• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Міжнародний ринок валют.

Одним з елементів міжнародної валютної системи є міжнародні валютні ринки. Їх виникнення зумовлене розширенням розрахунків у валюті між продавцями і покупцями.

Валютні ринки - це офіційні центри, де відбувається купівля-продаж валют на основі попиту і пропозиції.

В організаційному плані валютний ринок - це множина великих комерційних банків та інших фінансових закладів, зв’язаних складною мережею сучасних засобів зв’язку, за допомогою яких здійснюється тор­гівля валютою і платіжними документами в іноземних валютах.

Суб’єктами валютного ринку є: фірми, організації та окремі осо­би, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю; комерційні бан­ківські установи та брокерські контори, які забезпечують валютне обслу­говування зовнішніх зв’язків; державні установи. Основну роль серед суб’єктів валютного ринку відіграють центральні банки та казначейства окремих країн.

На світовому валютному ринку здійснюються розрахункові і кредитні операції, що обслуговують товарні угоди; валютообмінні операції; операції з обслуговування руху капіталів між країнами; операції з цінними паперами.

Основними функціями світового валютного ринку є :

- здійснення операцій щодо зовнішньоторговельних операцій;

- регулювання валютних курсів;

- валютний кліринг;

- страхування (хеджування) валютних ризиків;

- отримання прибутків (спекуляція) на різниці валютних курсів.

Перші дві функції розглядаються у подальших розділах.

Валютний кліринг, страхування та спекуляція є особливими функціями світового валютного ринку.

Валютний кліринг - це угоди між урядами двох або декількох кра­їн про обов’язковий залік взаємних міжнародних вимог і зобов’язань. Зу­мовлений валютний кліринг великими масштабами міжнародної торгівлі.

Експорт товарів і послуг країни є причиною продажу іноземних валют з метою купівлі національної грошової одиниці. Водночас імпорт товарів і послуг спричиняє продаж національної валюти для купівлі іно­земної валюти. Отже, здійснення міжнародних розрахунків переходить в площину міждержавних відносин.

У двосторонньому клірингу рахунки ведуться в обох країнах з за­стосуванням прийнятих в міжнародній практиці форм розрахунків (інкасо, акредитив, переказ тощо). Імпортери вносять в свій банк національну валюту, а експортери замість валютного виторгу її отримують. Банки, які ведуть клірингові рахунки, здійснюють залік взаємних вимог.

За обсягом операцій розрізняють повний кліринг, який охоплює до 95% платіжного обігу, і частковий, який поширюється лише на певні операції.

За способами регулювання сальдо клірингового рахунку розріз­няють кліринги:

· з вільно конвертованим сальдо;

· з умовною конвертацією, наприклад, через певний період після утворення сальдо;

· з неконвертованим сальдо, за яких сальдо не може бути переведене в іноземну валюту і погашається, в основному, товарними поставками.

Валюта клірингу може бути будь-якою. Інколи застосовуються дві валюти або міжнародні одиниці .

Страхування, або хеджування валюти - це дії, спрямовані на недопущення ні чистих активів, ні чистих пасивів у даній валюті. Згідно з фінансовою термінологією страхування означає дію з недопущення двох видів відкритих позицій в іноземній валюті - довгих позицій (володіння довгостроковими активами в іноземній валюті) і коротких позицій (воло­діння іноземною валютою в більших обсягах, ніж необхідно в коротко­строковому плані). Отже, валютний ринок, породжуючи зміну валютних курсів, одночасно дає можливість застрахуватися від майбутніх їх коливань.

Зворотною стороною страхування є спекуляція. Валютні спекуля­ції - це операції банківських закладів, фірм, юридичних та фізичних осіб для отримання прибутку від зміни валютних курсів у часі або на різних ринках. За фінансовою термінологією спекуляція - це дії з відкриття нетто-активів (довга позиція) або нетто-пасивів (коротка позиція) в іно­земній валюті.

Залежно від обсягу, характеру валютних операцій та набору ви­користовуваних валют валютні ринки поділяються на міжнародні, регіо­нальні та національні (місцеві).

Під національними та регіональними валютними ринками ро­зуміють сукупність операцій з валютного обслуговування клієнтів (компа­ній, приватних осіб та банків, що не спеціалізуються на проведенні міжна­родних валютних операцій), що здійснюють банки, розміщені на території даної країни (регіону). Крім того, до операцій внутрішнього національного ринку належать валютні операції між окремими компаніями та приватни­ми особами, а також ті, що проводяться на валютних біржах.

85 - 95% валютних угод укладається на міжбанківському валют­ному ринку.

Через валютний ринок здійснюються всі розрахунки у світовому співтоваристві.

Ядром валютного ринку є країни, в яких практично відсутні ва­лютні обмеження. Це - США, Німеччина, Японія, Великобританія, Швей­царія, Швеція, Канада, Норвегія, Нідерланди, Люксембург та деякі інші.

