Облік єдиного податку

Арсен

Бор

Бор належить до групи важливих для організму мікроелементів. Особливо багата ним рослинна їжа, з якою щоденно надходить більше 20 мг бору. Елемент добре всмоктується в кишково-шлунковому тракті, надходить у кров, а тоді виділяється через нирки. В тканинах Бору залишається мало.

Надмірна кількість Бору, яка випадково може потрапити в організм, може викликати отруєння, що проявляється в порушеннях функцій шлунково-кишкової і дихальної систем.

Встановлено, що Бор впливає на вуглеводневий та білковий обміни, тому він як мікроелемент входить до складу мінеральних добрив.

Джерелом забруднення навколишнього середовища Арсеном служать різноманітні сільськогосподарські хімікати: гербіциди, фунгіциди, а також деякі консерванти. В цю групу входять арсенати Натрію, Купруму і Плюмбуму. ДО недавнього часу Арсен використовували у складі препаратів для лікування дерматозів, анемії і сифілісу. . Проте тривале використання цих препаратів викликало важкі наслідки і навіть рак шкіри.

В минулому під час міжусобиць деякі представники вищих кіл суспільства для зведення особистих рахунків застосовували препарати Арсену як доступні отрути, серед яких особливо відомим був арсен (ІІІ) оксид As₂O₃. Такими препаратами, як встановлено за допомогою методу активаційного аналізу волосся, було отруєно Наполеона і американського дослідника Північного полюса Холла. За свідченням п'яти англійських лікарів, які були присутні на розтині трупа Наполеона, помер він від раку шлунка. За законами всіх часів і народів всі види навмисних отруєнь розцінюються як найтяжчі злочини. Сучасна криміналістика однозначно розпізнає отруєння Арсеном за допомогою реакції Марша (реакція “мишакового” дзеркала):

As₂⁺³O₃ + 6Zn⁰ + 12HCl = 2As^-3H₃ + 6Zn⁺²Cl₂ + 3H₂O

2AsH₃ = 3H₂ + 2As*

(*дзеркало на внутрішній частині нагрітої скляної трубки).

З отрутохімікатів Арсен проникає в харчові продукти, де його вміст менше 0,5 мг/кг і рідко перевищує 1 мг/кг, за винятком деяких морських організмів, які акумулюють його. Ґрунт без сторонніх забруднень вміщує від 1 до 40 мг/кг Арсену. Використання фосфатних добрив збільшує його природний вміст у ґрунті. У незабруднених продуктах вміст Арсену різний, мг/кг: молочні продукти — до 0,23, морські продукти — 1,5-15,3, м'ясо — 1,4, напої — 1,3, фрукти — 0,17, хлібні вироби — 2,4.

Арсен є в усіх природних водах, де його рівень може досягати 0,2 мг/л. Середній вміст Арсену в річковій воді — 0,5 мкг/л. В США гранично допустимий вміст Арсену в питній воді встановлено на рівні 0,01 мг/л. Трапляються окремі джерела мінеральних і термальних вод, де вміст Арсену становить від 0,5 до 1,3 мг/л. Використання талих вод упродовж тривалого часу може викликати ознаки хронічного отруєння цим неметалом. Вода окремих районів світу може бути джерелом отруєння Арсеном. В Аргентині і Чилі такий випадок трапився від води, де було від 1 до 4 мг/л As₂O₃. Морські продукти мають підвищений вміст Арсену (0,5-15,3 мг/кг), а в креветках — від 40 до 170 мг/кг. Риба таких великих концентрацій Арсену, як креветки не має. Джерелом забруднення Арсеном є вугілля. Різні сорти вугілля можуть мати від 5 до 1000 г Арсену на 1 т палива. Відомий випадок, коли в Чехословаччині завод випускав зі своїх димарів до 1 т Арсену в день. В Англії велика рогата худоба отруїлась Арсеном під час випасання поблизу печей цегельного заводу.

Плавильний завод Швеції в 1940 р. Щоденно викидав понад 10 т Арсену. Існує велика небезпека отруєння Арсеном від застосування розчинних фосфатних солей. У 1955 році в Японії більше 12 тис. дітей отруїлись сухим молоком, яке було забруднене Арсеном з натрій фосфату, виділеного з відходів переробки бокситів на алюміній. Більше 120 дітей загинуло через 33 дні від щоденної дози 3,5 мг As₂O₃.

Траплялись випадки отруєння людей винами, де був Арсен, з пестицидів, якими обробляли виноград. Через токсичність Арсену в багатьох країнах встановлено його гранично допустимі норми. В США, наприклад, для овочів допустимий вміст As₂O₃ 3,5 мг на 1 кг.

З кишкового тракту продукти Арсену (ІІІ) і (V) надходять у кров і у вигляді протеїнового комплексу з α-глобуліном розносяться по всьому організму. Через 24 години після надходження Арсен починає розносяться по всьому організму. Через 24 години після надходження Арсен починає виводитись з організму, але не весь. Виявлено, що він акумулюється в шкірі, нігтях і волоссі, трохи менше — в кістках і м'язах.

В організмі дорослої людини міститься 14-20 мг Арсену, який розподіляється так, мг/кг : волосся — 0,46, зуби — 0,049, кістки — 0,053, кров — 0,036, мозок — 0,012, м'язи — 0,062, нігті — 0,283, серце — 0,021, шкіра — 0,080.Біологічний напівперіод виділення Арсену в дослідах на тваринах становить 36-60 годин. Напівперіод виведення Арсену з організму людини — від 10 до 30 годин, якщо вживали вино забруднене Арсеном.

