• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Хімічне консервування зернових мас

Відсутність кисню в міжзернових просторах і над зерно­вою масою зумовлює значне зниження інтенсивності її ди­хання, внаслідок чого зерно основної культури і інші живі компоненти переходять на анаеробне дихання і поступово гинуть. За відсутності кисню не можуть розвиватися шкі­дливі для зерна мікроорганізми й комахи.

У результаті анаеробного дихання зерна виділення теплоти змен­шується майже в З0 разів, тому виключається розвиток процесу са­мозігрівання. Оскільки за такого режиму втрачається життєздат­ність сирого зерна, його використовують переважно як фуражне. При цьому консервується зерно будь-якої вихідної вологості і завдя­ки цьому можна починати збиральні роботи приблизно на тиждень раніше загальноприйнятих строків. На зберігання зерно можна за­кладати без проведення його післязбиральної обробки.

При зберіганні зернової маси у безкисневому середовищі з воло­гістю, близькою до критичної, добре зберігаються всі її технологічні і фуражні якості. З підвищенням вологості продовольчі і фуражні якості зерна дещо знижуються: темніють оболонки, виникають спиртовий і кислий запахи, збільшується кислотне число олії. Тому зберігати партії посівного матеріалу без доступу повітря можна тільки при вологості, значно нижчій за критичну, інакше можлива часткова або повна втрата його схожості.

Обов'язковою умовою надійного консервування зерна за такого режиму зберігання є забезпечення достатньо повної герметизації сховищ. Якщо в повітрі міжзернових проміжків вміст кисню пере­вищує 0,5 %, можливі розвиток плісеневих грибів та псування зерна.

Використовувати зерно кормового призначення треба швидко, бо в разі розгерметизації і прямого контакту з киснем повітря почина­ють інтенсивно розвиватися мікроорганізми, здатні викликати при­скорене псування зерна. Для зменшення цієї небезпеки зерно за­кладають на зберігання невеликими партіями (в окремі траншеї).

Анаеробні умови при зберіганні зернових мас створюють одним із трьох способів:

1) природним нагкопиченням вуглекислого газу і втратою кисню під час дихання живих компонентів, внаслідок чого відбувається самоконсервування зернової маси;

2) введенням у зер­нову масу газів (вуглекислого, азоту та деяких ін.), які витісняють повітря з міжзернового простору;

3) створенням у зерновій масі ва­кууму. В умовах сільського господарства користуються тільки пер­шим способом.

При самоконсервуванні зерна для швидкого настання безкисневого стану дуже важливо, щоб у сховищі був мінімальний запас по­вітря. Цього досягають при повному його завантаженні зерном і майже повній відсутності надзернового простору.

Зерно в герметичних умовах зберігають у металевих силосах різ­ної місткості. Самоконсервування зерна кукурудзи і інших культур, як тимчасовий захід, забезпечують у траншеях з бетону, викладаю­чи їх поліетиленовою плівкою знизу, з боків і зверху зернового на­сипу та герметизуючи всі стики.

При зберіганні зерна в газовому середовищі з самого початку призупиняються дихання зерна та будь-яка аеробна життєдіяль­ність мікроорганізмів. Для цього можна використовувати, напри­клад, азот і вуглекислий газ. Найчастіше застосовують вуглекислий газ, який вводять у зернову масу в газоподібному стані, або викори­стовують сухий лід. Подрібнені брикети сухого льоду розмішують у зерновій масі під час завантаження нею сховища, причому біль­шість їх кладуть у верхніх шарах насипу. Вуглекислий газ важчий за повітря, тому витісняє його з міжзернових проміжків. Вуглекис­лий газ у вигляді брикетів сухого льоду сприяє також охолодженню зернової маси, тобто її консервуванню.

Більш перспективним способом є консервування зернових мас сумішшю інертних газів, які утворюються в результаті спалювання зріджених газів у генераторах. Попередньо охолоджену газову су­міш, що при цьому утворюється (85,6 % азоту, 13,6 % вуглекислого газу і 0,6 % кисню), вводять у зернову масу, забезпечуючи цим її зберігання.

