• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ІV. Психологічні вимоги професії до працівника

ІІІ. Санітарно-гігієнічні умови праці

ІІ. Характеристика процесу праці

1. Сфера діяльності і вид праці.

А)матеріальне виробництво, сфера обслуговуючої праці, інтелектуальної праці;

Б)праця ручна, механізована, змішана, управління автоматами;

В) в індивідуальному виробництві;

Г)у серійному виробництві;

2.Продукція.

3.Основні знаряддя праці:

А)речові;

Б)функціональні.

4. Основні виробничі операції, професійні обов’язки, опис робочого місця.

5.Робоча поза.

6.Застосування технічних засобів.

7. Види труднощів, помилок, аварій з вини працюючого.

8.Організація праці і характер соціальних зв’язків (праця індивідуальна чи в колективі: виконавча, керівна)

1. Мікрокліматичні умови: робота у приміщенні чи на повітрі, запиленість, шум, вібрація,освітлення, температура.

2. Режим і ритм праці: змінність, темп (заданий чи вільний), монотонність, вільний час, відпустка.

3. Можливості виробничого травматизму; професійні захворювання.

4. Медичні протипоказання.

1.Характеристика різних видів сприймання інформації у професійній діяльності:гострота і точність зорового і слухового сприймання; точність тактильних і рухових відчуттів і сприйняття; правильне сприймання статичних і рухомих об’єктів, рівновага тощо.

2. Моторні (рухові) дії: сила, точність, швидкість, темп, ритм, координація рухів, швидкість реакцій.

3. Інтелектуальна сфера: особливості уваги(стійкість, зосередженість чи розподіл, об’єм уваги, мимовільність); особливості пам’яті (короткочасна, тривала, оперативна, слухова, зорова); спостереження у професійній діяльності; мислення: репродуктивне чи творче, образне чи словесно логічне, практичне, оперативне.

4.Емоційновольові якості особистості: самовладання при дії сильних, несподіваних подразників та в інших напружених ситуація; витривалість, врівноваженість, рішучість, здатність до ризику.

5. Ділові якості: ініціативність, допитливість, енергійність, самостійність, дисциплінованість, відповідальність, комунікабельність, правильна самооцінка.

6. Моральні якості особистості: справедливість, чесність, чуйність, турботливість, уважне ставлення до людей, сумлінність, доброзичливість.

7. Вплив професії на загальний культурний рівень, на формування сенсомоторної діяльності, розумових здібностей і характер.

Отже, одержавши таку інформацію про професію, людина має змогу приміряти її до себе, порівняти свої інтереси, нахили, здібності .

У процесі психологічного вивчення професій використовуються методи, за допомогою яких можна зібрати інформацію про особливості професійного середовища, зміст професійних завдань і психологічних вимог до спеціалістів, які з них випливають.

Лекція №4

Тема:Методичні основи професіографії

Методи професіографії

У процесі психологічного вивчення професій використовуються методи, за допомогою яких можна зібрати інформацію про особливості професійного середовища, зміст професійних завдань і психологічних вимог до спеціалістів, які з них випливають, про властивості суб’єкта праці і його вимоги до умов праці, а також методи структурування одержаної інформації. Основними методами у профеіографії вважають опитування, спостереження, самоспостереження, експеримент, які доповнюються аналізом документації, розбором критичних ситуацій, розглядом результатів праці тощо.

1. Метод вивчення виробничої документаціїВикористовується для збору об’єктивної інформації про процес праці, про браковану продукцію, стан здоров’я робітників, їх кваліфікацію, режим праці, основні професійні завдання тощо. Ознайомлення з вказаними особливостями професійної діяльності, а також з професійною термінологією є необхідною умовою розробки програми спостереження, плану бесіди з спеціалістами. Аналіз службових анкет, характеристик, звітів використовується, наприклад, для виявлення кращих і відстаючих працівників з метою порівняльного аналізу спеціалістів.