Виводиться Арсен з сечею і частково з фекаліями. Арсен — високоактивний елемент, тому він може викликати як гострі, так і хронічні отруєння. Гострі отруєння Арсеном добре відомі судовим експертам. Смертельна доза арсен (ІІІ) оксиду дорівнює 70-180 мг. Сполуки Арсену (V) менше токсичні. Сполучаючись із сульфгідрильними групами в тканинах, Арсен служить ігнібітором ферментів, які впливають на біологічні процеси в клітинах.

У людей з хронічними отруєнням Арсеном спостерігали втрату апетиту, зниження ваги, розлади травлення, кон'юнктивіт, гіперкаратоз і меланому шкіри, яка часто переходила в рак шкіри.

Виявлено, що Арсен пригнічує токсичну дію Селену, тому його вводили в корм домашньої птиці і великої рогатої худоби для зниження токсичності Селену.

Прямого доказу про необхідність Арсену немає, але й стверджувати протилежне безпідставно. Арсен у різних кількостях завжди присутній у продуктах і організмі людини. Оптимальні кількості сполук Арсену викликають поліпшення якості шкіри і шерсті тварин.

2.12 Стибій.

Про роль Стибію в раціоні відомостей мало. За деякими даними споживання Стибію становить для дітей 0,25-1,25 мг/день. Концентрація Стибію як у річкових, так і в морських водах — приблизно 0,1-0,2 мкг/л. Офіційних обмежень на вміст Стибію в питній воді немає. Американське природоохоронне агентство рекомендує вміст Стибію в питній воді не більше 0,1 мг/л, але за умови, щоб у майбутньому рівень його не перевищував 0,01 мг/л. Особливо небезпечним джерелом Стибію є емальований посуд, з якого Стибій легко вилучається кислотами, особливо лимонною. Відомий випадок, коли 56 чоловік отруїлись через те, що випили лимонад, який приготували в білому емальованому посуді.

В Австралії і Новій Зеландії встановлено гранично допустимі норми Стибію, мг/кг: в напоях — 0,15, в решті продуктів — 1,0 — 1,5. В організмі людини Стибій переважно всмоктується в шлунку і кишках (15%). Концентрується Стибій у печінці і надниркових залозах. Загальний вміст Стибію в організмі становить 1мг.

Необхідність Стибію як мікроелемента не доведена. Отруєння ним відомі, а його ознакою є кольки, сильна нудота, слабкість.

2.13. Селен і Телур

Селен вважають необхідним елементом продуктів. За Даними досліджень, проведених в Англії в 1978р., було встановлено такі концентрації Селену в продуктах, мг/кг: злаки — 0,03-0,23, риба і м'ясо — 0,09-0,16, молоко — до 0,01, овочі — до 0,01-0,02, фрукти — до 0,01.

У Середньому протягом доби людина споживає від 60 до 220 мкг Селену. Є окремі рослини, здатні акумулювати від 4 до 15 г Селену на 1 кг маси. Багаті на Селен морська риба, м'ясо, бразильські горіхи кеш´ю, грецькі та земляні горіхи. Тому зловживання цими продуктами може створити небезпеку отруєння. Рекомендована щоденна потреба в Селені становить 60-120 мкг. Токсичність Селену проявляється лише після тривалого його вживання в кількостях, що перебільшують 3000 мкг на день. Гранично допустима норма Селену в харчових продуктах ВООЗ не встановлена.

З їжі організм поглинає Селен, який знаходиться у вигляді розчинних сполук. Селен схожий на Сульфур, тому він замінює його в сірковмісних білках — цистеїні і метионіні. Поглинений організмом Селен, швидко з нього виводиться.

На обмін Селену в організмі впливають сульфати. При їх недостачі поглинання Селену зростає і зменшується при збільшенні сульфатів у їжі. Як не дивно, але найефективнішою протиотрутою Селену є Арсен.

У невеликих кількостях Селен необхідний тваринам, але підвищений його вміст в окремих місцевостях викликає отруєння. В деяких країнах встановлено гранично допустимі концентрації Селену в харчових продуктах. В Австралії ці норми такі, мг/кг: напої і рідкі продукти — 0,2, їстівні нутрощі — 2, решта продуктів — 1.

Точний механізм дії Селену незрозумілий. За деякими даними цей елемент порушує процеси клітинного окиснення при відновленні сульфгідрильних груп дегідрогеназ. Якщо вміст Селену в їжі менше 0,1 мг/кг, то виникає дистрофія м'язів у великої рогатої худоби, ексудативний діатез у домашньої птиці. Вважають, що Селен необхідний для цілого ряду ферментів типу глутатіонпероксидази, який запобігає нагромадженню пероксидних сполук у тканинах. Допускають, що Селен перешкоджає отруєнню організму Меркурієм. Існує взаємозв'язок між Селеном і вітаміном Е, який впливає на статеву зрілість і активність. Є дані, що Селен попереджає виникнення раку в людей.

Вміст Телуру в продуктах складає від 10 до 50 мкг/кг. Щоденно в організм людини надходить біля 100 мкг Телуру, 10% цієї кількості всмоктується. Нагромаджується Телур переважно у скелеті. Загальний вміст Телуру в організмі близько 8 мг. Цей елемент швидко виводиться з екскрементами і частково через легені у вигляді диметилтелуриду, який має неприємний часниковий запах. Відомі факти, коли хіміки, які працювали зі сполуками Телуру, не могли користуватись громадським транспортом через неприємний запах, який їх супроводжував.

Внаслідок отруєння Телуром у піддослідних тварин ушкоджувались печінка, нирки, порушувалась функція нервової системи. У людей подібні симптоми отруєння були менше виражені. Смерть від Телуру наступає тоді, коли в організм людини потрапляє біля 1 г цього елемента.

Рис. 6.22 Відображення інформації про витрати у Книзі доходів і витрат

Рис. 6.23 Книга доходів і витрат

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Молібден	\|	Ручна обробка інформації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.