• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сутність розвитку персоналу та його роль у забезпеченості конкурентоспроможності працівників і організації

План

Тема 1. КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПЕРСОНАЛУ ЯК ОБ’ЄКТ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ

1.1. Предмет і мета навчальної дисципліни управління розвитком персоналу

1.2. Сутність розвитку персоналу та його роль у забезпеченості конкурентоспроможності працівників і організації

1.3. Взаємозв’язок стратегії розвитку персоналу та стратегії управління організації

1.4. Складові конкурентоспроможності персоналу підприємства

1.5. Управління конкурентоспроможністю персоналу

1.1. Предмет і мета навчальної дисципліни управління розвитком персоналу

Управління розвитком персоналу ґрунтується на об’єктивно властивих ефективному управлінню виробництвом методах, принципах, процедурах, зміст яких достатньо повно викладений у навчальних дисциплінах «Менеджмент», «Менеджмент персоналу». Однак управління розвитком персоналу має свою специфіку, свій об’єкт та суб’єкт управління, власну технологію.

Предметом навчальної дисципліни є розвиток персоналу організації: Навчальна дисципліна розкриває систему знань, що пов’язана з ціленаправленим впливом на розвиток персоналу організації (підприємства, фірми) для забезпечення ефективного функціонування організації, її конкурентоспроможності на ринку, збагаченням інтелектуального, творчого і культурного потенціалу працівників, задоволенням їх потреб у професійному навчанні, плануванні трудової кар’єри та професійно-кваліфікаційному просуванні, соціальному розвитку.

Метою навчальної дисципліни «Управління розвитком персоналу» є сприяння студентам, слухачам в опануванні теоретичними основами та виробити вміння і практичні навички з планування та організації розвитку персоналу в умовах ринкової економіки, структурної й технологічної перебудови галузей економіки.

Зміст навчальної дисципліни складають принципи і методи управління розвитком персоналу організації, теоретичні та практичні проблеми розробки проекту розвитку персоналу організації, шляхи реалізації політики у сферах освіти та професійної підготовки персоналу, вибору найбільш ефективної технології, засобів й методів професійного навчання персоналу стосовно конкретної ситуації на підприємстві, проведення атестації фахівців і керівників, впровадження організаційних форм планування трудової кар’єри персоналу та роботи з резервом керівників в організації.

Завдання навчальної дисципліни полягає у тому, щоб на основі теоретичних положень менеджменту і узагальнення практичного досвіду роботи розкрити зміст, організаційні форми та методи здійснення діяльності у сфері управління розвитком персоналу організації.

Виходячи з поставленого завдання навчальної дисципліни, студенти і слухачі повинні оволодіти такими основами знань:

змістом роботи служби управління персоналом щодо складання проекту розвитку персоналу в організації, особливості проведення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників на великих, середніх і малих підприємствах;

сутністю маркетингу персоналу, його роль у розвитку працівників організації, зовнішні та внутрішні фактори, що визначають напрями маркетингу персоналу відносно розвитку працівників підприємства;

інвестиціями в персонал як основи розробки виробничих і соціальних показників розвитку організації, методологічні та методичні підходи до визначення економічної й соціальної ефективності професійного навчання персоналу;

специфікою планування і прогнозування розвитку персоналу на рівнях організації, регіону, держави, визначення на цій основі обсягів професійного навчання громадян у професійно-технічних та вищих навчальних закладах;

поняттям і завданнями оцінювання розвитку персоналу підприємства, застосування результатів ділової оцінки працівників при проведенні виробничої адаптації та атестації персоналу, плануванні трудової кар’єри робітників і фахівців, формуванні кадрового резерву керівників;

управлінням професійним навчанням робітників, фахівців і керівників в організації, планування та здійснення короткострокового й тривалого періодичного підвищення кваліфікації персоналу, перепідготовки працівників з метою одержання нової професії чи спеціальності;

плануванням соціального розвитку персоналу організації, соціальних наслідків підвищення освітнього та кваліфікаційного рівнів працівників, соціального прогнозу розширеного відтворення робочої сили на підприємстві і поза виробництвом;

матеріальним та нематеріальним стимулюванням розвитку персоналу в організації, взаємодією організації, закладів освіти, служби зайнятості, органів державної виконавчої і законодавчої влади щодо стимулювання розвитку персоналу.

