Хімічна безпека

Лекція 7

План

1. Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини

2. Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на організм людини

3. Особливості забруднення місцевості, води, продуктів харчування у разі виникнення аварій з викидом небезпечних хімічних речовин

4. Класифікація суб’єктів господарювання та адміністративно-територіальних одиниць за хімічною небезпекою

5. Захади захисту від небезпечних хімічних речовин (НХР)

6. Організація дозиметричного й хімічного контролю

1. Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людиниОб’єкти господарювання, на яких використовуються небезпечні хімічні речовини, є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Це так звані хімічно-небезпечні об’єкти (ХНО). Під час аварій або руйнування цих об’єктів можуть виникати масові ураження людей, тварин та сільськогосподарських рослин сильнодійними отруйними речовинами.Хімічно-небезпечний об’єкт (ХНО) – це промисловий об’єкт (підприємство) або його структурні підрозділи, на яких перебувають в обігу (виробляються, переробляються), перевозяться, завантажуються або розвантажуються, використовуються у виробництві, розміщуються або складуються, знищуються тощо одне або кілька НХР (до ХНО не належать залізниці).Небезпеча хімічна речовина (НХР) – це хімічна речовина, безпосередня чи опосередкована дія якої може спричинити загибель, гостре чи хронічне захворювання або отруєння людей і (чи) завдати шкоди довкіллю.Для кількісної характеристики токсичності різних хімічних сполук використовують поняття токсичної дози (токсодози).Токсодоза – це кількісна характеристика токсичності НХР, яка відповідає певному ступеню ураження людини (живої істоти) при дії на неї НХР.Токсодози визначаються:- під час інгаляційних уражень – як добуток середньої за часом концентрації НХР у повітрі (С) на час дії (експозицію) (t).- під час шкіряно-резорбтивних ураженнях – це маса рідкої НХР (Д), яка внаслідок потрапляння на шкіру призводить до значного її ураження (на одиницю площі поверхні або одиницю маси).На практиці часто застосовуються такі токсодози:Середня смертельна токсодоза (LD₅₀)– це кількість НХР, які під час перорального надходження спричиняють загибель 50% уражених.Середня смертельна концентрація (LC₅₀) – це кількість НХР, які викликають під час інгаляційного надходження спричиняють загибель у 50% уражених. Одиницею виміру є відповідно: мг/кг, мг/л, та мг/м³.Класифікацію НХР проводять за:- ступенем токсичності під час інгаляційного та перорального надходження до організму;- ознакою переважного синдрому під час гострої інтоксикації;- агрегатним станом;- температурою кипіння;- здатністю до горіння;- впливом на організм людини.За ступенем токсичності всі хімічні речовини поділяють на:- надзвичайно токсичні, з LC₅₀< 1мг/л та LD₅₀<1мг/кг;- високотоксичні, з LC₅₀=1-5мг/л та LD₅₀=1-50мг/кг;- сильнотоксичні, з LC₅₀=6-20мг/л та LD₅₀=51-500мг/кг;- помірнотоксичні, з LC₅₀=21-80мг/л та LD₅₀=501-5000мг/кг;- малотоксичні, з LC₅₀=81-160мг/л та LD₅₀=5001-15000мг/кг;- нетоксичні, з LC₅₀>160мг/л та LD₅₀>15000мг/кг.Відповідно до токсикологічної класифікації всі НХР поділяють на шість групп:1. Речовини з переважно задушливою дією (хлор, трихлористий фосфор, хлориди сірки) впливають на організм людини через вдихання парів, через деякий час ці речовини викликають токсичний набряк легенів.2. Речовини переважно загальної токсичної дії (кислота синильна, вуглецю діоксид тощо) – викликають гострі порушення енергетичного обміну в організмі та поділяються на отрути крові, гемолітичні отрути, тканинні отрути, а також речовини, які виснажують запаси субстратів для процесів біологічного окиснення. У разі потрапляння до організму людини смертельних доз з’являюься судоми, гостра серцево-судинна недостатність, зупинка дихання.3. Речовини, яким властива задушлива та загально отруйна дія (сірководень, сульфатний ангідрид, азоту оксид тощо) мають здатність до сильної опікової дії. У разі високих концентрацій спостерігаються судоми, знепритомлення, глибокий наркоз із зникненням усіх рефлексів.4. Нейротропні отрути, що діють на виникнення, проведення та передавання знервованого імпульсу (сірковуглець) діють на нервову сситему людини. Падіння артеріального тиску, порушення серцевого ритму.5. Речовини із задушливою та нейротропною дією (аміак, гептил, гідразин тощо) – викликають гіпертонію, кон’юктивіт носоглотки, кашель, блювання).6. Метаболічні отрути (діоксан, метилбромід, метилхлорид, спирт метиловий) втручаються в процес метаболізму речовин в організмі. Отруєння ними характеризується відсутністю певної реакції організму на отруту, але у процес ураження поступово втягується багато органів.За здатністю до горіння НХР поділяються на:- горючі – легко займаються від джерела вогню та продовжують горіти після його вилучення (аміл, акрилонітрил, гептил, аміак-газ, сірковуглець, оксиди азоту);- важкогорючі – легко займаються під впливом джерела вогню, не здатні самостійно горіти після вилучення останнього (аміак рідкий, ціаністий водень тощо);- негорючі – не здатні до горіня в атмосфері нормального складу (з концентрацією кисню до 21%) за температури до 900°С (хлор, азотна кислота, фтористий водень, фосген, сірчаний ангідрид);- негорючі пожежонебезпечні – розкладаються за низьких температур, виділяють горючі гази (пара), це окислювачі (хлор, азотна кислота).У системі стандартів безпеки праці за ступенем дії на організм людини НХР поділяються на чотири класи небезпеки:I – надзвичайно небезпечні; II – високонебезпечні; III – помірно небезпечні; IV – малонебезпечні речовини. (табл. 1) Таблиця 1Характеристика класів небезпеки хімічних речовин