2. Метод опитування.Опитування – найдавніший прийом, застосовуваний у вивченні професій. Цим методом широко користувався перший дослідник в галузі психології праці Г. Мюнстерберг, вивчаючи професію водія трамваю. У 20-ті роки нашого століття це був основний метод збору професіографічного матеріалу. Найбільш поширеним у цей час були опитувальні листи О. Ліпмана, зміст яких складали 150 запитань для характеристики професій середньої і вищої кваліфікації. Кожне запитання починалося словами: «Чи потрібно для вашої професії….» і подавався перелік якостей, які можуть мати професійно важливе значення для тієї чи іншої спеціальності, наприклад, висока концентрація уваги протягом тривалого часу, швидка реакція на певні зорові і слухові сигнали, швидка пристосовуваність до нових і незвичних умов тощо. Спеціаліст мав вибрати одну з трьох можливих відповідей :2 – потрібно постійно; 1 – потрібно інколи; 0 – не потрібно ніколи.

У сучасній професіографії метод опитування використовується переважно з допоміжною метою. Приміром, його рекомендується застосовувати, щоб з’ясувати ставлення спеціалістів до своєї професії, мотиви вибору спеціальності, довідатися про труднощі у роботі.

Метод опитування може застосовуватись у формі усної бесіди. Перевага бесіди перед анкетним опитуванням у тому, що в ході її проведення можна з’ясувати всі незрозумілі технічні питання. Бесіда дає змогу змінювати формулювання запитань, якщо вони недостатньо зрозумілі для досліджуваного. Труднощі опитування пов’язані з тим, що навіть люди, які успішно працюють на виробництві багато років, не завжди можуть усвідомити особливості своїх професійних дій. Тому опитування спеціалістів вимагає значної підготовчої роботи, щоб в процесі бесіди чи анкетування одержати об’єктивну і вичерпну інформацію.

Метод опитування використовується також для одержання інформації про професійно важливі якості від осіб, які за характером виконуваних службових можуть судити про те, якими якостями повинен володіти представник досліджуваної професії. З цією метою успішно використовується «Модифікована карта особистості» К.К. Платонова. Кільком особам (5-7 чоловік), які добре знають спеціаліста (товариші по роботі, керівник підрозділу), ставляться запитання в усній формі чи пропонується карта особистості, за якою оцінюються ПВЯ (професійно важливі якості) спеціаліста. При цьому кожна якість спеціаліста визначається на підставі знання «життєвих показників», тобто типових випадків з життя людини та її роботи. Узагальнення оцінок допомагає нейтралізувати випадкові судження. Стабільність оцінок характеризує стійкі форми поведінки.

Застосування методу незалежних характеристик у професіографічному дослідженні сприяє підвищенню об’єктивності одержаних результатів.

3. Метод спостереження.Спостереження у професіографічному дослідженні є способом збору первинної інформації про професії шляхом безпосереднього сприймання і прямої реєстрації різних фактів і сторін діяльності. Щоб одержати необхідну інформацію про професії з допомогою спостереження, треба завчасно продумати і розробити його план і програму. Необхідно також виділити ряд етапів у підготовці і проведенні спостереження:

- Визначення мети і завдань спостереження, тобто формулювання запитань, відповіді на які передбачається здобути шляхом спостереження за діяльністю спеціаліста;

- Визначення об’єкта і предмета спостереження у загальній структурі діяльності, розчленування об’єкта спостереження на складові логічно зв’язані елементи і виділення показників, за якими можна судити про їх зміни;

- Вибір способу спостереження і способу реєстрації ознак об’єкта спостереження, підготовка необхідних технічних засобів і документації;

- Проведення спостереження, фіксація його результатів і нагромадження даних про професії;

- Опрацювання і психологічна інтерпретація одержаної інформації.

У процесі спостереження психологічний аналіз професійної діяльності проводиться в тісному зв’язку з вивченням її виробничо-технічної структури. Спостереження не лише дає змогу виявити психологічні вимоги професії до спеціаліста, а й встановити, які моменти професійної діяльності обумовлюють ті чи інші вимоги до психофізіологічних якостей працівника.

