.5. Основні підсистеми планування.Функціонування системи планування на підприємстві передбачає чітку взаємодію її основних підсистем — комплексів планових розрахунків, які взаємо узгоджуються за часом, змістом та функціональними сферами діяльності підприємства. За змістом і формою прояву розрізняють такі види (форми) планування і планів: а) з точки зору обов'язковості планових завдань розрізняють директивне та індикативне планування; б) залежно від терміну, на який складається план, і ступеня деталізації планових розрахунків прийнято розрізняти довгострокове (перспективне), середньострокове і короткострокове (поточне) планування; в) за складом планових рішень розрізняють: 1) стратегічне планування; 2) поточне (оперативно-календарне планування); 3) зведене планування загальних результатів та фінансове планування.

2.6. Склад планів. Результати виконаних у процесі планування планово-контрольних розрахунків заведено зводити у планові та планово-звітні документи, які створюють цілісну картину передбачуваного й реального розвитку підприємства у плановому періоді: п’ятирічному (три- або дворічному) з розподілом першого року за кварталами чи місяцями з наростаючим підсумком. Як правило, загальний план підприємства готують у вигляді таблиць. Дані таблиць можуть бути проілюстровані графіками й коментарями. Доцільним є включення до складу розділів також короткого резюме — загальних положень.

2.7. Організація розроблення планів на підприємстві. Успішне проведення інтегрованих планових розрахунків потребує відповідної структурної та процедурної організації системи планування на підприємстві. В організаційному аспекті особливо важливим є питання централізації та децентралізації у виконанні планувальних робіт. Під час розв’язання питання про співвідношення централізації та децентралізації в плануванні вирішальне значення має принципове регламентування повноважень щодо прийняття рішень та підпорядкованості для суб’єктів планування в підрозділах підприємства. Крім цього, важливу роль відіграють різновид і значущість відповідного об’єкта планування. Центральний (штабний) відділ планування на підприємстві займається передусім розробленням та вдосконаленням системи планування на підприємстві. До його функцій також відносять:

· змістово-організаційну підтримку керівництва підприємства під час підготовки й проведення робіт зі складання планів;

· методичне забезпечення розроблення планів структурних підрозділів підприємства;

· підготовку й подання матеріалів з аналізу стану зовнішнього середовища;

· зведений аналіз діяльності підприємства в цілому;

· поточний контроль за процесом виконання планів і подання даних про наявні відхилення;

· аналіз причин відхилення у виконанні плану та розроблення пропозицій щодо коригування планів;

· координацію підготовки окремих розділів плану й розроблення зведеного плану.

Розроблення стратегічних планів — виключна прерогатива центрального відділу планування. На великих підприємствах ця функція може стати відокремленою й виконуватися спеціалізованим відділом стратегічного планування.

Читайте також:

1. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
2. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
3. Актуальність дослідження
4. Алгоритм дослідження кон’юктури
5. Алгоритм планування податкових платежів. Вибір оптимального варіанту оподаткування та сплати податків.
6. Аналіз асортименту й структури випуску продукції.
7. АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ
8. Аналіз витрат на 1 грн. вартості продукції
9. Аналіз витрат на гривню товарної продукції
10. Аналіз документів як метод соціологічного дослідження.
11. Аналіз загальної суми витрат на виробництво продукції.
12. Аналіз інформації та постановка задачі дослідження

Переглядів: 1057