Одержані теоретичні знання дозволять студентам та слухачам у майбутньому в якості спеціалістів і магістрів у сфері управління трудовими ресурсами, економіки праці й менеджменту персоналу:

здійснювати професійне навчання, планування трудової кар’єри персоналу, його професійно-кваліфікаційне просування для реалізації цілей стратегічного управління організації як виробничо-господарської системи;

забезпечувати більш повне використання здібностей, інтересів і нахилів працівника, його освітнього та професійного потенціалу для впровадження в практику нововведень, високих технологій і таким чином підвищувати гнучкість підприємства, його конкурентоспроможність на ринку, надати можливість успішно протидіяти дестабілізуючим факторам зовнішнього та внутрішнього середовища;

формувати позитивне ставлення персоналу до організації, його керівництва внаслідок цілеспрямованого планування трудової кар’єри працівників, ефективного матеріального і нематеріального стимулювання їх розвитку, підвищити престиж та привабливість підприємства серед молоді й інших груп населення;

створити сприятливі умови для ефективної роботи персоналу в організації шляхом запровадження гнучкої системи безперервної післядипломної освіти працівників.

Навчальна дисципліна «Управління розвитком персоналу» не є якоюсь самоціллю, досягнення якої здійснювалось би у відриві від виробничої, соціальної та інших сторін діяльності організації. Виходячи з цього, одним з найважливіших завдань навчальної дисципліни — це визначення змісту і межі проблем, що пов’язані з прийняттям управлінських рішень щодо розвитку персоналу в тісному взаємозв’язку з вирішенням інших питань функціонування організації у ринковому середовищі. Це сприяє більш чіткому визначенню місця та підвищенню значення заходів з розвитку персоналу в системі управління організацією.

Управління розвитком персоналу порушує досить широку сферу діяльності особистості у всій її різноманітності і складності. Досліджуючи широку сукупність факторів, що позитивно впливають на підвищення ефективності праці персоналу та конкурентоспроможність організації на ринку, навчальна дисципліна розробляє підходи щодо формування інтелектуального, творчого і культурного потенціалу працівників як окремої організації, так й трудового потенціалу суспільства в цілому. Тому навчальна дисципліна при розробці рекомендацій з формування людського фактору з метою підвищення ефективності виробництва товарів чи надання послуг спирається не тільки на результати власних досліджень, але й на знання інших наукових дисциплін — суспільних, природознавчих та технічних.

Управління розвитком персоналу, насамперед, ґрунтується на теорії цілісності людини, що розробляється філософією. Це передбачає використання таких принципів, як соціальна та предметно-діяльністна сутність людини, цілісність та історичне розуміння особистості, сутність і зміст процесу праці як людської предметної діяльності, всебічний розвиток особистості як умови науково-технічного та суспільного прогресу, сталого економічного зростання.

Навчальна дисципліна широко застосовує знання педагогічних наук, такі принципи освіти, як інтеграція з наукою і виробництвом, гнучкість та прогностичність системи освіти, єдність і наступність освіти, безперервність й різноманітність освіти та інші. Це ж стосується дисциплін «Політекономія», «Макроекономіка», «Економіка підприємства», «Менеджмент» і «Маркетинг», що вивчають закони управління виробництвом, розподілом, перерозподілом та обміном товарів і послуг. Економічна теорія з’ясовує цінність освіти та професійної підготовки, визначає величини їх впливу на економічний розвиток країни, зростання валового внутрішнього продукту і національного доходу.

Управління розвитком персоналом тісно пов’язано з управлінням трудових ресурсів, економікою праці. Предметами вивчення цих дисциплін є трудові ресурси, праця в їх історичній визначеній формі, формування, розподіл, перерозподіл та використання трудових ресурсів, суспільна ефективність і продуктивність праці, а також наукова організація праці персоналу. Це важливо з точки зору створення сприятливих умов для результативної організації професійного навчання працівників, професійно-кваліфікаційного просування робітників та фахівців, раціонального використання працівників за рівнем професійної підготовки й кваліфікації на підприємствах.

