• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЛК 5. Міжнародно-правові механізми закріплення і захисту прав людини

Таблиця 3.2. Обсяги генеральної та вибіркової сукупностей

Таблиця 3.1. Соціально-демографічне групування вибіркової сукупності

Є й інші типи вибірки: стихійна, квотна, проста, випадко­ва (повторна, безповторна), систематична, гніздова (серійна).

Стихійна вибірка — це вибір "першого стрічного". Цим методом користуються, коли генеральна і вибіркова сукуп­ності за своїми обсягами достатньо великі. Так, для середньо­го міста обсяг вибірки може становити 800—1000 осіб, для малого — 400—500 осіб. Прикладом методу стихійної ви­бірки може бути опитування громадської думки на вули­цях за допомогою засобів масової інформації (преси, радіо, телебачення), поштове опитування читачів. Найбільш при­датним та ефективним є метод формування вибірки на базі трудових колективів (підприємств, установ, організацій) міста. Однак поки що немає надійних способів перевірки репрезентативності стихійної вибірки, а отже, достовірності її результатів.

Квотна вибірка використовується, якщо прагнуть досяг­ти структурної відповідності вибіркової та генеральної су­купностей, її застосовують найчастіше, якщо методом опи­тування є інтерв'ю. При цьому необхідно визначити ознаки, за якими здійснюється відбір респондентів (наприклад, роз­поділ за статтю, віком, освітою, соціально-професійною належ­ністю). Така вибірка характерна для ситуації, коли відома загальна кількість опитуваних, серед яких повинна бути про­порційна кількість представників різних груп населення.

Проста, випадкова (ймовірна) вибірка виконується на основі повних списків усіх членів генеральної сукупності (ці списки називають основою вибірки): списки виборців, кар­тотека читацьких формулярів тощо. Припустимо, в місті про­живає 10 тис. жителів і треба проанкетувати 1000. Можна взяти списки виборців (формуляри читачів), довільно вибра­ти необхідну кількість респондентів і занести у вибіркову сукупність. Для всіх одиниць сукупності забезпечують рівні можливості (однакову ймовірність) потрапити у вибірку, тому й називають цей спосіб ймовірним. Ця вибірка особливо ефек­тивна в локальних дослідженнях, оскільки забезпечено пов­ний перелік усіх одиниць генеральної сукупності, а крім того, ця сукупність є відносно однорідною.

Систематична (механічна) вибірка — це спрощений ва­ріант ймовірного відбору. Користуючись тими ж самими спис­ками генеральної сукупності (наприклад, списками виборців), відбір здійснюють не випадковим способом, а послідовно, че­рез один і той же інтервал (так званий крок вибірки). На­приклад, у списку виборців (картотеці читацьких формулярів) взяти кожного десятого і занести у вибіркову сукупність.

Крок вибірки визначають як пропорцію обсягів генераль­ної та вибіркової сукупностей:

К = N/n ,

де К— крок вибірки;

N — розмір генеральної сукупності;

п— розмір вибіркової сукупності.

Починають відбір найчастіше не з першого кандидата, а з випадково визначеного або з кандидата, номер якого К/2. При цьому рекомендується використовувати абеткові спис­ки або картотеки.

При гніздовій (серійній) вибірці за одиницю відбору бе­руть не окремих респондентів, а групи або інші підрозділи (сім'я, бригада, шкільний клас, студентська група, відділ в установі) з суцільним опитуванням. Гніздова вибірка репре­зентативна лише за умови, що склад груп подібний.

Зазначеними типами вибірок способи формування вибі­рок не обмежуються. У дослідженнях державного й регіо­нального масштабів використовуються складніші способи вибірки — районовані, комбіновані, багатоступеневі, багато­фазові. Наприклад, для вивчення і порівняння читацьких потреб у бібліотеках України спочатку визначають області, у межах області — райони, далі — населені пункти, бібліоте­ки, і, нарешті, у кожній бібліотеці відбираються читачі.

Розрахунки обсягу вибіркової сукупності залежать від обсягу генеральної сукупності, а також від вибраного рівня, точності репрезентативності. Як правило, приймають 5 % - ву граничну помилку репрезентативності на 5 % -му рівні зна­чущості. З урахуванням цих припущень визначають обсяг вибіркової сукупності для простого ймовірного відбору за такою формулою:

п = 1/0,0025 + 1/N ,

де N — обсяг генеральної сукупності;

п— обсяг вибіркової сукупності.

Декілька розрахованих значень для прикладу наведено у табл. 3.2.

Можна дійти висновку, що для проведення будь-яких до­сліджень досить опитати, провести спостереження всього над 400 одиницями. Однак ці розрахунки статистично обґрунто­вують обсяг вибірки, достатній для вивчення лише одного параметра генеральної сукупності або однієї ознаки (одного запитання анкети). Інакше кажучи, формула гарантує зна­чущість лише одновимірних розподілів. Якщо потрібно одер­жати значущі двовимірні розподіли, треба суттєво збільшу­вати вибірку.

Вважається, що для пробних опитувань достатньою є вибір­ка обсягом 100—250 осіб. Якщо величина генеральної су­купності становить менш 5000 осіб, достатній обсяг вибірко­вої сукупності — не менш 500 респондентів. Якщо ж обсяг генеральної сукупності 5000 осіб та більше, то необхідно опи­тати 10 % усієї сукупності, але не більше 2000—2500 респон­дентів. Немає й не може бути універсальної методики вибір­ки на всі випадки, однак важливо знати, що достовірність інформації про досліджуваний об'єкт залежить від вибору найсуттєвіших ознак, за якими буде здійснюватись відбір респондентів. Необхідно, щоб до складу вибірки входили пред­ставники всіх категорій населення, з яких складається гене­ральна сукупність.

Читайте також:

1. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
2. IV. Закріплення й узагальнення знань
3. V Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.
4. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.
5. V. Закріплення знань
6. V. Закріплення нового матеріалу – 5хв.
7. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.
8. А. Це наявність в однієї людини кількох ліній клітин з різним набором хромосом.
9. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
10. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
11. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
12. Адміністративно-правовий спосіб захисту прав

Переглядів: 721