Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Культурологічні та історіософські напрями філософії ХХ ст.

Постмодернізм

Постмодернізм (від слова "модерн" — сучасний) виникає у 90-ті роки XX ст. як спроба сформувати якісно новий підхід до всіх явищ культури, свідомо спрямова­ний проти раціоналізму і освіти, проти розуміння прогресу як перетворення світу людиною. При цьому постмодерністи відмовляються від традиційного розподілу науки і мистецтва, прекрасного і потворного.

Особливий інтерес вони виявляють до сексу, наркоманії, психологічної пато­логії, такої цікавості ніколи не спостерігалось з боку представників класичної думки. Постмодерністи вважають, що не існує таких незалежних явищ, як еконо­міка і політика, що у філософії необхідна відмова від онтології.

Світ не тільки неможливо переробити, але й взагалі неможливо як-небудь повно описати, бо "світ не влізає у теорію".

Мислення повинно відмовитися від опозицій: капіталізм — соціалізм, мистецтво— не мистецтво, наука— не наука, суб’єкт об'єкт. Такий підхід веде до виникнення безсуб'єктної філософії. Місце суб'єкта замінюється потоком бажань.

До постмодернізму зараховують постекзистеиціалізм пізнього Хайдеггера, постпозитивізм Фейєрабенда, постструктуралізм Дерріда. Найпоширенішим він є у Франції та США, де зараз виходять сотні книг і публікуються тисячі статей - авторів цього напряму.

Основним поняттям постмодернізму стає деконструкція, що покликана замі­нити творчість, оскільки в індустріальному суспільстві творчість стає ''неможли­вою і непотрібною". Припустимими є тільки асиміляція, колаж, компіляція пло­дів минулої творчості. В такій науковій, філософській та іншій діяльності декон­струкція — це особливе ставлення, наприклад, до тексту, що полягає в одночас­ній деструкції та реконструкції (часто застосовується у мистецтвознавстві та літературознавстві).

Основні принципи деконструкцїї;

Ø неможливо бути поза текстом (аналізувати можна тільки зсередини);

Ø головне не те, що говориться у тексті, а те, що його зумовило (неявні філо­софські позиції — метафізика);

Ø з усієї метафізики потрібно вибрати головне (принцип центрацїї) і зосереди­тися на ньому, інше потрібно брати до уваги, однак залишати його на пери­ферії уваги;

Ø метафізичний зміст тексту повинен виявлятися й аналізуватися адекватними (також метафізичними) засобами;

Ø як правило, у центр слід помістити підсвідомі, пригнічені мотиви, які виявля­ються як "осередки опору логоцентризму", що суперечать усвідомленим як "основні";

Ø повна деконструкція неможлива.

Дерріда називає митців, людей мистецтва "клініцистами цивілізації", які у своїй творчості експериментують на собі, і це дає їм право на постановку діагнозу. Філософ може спостерігати за цим збоку або зважитись на такий же інтелектуаль­ний експеримент. Такі явища культури, як релігія, філософія, мораль розглядають­ся Дерріда як "фоноцентричні настанови" (які мають опору у слові, що звучить). Можливість подолання впливу метафізики він вбачає у відшуканні її історичних витоків шляхом деконструкцїї різноманітних текстів гуманітарної культури, вияв­ленні у них опорних понять, передусім, понять буття, а також шару метафор, в яких є сліди минулих культурних епох.

Цим самим робота з мовою та текстами займає у культурі місце метафізики (класичної філософії). Так, саму класичну філософію Дерріда розглядає як вияв фаллоцентризму — визнання пріоритету чоловічого начала.

На завершення теми слід додати, що основна антитеза філософії XХ ст.. - протилежність неокласичного раціоналізму і сучасного ірраціоналізму — повинна набути свого синтезу. Філософії та культурі необхідно асимілювати все багатствожиттєвих смислів, привнесених у філософію ірраціоналізмом, і з'єднати їх з оптимізмом та дієвістю класичного ratio. Такий синтез, спроможний дати новий імпульс розвитку людства, може бути названий новим раціоналізмом (неораціоналізмом, хоча таку назву вже мав один напрям методології і філософії науки першої половини ХХ ст.., проте він охоплював порівняно вузьке коло послідовників)

Цей новий раціоналізм (у широкому смислі) повинен прийняти (і вже приймає) таку синтетичну парадигму:

Ø свої некласичні закономірності існують у нєдетермінованому бутті;

Ø те ж саме відбувається і в історії, де важлива роль відводиться менталітету людини, етносу та людству;

Ø людина розглядається як істота, котра живе, мислить і відчуває:

Ø визнається важлива роль розуму у пізнанні, яке не обмежується сферою раціонального;

Ø головною філософською проблемою стає життя людини в усіх його аспектах, включаючи і проблему смерті.

На цьому шляху філософія зможе допомогти людству вирішити основне завдання, що стоїть перед ним („Бути чи не бути?”), у позитивному смислі.


Читайте також:

  1. Антропологічна спрямованість філософії Г.С.Сковороди.
  2. АПОЛОГІЯ «НАДЛЮДИНИ» У ФІЛОСОФІЇ Ф. НІЦШЕ
  3. Базові напрями організації захисту інформації ІКСМ.
  4. Банківська система України і напрями її розвитку
  5. Вектори рівні, якщо вони колінеарні, мають однакові напрями і рівні модулі.
  6. Взаємовідношення віри і розуму, філософії та теології у Фоми Аквінського та пізній схоластиці.
  7. Взаємовідношення віри і розуму, філософії та теології у Фоми Аквінського та пізній схоластиці.
  8. Взаємозв’язок філософії з науками
  9. Видатні представники емпіричного напрямку у філософії Нового часу
  10. Визначте пріоритетні напрями освітньої, наукової і промослової політики України після проголошення її незалежності.
  11. Визначте пріоритетні напрями освітньої, наукової і промослової політики України після проголошення її незалежності.
  12. Виникнення економічної теорії, її напрями, школи і течії.




Переглядів: 1983

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Напрями антропологічного спрямування у філософії ХХ ст. | Неотомізм

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.