• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

План санації (реорганізації) боржника, його структура, контроль за ходом реалізації

Керуючий санацією, його функції та обов’язки

Одночасно з винесенням ухвали про санацію господарський суд призначає керуючого санацією. Керуючим санацією може бути особа, яка виконувала повноваження розпорядника майна, або керівник підприємства, якщо на це є згода комітету кредито­рів або інвесторів. З дня винесення ухвали про санацію при­пиняються повноваження керівника боржника, управління борж­ником переходить до керуючого санацією, який має право:

· самостійно розпоряджатися майном боржника;

· укладати від імені боржника мирову угоду та інші цивільно-правові угоди;

· за відповідних підстав відмовлятися від виконання договорів боржника.

Останнє полягає в тому, що керуючий санацією в тримісяч­ний строк із дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до початку провадження справи про банкрутство, у тому разі, коли:

· виконання договору завдає збитків боржнику як порівняти з аналогічними договорами, що укладаються за таких самих умов;

· договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостро­ковій перспективі (крім випадків випуску продукції з технологіч­ним циклом, більшим за строки санації боржника);

· виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

До основних обов'язків керуючого санацією слід віднести такі:

· приймання в господарське відання майна боржника та про­ведення його інвентаризації;

· відкриття спеціального рахунка для проведення санації та розрахунків з кредиторами;

· розробка плану санації боржника;

· забезпечення ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

· здійснення заходів зі стягнення дебіторської заборгованості боржника;

· звітування перед комітетом кредиторів про хід реалізації плану санації.

План санації (реорганізації) боржника. Протягом 3 місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для затвердження план санації (реорганізації). В іншому разі господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. За наявності санаторів план санації розробляється з їхньою участю.

План санації розглядається комітетом кредиторів, який скликає керуючий санацією в чотиримісячний строк із дня винесення господарським судом ухвали про санацію.План вважається схвале­ним, якщо за нього на засіданні комітету кредиторів було по­дано понад половину голосів кредиторів – членів комітету.

Схвалений комітетом план санації та протокол засідання комітету керуючий санацією подає до господарського суду на затвердження не пізніше ніж через 5 днів із дня проведення засідання комітету. Господарський суд спеціальною постановою затверджує умови санації підприємства-боржника, які можуть бути розроблені у формі:

а) плану реорганізації (як правило, без збереження юридичної особи боржника);

б) плану фінансової санації (зі збереженням юридичної особи боржника).

План реорганізації розробляється в тому разі, коли фінансу­вання санації здійснюється зовнішнім інвестором. Це означає, що головна мета провадження справи про банкрутство – задоволен­ня претензій кредиторів – досягається за рахунок коштів санатора. Саме тому обов'язковими складовими частинами плану реорганізації мають бути:

1) умови участі санатора в задоволенні вимог кредиторів;

2) умови та порядок реорганізації юридичної особи боржника;

3) механізм виплати санатором боргу кредиторам.

Перший пункт – це угода між боржником і санатором про надання фінансових ресурсів або про переведення боргу на санатора (що можливе лише за згодою кредиторів). Участь санатора у фінансуванні боржника може відбуватися через залучення його до складу учасників (власників) підприємства: або зі збереженням юридичного статусу та правової форми органі­зації бізнесу боржника, або в ході його реорганізації.

Дру­гим елементом плану реорганізації є узгодження умов реструктури­зації статутного капіталу юридичної особи боржника. Суть такої реструктуризації полягає в частковій або повній зміні власника ста­тутного капіталу юридичної особи боржника на користь санатора. Якщо суб'єкт банкрутства – господарське товариство, умови рест­руктуризації статутного капіталу узгоджуються між його учасника­ми та санаторами. Включення санатора в склад учасників (власни­ків) підприємства може відбуватися такими основними способами:

а) збільшенням статутного капіталу боржника, коли всі або біль­шу частину корпоративних прав нової емісії викуповує санатор;

б) перевідступленням частини корпоративних прав на користь санатора власниками підприємства, що підлягає санації;

в) через злиття, поглинання чи приєднання.

Третім елементом санаційної реорганізації є погодження між санатором та кредиторами умов виплати боргу (строки виплати, її послідовність, форми оплати тощо).

Поряд із цими особливими умовами плану реорганізації він має включати і стандартні позиції звичайного плану санації.

План фінансової санації. У разі визнання боржника санаційне спроможним ухвалюється рішення про реалізацію плану фінан­сової санації, який розроблено або боржником (на замовлення боржника), або керуючим санацією. Головна ідея плану санації – створення умов для задоволення претензій кредиторів за рахунок фінансово-господарської діяльності боржника. План санації зі збереженням статусу юридичної особи має певні особливості, оскільки він базується на мобілізації внутрішніх фінансових резервів боржника та на участі в санації власників підприємства і його кредиторів. Для реалізації плану треба на певний час звільнити підприємство від обов'язків виконання своїх платіжних зо­бов'язань. Цього можна досягти через укладення мирової угоди.