Найменування показників	перший клас небезпеки	другий клас небезпеки	третій клас небезпеки	четвертий клас небезпеки
Гранично допустима концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони, мг/м³	менше 0,1	0,1–1,0	1,1–10	більше 10
Середня смертельна доза під час потрапляння до шлунку, мг/кг	менше 15	15–150	151–500	більше 500
Середня смертельна доза під час потрапляння на шкіру, мг/кг	менше 100	100–500	501–2500	більше 2500
Середня смертельна концентрація у повітрі, мг/м³	менше 0,5	0,5–5,0	5,0–50	більше 50

2. Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на людинуДля адміністративно-територіальних одиниць ступінь небезпеки від хімічно-небезпечного об’єкту оцінюється частиною території, що потрапляє у зону можливого хімічного забруднення (ЗМХЗ) під час аварій на хімічно-небезпечному об’єкті.Перший ступінь хімічної небезпеки адміністративно-територіальних одиниць фіксується тоді, коли до зони можливого хімічного забруднення входить більше 50% території, другий – від 30% до 50%, третій – від 10 до 30% і четвертий – менше 10%.Залежно від виду НХР, викинутих унаслідок аварії, розрізняють чотири види осередків хімічного ураження:1. Осередок ураження нестійкими швидкодіючими НХР (кислота синильна, аміак, бензол, дихлоретан тощо).2. Осередок ураження нестійкими повільнодіючими НХР (оросген, метилбромід, гранозан тощо).3. Осередок ураження стійкими швидкодіючими НХР (анілін, фурфурол тощо).4. Осередок ураження стійкими повільнодіючими НХР (кислота сульфатна тощо). 3. Особливості забруднення місцевості, води, продуктів харчування у разі виникнення аварій з викидом небезпечних хімічних речовинДо особливостей хімічного забруднення, яке впливає на життєзабезпечення населення, можна віднести таке:- небезпечні концентрації НХР можуть існувати від кількох годин до кількох діб;- незначна імовірність ураження населення НХР через шкіряні покрови не вимагає залучення засобів захисту шкіри під час евакуації;- низька здатність до забруднення предметів одягу, меблів, предметів побуту дозволяє використовувати їх після провітрювання без спеціального оброблення;- надзвичайна оперативність у проведенні заходів захисту, оскільки перебування людей людей протягом кількох хвилин у хмарі НХР може призвести до масового ураження;- труднощі виявлення НХР, через відсутність надійних технічних засобів специфічної індикації;- дальність евакуації залежить від масштабів аварій, але, як правило, складає не більше ніж 15 км від зони забруднення;- забруднення джерел водопостачання, продовольства та харчової сировини можливе тоді, коли отруйна речовина буде в рідкій фазі і, в окремих випадках, у твердому стані;- більшість видів продовольчої сировини та продуктів харчування, які зберігаються відкрито, після впливу на них газоподібних НХР досить провітрити або піддати кулінарному обробленню, щоб надалі використати за призначенням. 4. Класифікація суб’єктів господарювання та адміністративно-територіальних одиниць за хімічною небезпекоюБезпека функціонування хімічно-небезпечних об’єктів залежить від багатьох чинників: фізико-хімічних властивостей сировини, характеру технологічного процесу, конструкції та надійності обладнання, умов зберігання хімічних речовин, ефективності засобів протиаварійного захисту тощо.Усього в Україні функціонує понад 1,7 тис. об’єктів промисловості, на яких зберігається або використовується у виробничій діяльності понад 300 тис. тонн хімічно небезпечних речовин.Ці об’єкти розподілені за ступенями хімічної небезпеки:I ступінь – 69 об’єктів (у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає більше 3,0 тис. чоловік);II ступінь – 42 об’єкти (у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає від 0,1 до 0,3 тис. чоловік);III ступінь – 1134 об’єкти (у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає від 0,3 до 3,0 тис. чоловік);IV ступінь – 526 об’єктів (у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає менше 0,1 тис. чоловік).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Режими захисту населення у випадку ускладнення радіаційної обстановки при аварії на АЕС	\|	Класифікація небезпечних природних процесів і явищ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.