Організаційна структура системи професійної орієнтації населення

Основні напрями формування та розвитку системи професійної орієнтації

Основними напрямами формування та розвитку системи професійної орієнтації населення є:

формування правових, соціально-економічних, інформаційно-методичних, матеріально-технічних і фінансових засад розвитку державної системи професійної орієнтації, організація науково-методичного та нормативного забезпечення її функціонування;

удосконалення структури управління системою профорієнтаційних підрозділів на загальнодержавному і регіональних рівнях;

комплексний підхід до роботи в сфері професійної орієнтації, посилення її соціально-економічної спрямованості;

створення мережі недержавних установ і об'єднань, що надають профорієнтаційні послуги;

підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації фахівців у сфері професійної орієнтації;

оновлення форм і методів профорієнтаційної роботи, визначення її нормативів і стандартів на рівні сучасних вимог;

розробка пакету відповідних нормативно-правових документів, необхідних для реалізації Концепції, та внесення змін до чинних законодавчих актів;

організація міжнародного співробітництва в сфері професійної орієнтації з метою обміну досвідом роботи;

створення, розширення та удосконалення існуючих профорієнтаційних підрозділів в системі освіти, соціальних службах для молоді, державній службі зайнятості, на виробництві та в установах соціального захисту населення;

підвищення ефективності праці зайнятих професійною орієнтацією фахівців, запровадження дійових форм їх матеріального та морального заохочення.

Організаційна структура системи префесійної орієнтації покликана забезпечити свідомий вибір професій для всіх групп населення.

Основну роботу, спрямовану на сприяння професійному самовизначенню дітей дошкільного віку, підлітків і молоді, яка навчається, повинні виконувати соціально-психологічні служби в системі освіти.

До штату шкіл, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, позашкільних, професійних і вищих навчальних закладів має бути введено посади профконсультантів. Їх фінансування здійснюватиметься за рахунок місцевих бюджетів, коштів громадських і молодіжних фондів.

В апараті Міносвіти, відділах (центрах) соціально-психологічної служби на місцях слід виділити працівників, відповідальних за профорієнтаційну роботу з молоддю, що навчається.

Профорієнтаційна робота з допризовною молоддю повинна проводитися військовими комісаріатами та організаціями сприяння Збройним Силам та іншим військовим формуванням України.

Професійному інформуванню молоді, що має певний професійний досвід або освіту, сприятимуть соціальні служби для молоді системи Мінмолодьспорту та Фонду соціальної адаптації молоді.

Медичні аспекти професійної орієнтації підростаючого покоління, особливо підлітків з тим чи іншим видом патології, повинні вирішуватися лікарями районних, міських медичних закладів.

У МОЗ та його територіальних органах управління повинні бути визначені працівники, відповідальні за цю ділянку роботи.

Професійна орієнтація працівників, вивільнюваних у результаті структурної перебудови економіки, і незайнятого населення має здійснюватися відповідними консультаційними пунктами (бюро) та територіальними центрами професійної орієнтації при організаційно-методичному керівництві Державного центру зайнятості.

Профорієнтаційна робота з військовослужбовцями, звільненими в запас у зв'язку із скороченням Збройних сил та станом здоров'я, повинна проводитися підрозділами військових комісаріатів.

Професійну орієнтацію серед зайнятого населення на підприємствах різних форм власності рекомендується здійснювати службам соціального розвитку та кадровим службам цих підприємств.

Поряд з державною системою профорієнтації можуть створюватися бюро та агентства, у тому числі комерційні, які надаватимуть платні профорієнтаційні послуги громадянам і підприємствам. Проведення профорієнтаційної роботи серед осіб з обмеженою працездатністю має бути покладено на Мінсоцзахист та МОЗ, у системі яких на всіх рівнях управління мають бути визначені працівники, відповідальні за цю роботу.

У вищих і професійних навчальних закладах повинна бути створена мережа спеціалізованих підрозділів (збільшена кількість навчальних місць) для отримання професійної підготовки інвалідами з певними видами патології.

На загальнодержавному рівні координацію організаційних питань професійної орієнтації дорослого населення та молоді, що навчається, мають здійснювати Мінпраці та Міносвіти.

Координацію досліджень соціально-економічних проблем професійної орієнтації доцільно покласти на Науково-дослідний центр з проблем зайнятості населення та ринку праці Академії наук і Мінпраці, психолого-педагогічних аспектів професійної орієнтації - на науково-дослідні інститути Академії педагогічних наук, а її медичних аспектів - на Інститут медицини праці Академії наук і Український науково-дослідний інститут охорони дітей та підлітків МОЗ.