Хімічне консервування зернової маси або окремих її ком­понентів відбувається під впливом різних хімічних речовин, що приводять зерно до стану анабіозу або абіозу.При цьому припиняються всі біологічні зміни, в тому числі частково гальму­ються дихальні функції зерна та життєдіяльність мікроорганіз­мів — грибів, бактерій, дріжджів. Для досягнення такого ефекту хімічними препаратами з інгібувальними властивостями обробля­ють усю зернову масу.

У практиці сільського господарства застосовують такі види хіміч­ного захисту зерна і насіння:

1) завчасне протруювання;

2) консер­вування фуражного зерна зпідвищеною вологістю.

Завчасне протруюваннядає змогу захистити насіння від роз­витку фітопатогенної мікрофлори (різних видів сажки, гельмінтос-порозів, фузаріозів тощо), від пліснявіння та розвитку субепідер-мальної мікрофлори, а також кліщів і комах.

Хімічне консервування вологого зерна, призначеного на фуражні ціліактивно використовується в сільському господарстві. Для цього в якості консервантів використовують бага­то хімічних речовин. Останнім часом як консервант використовують жирні кислоти:

- оцтову,

- мурашину,

- пропіонову,

- суміші цих кислот.

Найефективнішою є пропіонова кислота. З 1968 р. її почали застосовувати в сільськогосподарському виробниц­тві при зберіганні вологого фуражного зерна. Норма витрат пропіонової кислоти становить 0,6…2,0 %. Чим вища вологість зернової маси, тим більше необхідно пропіонової кислоти: при вологості 20 і 25 % потрібно відповідно 10 і 13 кг, або 1,0 і 1,3 %. Зерно обприску­ють нею під час завантаження у сховище. Не можна застосовувати пропіонову кислоту для обробки продовольчого зерна. Після обробки пропіоновою кислотою зерно зберігається до 12 міс. Його згодовують тваринам після обробки на плющильних машинах.

Слід памятати, що перераховані кислоти виявляють велику корозійну дію, тому необхідний ефективний антикорозійний захист металевих конструкцій у сховищах та конвеєрах і т. ін. Тому для обробки зерна найчастіше викорис­товують солі карбонових кислот.

Як консервант ши­роко використовують піросульфіт натрію Nа₂S₂0₅. Введення його в зернову масу ячменю та пшениці вологістю від 19 до 52 % у дозах 1…1,5 % від маси зерна захищає її від пліснявіння, проростання та самозігрівання протягом 40…80 діб. Введений у зернову масу за допомогою механізмів і старанно перемішаний у ній піросульфіт натрію поступово розкладається, утворюючи нешкідливі для тварин продукти, з яких основним є глауберова сіль.

Проведено до­слідження впливу вуглеамонійних солей на збереження зерна під­вищеної вологості. Встановлено, що консервуючий ефект залежить від вихідної вологості зерна і норми консерванту. Вуглеамонійні солі забезпечили збереження зерна пшениці підвищеної вологості з 15 до 180, а кукурудзи — з 30 до 180 діб, тобто їх можна вважати консервантом обмеженого строку дії.

Читайте також:

1. Активне вентилювання зернових мас
2. Біохімічне дослідження жовчі.
3. Біохімічне обґрунтування принципів спортивного тренування
4. Заходи захисту зернових культур
5. Зберігання зернових мас без доступу повітря
6. Класифікація методів консервування харчових продуктів
7. Причини псування харчових продуктів і принципи консервування
8. Тема: Режими зберігання зернових мас
9. Тема: Способи зберігання зернових мас
10. Управління технологічними процесами помелу і сортуван­ня зернових продуктів
11. Фізико-хімічне очищення газових викидів
12. Хвороби зернових колосових культур.

Переглядів: 1637