• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 3. Зведення статистичних даних.

Там де один бачить абстракцію

інший бачить істину.

А. Камю.

1. Задачі зведення та його зміст.

В результаті статистичного спостереження отримуються дані, котрі характеризують кожну одиницю з різних боків Ця первинна інформація відбиває (у загальному випадку) широкий діапазон різних ознак, та їх варіацій у сукупності.

Задача другого етапу статистичного дослідження: у цьому розмаїтті “нащупати” закономірності.

Виникає потреба впорядкувати статистичні данні – здійснити зведення матеріалів спостереження.

Зведення – комплекс дій по узагальненню конкретних індивідуальних даних одиниць статистичної сукупності, з метою виявлення типових рис і закономірностей, властивих досліджуваному явищу в цілому.

Зведення включає:

1. групування матеріалу;

2. вибір показників, що характеризують групи;

3. підрахунок групових і загальних підсумків;

4. викладення результатів у вигляді таблиць, або графіків.

Статистичне групування – розподіл сукупності на групи за певними ознакам.

Умовно розрізняють три типи статистичного групування:

1). Поділ сукупності на якісно однорідні групи (за атрибутивною ознакою) має назву типологічного групування (класифікація).Мета такого поділу в економічній діяльності – можливість уніфікації при веденні різних облікових завдань (митних, податкових, ЗЕД, реєстрових).

ПРИКЛАД – впровадження Державної програми переходу на міжнародну систему обліку і статистики.

2). Поділ якісно однорідної сукупності за величиною ознаки, або за іншими ознаками має назву структурного (варіаційного) групування. Мета такого поділу – дослідити групу за її складом.

ПРИКЛАД - розподіл підприємств за чисельністю працівників, вартістю основних фондів, собівартістю продукції або населення за віком, за доходом.

3) Спеціальний розподіл сукупності для виявлення та вивчення зв’язку між ознаками (коли одна розглядається як фактор, а інша – як результат) здійснюється за допомогою аналітичного групування.Вважають, що між ознаками є зв’язок, коли при певній зміні значення причини (факторної ознаки) систематично відповідно збільшується, або зменшується значення наслідків (результативної ознаки).

ПРИКЛАД - залежність тривалості життя від екології або рівня інфляції від обсягу грошової маси.

Особливості аналітичного групування будуть розглянуті пізніше при вивченні методів дослідження статистичного зв’язку між явищами.

У кожному конкретному випадку групування вирішуються три питання:

1. Що взяти за основу групування (тобто якусь одну ознаку).

ПРИКЛАД. Сукупність промислових підприємств в залежності від мети можна робити за такими ознаками: кількості працівників, вартості основних фондів, величини енергоспоживання, об’єму виробленої продукції, ступенем екологічної безпеки і т. і.

2. Скільки груп необхідно відокремити;

ПРИКЛАД. Ті ж промислові підприємства можна розбити на дві, три або десять різних груп.

3. Як розмежувати групи.

Величина інтервалу – це різниця між максимальним і мінімальним значенням ознаки в кожній групі. Вони бувають рівні і нерівні. Як правило, нижню межу вважають “включно”, верхню –“виключно”

ПРИКЛАД. Нехай промислові підприємства регіону нараховують від 10 до 5000 осіб. На чотири групи їх можна розбити як завгодно:

На практиці інтервали групувань намагаються утворювати за трьома формальними принципами: рівності інтервалів, кратності інтервалів, рівності частот (частота – це кількість елементів у групі).

Прогресивне збільшення інтервалів (кратність інтервалів) обумовлене природою більшості економічних явищ.

У випадках, коли здійснене групування не задовольняє поставленій меті здійснюється перегрупування. Невдалий вибір інтервалів групування може затьмарити виявлення закономірностей.

Групування за однією ознакою – просте. Якщо ознак дві і більше – комбінаційне. При цьому групи, утворені за першою ознакою, поділяються на підгрупи за другою і т. д. Але на кожному етапі поділу використовується лише одна ознака.

Вибір показників, що характеризують групи визначається метою дослідження.

Підрахунок групових і загальних підсумків є останнім етапом зведення, після якого структуровану статистичну інформацію викладають у вигляді таблиць, або графіків.

2. Статистичні таблиці і графіки.

Статистичний графік – умовне зображення числових величин, та їх співвідношень за допомогою графічних засобів (частіше за все це різні види діаграм, гістограм, полігонів, огів).

Статистична таблиця має наступний вигляд:

Пустих клітинок бути не повинно. Якщо клітинка не може бути заповнена за логічних підстав, ставиться знак “X”. Коли про явище нема відомостей, ставляться три крапки “…”. Відсутність явища: “-“. Дуже малі значення: “0,00”

Статистичні таблиці повинні відповідати певним формальним умовам:

- спершу відбувається якісне групування, потім – кількісне;

- використовується єдина система виміру;

- повинна бути однакова точність числових величин;

- не повинно бути суперечностей висновків по групах;

3. Ряди розподілу.