Суттєвий вплив на управління розвитком персоналу здійснюють фізіологічні реакції організму людини на трудові навантаження та умови праці, психологічні фактори трудової діяльності, фізіологічні основи проектування раціональних режимів праці і відпочинку персоналу, що вивчаються навчальною дисципліною «Фізіологія і психологія праці». Вказана дисципліна закладає психофізіологічні основи теоретичного та виробничого навчання, формування трудових навичок і умінь.

Планування та організація професійного навчання робітників і фахівців з вищою освітою, формування й підготовка резерву керівників в організації передбачає врахування соціально-психологічних і психофізіологічних особливостей людини, умови та характеристики трудової діяльності по конкретній професії чи спеціальності, їх окремих вимог до людини, а також професійно важливих якостей, якими повинен володіти працівник. Зазначені особливості людини та вимоги професії до професійно важливих якостей працівника відображаються у професіограмах, вивчаються навчальною дисципліною «Професійна орієнтація», що обумовлює тісні міждисциплінарні зв’язки цієї дисципліни з управлінням розвитку персоналу.

Не можна обійти взаємозв’язок між управлінням розвитку персоналу і ринком праці. Навчальна дисципліна «Ринок праці» досліджує ринок праці як систему відтворення робочої сили, розкриває структуру, функції, механізм державного регулювання ринку праці в умовах ринкової економіки. Підвищуючи свій рівень професійної підготовки, працівники стають більш конкурентоспроможними не тільки на внурішньофірмовому ринку праці, але з поза ним. У цьому зв’язку в навчальній дисципліні «Управління розвитком персоналу» розглянута взаємодія підприємств з центрами зайнятості щодо стимулювання розвитку персоналу, який підлягатиме вивільненню; професійного навчання працівників, котрі прийняті на підприємство за направленнями центрів зайнятості.

Досить міцні міждисциплінарні зв’язки між управлінням розвитку персоналу та менеджменту персоналу. Завданням останнього є формування знань, навичок і умінь по здійсненню аналізу наявної структури персоналу, планування поточної та перспективної потреби в кадрах. Саме це становить підґрунтя для проведення подальшої роботи щодо розвитку персоналу, забезпечення ефективності навчання працівників. Знання, одержані студентами під час вивчення навчальної дисципліни «Менеджмент персоналу», про форми та методи визначення посадових обов’язків працівників, їх завдань і відповідальності за доручену ділянку, знадобляться при опанування навчального матеріалу з організації підвищення кваліфікації персоналу, формування резерву керівників тощо.

Ефективне функціонування любої організації, насамперед, визначається ступінню розвитку її персоналу. В умовах сучасного швидкого старіння теоретичних знань, умінь та практичних навичок спроможність організації постійно здійснювати розвиток своїх працівників є одним з найважливіших факторів забезпечення конкурентоспроможності її на ринку, оновлення і зростання обсягів виробництва товарів чи надання послуг.

Розвиток персоналу представляє собою багатогранне та складне поняття, що охоплює широке коло взаємопов’язаних психологічних, педагогічних, соціальних і економічних проблем. З’ясування його сутності передбачає визначення змісту таких ключових понять, як особистість, гармонійний розвиток особистості, професійний розвиток особистості.

Особистість — це усталена система соціально значущих рис, що всебічно характеризують індивіда. Особистість є продуктом суспільного розвитку та включення індивідів у систему соціальних відношень шляхом активної предметної діяльності і спілкування. Формування особистості відбувається в процесах соціалізації індивідуумів та направленого виховання, опанування ними соціальних норм й функцій за допомогою оволодіння різними видами і формами діяльності.

Гармонійний розвиток особистості — це різнобічний процес набуття та вдосконалення фізичних, психологічних, моральних і економічних якостей особистості в їх розмірності, злагодженому поєднанні й органічній єдності. Гармонічний розвиток особистості означає всесторонній розвиток людини як створіння соціального, яке володіє свідомістю (розумом), активного та здібного до результативної і продуктивної праці.

Професійний розвиток особистості — це підготовка та адаптація особи до роботи за конкретною професією чи спеціальністю. Зазначене поняття більш вузьке у порівнянні з поняттям «гармонійний розвиток особистості». Професійний розвиток особистості відображає процес підготовки людини до конкретного виду трудової діяльності, включає в себе оволодіння особистістю потрібних теоретичних знань, умінь та практичних навичок, соціальних норм поведінки, системи моральних цінностей і економічних якостей.