Провідну роль у здійсненні валютних операцій на валютних рин­ках відіграють комерційні банки, які на договірній основі виконують інка­сові та інші платіжні доручення іноземних банків-кореспондентів. В біль­шості країн, крім перелічених вище, на валютний ринок можуть виходити лише уповноважені банки (які мають право на проведення валютних опе­рацій) та державні заклади. Міжнародними банками здійснюється близько 90% валютних угод, а щоденний обіг валютних бірж становить біля 500 млрд. дол. Основними валютними центрами є Лондон, Нью-Йорк і Токіо. В них встановлюються валютні курси.

Розрізняють міжбанківський і біржовий валютні ринки. На між­банківському ВР усі операції проводяться безпосередньо банками за допо­могою технічних засобів зв’язку. Така форма ВР найпоширеніша (близько 90% усіх валютних угод). Міжбанківський ВР ділиться приблизно на дві однакові частини: брокерський та прямий ринки.

На брокерському ринку банки користуються послугами брокерів, а на прямому - самостійно знаходять партнерів.

На біржовому ринку зустрічаються представники центральних банків країн-членів і, балансуючи заявки своїх клієнтів, фіксують курс валют, який стає орієнтиром для всього ВР.

Міжбанківський ВР більше використовують США, Канада, Вели­кобританія, Швейцарія, а біржовий - Японія, Франція, скандинавські країни.

Для більшості міжнародних операцій використовується шість ва­лют: долар США, німецька марка, єна Японії, фунт стерлінгів, швей­царський франк та французький франк. На них припадає до 90% міжна­родного конверсійного обігу.

Найпоширенішими є такі угоди з валютами: долар-марка; долар-єна; долар-фунт стерлінгів.

Торгують валютою у вигляді касової та строкової валютних угод. Касові (готівкові) валютні операції в основному здійснюються на умовах спот (spot), що означає розрахунок у момент укладання угоди або не пізніше ніж на другий робочий день після здійснення угоди за курсом, за фіксованим в момент її укла­дання. Такі угоди укладаються усно або з використанням автоматичного зв’язку. Мета операції спот - забезпечення валютою зовнішньоторговельних операцій та отримання банками курсово­го прибутку.

Під час строкових (форвардних) валютних операцій сторони до­мовляються про поставку обумовленої суми іноземної валюти через пев­ний строк після здійснення угоди за курсом, зафіксованим в момент її укладання. Найпоширенішим є строк від одного тижня до 6 місяців. Курс за форвардними угодами може бути як вищим, так і нижчим від курсу спот. Курси валют, обумовлені в даний час для обміну усіх валют пізніше, називаються строковими (форвардними). Їх не треба плутати з майбутнім курсом спот. Курс спот - це той курс, який є на ринку на певну дату. Наприклад, якщо у вересні укладена угода про продаж доларів, яка буде здійснена через 90 днів, то валюта обмінюється в певну обумовлену дату у листопаді, але за курсом, зафіксованим у вересні. Форвардний курс може бути вищим, нижчим або дорівнювати курсу спот на цю дату. Якщо він вищий, то різниця плюсова - премія (ажіо), а якщо нижчий, то різниця мінусова (дисконт).

У валютних котируваннях сам курс форвард, як правило, не вка­зується, а зазначається лише розмір премії чи дисконту, які додаються або віднімаються від курсу спот (наприклад, премія 0,0210 марки). Форвардні угоди укладаються для страхування капіталовкладень за кордоном від можливих збитків, для конверсії валюти в комерційних цілях, для отримання прибутку за рахунок курсової різниці.

Різновидами строкових операцій є опціонні та ф’ючерcні операції.

Ф’ючерсні операції - це купівля-продаж валюти за зафіксованими в момент укладання угоди цінами з виконанням операції через певний період. Основна їх особливість - це торгівля стандартними контрактами, в яких детально регламентовані всі умови - сума, термін, метод розрахунку тощо. В момент укладання угоди вноситься невелика сума - гарантійний депозит. Під час ф'ючерcних угод застосовується хеджування (від англ. hedge - огороджувати) - форма страхування ціни або прибутку, за допо­могою якого учасники угод мають можливість застрахувати себе від можливих втрат за рахунок зміни цін протягом дії угоди.

Об'єктом опціонних угод є право купити (опціон “кол” - option call) або продати (“пут” - option put) валюту в майбутньому за курсом, зафіксованим у момент укладання угоди. Це є угода з незафіксованою датою поставки валюти. За придбання права купити або продати валюту платиться невелика премія. Якщо за період дії угоди опціон був неви­гідний, тоді оплачена премія втрачається і валютна операція не здійсню­ється. Опціон вигідний, якщо курсові коливання вищі, ніж розмір премії.