Важливим принципом спостереження є порівняльний підхід у вивченні професій. Порівняльному спостереженню і аналізові можуть вибірково підлягати спеціалісти з високою і низькою продуктивністю праці, зі значним виробничим досвідом і початківці, ті хто дають якісну продукцію і ті, хто допускають брак в роботі. Можна порівнювати динаміку денного і місячного виробітку, якість продукції та інші показники. Це допомагає краще зрозуміти особливості і причини успіхів і труднощів в оволодінні професійної діяльності у цілому.

Спостереження може бути безпосереднім і опосередкованим. Опосередковане спостереження здійснюється за допомогою різної апаратури: секундоміра, фото і відеоапаратури та інших реєструючи пристроїв. Реєструються елементи трудового процесу, які мають якісну характеристику і які до того ж можна виразити в кількісних показниках, наприклад: тривалість і повторюваність трудових операцій, планування роботи, сенсорне і моторне навантаження, критичні і найбільш складні моменти діяльності, їх тривалість.

У ряді випадків спостереження проводиться з метою порівняльного аналізу психологічних характеристик окремих працівників. Такий прийом дає змогу скласти психограми для успішних і неуспішних спеціалістів, виявити можливі індивідуальні коливання у розв’язанні виробничих завдань і встановити їх значення для визначення професійно важливих якостей у психологічній характеристиці професії.

4. Самоспостереження і самозвіт.Самоспостереження в професіографії можна використовувати у двох формах: як самозвіт спеціаліста і як самоспостереження психолога, який поєднує в одній особі дослідника і спеціаліста з певної професії. Спостереження як метод професіографії – активний процес відображення людиною ходу власної професійної діяльності. На основі внутрішньої фіксації елементів певної діяльності подається самозвіт про кожний з цих елементів та їх послідовність.

Під час самозвіту спеціаліст одержує інструкцію «думати вголос» в процесі роботи, тобто проговорювати кожну операцію, кожний етап стеження за приладом, кожне сприймання сигналу тощо. В ряді випадків словесна об’єктивізація діяльності допомагає спеціалістам усвідомити моменти, на які вони раніше не звертали уваги. Для реєстрації звіту використовується аудіозапис.

При використанні в професіографії так званого «Трудового методу» (об’єднання методу спостереження з самоспостереженням назване трудовим методом) психолог дослідник сам оволодіває професією, набуваючи професійні уміння і навички. В основі «трудового методу» лежить психологічне самоспостереження і поєднання в одній особі дослідника і спеціаліста певної професії. Природно, такий підхід можливий при аналізі порівняно не складних видів діяльності, які не вимагають тривалого навчання. Перевага « трудового методу полягає в тому, що дослідник має змогу аналізувати професію зсередини, на власному досвіді відчути й оцінити значення того чи іншого компонента досліджуваної діяльності , глибше зрозуміти її психологічну структуру.

У вивченні більш складних професій «трудовий метод» може використовуватися як додатковий прийом при аналізі окремих професійних елементів. У таких випадках дослідник оволодіває найбільш важливими чи доступними ланками професійної діяльності. Цей метод широко застосовувався в 20-ті роки для розробки професіограм багатьох спеціальностей середнього рівня кваліфікації. Готувався детальний план самозвіту, на основі якого психолог після кожного дня роботи складав протокол робочого дня, що включав 5 основних пунктів:

А) детальний опис робочого дня із зазначенням змісту робочого процесу, характерних випадків, які тим чи іншим чином впливають на успішність професійної діяльності;

Б) причини труднощів, які стали перешкодою для досягнення хороших результатів у роботі (наприклад, розгубленість там, де пот у набно швидко приймати рішення, недостатня гнучкість пальців у набиральника текстів);

В) причини відчуття полегшення у даний день роботи порівняно з попереднім, тобто самозвіт про значення набування вправності і навичок автоматичного виконання окремих елементів діяльності;

Г) реєстрація появи професійної втоми, помітної протягом робочого дня (втома очей, рук, ніг, хребта), помилок у роботі, сповільнення її темпу;

Д) загальні зауваження: підсумкові відомості, одержані протягом робочого дня про професійну діяльність, рекомендації, які стосуються внесення змін у процес праці з метою підвищення її продуктивності.