Одне з чільних місць серед першочергових завдань з цього напрямку посідає професіографічне дослідження основних видів діяльності в ОВС України. Усебічне й глибоке професіографічне вивчення різних видів професійної діяльності є необхідною передумовою вирішення проблем, пов’язаних з ефективністю використання кадрового потенціалу, оптимізацією процесів відбору, підготовки та перепідготовки кадрів, раціоналізацією режимів і умов праці, зниженням травматизму і профзахворювань.

Основною метою професіографічного вивчення основних видів діяльності в ОВС України є визначення вимог, які вони висувають до індивідуально-психологічних, психофізіологічних і особистісних властивостей та якостей працівників, визначення сукупності професійно важливих якостей, необхідних для оволодіння професією, створення на їх грунті еталонної моделі фахівця професіонала.

При вивченні певного виду професійної діяльності обов’язково потрібно враховувати бачення людей, які працюватимуть за цією професією.

Результатом професіографічного вивчення певного виду діяльності є професіограма – документ, в якому надано систематизовану комплексну інформацію про індивідуальні психологічні, соціальні та психофізіологічні властивості і якості особистості, які є необхідними і достатніми для успішного оволодіння професійною діяльністю та вдосконалення в ній.

Професіографічне вивчення різних видів діяльності передбачає також розгляд істотних зв’язків, відношень між людиною і професією з урахуванням їх змін і розвитку.

За встановленими стандартами професіографічна характеристика будь-якої професії містить таку інформацію:

· Загальна характеристика професії

· Санітарно-гігієнічні умови та безпека праці

· Вимоги професії до професії

· Вимоги до загальноосвітньої та спеціальної підготовки

· Протипоказання до виконання професійних обов’язків

Головним завданням професіографічного дослідження є визначення показників (критеріїв) успішності діяльності, яка вивчається.Знання цих показників дозволяє контролювати обґрунтованість розроблених експериментальним шляхом психограм, ефективність методик визначення професійної придатності спеціалістів, а також оцінити загальну ефективність заходів професійного відбору і раціонального розподілу кандидатів за спеціальностями.

Таким чином, професіографічний матеріал є основою, фундаментом професійної орієнтації, що дає можливість більш ефективно вести практичну роботу з раціонального підбору, підготовки та перепідготовки кадрів.

Отже, професіограми професій є важливими методичними засобами профорієнтаційної роботи.

Основними її напрямами (структурними елементами) вважаються: професійна інформація, професійна консультація, професійний відбір (добір), професійна адаптація.

Проведення профорієнтаційної роботи і раціонального розподілу трудових ресурсів безпосередньо ґрунтується на порівнянні знань про професії та знань про індивідуально-психологічні якості людини. Тому в сучасній літературі широко визнається, що основою і необхідним етапом вирішення організаційних та методичних питань профорієнтації є вивчення конкретних видів професійної діяльності і визначення вимог, які вони ставлять до людини як суб’єкта праці. Необхідно розрізняти поняття «професія» і «спеціальність». Професія – це визначений вид трудової діяльності, що виник у результаті суспільного розподілу праці і вимагає для її виконання здібностей, теоретичних знань і практичних навичок. Вона визначається характером створюваного продукту, використовуваними знаряддями праці і специфічними умовами виробництва. Професія є групою споріднених спеціальностей. Спеціальність – підтип професії, що визначається дальшим розподілом праці у її межах (наприклад, професія – лікар; спеціальність – терапевт, педіатр, дерматолог…). Основна мета вивчення різних видів професійної діяльності – дати соціально-економічну і санітарно-гігієнічну характеристику професії, визначити вимоги, які вона ставить до психофізіологічних і особистісних характеристик людини, тобто окреслити сукупність професійно важливих якостей. Вивченням професій у цьому напрямі займається професіографія. У літературі під професіографією розуміють науку, предметом вивчення якої є професії та їх класифікація. Результатом професіографічного вивчення є створення професіограми – документа, у якому подано комплексний, систематизований і всебічний опис об’єктивних характеристик професії і сукупності її вимог до індивідуально-психологіних особливостей людини. Головною частиною професіограми є психограма,що включає повний опис власне психологічних характеристик та професійно важливих особистісних якостей спеціаліста.

Таким чином, план схема психологічної характеристики професії з метою профорієнтації повинна містити таку інформацію:

І) Загальні дані про професію

1. Історія виникнення професії.

2. Зміни, які відбулися у професійній діяльності у зв’язку з науковотехнічним прогресом.

3. Соціально-економічне значення і місце професії на ринку праці.

4. Перспективи розвитку професії.

5. Розгалуження професії за спеціальностями.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сучасний стан профорієнтаційної роботи	\|	ІV. Психологічні вимоги професії до працівника

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.137 сек.