• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ТЕМА 12. КРЕДИТНІ СИСТЕМИ

Внутрішні межі вказують на допустиму міру розвитку окремих форм кредиту (банківського, комерційного, державного, споживчого, міжнародного). Це співвідношення може змінюватись і залежить теж від вищезгаданих факторів.

Виділяють функціональні межі кредиту:

- перерозподільча межа (на практиці означає, що активні операції банків пов’язуються з пасивними);

- емісійна межа (об’єм кредиту не може бути довільним, поскільки впливає на грошову масу).

На мікрорівні межі кредиту приймають форму меж кредитування, що визначається поняттям кредитоспроможності позичальника і ліквідності банку.

Позичковий процент – об’єктивна економічна категорія, що представляє собою особливу ціну позиченої у тимчасове користування вартості.

Він виникає тоді, коли окремий власник передає іншому певну вартість у тимчасове користування з метою її виробничого користування. Ця вартість має риси товару і найголовнішу з них – споживчу вартість, яка полягає в отриманні прибутку, що з однієї сторони є доходом виробника (позичальника); з іншої є доходом кредитора (у формі процента).

Існують різні форми позичкового процента, їх класифікація визначається рядом ознак: за формами кредиту; за видами кредитних установ; за видами інвестицій з залученням кредитів (процент за кредитами в основні фонди, в оборотні засоби, в цінні папери); за терміном кредитування; за видами операцій кредитної установи.

Позичковий процент більшістю економістів розглядається як ціна капіталу, узятого в кредит. Величина позичкового процента характеризується його нормою у вигляді процентної ставки. Норма процента визначається:

Н= (Д_Р /К)х100%,

де Д_Р – річний дохід на позичений капітал;

К – сума кредиту (вкладеного капіталу).

Нарахування відсотків проводиться, як правило, дискретно, тобто через певні періоди часу (дискретні відсотки).

Інтервал часу, за який нараховано відсотки, називається періодом нарахування (рік, півріччя, квартал, місяць, день). Відсотки можуть нараховуватись наприкінці періоду (рекурсивні відсотки) або наперед, на початку періоду (авансові відсотки).

Процес збільшення суми грошей через приєднання відсотків до суми боргу називається нарощенням, нагромадженням, капіталізацією.

Під відсотковими грошима (або коротко – відсотками) розуміють грошову винагороду за позичені гроші (капітал). Відсотки є з одного боку – доходом кредитора, з іншого боку – це плата, яку здійснює позичальник за право тимчасово користуватися певною сумою позичкового капіталу.

У найпростішому вигляді для розрахунку відсотків можна скористатись такою формулою

де Z – розмір плати за користування коштами (відсоткові гроші, відсотки);

К – сума кредиту чи депозиту (початкова сума боргу);

p – відсоткова ставка, % (річна);

t – термін користування грошима (у днях);

Т – тривалість року, в днях.

Відсоткові гроші сплачуються кредитору у процесі їх нарахування або приєднуються до суми боргу. Таким чином будь-який борг має початкову та кінцеву величину.

Початкова сума боргу – це зобов’язання боржника на початок дії фінансової угоди. Кінцева сума боргу – це заборгованість на кінець терміну дії угоди, і вона більша від початкової суми на величину відсоткових грошей. Кінцева сума утворюється нагромадженням відсоткових грошей та їх додаванням до початкової суми, тому часто її ще називають нарощеною сумою боргу.

Якщо кожне нарахування відсотків проводиться від однієї суми (постійна база), то використана при цьому відсоткова ставка називається простою.

Якщо база (сума) для нарахування відсотків змінюється з кожним періодом нарахування, то говорять про складний спосіб нарахування відсотків, а відсоткову ставку називають складною.

Розглянемо процес нагромадження простих відсотків, увівши умовні позначення:

S – кінцева сума боргу(нарощена сума);

і – ставка відсотків у вигляді десяткового дробу (р/100%);

n – термін позички.

Згідно з (3), формула простих відсотків матиме вигляд:

Z=K×n×i

Нарощена сума боргу зa простими відсотками:

S=K+Z

Продовжимо перетворення формули:

S=K+Z=K+ K×n×i=K×(1+n×i)

Отже:

S=K×(1+n×i)

Вираз (1+n×i)називається множником нарощення простих відсотків.

Слід пам’ятати, що практика нарощення за простими відсотками використовується при наданні короткотермінових позичок, тобто на термін не більше одного року. Оскільки відсоткова ставка, як правило, встановлюється у розрахунку на рік, то якщо тривалість позички менша року, необхідно визначити, яка частина відсотків має бути заплачена кредитору.

Якщо кількість днів у році позначити через Т, а кількість днів користування грошима – t, тоді термін користування грошима в роках n можна виразити дробом:

n=t/T

Величини t та T можуть набувати різних числових значень. Наприклад, кількість днів можна обчислити точно (за календарними датами) чи наближено (якщо прийняти тривалість 1-го місяця рівною 30-ти дням). Тривалість року в обчисленнях теж може бути різною – 360 днів (наближене значення) чи 365 та 366 днів у високосному році. Тому можливі три варіанти обчислень, які дали назву трьом видам простих відсотків:

1) звичайні відсотки – якщо t визначати, виходячи із тривалості місяця, що рівна 30 днів, а T = 360 днів; таку практику нарахування іноді називають німецькою і використовують при обчисленні звичайних відсотків по депозитах;

2) комерційні відсотки – якщо t – фактичне (календарне), а T = 360 днів; цей метод називають банківським або французьким та використовують при обліку векселів;

3) точні відсотки – якщо t – фактичне, а T = 365 (366) днів; цей спосіб найточніший і його називають англійським та використовують при зовнішньоекономічних операціях.

Слід пам’ятати, що дата надання та погашення боргу вважається одним днем при будь-якому способі обчислення відсотків.

Складні відсотки – це відсоткові гроші, при нарахуванні яких за базу приймається нарощена сума попереднього періоду. Процес нарахування та капіталізації складних відсотків можна записати як зростаючу геометричну прогресію:

S=K×(1+j)^m,

де m – кількість розрахункових періодів,

j – ставка відповідного періоду (місяця, кварталу, півріччя, року).

Вираз (1 + j)^m називається множником нарощення складних відсотків.

Читайте також:

1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. IV. Розподіл нервової системи
5. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
6. IV. Філогенез кровоносної системи
7. POS-системи
8. VI. Філогенез нервової системи
9. Автокореляційна характеристика системи
10. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
11. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
12. Автоматизовані форми та системи обліку.

Переглядів: 676