Незважаючи на ряд недоліків «трудового методу», здобута за його допомогою інформація може розглядатися як достовірна в силу того, що психолог не будує гіпотезу про існування тих чи інших психічних актів у працівника, а точно знає про них, оскільки пережив їх на власному досвіді.

5. Експерементальний метод. Експеримент у процесі психологічного вивчення професійної діяльності використовується переважно для виявлення тих аспектів, які неможливо встановити лише на основі аналітичного спостереження природного протікання робочого процесу. Залежно від мети дослідження застосовують природний чи лабораторний експеримент.

Експериментальні методи передбачають наявність спеціально обладнаних лабораторій, де можна моделювати виробничі операції, відтворювати умови праці і вплив середовища на людину. Одним з видів такого методу є природний експеримент, який проводиться безпосередньо на робочих місцях за згодою керівництва. Він полягає в тому, що реальні умови праці змінюються, оптимізуються. В експериментальних умовах вивчається вплив різних факторів організації праці (темп роботи, кількість або частота інформаційних сигналів,..) на функціональний стан працівника. Наприклад, К. Іванова встановила, що зниження швидкості верстата на 18-20% приводить до підвищення продуктивності праці мотальниць шпульок трансформатора на 7-10 %.

За допомогою експерименту в ряді випадків уточнюється попередньо складена психограма. З цією метою виділяються групи спеціалістів з різною професійною успішністю. В кожній групі за допомогою психодіагностичних методик перевіряються рівень розвитку якостей, визначених у психограмі як професійно значущі. Результати дослідження порівнюють з показниками професійної успішності за допомогою кореляційного методу. Якщо успішні спеціалісти мають вищий рівень, а менш успішні - значно нижчий рівень розвитку певних якостей, то це свідчить про важливість тієї чи іншої досліджуваної якості для даної професії.

Особистісні тести в експериментальному дослідженні спрямовані виключно на вивчення психологічних особливостей суб’єкта праці. Особистісні властивості спеціаліста професійно важливого значення мають багато різних проявів. Такими властивостями можуть бути нейротизм, екстраверсія, інтроверсія, емоційна стійкість, організаторські і комунікативні здібності, самоконтроль, схильність до фрустрації, креативність. В багатьох професіях ті чи інші особистісні якості спеціалістів є важливим критерієм розподілу їх на успішних і неуспішних. Наприклад, у діяльності керівника, вихователя дитячого колективу, вчителя, спортивного тренера, екскурсовода та інш. професійно значущими є організаторські здібності. До найважливіших професійно значущих якостей у професіях водія, космонавта, диспетчера залізничного вузла відноситься емоційна стабільність спеціаліста. Успішно можуть працювати бухгалтером, програмістом, диспетчером пульту управління енергосистеми спеціалісти з яскраво вираженою інтроверсією. Для виявлення рівня розвитку цих психологічних якостей у професіографічному дослідженні використовуються переважно адаптовані і стандартизовані особистісні методики. Серед них варто виділити опитувальник Г. Айзенка, 16 факторний опитувальник Р.Кеттела, Міннесотський багатофакторний опитувальник ММРІ.

6. Метод аналізу критичних ситуацій.Ґрунтується на зборі інформації про поведінку людей у певних складних ситуаціях. Вивчаються причини допущення бракованої продукції, аварій, травматизму і інш. з метою встановлення ролі психологічного фактора в даних явищах. Для виявлення помилок і причин їх виникнення можуть використовуватися практично всі вище названі прийоми:аналіз документації, опитування, спостереження, експеримент тощо.