Валютною угодою, яка поєднує готівкову і строкову операції, є операція своп (swop). Це валютна операція, що передбачає купівлю-про­даж двох валют на умовах негайної поставки з одночасною контругодою на визначений строк з тими ж валютами. Під час операцій своп готівкова угода здійснюється за курсом спот, який у строковій контругоді коректу­ється з урахуванням премії або дисконту залежно від руху валютного курсу. Клієнт економить на різниці між курсами продавця і покупця за готівковою угодою.

Частину валюти, яку продають, банки витрачають на купівлю іншої валюти. Внаслідок цього змінюється співвідношення вимог і зобо­в'язань банку в інвалюті, яке визначає його валютну позицію. Якщо вони збігаються, валютна позиція вважається закритою, а якщо ні - відкритою. Відкрита позиція є короткою, якщо зобов'язання по купленій валюті перевищує вимоги, і довгою, якщо вимоги по купленій валюті більші за зобов'язання.

Під валютною політикою розуміють сукупність економічних, пра­вових та організаційних заходів і форм, здійснюваних державними орга­нами, центральними банківськими і фінансовими закладами, міжнарод­ними валютно-фінансовими організаціями у галузі валютних відносин.

Через валютну політику держава впливає на ефективність та цілеспрямованість використання валютних засобів.Сфера дії валютної політики охоплює валютний ринок та ринок дорогоціни хметалів і каменів.

Валютна політика є складовою частиною зовнішньоекономічної політики і включає:

- валютну дисконтну політику;

- валютну девізну політику;

- валютне субсидування;

- диверсифікацію валютних резервів.

Валютна дисконтна політика та валютна девізна політика є елементами біжучої валютної політики держави.

Валютна дисконтна політика - це система економічних і організаційних заходів держави з використання облікової ставки проценту для орієнтовного коректування валютного курсу, регулювання руху короткотермінових інвестицій та збалансування платіжних зобов'язань. Реалізується через вплив на стан грошового попиту, динаміку і рівень цін, обсяг грошової маси, міграцію короткотермінових інвестицій. Таким чином досягається динамічна рівнова­га внутрішньої економіки в системі світогосподарських зв’язків. Залежно від того, який в країні встановлений режим - фіксованих чи плаваючих курсів, застосо­вується різний набір економічних важелів для відновлення порушеної рівноваги.

Якщо курс фіксований, потрібні зміни у внутрішній економіці з тим, щоб за існуючого валютного курсу ліквідувати зовнішній дисбаланс. Наприклад, якщо дефіцит балансу, необхідно за рахунок продажу валют­них резервів скорочувати грошову масу, проводити жорстку грошово-кре­дитну політику доти, доки попит на національну валюту не відновиться.

Якщо курс плаваючий можлива, інша крайність. Валютний курс під впливом короткотермінових (спекулятивних) чинників може призвес­ти до переоцінки макроекономічної незбалансованості економіки, що може спричинити небажані структурні зміни.

Сьогодні ні один, ні другий режими валютних курсів в чистому вигляді не існують, хоча еволюція міжнародної валютної системи в ціло­му йшла в напрямку від режиму фіксованих до режиму плаваючих валют­них курсів.

Валютна девізна політика - це система регулювання валютного курсу купівлею та продажею валюти через валютну інтервенцію та валютні обмеження.

Одним з інструментів валютної політики офіційних органів є ва­лютні інтервенції центрального банку з метою коригування динаміки ва­лютного курсу.

Валютна інтервенція - це форма впливу центрального банку країни на формування курсу національної валюти. Полягає у здійсненні банком цільових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти (твердої) за національну. Для підвищення курсу власної грошової одиниці банк продає іноземну валюту, а для зниження курсу своєї валюти він скуповує тверду валюту в обмін на національну.

Інтервенції ефективні, якщо незбалансованість міжнародних розрахунків країни тимчасова, але у випадку глобальної незбалансованос­ті вони не в стані протистояти падінню або підвищенню валютного курсу.

Валютні обмеження - це система правових, оргацізаційних та економічних заходів, які регламентують операції з національною та іноземною валютами.

Довготривала валютна політика передбачає заходи зі зміни валютного механізму і стосується порядку валютних розрахунків, режиму валютних курсів і паритетів, використання золота і резервних валют, міжнародних платіжних засобів тощо.

Читайте також:

1. Валютний курс та конвертованість валют.
2. Валютний ринок
3. Валютний ринок
4. Валютний ринок, основи його функціонування. Основні види валютних операцій
5. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку
6. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку
7. Валютні курси. Котирування валют. Конвертованість валют. Валютний курс.
8. Виведення нових товарів на ринок
9. Внутрішній і міжнародний маркетинг
10. Внутрішній ринок – національний ринок – міжнародний ринок – світовий ринок
11. Вторинний ринок
12. Вторинний ринок

Переглядів: 792