Про важливість професійних моральних цінностей, наприклад, для фахівців з вищою освітою з медичних та військових спеціальностей свідчить наявність таких особливих кодексів професійної моралі, як клятва Гіпократа майбутніх лікарів чи військова присяга курсантів.

Більш вузьким у порівнянні з поняттям «гармонійний розвиток особистості» виступає поняття «розвиток персоналу». Нетотожніми між собою є також поняття «професійний розвиток особистості» і «розвиток персоналу». В цьому зв’язку розглянемо детальніше останнє поняття.

Н. Том під системою розвитку персоналу розуміє цілеспрямований комплекс інформаційних, освітніх та прив’язаних до конкретних робочих місць елементів, які сприяють підвищенню кваліфікації працівників даного підприємства у відповідності із завданнями розвитку самого підприємства і потенціалом та нахилами співробітників. В свою чергу, Марра Р. і Шмидт Г. розглядають розвиток персоналу, як навчання і підвищення кваліфікації персоналу. Хоча таке розуміння дещо звужує «системне» розуміння розвитку персоналу, але не заперечувало думку Н. Тома.

Більш ширше розглядають це поняття російські вчені, зокрема, А. Я. Кібанов. На їх думку розвиток персоналу — це сукупність організаційно-економічних заходів служби управління персоналом організації у сфері навчання персоналу організації, його перепідготовки і підвищення кваліфікації. Ці заходи охоплюють питання професійної адаптації, оцінки кандидатів на вакантну посаду, поточної періодичної оцінки кадрів, планування ділової кар’єри та службово-професійного просування кадрів, робота з кадровим резервом.

Таким чином, розвиток персоналу — це системно організований процес безперервного професійного навчання працівників для підготовки їх до виконання нових виробничих функцій, професійно-кваліфікаційного просування, формування резерву керівників та вдосконалення соціальної структури персоналу. Розвиток персоналу забезпечується заходами з оцінювання кадрів з метою здійснення виробничої адаптації і атестації персоналу, планування трудової кар’єри робітників і фахівців, стимулювання розвитку персоналу тощо.

Складові процесу розвитку персоналу організації наведені на рис. 1.1.

Розвиток персоналу у значній мірі залежить від стану профорієнтаційної роботи в навчальних закладах та безпосередньо в організації. Одним із результатів розвитку персоналу є винахідницька і раціоналізаторська робота працівників. Водночас здійснення розвитку персоналу передбачає наявність в організації відповідної системи матеріального та морального стимулювання.

Якщо розвиток персоналу здійснюється переважно у межах організації або за її ініціативи і сприянням поза виробництвом, то професійний розвиток особистості може виходити з рамки трудової діяльності в організації, проводитися не тільки за рахунок її коштів, а й за рахунок бюджетних чи власних коштів громадянина.

Професійний розвиток особистості в межах організації виражається поняттям «професійний розвиток персоналу». Професійний розвиток персоналу — це цілеспрямований і систематичний вплив на працівників шляхом здійснення професійного навчання впродовж їх трудової діяльності в організації з метою досягнення високої ефективності виробництва чи наданих послуг, підвищення конкурентоспроможності персоналу на ринку праці, забезпечення виконання працівниками нових більш складних завдань на основі максимально можливого використання їх здібностей та потенційних можливостей.

Розвиток персоналу тісно взаємопов’язаний та взаємообумовлений поняттями «освіта», «професійне навчання персоналу» і «професійно-кваліфікаційне просування персоналу».

Освіта — це процес та результат засвоєння особистістю систематизованих теоретичних знань, умінь і практичних навичок, що необхідні їй для професійного навчання, підготовки до праці, інтеграції у суспільство. Рівень загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти обумовлюється вимогами виробництва, станом розвитку науки, техніки, технологій і культури, а також суспільними відносинами.

Професійне навчання персоналу — це цілеспрямований процес формування у працівників організації теоретичних знань, умінь та практичних навичок за допомогою спеціальних методів і форм, необхідних персоналу зараз чи в майбутньому. Воно спрямоване на забезпечення трудової самореалізації особистості, формування у неї поглиблених професійних знань, умінь та навичок, здобуття першої чи нової професії або спеціальності на основі наявного освітнього рівня і досвіду попередньої практичної роботи, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності персоналу в умовах ринкової економіки.