У процесі професіографічного дослідження аналіз помилок спеціаліста має ряд етапів: виявлення помилок та їх систематизація; виявлення причин помилок; визначення психологічної суті помилок. Різних

У психографії виділяють три основних типи помилок : а) сенсорного типу (пов’язані з прийомом інформації, роботою різних аналізаторів і якістю уваги); б)гностичні (тобто помилки, викликані неточною переробкою інформації (, пов’язані з пам’яттю, мисленням); в)виконавчих реакцій (пов’язані з недостатньою активністю функцій психомоторики і мовлення); г)особистісного

типу (пов’язані з проявами особливостей мотивації, вольових якостей, організаторських здібностей спеціаліста тощо).

Кінцевою метою аналізу помилок і поведінки спеціаліста у критичних ситуаціях є виявлення вимог професії до психологічної структури особистості і встановлення психологічних протипоказань до даної професійної діяльності.

7. Алгоритмічний метод у професіографічному дослідженні.Алгоритм – це суворо визначена послідовність трудових дій, яка неминуче веде до розв’язання задачі певного класу. Існують різні форми алгоритмічного опису робочих процесів : словесний опис, складання логічних схем, опис символами, складання графіків. У будь-якому випадку описова форма алгоритму – це вклад усіх операцій , які виконує спеціаліст у процесі професійної діяльності у визначеній послідовності.

Елементарні складові алгоритму називаються оперативними одиницями. Такими одиницями (елементарними діями) є сприймання чи відтворення у пам’яті необхідних образів, понять, суджень, а також дій (простих і складних), які мають певну завершеність у роботі спеціаліста. До них відносяться, наприклад, зчитування показників приладів, здійснення обчислювальних операцій, включення тумблерів тощо. В межах конкретної професійної діяльності склад і обсяг оперативних одиниць залишається відносно сталим. Алгоритмічний аналіз професії дає змогу поступово простежити характер операцій, що їх виконує спеціаліст, і встановити ланки процесу, в яких найчастіше трапляються аварії і помилки, і які необхідно удосконалити чи автоматизувати насамперед.

Підбиваючи підсумки, необхідно зазначити, алгоритмічне вивчення професійної діяльності допомагає одержати її операційно структурний опис і розкрити психологічний зміст як окремих операцій, так і діяльності у цілому.

В процесі профорієнтаційної роботи застосовуються наступні методи:

Методи профорієнтології

1. Об’єктивні тести з вибором відповіді. До них відносяться інтелектуальні тести, тести спеціальних здібностей, а також тести досягнень, що визначають рівень знань, вмінь та навиків.

2. Тести опитувальники що діагностують риси особистості : інтереси, установки, відношення, ціннісні орієнтації.

3. Методики суб’єктивного шкалювання і самооцінки, що передбачають оцінку яких-небудь об’єктів зовнішнього світу, людей, подій життячи самого себе. Особі що консультується пропонують певні визначені шкали в словесній, числовій чи графічній формі для самооцінки. До цієї групи відноситься методика самооцінки Дембо-Рубінштейна, методики ранжування (тест Люшера), сортування (каузометрія), та інш.

4. Інтерактивні методики В цю групу входять психологічна бесіда (інтерв’ю), що являється методом прямої взаємодії і тому поєднуючи збір інформації з психолого-педагогічною взаємодією; рольова гра, яка також як і бесіда, відноситься до корекційно-діагностичних методів.

5. Проективні методики, побудовані головним чином на інтерпретації відповідей клієнта на зовнішні нейтральні питання, його реакцій на ситуації що допускають множинність можливих суджень при сприйнятті. По цим відповідям і реакціям психолог-консультант судить про глибинні мотиви поведінки, життєві і професійно значимі події, особистісні сенси та інш. Найбільш відомі проективні тести: «Незакінчені речення», аналіз продуктів діяльності (психобіографія), тематичний апперцептивний тест та інш.