Зазвичай кожний елемент має своє значення певної знаки. Розглядаючи, наприклад, сукупність країн світу можна бачити, що вони характеризуються багатьма ознаками і ці ознаки в різних країнах мають різну величину.

ПРИКЛАД. Грамотність в різних країнах варіює від 100% (майже всі розвинені країни) до 13,6% (Нігер). За чисельністю населення країни різняться від 1,3 млрд. (Китай) до 10,5 тисяч (Тувалу). За доходами від іноземного туризму за рік від 61 млрд. $ (США) до 300 тис. $ (Тувалу). За середньою тривалістю життя жінок - від 85 років (Японія) до 35,6 років (Ботсвана). За кількістю дитячих смертей на 1000 населення від 161,3 (Афганістан) до 3,2 (Японія).

Для того, щоб надати загальну картину щодо певного регіону (Південна Азія, Центральна Азія, Передня, Азія, Східна Азія і т. і.) традиційно використовують графічне зображення вже впорядкованої (зведеної) статистичної інформації. Зведення роблять, як і належить: поділяють сукупність на певні групи і встановлюють чисельність кожної групи. Загальну уяву можна скласти тоді, коли бачиш які групи більш чисельні (наприклад з низькою, чи з високою грамотністю). Тобто які значення ознаки зустрічаються частіше і є типовими для сукупності, а які не так поширені.

Статистичною мовою це звучить так: встановлюють, як розподілена певна ознака (грамотність, дохід або смертність) по сукупності. Групування, коли відома чисельність одиниць у групах, або питома вага кожної групи в загальній сукупності має назву ряду розподілу. Чисельність кожної групи називають частотоюряду розподілу. Коли відома не частота , а питома вага використовують не, а частку (долю), що виражена відсотком.

Т. ч. ряд розподілу – це залежність ВАРІАНТА – ЧАСТОТА (або ЧАСТКА).

В залежності від ознаки, що покладена в основу групування розрізняють атрибутивні та варіаційні ряди розподілу. Атрибутивні (якісні) ознаки, як відомо, реєструються, а варіаційні (кількісні) – вимірюються.

Варіаційні ряди можуть бути інтервальними, або дискретними. В першому випадку ознака може приймати любе (або майже любе) значення в межах певного інтервалу, в другому випадку ознака приймає окремі фіксовані значення в межах певного інтервалу.

Інтервальний ряд зображується у вигляді гістограми. При цьому по осі абсцис відкладають інтервали значень ознаки, що належать до окремих груп, а по осі ординат – прямокутники, висота яких відповідає чисельності групи, або її питомій вазі у загальній сукупності.

ПРИКЛАД. Розподіл за зростом дорослих чоловіків Запорізької обл. (за даними 2000 р.), що мають зріст від 1, 60 м до 2,00 м (інтервал групування 5 см.).

%

20

15

10

5

1,60 1,70 1,80 1,90 2,00

Прямокутники над кожним інтервалом впритул розташовані один до одного. Кінець одного інтервалу є початком іншого.

Зменшивши інтервал групування і, відповідно, збільшивши число груп ми отримуємо більш плавний перехід на гістограмі від групи до групи. При цьому групи будуть більш однорідні (однорідність в групі означає, що чоловіки в кожній групі будуть менше відрізнятись за зростом один від одного). Продовжуючи дрібнити групи все більше ми досягнемо того, що гістограма починає нагадувати криву лінію певної форми.

При цьому слід зауважити, що оскільки групи у нас стають все більш дрібними (стовпчики гістограми більш низькими), то потрібно постійно змінювати (укрупнювати) масштаб осі ординат, інакше наша крива буде намагатись “лягти” на вісь абсцис.

Цікавим виявляється той факт, що не зважаючи на різні за своєю природою сукупності форми їх гістограм нагадують достатньо обмежене число різних типових математичних кривих. Це означає, що в багатьох випадках можна робити апроксимацію (заміну) ламаної, яку утворюють стовпчики гістограми типовими математичними кривими. І застосовувати для дослідження сукупності готовий математичний аппарат.

Дискретний ряд зображується у вигляді полігону, коли кількість варіант ознаки невелика.

ПРИКЛАД – розподіл сімей міста за кількістю дітей.

%

0 1 2 3 4 5 6

Значення ознаки і відповідні їм частоти (частки) позначаються точками. Останні з’єднуються між собою відрізками. Утворюючи, таким чином, ламану лінію – полігон.

Коли кількість дискретних ознак значна, то такий ряд зображують як гістограму.

Іноді ряди розподілу представляють у вигляді т. з. кумулятивних рядів, які створюють на підставі накопичення частот. Такі графіки носять назву кумуляти або огіви. До частоти кожної варіанти додаються частоти всіх попередніх (менших за величиною) варіант. Кумулятивні ряди використовують коли потрібно знати скільки одиниць (або %) сукупності мають значення ознаки, що не перевищують певної величини. Максимальне значення кумуляти досягає 100% (коли охоплена вся сукупність).