В організації професійне навчання персоналу забезпечує первинну професійну підготовку робітників, перепідготовку чи підвищення кваліфікації робітників та фахівців з вищою освітою.

Первинна професійна підготовка робітників — це здобуття професійно-технічної освіти особами, які раніше не мали робітничої професії або спеціальності, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної трудової діяльності в організації.

Перепідготовка персоналу — це професійно-технічне чи вище навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією (спеціальністю) робітниками або фахівцями з вищою освітою, які вже здобули первинну професійну підготовку у професійно-технічних чи вищих навчальних закладах.

Підвищення кваліфікації персоналу — це професійно-технічне або вище навчання робітників чи фахівців з вищою освітою, що дає можливість розширювати і поглиблювати раніше здобуті працівниками знання, уміння та практичні навички на рівні вимог сучасного виробництва або сфери послуг.

Професійно-кваліфікаційне просування персоналу — це процес переміщення робітників, фахівців з вищою освітою організації між професійними, кваліфікаційними та посадовими групами персоналу внаслідок опанування ним новими знаннями, уміннями і практичного досвіду роботи.

Управління розвитком персоналу сприяє ефективному використанню трудового потенціалу особистості, підвищенню її соціальної та професійної мобільності, виступає засобом профілактики масового безробіття, відіграє значну роль у підготовці працівників для здійснення структурної і технологічної перебудови галузей економіки. Це позитивно впливає на збільшення обсягів та оновлення номенклатури випуску продукції чи надання послуг, забезпечує покращення результатів фінансової діяльності організації. В таких умовах розвиток персоналу є одним із найважливіших напрямів раціонального функціонування любої організації, її конкурентоспроможності на ринку.

Одночасно розвиток персоналу сприяє підвищенню рівня конкурентоспроможності самих працівників на ринку праці. Вони, підвищуючи свій рівень кваліфікації чи опановуючи нову професію або спеціальність шляхом засвоєння нових знань, умінь і навичок, одержують додаткові можливості для планування трудової кар’єри як в організації так й за її межами. Навіть у випадку безробіття внаслідок вивільнення з підприємства навчена особистість швидше знайде собі нову роботу, легше зможе організувати власну справу і тим самим забезпечити працевлаштування інших громадян.

Багато громадян високо оцінюють можливість підвищення свого рівня професійного розвитку. Ця обставина у ряді випадків відіграє вирішальну роль в прийнятті ними рішення стосовно працевлаштування в конкретній організації. Виграє у даному випадку і суспільство в цілому, оскільки зростає освітній потенціал країни, збільшується продуктивність суспільної праці без залучення значних бюджетних коштів.

Розвиток персоналу забезпечує підвищення загального інтелектуального рівня особистості, розширює її ерудицію та коло спілкування, оскільки освічена людина вільно орієнтується в сучасному складному світі, у відносинах з людьми. В результаті покращується морально-психологічний клімат у структурних підрозділах організації, підвищується мотивація працівників до праці, їх вірність цілям і стратегічним задачам компанії, забезпечується наступність в управлінні, а також знижується плинність кадрів.

Професійний розвиток особистості, розвиток персоналу — це одні з основних показників прогресивності суспільства, вирішальних важелів науково-технічного прогресу. Тому у країнах з розвинутою ринковою економікою все більше компаній перебирають ініціативу щодо подальшого розвитку персоналу своїх організації. Планування та організація розвитку персоналу стають важливими функціями служби управління персоналу. Наслідування Україною цього прикладу є обов’язковою умовою забезпечення в державі сталого економічного зростання.

Читайте також:

1. III.Цілі розвитку особистості
2. III.Цілі розвитку особистості
3. III.Цілі розвитку особистості
4. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
5. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
6. PR-відділ організації: переваги і недоліки
7. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
8. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
9. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
10. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
11. АГЕНТ З ОРГАНІЗАЦІЇ ОБСЛУГОВУВАННЯ АВІАПЕРЕВЕЗЕНЬ
12. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання

Переглядів: 3647