6. Стандартизоване аналітичне спостереження, характеризується навністю цілі і предмета спостереженя, процедурної схеми, виділеними признаками спостереження і способами їх реєстації. На основі аналізу ознак спостереження здійснюється інтерпретація поведінки і приймається рішення.

7. Приладові психофізіологічні методики застосовуються переважно в цілях профвідбору. З їх допомогою реєструють фізіологічні індикатори: дихання, пульс, м’язовий тонус…

До цієї групи психодіагностичних методик відносяться також апаратурні поведінкові методики. З їх допомогою діагностують елементарні психічні функції (швидкість реакції, почуття рівноваги, психомоторну реакцію) і властивості нервової системи. Видом апаратурних методик являються тести тренажери для діагностики визначених професійних вмінь.

Розглянуті групи методів психодіагностики дозволяють здійснити збір інформації необхідної для надання профорієнтаційної, профконсультаційної допомоги. Сукупність конкретних методів діагностики, направлених на вирішення профконсультаційної проблеми, визначає психодіагностичне поле діяльності профорієнтолога.

При проведенні психодіагностики профорієнтолог, психолог, профконсультант обов’язково повинен мати чітке уявлення про ціль консультації, вміти підібрати ефективний діагностичний інструментарій, зробити вибір найбільш важливих матеріалів, опрацювати, проаналізувати та інтерпретувати дані, встановити психологічний діагноз, скласти прогноз розвитку ситуації і визначити зміст психокорекційних і розвиваючих міроприємств з клієнтом.

При проведенні профконсультації необхідно дотримувати етичних норм, керуватись професійно-етичними принципами:

1.Захист інтересів клієнта

2.Забезпечення ефективності профконсультування

3.Проведення консультування на високому професійному рівні.

Лекція №5

Тема:Психологічні основи професійної освіти

Вибір професії завдання складне і парадоксальне. З однієї сторони кожна професія це цілий складний світ, на ознайомлення з яким необхідні роки навчання та адаптації. При цьому, з іншої сторони, перед тим як вибрати потрібно знати з чого вибирати.

Вивчення лише предметів шкільної програми не достатньо для побудови свого професійного шляху. В суспільстві є тисячі різних спеціалістів, «що роблять щось корисне» і кожен хороший працівник любить свою справу, бачить в ній сенс, розходує на нього кращий свій час. Наприклад, водій машини що прибирає і вивозить сміття, інженер по очищенню стічних вод – знаходить задоволення в тому що виробляють величезну цінність – чистоту. Не всі люди розуміють і усвідомлюють, що великий населений пункт за декілька днів буквально захлеснеться в своїх нечистотах без професійних дій вказаного роду. Не всякому ці роботи по душі і не всі про них пам’ятають, та хтось бачить в них сенс своєї активності, життя.

Педагог, що готує підростаюче покоління до життя в суспільстві, повинен найти в собі сили відсторонитися від своїх особистих переваг (кожен же любить свою професію найбільше і рахує що вона найважливіше) йому треба радіти не тільки тоді коли учень йде по його стопам (подобався його предмет в школі) а і тих випадках коли учень знаходить собі справу по душі (рос.: по-душе і по-плечу).

Професійна просвіта має на меті ознайомлення із змістом і умовами службової діяльності, платнею, режимом робочого дня, перспективами підвищення кваліфікації, різноманітними спеціальностями й посадами системи МВС України. Організовується керівниками органів і підрозділів внутрішніх справ та ВНЗ МВС України шляхом підготовки, випуску й розповсюдження відповідних інформаційно – довідкових матеріалів.

Про затвердження переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра

Читайте також:

1. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
2. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
3. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
4. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
5. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
6. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
7. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
8. IV. Вимоги безпеки під час роботи на навчально-дослідній ділянці
9. IV. ВИМОГИ ПРОФЕСIЇ ДО IНДИВIДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГIЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФАХIВЦЯ
10. V. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях
11. V. Вимоги безпеки в екстремальних ситуаціях
12. Аналітичні реакції та вимоги, яким вони повинні відповідати.

Переглядів: 1557