%

0 1 2 3 4 5 6

(Лекція 3)

Тема 4. Статистичні показники.

Статистика схожа на купальник бікіні:

те що вона демонструє є привабливим,

але більш цікаве вона приховує.

Л. Пітер.

1. Форми статистичних показників:

Статистична характеристика певного масового суспільного явища, або процесу надається у числах показниках. Показники дають загальну характеристику явища або на певний момент спостереження, або за певний інтервал спостереження, і, відповідно, бувають моментні та інтервальні.

ПРИКЛАД – курс національної валюти є показником станом на певний день. Товарообіг країни – показник за певний період.

Статистичні показники подаються у формі абсолютних та відносних величин.

Абсолютні величини характеризують розміри соціально-економічних явищ, або його частин. Це іменовані числа (вони мають свою одиницю вимірювання). Їх поділяють на:

· натуральні (характеризують фізичні властивості явищ);

· умовно-натуральні (умовне паливо, умовна жирність). Один з показників обирається за еталон

ПРИКЛАД – для палива такою мірою є умовна теплотворна здатність абстрактного вугілля – 7000 ккал/кг, мило перераховують в умовне мило з 40% жирних кислот, консерви, різного об’єму – у умовні консервні банки об’ємом 353,4 куб см.

· трудові (чол.год). Використовуються для визначення обсягу трудових ресурсів, затрат праці на виробництво, трудомісткості продукції);

· комплексні, комбіновані (т-км, квт-год);

· вартісні (уо, грн.)

Відносні величини характеризують міру кількісного співвідношення статистичних показників. Традиційно їх поділяють(не зовсім коректно) на дві групи:

1. Відношення однойменних показників:

- відносні величини динаміки (характеризують зміну явища у часі);

ПРИКЛАД –зростання рівня безробіття у порівнянні з попереднім періодом на 3%

- відносні величини просторових порівнянь;

ПРИКЛАД – рівень безробіття у Польщі більший ніж в Австрії на 1,4%

- відносні величини порівняння зі стандартом;

ПРИКЛАД – вміст у питній воді певних компонентів на 60% перевищує норму

- відносні величини структури (доля групи по відношенню до всієї сукупності);

ПРИКЛАД – Вікова структура населення України (станом на 2003 р.):

- відносні величини координації (співвідношення груп у середині сукупності).

ПРИКЛАД – вікова група 15-29 років більша за вікову групу 45-59 років на 22%.

2. Відношення різнойменних показників:

- відносні величини інтенсивності.

Характеризують інтенсивність поширення явища у середовищі. Це особливий вид відносних показників. Хоч тут і відбувається ділення ознак одну на іншу, але виражаються вони не у %. Відносні величини інтенсивності є величинами іменованими:

ПРИКЛАД – густота населення (кількість осіб на 1 кв. км), споживання електроенергії (кількість квт на душу населення), злочинність ( кількість злочинів на 1000 населення).

2. Види статистичних показників.

Намагання охарактеризувати певну сукупність шляхом надання інформації про всі її елементи справа безглузда. Сукупності часто бувають настільки великі, що людина просто незмозі “осягнути неосяжне”. Інша річ, якби вдалося всю сукупність описати одним числом (на худий кінець двома-трьома). Але здоровий глузд підказує, що характеризувати множину неоднакових елементів декількома числами якось не зовсім коректно.

Тим не менш з більшою, або меншою правомірністю це робиться завжди і скрізь. Сукупності, що складаються з “різношерстих” елементів описують одним числом. Справа тут в тому, що одним числом характеризують властивості самої сукупності, а не всіх її елементів одразу. Це не одне і теж. Слід зауважити, що такі характеристики достатньо однобічні: одні сторони сукупності висвітлюються добре, інші залишаються в тіні.

В якості таких показників використовують:

1. Загальний обсяг ознаки.

Одним числом, наприклад, можна охарактеризувати загальний обсяг ознаки по сукупності – тобто її сумарну величину. Цей загальний обсяг ознаки створюють всі елементи сукупності.

ПРИКЛАД. Для сукупності зарплат у певному колективі загальним обсягом ознаки буде фонд заробітної плати цього колективу. Для множини новозбудованих квартир (різних за своєю площею) загальним обсягом ознаки буде загальна площа всіх цих новозабудов.

Читайте також:

1. Аналіз статистичних даних про склад та плинність кадрів, які обіймали керівні
2. Архіватори даних.
3. Варіантне проектування технології зведення будівель та споруд.
4. Види статистичних групувань
5. Використання статистичних методів в економічному аналізі.
6. Відкриття з'єднання з базою даних.
7. Графічне зображення статистичних даних.
8. Графічне зображення статистичних розподілів.
9. Групування статистичних даних
10. Довжина двійкового коду повідомлень називається обсягом даних.
11. Загальні поняття про методи оброблення медичних даних.
12. ЗВЕДЕННЯ

Переглядів: 1020