Сутність та особливості функції організування.

Організування – це вид управлінської діяльності, який відображає процес формування структури управління організацією.

Суть цієї функції менеджменту утворюють такі структурно-функціональні аспекти:

- поділ організації на підрозділи відповідно до цілей і стратегії;

- встановлення взаємовідносин повноважень вищих і нижчих рівнів управління і забезпечення можливості розподілу та координації завдань.

Організування ґрунтується на повноваженні, відповідальності і делегуванні.

Повноваження – обмежене право використовувати матеріальні, фінансові, трудові та інші ресурси підприємства і спрямовувати зусилля підлеглих працівників на виконання встановлених завдань. Повноваження делегують відповідній посаді, а не особі, тобто при зміні роботи змінюються і повноваження працівника.

Відповідальність – покладений на посадову особу обов’язок виконувати поставлені завдання і забезпечувати їх позитивне виконання. З одного боку, посадова особа, приймаючи повноваження, одночасно бере на себе в повному обсязі і відповідальність. З іншого, за керівником, який делегує повноваження, цілком зберігається відповідальність.

Делегування – передавання завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання. Делегування є способом домогтися виконання роботи іншими людьми.

Є дві концепції процесу передавання повноважень:

1. класична концепція, згідно з якою повноваження передаються від вищого до нижчого рівня;

2. концепція обмежених повноважень, за якою підлеглий має право відхиляти вимоги керівника.

За характером делегування розрізняють лінійні і функціональні повноваження.

Лінійні повноваження передають безпосередньо від вищої посадової особи до підлеглого і далі до інших підлеглих. Вони передбачають узаконену владу. Керівник у межах лінійних повноважень може розв’язувати проблеми без погодження з вищими керівниками, керуючись при цьому наказами, розпорядженнями, настановами та законами. Делегування лінійних повноважень формує ієрархію рівнів управління підприємством, процес створення якої називається скалярним (скалярний ланцюг – ланцюг команд).

Ефективність лінійних повноважень залежить від:

- єдиновладдя (керівник отримує свої повноваження тільки від одного вищого керівника);

- регламентування кількості працівників, безпосередньо підпорядкованих даному керівникові (установлення норми управління);

- вибору ефективного стилю керівництва.

Функціональні (штабні) повноваження делегуються менеджером вищого рівня управління, який керує певною функцією менеджменту, менеджеру нижчого рівня управління, який керує аналогічною функцією.

Зважаючи на різноманітні особливості функціональних повноважень, виділяють кілька їх видів:

- узаконені – функціональний керівник діє в межах законодавчих норм, статутних документів та наказів, виконуючи їх без жодних узгоджень;

- рекомендаційні – спрямовані на вироблення конкретних рекомендацій;

- обов’язкові з’ясування – функціональний керівник з’ясовує свої рішення з лінійними керівниками різного рівня;

- паралельні – рішення функціонального керівника діють незалежно і одночасно з рішеннями лінійних керівників.

Причини небажання керівників делегувати повноваження:

1. перебільшення власних можливостей, коли спрацьовує принцип «Я це зроблю краще»;

2. невпевненість щодо своєї здатності керувати;

3. відсутність довіри до підлеглих;

4. страх перед ризикованими рішеннями;

5. відсутність вибіркового контролю для попередження керівництва про можливу небезпеку.

Причини відмови підлеглих від відповідальності та блокування делегування:

1. відсутність ініціативи, боязнь самостійно розв’язувати проблему;

2. боязнь критики;

3. відсутність необхідних інформації і ресурсів;

4. перевантаженість роботою;

5. невпевненість у собі;

6. відсутність додаткових стимулів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Суть, завдання і принципи планування.	\|	Побудова організацій. (Організаційні структури управління:ОСУ).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.