Структурні функції комунікацій. Комунікативна функція управління та її характеристики.

Рис. . Інтегральна структура спілкування як безпосереднього процесу взаємодії

Дослідники виокремлюють дві загальні функції комунікації: функцію комунікативного контролю і афіліації (під цією функцією розуміють неминучу природну послідовність комунікативної поведінки).

Функція комунікативного контролю передбачає, що будь-яке повідомлення містить інформацію про розподіл контролю між учасниками бесіди. При цьому повідомлення має смисл як на раціональному, так і на змістовому рівні, де перше керує тим, як необхідно приймати повідомлення або як його слід розуміти. Щодо контролю як поняття, то в даному контексті під ним розуміється певний набір обмежень, які люди накладають один на одного в ході виголошування інформації і побудови розмови, що, своєю чергою, обмежує вибір засобів, котрі є в розпорядженні учасників спілкування. Тобто людина контролює іншу тією мірою, якою здатна обмежити наступний вчинок партнера за умови, що він діє доречно, логічно, послідовно й розумно. Контроль може здійснюватися через різні маніпуляції: приміром, через лінгвістичний вибір, застосовуючи й мовчання, або через погляд, спрямований на партнера чи підведений від нього. Поведінку людини в розмові можна розглядати и як контрольні «ходи», що проявляються в таких діях: говорити більше, аніж партнер; використовувати офіційну манеру звертання; дивитися уважно. Серед основних властивостей контролю називають переривання розмови як інтегрального елемента системи перехоплення черговості в бесіді. Для цього партнерами використовуються підсилювачі (отож, значно та ін.), необов'язкові слова (ну, розумієте), ввічливі форми, розчленовані запитання тощо. Переривання виконує й позитивні функції, такі як вираження підтримки , або прояв інтересу.

Інша комунікативна функція — афіліація(від англ. — приєднуватися; намагання людини бути в товаристві інших людей) — розглядається як параметр любові — ненависті в комунікативних стосунках. Саморозкриття індивіда, тобто добровільне повідомлення інформації про себе, яка в даний момент недосяжна для інших, використовується зазвичай для ескалації стосунків у бік позитивної афіліації, яка характеризується поняттями «продуктивний», «ефективний», «відкритий» комунікативний обмін. Це досягається шляхом вимоги від партнера еквівалентної реакції, тобто одне розкриття має породити інше, рівноцінне (йдеться про позитивну чи негативну інформацію, яку має повідомити партнер), що і приведе по більш довірливих, інтимних стосунків. Процес цей надзвичайно складний і залежить від багатьох чинників. Вважається, приміром, що позитивна інформація з низькою інтимністю найбільш ефективна для створення позитивної афіліації під час знайомства. Однак, якщо занадто інтимна інформація виголошується в ході початкового налагодження контактів, то потенційному партнерові скоріше за всі буде відмовлено через те, що він таким чином вимагає від співрозмовника також повідомити про себе щось надзвичайно інтимне.

Зокрема А. Брудний вирізняє:

- інструментальну функцію, необхідну для обміну інформацією и процесі управління і спільної праці;

- синдикативну, яка знаходить своє підбиття в згуртуванні малих і великих груп;

- трансляційну, необхідну ііля навчання, передавання знань, способів діяльності, оціночних критеріїв;

- самовираження, зорієнтовану на пошук і досягнення взаємного розуміння.

Л. Карпенко за критерієм «мета спілкування» виокремлює ще вісім функцій, які реалізуються в будь-якому процесі взаємодії і забезпечують досягнення в ньому певних цілей!

- контактну — встановлення контакту як стану взаємної ГОТОВ пості до прийому й передавання повідомлення та підтримки зв'язку під час взаємодії у формі постійної взаємоорієнтованості;

- інформаційну — обмін повідомленнями (інформацією, думками, рішеннями, задумами, станами), тобто прийом — передавання якихось даних у відповідь на одержаний від партнера запит;

- спонукальну — стимулювання активності партнера зі спілкування, що спрямовує його на виконання тих чи інших дій;

- координаційну — взаємне орієнтування й узгодження дій для організації спільної діяльності;

- розуміння — не тільки адекватне сприйняття й розуміння сутності повідомлення, але й розуміння партнерами один одного;

- амотивну — виклик у партнера зі спілкування потрібних емоційних переживань і станів, зміна з його допомогою власних переживань і станів;

- встановлення стосунків — усвідомлення й фіксування свого місця в системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних та інших зв'язків, в яких належить діяти індивідові;

- здійснення впливу — зміна стану, поведінки, особистісно-зміс-ювих утворень партнера (намагань, думок, рішень, дій, потреб, активності, норм і стандартів поведінки тощо).

Повідомлення, кодування

й декодування

інформації, зворотний зв'язок

Спільна комунікативна дія,

загальне інформаційне поле,

загальний смисл, діалог,

взаєморозуміння

Урахування чинників,

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття про взаємозв’язок комунікації та спілкування, соціальної й міжособистісної взаємодії.	\|	Інформації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.