План санації, який акцептується в ході провадження справи про банкрутство, також відрізняється від такого, що реалізується в досудовому порядку. Він має містити таку інформацію:

1) аналіз причин фінансової кризи;

2) оцінку фінансового стану боржника до початку санації;

3) заходи з нормалізації фінансового стану боржника (спрямовані на відновлення платоспроможності, ліквідності та прибутковості);

4) узгоджений з кредиторами порядок відстрочення виконання платіжних зобов'язань;

5) інформацію про те, наскільки реалізація плану санації поліпшує шанси задоволення претензій кредиторів;

6) порівняльні розрахунки повноти задоволення претензій кредиторів у разі реалізації плану санації та в разі задоволення вимог через проведення ліквідаційних процедур;

7) прогнозні показники фінансово-майнового стану боржника в процесі та після реалізації плану санації із вказівкою строків віднов­лення платоспроможності та погашення претензій кредиторів;

8) механізми контролю за ходом реалізації плану. За заявою будь-кого з кредиторів або самого боржника госпо­дарський суд може відхилити план санації, якщо будуть подані обґрунтовані докази того, що внаслідок санації становище однієї із заінтересованих сторін буде гіршим, ніж за здійснення ліквідаційних процедур.

4. Порядок розгляду та затвердження звіту керуючого санацією

Функції контролю та нагляду за повнотою виконання плану санації покладаються на арбітражного керуючого. Якщо в процесі нагляду виявляється, що вимоги кредиторів не виконуються або не можуть бути виконані відповідно до передбачених планом санації умов, керуючий повідомляє про це господарський суд та комітет кредиторів. Останні ухвалюють щодо цього відповідне рішення аж до здійснення ліквідаційних процедур у примусовому порядку.

За 15 днів до закінчення санації, а також за наявності підстав для дострокового припинення санації керуючий санацією зобов’язаний надати комітету кредиторів письмовий звіт і повідомити членів комітету кредиторів про час і місце проведення засідання комітету кредиторів.

Звіт керуючого санацією має містити:

· баланс боржника на останню звітну дату;

· рахунок прибутків і збитків боржника;

· відомості про наявність у боржника грошових коштів, які можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів боржника;

· відомості про дебіторську заборгованість боржника на дату подання звіту та про нереалізовані права вимоги боржника;

· відомості про стан кредиторської заборгованості боржника на дату подання звіту.

До звіту керуючого санацією додаються докази задоволення вимог конкурсних кредиторів згідно з реєстром.

Одночасно зі звітом керуючий санацією вносить на збори кредиторів одну з таких пропозицій:

1) прийняти рішення про припинення процедури санації у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника;

2) звернутися до господарського суду з клопотанням про продовження процедури санації;

3) про прийняття рішення щодо припинення процедури санації і укладення мирової угоди;

4) звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Звіт керуючого санацією має бути розглянутий комітетом кредиторів не пізніше 10 днів від дати його надходження.

Звіт, розглянутий зборами кредиторів, і затверджений протокол засідання комітету кредиторів надсилаються до господарського суду для затвердження не пізніше ніж через 5 днів після дати проведення засідання комітету кредиторів. Затвердження господарським судом звіту є підставою для винесення ухвали про припинення провадження справи про банкрутство.

Зазначимо, що процедура санації у справах про банкрутство ще не набула в Україні належного поширення й застосовується досить рідко. На нове законодавство про банкрутство покладаю­ться значні надії щодо його спроможності суттєво стимулювати процеси фінансового оздоровлення суб'єктів господарювання, які опинилися на межі банкрутства.

Читайте також:

1. III. Контроль знань
2. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
3. POS -Інтелект - відеоконтроль касових операцій
4. VII Контроль постачальника
5. Акустичний контроль приміщень через засоби телефонного зв'язку
6. Альтернативність у реалізації стратегії розвитку підприємства
7. АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ
8. Аналіз впливу факторів на зміну сумми гуртової реалізації
9. Аналіз обсягу пропозиції і реалізації послуг туристського підприємства
10. Аналіз стану та проблем реалізації Болонського процесу в Україні за ключовими напрямками.
11. Банківський контроль та нагляд: форми та мета здійснення. Пруденційний нагляд: поняття, органи та мета проведення.
12. Біохімічний контроль за розвитком систем енергозабезпечення

Переглядів: 1175