ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ В ШКОЛІ

Для ефективного здійснення навчально-виховного процесу в сучасній школі потрібно не тільки знати теоретичні основи формування особистості, розвитку колективу, закономірності функціонування пізнавальних процесів, але і виявити умови і специфіку цих процесів стосовно до умов конкретного навчального закладу, стосовно до конкретного класного колективу і до особистості конкретної дитини. Допомогти вирішити ці задачі повинна шкільна психологічна служба.

Психологічна служба в школі є системою практичного використання психології для вирішення комплексних задач експертизи, консультації і діагностики. Педагоги, адміністрація школи, повинні мати точне уявлення про потенційні можливості, про психологічні ресурси навчально-виховного процесу і вміти практично реалізувати фундаментальні знання, робочі поняття і методи психологічної науки для практичного педагогічного впливу на особистість і колектив. Головними напрямками роботи психологічної служби в школі є:

♦вивчення особистісних особливостей учнів і здійснення особистісного підходу до дитини;

♦надання допомоги класному керівникові у формуванні класного колективу;

♦надання психологічної допомоги родині в справі виховання і навчання дітей;

♦здійснення роботи з професійної орієнтації;

♦організація заходів щодо корекції асоціальної поведінки;

♦діагностика, профілактика і корекція відхилень у психічному розвитку.

Психологічна служба виконує в школі три основні функції: психодіагностика (одержання психологічної інформації), психокорекція (впровадження психологічної інформації) і психологічна освіта. Учасники, які мають відношення до виховання і навчання, повинні постійно пам’ятати, що дитина не пасивний об’єкт маніпулювання, а активний, наділений творчим потенціалом суб’єкт навчально-виховного процесу. Разом з тим треба усвідомлювати, що індивідуальний підхід — це лише приватний аспект особистісного підходу, який грунтується на вивченні умов включення дітей у систему відносин з дорослими й однолітками, вчителями.

Крім цього, для оптимізації навчально-виховного процесу в школі необхідно знати статус дитини в класі, чим визначається і як змінюється її положення в системі міжособистісних взаємин, які зміни відбуваються з особистістю школяра.

В. В. Балишакова наступним чином охарактеризувала коло завдань шкільного психолога:

· По-перше, вивчення індивідуально-психологічних особливостей з врахуванням вікових, статевих та національних відмінностей і вивчення між особистісних взаємин учнів.

· По-друге, психологічне консультування батьків, психологічний аналіз шкільних виховних заходів.

· По-третє, вивчення індивідуально-психологічних особливостей членів педагогічного колективу і їх між особистісних взаємин; виявлення природи «психологічних бар’єрів», що виникають між учнями і вчителями.

· По-четверте, вивчення тих чи інших сторін пізнавальних процесів особистості, надання методичної допомоги вчителям для проведення психолого-педагогічної діагностики.

І. В. Дубровіна та А. М. Прихожан вважали, що основним завданням шкільної психологічної служби повинно бути забезпечення індивідуального підходу до учнів.

Пізніше І. В. Дубровіна уточнила основне завдання психологічної служби в школі і визначила, що це повинно бути впровадження новітніх наукових досягнень в галузі вікової, педагогічної і соціально психології у повсякденну шкільну практику. Знання індивідуально-психологічних особливостей учнів, на її думку, повинно бути провідним принципом в діяльності шкільного психолога. Очевидно, цілком справедливо індивідуальний підхід відзначений як принцип і спосіб діяльності психологічної служби.

Таким чином, велика кількість і різноманітність завдань, що вирішуються шкільним психологом, з однієї сторони свідчать про трудності підготовки психолога для школи і психологічної підготовки учителів, так і психолог і вчитель повинні бути компетентні в різних галузях психологічних знань і другої сторони, говорить про те, що в школі виникає маса запитань, які потребують вирішення на психологічному і педагогічному рівні.

Залежно від спеціалізації навчального закладу та моделі психологічної служби психолог вибирає пріоритетні напрями своєї діяльності.

Разом з тим існує кілька основних напрямів, що їх має забезпечити психолог:

· підвищення психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу. Ця найважливіша робота здійснюється з учнями, вчителями, батьками. Вона може відбуватися у формі лекцій, читання факультативних курсів, проведення психологічних консультацій з учителями, семінарів для вчителів та батьків;

· психологічна профілактика й корекція – визначення осіб, що схильні до девіантної поведінки і відставання в навчанні; робота з дітьми "групи ризику" (такими, що мають проблеми в навчанні, емоційні розлади); допомога дітям у кризових ситуаціях; здійснення психологічно-педагогічних заходів з усунення відставань, девіацій та конфліктів; запобігання конфліктів між учасниками навчально-виховного процесу; превентивне виховання, метою якого є формування в учнів орієнтації на здоровіший спосіб життя та захист психологічного здоров’я; профілактика адиктивної поведінки (алкоголізму, наркоманії, СНІДу і злочинності серед неповнолітніх);

· соціально-психологічне обстеження учасників педагогічного процесу з метою покращення педагогічного процесу з метою підвищення навчання й виховання учнів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 3.2. ШКІЛЬНА ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА	\|	СТРУКТУРА, НАПРЯМКИ ТА ФОРМИ ДІЯЛЬНОСТІ ШКІЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.