Суть процента та процентний ризик

Важливим етапом вивчення теми кредиту та його ролі в ринковій економіці є оволодіння теорією відсотка та напрацювання практичних вмінь та навичок його практичного використання. Студенти мають правильно оцінювати величину відсоткової ставки як плати за користування кредитом, вивчити джерела формування величини відсотка, навчитися розрізняти і використовувати різні види відсоткових ставок, вміти прогнозувати механізм дії тих факторів, які впливають на зміну ринкових ставок відсотка, розраховувати норму відсотка залежно від рівня ризику.

Відсоток за кредит або позичковий відсоток означає плату позичальника у боргових (кредитних) відносинах за надані в позику гроші чи матеріальні цінності. Відсоток належить до числа категорій товарного виробництва, яке і визначає суть кредитних відносин. Величина норми відсотка відображає економічні відносини між власником позичкового капіталу і підприємцем, який прибутково використовує у своєму обороті чужу власність, і становить собою ціну капіталу, що взятий у кредит.

Норма відсотка (N) розраховується за формулою

У ринковій економіці суть показника рівня відсотка тлумачиться як кількісна характеристика плати за кредит, яка показує міру реалізації власності у формі отри- маного доходу від її реалізації. Норма відсотка — динамічна величина, що залежить насамперед від середньої в даній країні норми прибутку як міри прибутковості капітальних вкладень у виробництво. Дж. Кейнс суть відсотка розглядав як «плату за розставання з ліквідністю» і відносив до дії загального психологічного закону, за яким люди віддають перевагу грошам як найліквіднішій формі багатства. Величина позичкового відсотка, за Кейнсом, залежить від двох факторів:

1) прямо пропорційна перевагам ліквідності;

2) обернено пропорційна кількості грошей, що перебувають в обігу.

Реальна динаміка норми відсотка не перевищує норми прибутку. Зокрема, середня норма прибутку становить максимальну межу норми прибутку. Мінімальної межі норми відсотка не визначають. Водночас її розмір має покривати витрати кредитора, пов’язані з даною кредитною операцією, і приносити йому хоча б мінімальний дохід. Якби мінімальна межа норми відсотка становила 0. то кредитні відносини втратили б свій економічний сенс.

Розмір відсоткової ставки на макроекономічному рівнізалежить від попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, стабільності монетарного рин- ку в країні, рівня облікової ставки національного банку. Як правило, комер- ційні банки за основу позичкового відсотка беруть облікову ставку національ- ного банку з додачею маржі. Маржа (від франц. marge — край) — різниця між відсотковою ставкою за наданий банком кредит і ставкою, яку сплачує банк за куплені ресурси. Її розмір, як правило, не регламентується, але в певних ситу- аціях НБУ може це робити, особливо коли кредити комерційними банками надаються за рахунок куплених ресурсів у національному банку.

На розмір відсоткової ставки на мікроекономічномурівні впливають мета використання кредитних ресурсів, розмір кредиту, термін його використання та рівень ризику. Як правило, кредитна ставка за надання кредиту на поточне фінансування виробничих потреб — найнижча і визначається короткостроковим її використанням, а найдорожчою стає відсоткова ставка, що надається торгово-посередницьким фірмам, операції яких носять спекулятивний характер з підвищеним ризиком. Розмір ставки користування дрібними кредитами вища, ніж за користування великими кредитами, бо останні потребують порівняно менших витрат банків і надаються надійним позичальникам. Залежність величини позичкового відсотка від терміну використання позичкових ресурсів позичальником залежить не тільки від величини ризику неповернення, а й від вірогідності знецінення позичених коштів унаслідок інфляції.

Проблема захисту позичкового капіталу особливо актуальна в періоди економіч- ної нестабільності й інфляції, коли реальна кредитна сума, що надавалася в кредит, може виявитися значно меншою від тієї, що була на момент кредитування. Ось чому потрібно відслідковувати номінальну і реальну відсоткові ставки. Номінальна від- соткова ставка — це ціна грошової позики, що визначається як відношення річно- го доходу, отриманого на позичковий капітал, до суми позики без урахування зміни рівня цін під тиском інфляційного процесу. Реальна ставка відсотка визначається порівнянням між собою товарних еквівалентів з урахуванням інфляційного впливу.

Економічні межі кредиту – це межа відносин з приводу зворотного руху вартості. Як матеріальний процес кредит має просторову, часову та якісну визначеність. Це означає, що кредитні потоки відособлені від інших вартісних потоків, мають закінченість в часі, мають сукупність властивостей, що притаманні лише кредиту.

На макроекономічному рівні виділяють зовнішні та внутрішні межі кредиту.

Під зовнішніми межами розуміють якісне відособлення в часі і просторі кредитних відносин від усіх інших, вони визначають місце кредиту в економічних відносинах суспільства.

Фактори, що впливають на зовнішні межі кредиту, впливають насамперед на попит на кредит, а також на можливість його надання. До них належать:

- рівень розвитку виробництва;

- об’єм і структура кредитних ресурсів;

- забезпеченість грошового обороту платіжними засобами;

- фінансовий стан господарських суб’єктів;

- співвідношення між формами кредиту;

- соціально-економічна політика держави;

- структура кредитної системи;

- діючий кредитний механізм;

- рівень цін та система ціноутворення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Банківський кредит та його класифікація.	\|	ТЕМА 12. КРЕДИТНІ СИСТЕМИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.