Тема: Способи зберігання зернових мас

Контрольні запитання

5) Яке зерно називається сухим?

6) Яке зерно вважають охолодженим?

7) Які способи охолодження зернових мас?

8) На чому ґрунтується режим зберігання зерна без доступу кисню?

9) Для зерна якого цільового призначення можна застосувати режим зберігання без доступу кисню?

10) Що називається хімічним консервуванням зерна?

Спосіб зберігання зернових мас залежить переважно від їх фізичних та фізіологічних властивостей. Всі партії зерна, особливо насіння, треба зберігати у спеціальних сховищах. Зерносховища класифікують за багатьма ознаками, найважливішими з яких є:

1) період зберігання (тимчасового або тривалого);

2) конструкційні особливості (навіси, склади, елеватори тощо);

3) види операцій, які в них проводяться (тільки зберігання чи зберігання і обробка);

4) ступінь механізації (механізовані, напівмеханізовані, немеханізовані);

5) наявність і тип установок для активного вентилювання насіння (канальна, підлогова, переносна та ін.).

Зберігання зерна може бути тимчасовим— від кількох діб до одного-трьох місяців або довгостроковим— від кількох місяців до кількох років. Як тимчасове, так і довгострокове зберігання зернових мас треба організувати так, щоб запобігти втратам маси (крім біологічних) та зниженню її якості.

Зернові маси зберігають насипомабо втарі.Зберігання зерна в мішках називається зберіганням у тарі; у сховищах, бункерах і силосах — зберіганням насипом.

Зберігання зерна насипом є основним і найпоширенішим. Переваги його такі:

1) повніше використовуються площа та об'єм зерносховища;

2) більше можливостей для механізованого переміщення зернових мас;

3) полегшується боротьба із шкідниками зерна (хлібних продуктів);

4) зручніше організовувати контроль за всіма показниками;

5) зменшуються витрати на тару і переміщення зерна.

У період збирання зернових культур виникає потреба в організації тимчасового зберігання зерна на токах або відкритих майданчиках хлібоприймальних підприємств — у бунтах.

Бунт— це партії зерна, які складені з урахуванням певних правил за межами сховищ, тобто під відкритим небом, в насипі або тарі. При зберіганні зернових мас у бунтах насипом останнім надають форми конуса, піраміди, призми або іншої геометричної фігури, що дає змогу легше накривати бунти та забезпечувати стікання атмосферних опадів. Однак при зберіганні зерна в бунті важко вести спостереження за його станом у внутрішніх частинах насипу, тому не завжди можна своєчасно виявити самозігрівання й розвиток шкідників.

За допомогою штучного дощування відкритих бунтів виявлено, що коли насип пшениці в бунті укласти під кутом природного нахилу, то проникнення в нього вологи після зливи сягає 11 …13 см.

Враховуючи властивості зернових мас і вплив на них навколишнього середовища, навіть тимчасово зберігати їх треба у спеціальних сховищах. У типових зерносховищах зерно розміщують у засіках або насипом у купах. Висота насипу зерна основних культур вологістю до 14 % в холодний період року — не вище 2…2,5 м. Сухе зерно вологістю 12…13 % (пшениці, жита) розмішують у силосних сховищах елеваторного типу заввишки до 30 м.

Зерносховищадля тривалого зберігання зерна за конструкційними особливостями поділяють на склади, елеватори та змішаного типу. До першого типу належать звичайні склади, які використовують для підлогового зберігання зерна насипом, а також дообладнані спеціальними перегородками для утворення секцій з метою роздільного зберігання окремих партій насіння.

У сховищах без поперечних перегородок і секцій зерно розміщують на підлозі. При цьому партії насіння ізолюють одну від одної щитами або залишають незайнятою частину підлоги між ними. При такому розміщенні насіння коефіцієнт використання складських місткостей різко знижується. Останнім часом побудовано багато секційних насіннєсховищ місткістю 3,2 тис. т. Коефіцієнт використання їх місткості сягає 75…80 %.

Секція — це частина простору, відгородженого стінами заввишки 2,5…5,0 м. Їх обладнують установками для активного вентилювання (канальна, підлогова, переносна) або аерожолобами, а також засобами механізації завантаження і часткового розвантаження насіння (верхні і нижні стрічкові конвеєри).

Бункерні насіннєсховища, на відміну від секційних, мають повністю механізоване випускання насіння без застосування ручної праці і пересувної механізації. Цього досягають тим, що днище бункера роблять у вигляді перевернутої піраміди або конуса. Місткість бункерів становить 35…50 т при висоті стін від 4 до 9,5 м.

Силосні насіннєсховища— це залізобетонні або цегляні елеватори заввишки 30…50 м. Вони мають спеціальну башту, в якій розмішують необхідне обладнання для потокової обробки насіння.

Якщо зерно зберігають у тарі, довжина штабеля залежить від розмірів сховища і партії насіння, ширини і довжини трьох-п'яти мішків, висоти — кількості складених вгору мішків (залежно від культури і пори року). Кожну партію зерна вкладають окремо у штабель на дерев'яному настилі, який знаходиться на відстані від підлоги не менш як 10 см. Відстань між штабелями і стінами сховища — не менше 0,75, а між окремими штабелями — 1 м.

У тарі зберігають переважно протруєний насінний матеріал, елітне насіння і насіння першої репродукції та насіння, яке має крихку структуру оболонок (арахіс) або легко розколюється при пересипанні (мак, тютюн), каліброване і протруєне насіння кукурудзи або оброблене на спеціальних заводах і в цехах, а також насіння трав, овочебаштанних, ефіроносних, дрібне і сипке насіння технічних та олійних культур.

Основним видом тари для насіння і зерна є мішки з цупких і грубих тканин (джутові, полотняні та ін.), паперові мішки з прокладкою з тканини, крафт-мішки (для протруєного зерна) тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Хімічне консервування зернових мас	\|	Основні вимоги до конструкцій зерносховищ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.